Ухвала суду № 44219695, 12.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/842/14-ц Головуючий у І інстанції Косенко А.В.Провадження № 22-ц/780/961/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 12.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Ігнатченко Н.В., Сліпченка О.І.

при секретарі - Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2014 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10 квітня 2007 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідачці було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 41410 доларів США, при цьому остання зобов'язалася належним чином використати та повернути кредитну суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та тарифів Кредитора, виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2007 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачці на праві власності на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 квітня 2007 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 02 липня 2007 року.

Далі позивач зазначив, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 17 березня 2014 року має заборгованість - 27 941,01 доларів США, що становить по курсу НБУ 268 253, 25 грн., тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на земельну ділянку.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2014 року позов було задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 11.04.2007 року в сумі 268 253 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.04.2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_2 Вирішено питання про судові витрати у справі.

Не погоджуючись з рішенням, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги задовольнити частково, а саме в межах підтвердженої суми заборгованості.

Посилається, що під час укладення договору вона, як позичальник не була повністю обізнана про відсоткову ставку, оскільки окремі відсотки не входили в 14,5 %, а нараховувалися окремо у невизначених сумах, тому зробивши власні розрахунки вона з'ясувала, що реальна відсоткова ставка не 14,5%, а 17%, що не зазначено у кредитному договорі, тому стягненню підлягає лише сума 10 732 дол. США, яку вона згодна сплатити.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд встановив і правильно виходив з того, що 10 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір, згідно якого позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 41410 доларів США на строк 108 місяців по 11 квітня 2016 року, згідно Графіку надання кредиту (додаток 1 до договору) (п. 1.2. Кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитом становить - 14,5 % річних (п. 1.4. Кредитного договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачка, як Іпотекодавець передала Іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку площею 0,200 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер - НОМЕР_2, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 11 квітня 2007 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_3 від 02 липня 2007 року.

Умовами Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення Боргового зобов'язання, умов Кредитного договору Іпотекодержатель надсилає Боржнику письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановлено строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки (п. 6.1. Договору іпотеки).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки та вдовольнити всю суму зобов'язань на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, якщо у момент настання строк}- виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту, процентів та неустойки.

27 грудня 2007 року позивач та відповідачка уклали Додаткову угоду до Кредитного договору відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що після отримання Позичальником документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, процентна ставка за користування кредитом складає 13,25 відсотків річних.

02 квітня 2009 року позивач та відповідачка уклали Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту.

30 квітня 2010 року позивач та відповідачка уклали Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору відповідно до умов якої строк кредиту було збільшено на 27 календарних місяців, у зв'язку з чим строк погашення кредиту закінчується 11 липня 2018 року.

З вересня 2008 року відповідачка не виконувала належним чином зобов'язання за договором у зв'язку з чим, станом на 17 березня 2014 року має заборгованість за договором - 27 941,01 доларів США, що по курсу НБУ на 17.03.2014 року становить 268 253, 25 грн., із них: заборгованість за кредитом - 24 570,97 дол. США, що становить 235 898,51 грн.; заборгованість за відсотками - 1 632,50 дол. США, що становить 15 673,14 грн.; пеня за прострочення кредиту та відсотків - 1 737,54 дол. США, що становить 16 681,60 грн. (а.с.9-11).

Відповідно до умов вказаних договорів банк має право у відшкодування виниклої заборгованості звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, стягнувши заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання апелянта на неправомірність розрахунку суми заборгованості за відсотками, які не входять в 14,5 %, а нараховувалися окремо, на думку колегії суддів, уваги не заслуговують, оскільки така відповідальність позичальника передбачена умовами кредитного договору, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором, з який відповідачкою підписаний та не оскаржений. При цьому, аперечуючи проти розрахунку заборгованості наявного в матеріалах справи, апелянт своїх розрахунків заборгованості не надала, а матеріали справи не містять свідчень про те, що розрахунок банку не відповідає дійсності.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, суперечать встановленим судом обставинам та не спростовують висновків суду, які належним чином мотивовані і відповідають вимогам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :