Ухвала суду № 44216108, 13.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2015 р. м. Київ К/800/40262/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Конопко І.І.,

від відповідача - Вдовенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київсоюзшляхпроект»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р.

у справі № 2а-6142/12/2670

за позовом акціонерного товариства закритого типу «Київсоюзшляхпроект»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року акціонерне товариство закритого типу «Київсоюзшляхпроект», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства «Київсоюзшляхпроект», (далі - позивач, АТЗТ «Київсоюзшляхпроект») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2011 р. № 0007122312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.10.2011 р. № 0007122312; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.09.2011 р. по 20.09.2011 р., на підставі направлення від 07.09.2011 р. № 2465/23-02, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 06.09.2011 р. № 2450/23-12 та постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2011 р. про призначення позапланової перевірки АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» з питань правомірності формування витрат та доходів від операцій з векселями з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 27.09.2011 р. № 2067/23-12/01388437 та зроблено висновок, що позивачем порушено вимоги пункту 153.8 статті 158 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму витрат від операцій з векселями за І квартал 2011 року на 72 590 300 грн. та завищено суму доходів від операцій з векселями за І квартал 2011 року на суму 79 960 000 грн.; - підпункту 135.1.2 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на суму 18 147 575 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 19.10.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0007122312, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 18 147 576 грн., у тому числі: 18 147 575 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 27.09.2011 р. № 2067/23-12/01388437, підставою для нарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про неправомірність формування позивачем валового доходу та складу валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «Нові промислові технології» щодо купівлі-продажу простих векселів АА 1833970 та АА 1833971, які на думку відповідача є такими, що фактично не відбулись,

При цьому податковий орган посилався на те,що векселедавець - ТОВ «Хімічні технології» має ознаки фіктивного, оскільки зареєстрований на підставну особу; згідно постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі від 11.08.2011 р. порушено кримінальну справу № 80-0264 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології» за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України; вказані прості векселі, всупереч статті 5 Закону України «Про обіг векселів», не містять підпису головного бухгалтера підприємства-емітента.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що винесення спірного податкового повідомлення-рішення є передчасним, оскільки на дату його винесення не було прийнято відповідного рішення по кримінальній справі № 80-0264, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування валового доходу та складу валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «Нові промислові технології» щодо купівлі-продажу простих векселів емітента ТОВ «Хімічні технології» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до укладеного позивачем (покупець), представленим ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (повірений) з ТОВ «Нові промислові технології» (продавець) договору купівлі-продажу векселів № Б-09-330/1 від 05.06.2009 р., позивач придбав прості векселі з ордерною формою випуску в документарній формі АА 1833970 від 19.12.2008 р. та АА 1833971 від 19.12.2008 р., загальною номінальною вартістю 80 000 000 грн., загальною договірною вартістю 72 590 300 грн., емітовані ТОВ «Хімічні технології».

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу векселів № Б-11-92/1 від 14.03.2011 р., укладеного між позивачем (продавець) та ТОВ «Агрібізнес» (покупець), позивач продав вказані векселі ТОВ «Агрібізнес».

Зазначені вище операції відображені позивачем в додатку К3 до декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року.

Вимоги до простого векселя регламентуються Уніфікованим Законом «Про переказні векселі та прості векселі», зокрема статтею 75 визначено перелік обов'язкових реквізитів простого векселя, а саме, назва «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою якою цей документ складений; - безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; - зазначення строку платежу; - зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; - найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; - зазначення дати і місця видачі простого векселя; - підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи).

Судом апеляційної інстанції було зазначено, що прості векселі № АА 1833970 та № АА 1833971 не мають одного з обов'язкових реквізитів, а саме - не підписані головним бухгалтером ТОВ «Хімічні технології», при цьому не було достеменно з'ясовано чи передбачена така посада штатним розписом вказаного суб'єкта господарювання.

Також з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки позивача слугувала постанова про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 р. в рамках кримінальної справи № 80-0264.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів прийняття та набрання законної сили відповідного рішення по кримінальній справі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про можливу передчасність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011 р. № 0007122312.

Разом з тим, в даному випадку судами попередніх інстанцій не з'ясовано на якій саме стадії знаходилась кримінальна справа в рамках якої було проведено позапланову виїзну перевірку позивача на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту слідчому, в провадженні якого перебуває вказана кримінальна справа.

Отже, ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними.

Як задовольнивши позов (суд першої інстанції), так і відмовляючи у задоволенні позовних вимог (суд апеляційної інстанції), суди обмежилися дослідженням обставин встановлених актом податкової перевірки та матеріалами кримінальної справи порушеної відносно контрагента позивача.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то такий платник податку несе тягар відповідальності відповідно до законодавства.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київсоюзшляхпроект» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р. у справі № 2а-6142/12/2670 - скасувати.

Справу № 2а-6142/12/2670 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко