Рішення № 44216457, 14.05.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

Єдиний унікальний номер 263/10456/14-ц

Номер провадження 22-ц/775/43 1/2015(м)

Категорія 27Головуючий у 1 -й інстанції Васильченко О.Г.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддівСупрун М.Ю., Осипчук О.В.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, моральної шкоди, -

встановила:

У жовтні 2014 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 06 липня 2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_3. був укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого остання отримала 14 000 доларів США (еквівалентні 111 612 грн. 20 коп.), які зобов'язалася повернути до 05 липня 2013 року частинами, а саме: ',4 частину суми позики, еквівалентну 7000 доларам США в строк до 05 липня 2012 року, а залишок суми позики в розмірі 1/2 частини, еквівалентної 7000 доларам США в строк до 05 липня 2013 року. Оскільки відповідачем у строки, обумовлені сторонами, зобов'язання за договором позики виконано не в повному обсязі, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3. на його користь борг у сумі 6400 доларів США.

В подальшому позивач ОСОБА_1. уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг, за курсом Національного банку України станом на 17 грудня 2014 року, в сумі еквівалентній 105 088 грн., 3% річних від простроченої заборгованості у сумі 9477 грн. 83 коп., індекс інфляції у розмірі 19 966 грн. 72 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 грн., судові витрати, а всього 135 582 грн. 55 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 березня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1. ОСОБА_2., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2., заперечення представника відповідача ОСОБА_4., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3., яка про час та місце розгляду була повідомлена належним чином через свого представника ОСОБА_4.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не був наданий оригінал договору позики від 06 липня 2011 року укладеного між сторонами, а наявна в матеріалах справи копія договору не може бути підставою для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 64 ЦПК України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд мас право вимагати додання оригіналу.

Оригінали письмових доказів, як зазначено у ст.138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінал договору позики, укладеного між сторонами, був долучений до матеріалів цивільної справи в судовому засіданні 06 листопада 2014 року (журнал судового засідання від 06 листопада 2014 року, а.с.24). На підставі письмової заяви, поданої через канцелярію суду (вхід.№33479 від 06 листопада 2014 року), оригінал договору позики був повернутий позивачу ОСОБА_1., про що свідчить його розписка на а.с.27.

Повертаючи оригінал договору позики, суд першої інстанції, незважаючи на зазначені вище вимоги процесуального закону, його не дослідив, а залишив в матеріалах справи як доказ його не засвідчену копію, в подальшому пославшись на це, як підставу для відмови в задоволені позову.

За таких обставин, апеляційний суд залучив до матеріалів справи надані позивачем оригінали договору позики та розписки про часткове повернення грошових коштів, оскільки такі докази мають суттєве значення по справі для правильного вирішення, що відповідає положенням ч.2 ст.303 ЦПК України.

Як вбачається з оригіналу договору позики, посвідченого 06 липня 2011 року нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори Турченко Т.П. (за реєстровим №7-1031), ОСОБА_3. отримала від ОСОБА_1. грошові кошти у розмірі 111 612 грн. 20 коп., що за курсом НБУ станом на 06 липня 2011 року еквівалентно 14 000 доларам США, які зобов'язалася повернути до 05 липня 2013 року частинами, а саме: 1/2 частину суми позики, еквівалентну 7000 доларам США в строк до 05 липня 2012 року, а залишок суми позики в розмірі Уг частини, еквівалентної 7000 доларам США в строк до 05 липня 2013 року.

Згідно оригіналу розписки залишок неповернутого боргу станом на 28 грудня 2013 року становить 6400 доларів США, що сторонами не оспорюється.

За таких обставин, факт отримання відповідачем ОСОБА_3. грошових коштів та не повернення суми боргу у визначені строки підтверджено, а тому позовні вимоги ОСОБА_1. в цій частині є обгрунтованими.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст.524 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на час розгляду справи в апеляційному порядку, на 14 травня 2015 року, офіційний курс НБУ долара США до національної валюти України становить: 100 доларів США = 2057,0787 грн., відповідно 6400 доларів США дорівнює - 131 653 грн. 04 коп.

Натомість, в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. наполягали на стягненні з відповідача ОСОБА_3. суми боргу в еквіваленті 105 088 грн., як про це було зазначено в уточнені позовних вимог 17 грудня 2014 року (а.с.47-49).

Отже, з урахуванням положень ст.11 ЦПК України, якою передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми права щодо предмета спору на власний розсуд, з відповідача ОСОБА_3. на користь позивача ОСОБА_1. підлягає стягненню сума боргу в розмірі 105 088 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зі змісту договору позики вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договору позики й спеціальною нормою - ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в частині відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Визначення в договорі грошових зобов'язань у Іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Як вбачається з п.2 договору позики сторони домовилися, що відповідач має повернути позивачу 1/2 частину суму позики еквівалентну 7000 доларів США в строк до 05 липня 2012 року, а залишок суми позики в Уг частині еквівалентній 7000 доларів США в строк до 05 липня 2013 року.

За таких обставин, у позивача також відсутнє право на відшкодування втрат внаслідок інфляційного знецінення переданих відповідачу коштів відповідно до зазначеної норми права, оскільки зобов'язання з виконання визначено сторонами в еквіваленті іноземної валюти.

Разом із тим, виходячи із суми боргу, визначеного за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2015 року, в розмірі 131 653 грн. 04 коп. 3% річних за період з 05 липня 2013 року по 17 грудня 2014 року (535 днів) складає 5789 грн. 13 коп. (131 653,04 х 535 х 3% : 365).

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_3. своїх зобов'язань по поверненню боргу, порушені права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1., в межах заявлених вимог суми боргу в розмірі 105 088 грн. та 3 % річних у розмірі 5789 грн. 13 коп.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідно до ч.4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1., у зв'язку з чим апеляційна скарга його представника ОСОБА_2. підлягає задоволенню частково.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3. на користь позивача ОСОБА_1. підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам судовий збір в розмірі 1108 грн. 77 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 березня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 06 липня 2011 року розмірі 105 088 грн., 3% річних в розмірі 5789 грн. 13 коп., витрати по оплаті судового збору в розмірі 1108 грн. 77 коп., а всього 111 985 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: