Рішення № 44217714, 12.05.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1580/15-ц

Провадження № 2/161/1237/15

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Акайомовій Т.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її та відповідача мати ОСОБА_5, яка до дня смерті потребувала матеріальної допомоги, викликаної похилим віком та постійними хворобами.

Після смерті матері відкрилася спадщина на ? частину спадкового майна. На випадок своєї смерті мати заповіт не залишала. Згідно ст. 1261 ЦК України позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом. У встановлений термін сторони звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. 26.12.2014 року нотаріусом Другої Луцької нотаріальної контори було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у позивача були відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

ОСОБА_4 вказує, що за життя спадкодавця відносини між нею та ОСОБА_2 погіршилися через квартирні питання. Відповідач не підтримувала родинних відносин, не забезпечувала підтримку спадкодавцю, під час хвороби матері не відвідувала її, маючи можливість, ухилялася від надання будь-якої допомоги. Крім тогою на думку позивача, відповідач, в порушення вимог ч.1 ст. 202 СК України не приймала участі у покращенні становища своєї матері, не переймалась її життям та здоров'ям, не надавала їй жодної допомоги.

Вважає, що відповідач свідомо ухилялася від надання допомоги та моральної підтримки матері. А тому, просить ухвалити рішення про усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на житловий будинок.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову щодо усунення від права на спадкування підтримав з викладених у позовній заяві підстав. Просив позов в цій частині задовольнити, а вимогу щодо визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на житловий будинок залишити без розгляду.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали. Просили відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12.05.2015 року позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що батькам сторін по справі ОСОБА_10 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько булка ОСОБА_11 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а.с. 7). На випадок своєї смерті померлий залишив заповіт на ім'я позивача ОСОБА_4 (а.с. 6). ОСОБА_4 прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори. В свою чергу ОСОБА_5 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після її чоловіка ОСОБА_10

Таким чином позивачу стало належати ? частина спірного майна та ОСОБА_5 - ? частина спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_5, про що було зроблено актовий запис № 292 від 23.02.2011 року, а тому у відповідності до ч.1 ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина на все належне їй майно. Дана обставина підтверджена копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2011 року (а.с. 24).

Після смерті матері відкрилася спадщина на ? частину спадкового майна. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіт не залишала. Згідно ст. 1261 ЦК України позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом. У встановлений термін сторони звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач та відповідач є спадкоємцями згідно ст. 1223 ЦК України.

26.12.2014 року нотаріусом Другої Луцької нотаріальної контори було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у позивача були відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

ОСОБА_4 у позовній заяві вказує, що за життя спадкодавця відносини між нею та ОСОБА_2 погіршилися через спірний батьківський будинок. Відповідач не підтримувала родинних відносин, не забезпечувала підтримку спадкодавцю, під час хвороби матері не відвідувала її, маючи можливість, ухилялася від надання будь-якої допомоги.

Потребу в допомозі позивач мотивує безпорадним станом спадкодавця ОСОБА_5 внаслідок її похилого віку, хвороби серця та інсульту у 2008 році, що не давали їй можливості вести самостійний спосіб життя.

Разом з тим, такий стан спадкодавця не підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, судом встановлено в судовому засіданні, що спадкодавець до смерті самостійно пересувалася та вела господарство по місцю останнього проживання, хоча їй у цьому допомагали і позивач з її дочкою.

Відповідно до матеріалів справи, представник позивача в обґрунтування своїх вимог надав довідку № 112 від 02.02.2015 року про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в Луцькій міській клінічній лікарні з 19.02.2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46-47). Проте зазначений факт не підтверджує того, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані.

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом цієї норми саме по собі ненадання допомоги спадкодавцеві не може бути підставою для усунення особи від права на спадкування, якщо судом не встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні даної справи, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в частині 3 пункту 6 безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 суду пояснили, що ОСОБА_2 відвідувала матір, коли та проживала у спірному будинку по вул. Дубнівській, а оскільки з сестрою, позивачем по справі, перебувала у неприязних стосунках, то у будинок, де проживала її матір після смерті батька, тобто із позивачем, не ходила.

Крім того, згідно довідки серії МСЕ № 038076 від 17.05.2000 року (ст. 48) ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи.

При житті ОСОБА_2 не зверталася до відповідача з проханням про надання будь-якої допомоги, оскільки її постійно доглядала інша дочка, позивач по справі, а у її відсутності - внучки померлої. Даний факт також підтвердили в судовому засіданні і свідки. Також, свідки в судовому засіданні показали, що померла ОСОБА_5 завжди була доглянута, охайна та не потребувала більшої допомоги. Після смерті матері, кошти на її похорони, надавали обидві сестри.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено факту умисного ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги матері та її винної поведінки, не доведено потреби отримання допомоги саме від відповідача ОСОБА_2, яка проживала окремо. Не доведено також того факту, що ОСОБА_2 мала фізичну можливість надавати матері допомогу. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про усунення відповідача від права спадкування.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1220, 1223, 1224, 1241 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук