Ухвала суду № 44215496, 12.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Київ К/800/57599/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р.

у справі № 810/2486/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Снайпер»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Снайпер» (далі - позивач, ПАТ «Снайпер») звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 р. змінено мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. шляхом зазначення обставин щодо правомірного відображення позивачем ПАТ «Снайпер» господарських операцій по отриманню інформаційно - маркетингових послуг та вантажно - розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», правомірного використання, списання та обліку паливно - мастильних матеріалів (в тому числі правомірного віднесення до складу витрат на збут). В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 р. скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 р., справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року змінено в мотивувальній частині щодо підстав для задоволення позову повністю. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Білоцерківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Снайпер», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Білоцерківською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Снайпер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року №1667/23-2/20616944/52.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.2, п. 138.3, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 545860,00 грн., та п. 198.3, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 520955,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.05.2013 року №0001502203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 721067,00 грн. (за основним платежем - 545860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175207,00 грн.), та №0001492203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 781433,00 грн. (за основним платежем - 520955,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 260478,00 грн.).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем та ТОВ «Соррі Бабушка» було укладено в усній формі договір про надання послуг з метою дослідження ринку (маркетинг) та передпродажну підготовку товару.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: актом здачі-приймання робіт від 24.12.2011 року №ОУ-2412/1 та податковою накладною від 22.12.2011 року №64, відповідно до яких позивачем були отримані від ТОВ «Соррі Бабушка» послуги з організації та проведення конференції 24.12.2011 року на загальну суму 23 500 грн., у тому числі ПДВ 3 916 грн. 67 коп.

При цьому слід зазначити, зазначені документи мають усі необхідні обов'язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Соррі Бабушка».

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (замовник) та Білоцерківською конторою «Укрзаготзерно» (виконавець) укладено договір від 01.11.2012 року №0111/12, відповідно до якого останній зобов'язується надати послуги по проведенню інформаційно-маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять замовника і вказуються ним та послуги по підготовці товарів перед продажем. Інформаційно - маркетингові дослідження в результаті повинні бути представлені у вигляді інформації, що необхідна для ефективного здійснення замовником своєї торгівельної діяльності. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги по інформаційно-маркетингову дослідженню ринку, а також представництво інтересів замовника перед потенційними покупцями товарів, робіт, послуг замовника.

До зазначеного договору між сторонами було укладено протокол узгодження договірної ціни, якою визначено вартість послуг - 45 000 грн. (в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.).

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2012 року №ОУ-0000050, від 29 грудня 2012 року №ОУ-0000055, податкові накладні від 30.11.2012 року №5, від 29.12.2012 року №5.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, послуги надавались у листопаді-грудні 2012 року - періоди значного зростання обсягів замовлень товарів ПАТ «Снайпер» - напоїв (один із головних видів діяльності товариства є оптова торгівля напоями) у зв'язку з різдвяно-новорічними святами.

Враховуючи передсвятковий період, метою отримання послуг було збільшення обсягів реалізації певних видів продукції, підвищення лояльності покупців.

Забезпечуючи належну підготовку до торгівлі перед святами, директором ПАТ «Снайпер» винесено наказ №157 від 23.10.2012 року, яким визначено мету рекламних заходів та завдання для здійснення цих заходів.

З аналізу рахунку 70.2 вбачається, що використані ПАТ «Снайпер» наданих Білоцерківською конторою «Укрзаготзерно» послуг мало позитивний вплив на результати господарської діяльності.

Крім того, позивачем отримано від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно» вантажно-розвантажувальні послуги, що підтверджено наявними в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2012 року №ОУ-0000036 та податковою накладною від 31 серпня 2012 року №8 на загальну суму 51 000 грн., у тому числі ПДВ 8 500 грн.

Необхідність зазначених робіт була зумовлена тим, що вони виконувались у серпні 2012 року - період значного зростання обсягів замовлень товарів-напоїв у зв'язку з Днем незалежності України. Враховуючи передсвятковий період, збільшення замовлення товарів, зросла потреба у залученні додаткових трудових ресурсів для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, оскільки власні працівники фізично не встигали виконати об'єм роботи.

Підтвердженням значного зростання обсягів замовлення та реалізації товарів позивачем є статистичні відомості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість отримання позивачем інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2009 року між БК «Укрзаготзерно» (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди приміщення №97 (далі - Договір №97), відповідно до якого БК «Укрзаготзерно» передавав позивачу в тимчасове володіння приміщення загальною площею 5601 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневий пр.,88.

Відповідно до пункту 4 Договору №97 сторони погодили між собою, що розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ) 25 грн. за 1 кв.м. на місяць за складські приміщення та 50 грн. за 1 кв.м. на місяць за офісні приміщення. Також сторонами було погоджено, що вартість комунальних послуг входить до орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку виконання Договору №97 сплачував орендну плату. Однак послуги електропостачання позивач оплачував окремо, не включаючи їх вартість до складу орендної плати.

Листом від 21 грудня 2009 року №8 БК «Укрзаготзерно» повідомило позивача, що згідно положень Закону України «Про електроенергетику» остання не є постачальником електроенергії, тому питання електропостачання на складські приміщення позивач має вирішити самостійно.

У зв'язку із наведеним, між позивачем (споживач) та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» (постачальник електричної енергії) укладено договір від 03 серпня 2005 року №837, відповідно до якого останній постачає позивачу електричну енергію.

Як встановлено судами, оплату за отриману електричну енергію позивач здійснює згідно виставлених постачальником рахунків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським операціям щодо придбання електричної енергії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у серпні 2011 року було придбано у ТОВ «ВКК «Протон» телефони на загальну суму 46 740 грн., в тому числі ПДВ 7 790 грн., які були оприбутковані на бухгалтерський рахунок 106 «Інструменти, обладнання та інвентар». Сума витрат на придбання вказаних основних засобів була відображена позивачем у складі амортизаційних відрахувань та включена до складу витрат на збут у розмірі 9 740 грн. та до складу податкового кредиту.

Отримання вказаного товару підтверджено видатковою накладною №35 від 05.09.2011 року, податковою накладною №35 від 31.08.2011 року, актом введення в експлуатацію основних засобів від 30 вересня 2011 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо списання позивачем паливно-мастильних матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що до складу витрат на збут позивачем включені витрати по списаних паливно-мастильних матеріалів на доставку товарів до покупців.

Слід зазначити, що право позивача на віднесення до складу витрат на збут витрат по списаних паливно-мастильних матеріалів підтверджено: видатковими та податковими накладними, договорами на придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів (бензин, дизельне паливо, стислий газ) у ТОВ «Золотий екватор» Київська філія, ПІІ «Лукойл-Україна», ТОВ «Екогаз-2005», відомостями списання паливно-мастильних матеріалів по ПАТ «Снайпер», відомостями видачі бензину тощо.

Відтак, списання пально-мастильних матеріалів здійснювалось у зв'язку з господарською діяльністю ПАТ «Снайпер».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат на збут витрати по списаних паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов