Ухвала суду № 44215405, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/68074/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року

у справі №802/3630/14-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім» (надалі - ПАТ «Вінницяпобутхім»)

до Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі - ГУ ДФС у Вінницькій області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 року №000026/2206, №000027/2206.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом була проведена перевірка стану дотримання ПАТ «Вінницяпобутхім» вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., про що складено акт №9/2-32-22-06/30684913.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.5 ч.10, п.2 ч.11 ст.58, п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190 ПК України, а саме, не були задекларовані у повному обсязі витрати на транспортування оцінюваних товарів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки та адміністративного оскарження ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 року: №000027/2206, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 540939,91грн., в т.ч. штрафні санкції - 108187,98грн.; №000026/2206, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 3323,79грн, в т.ч. штрафні санкції - 664,76грн.

Як вбачається з акту перевірки, при її проведенні, на думку податкового органу, при достовірності декларування митної вартості товарів, імпортованих позивачем на умовах FCA у період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року порушень не встановлено, натомість, у період з 01.06.2012 року по 31.12.2013 року (з набранням чинності Митним кодексом України від 13.03.2012) було встановлено, зокрема, наступне:

- при перевірці повноти декларування витрат на транспортування товару, який був ввезений на адресу позивача перевізником ДП «Самтранс ТОВ «Агросвітло Плюс» автотранспортними засобами №АВ1545ВК/АВ8828ХХ, та оформлений за МД №401090000/2012/008867 від 01.06.2012 року встановлено, що вартість транспортних витрат до митного кордону України складає 9000,00грн., яка включена до ціни оцінюваного товару. При перевірці первинних бухгалтерських документів було встановлено, що вартість транспортно-експедиційних послуг перевезення автотранспортними засобами №АВ1545ВК/АВ8828ХХ за маршрутом м.Санкт-Петербург (Росія)-м.Вінниця (Україна) становить - 13000,00грн. без виділення із цієї ціни витрат до місця ввезення на митну територію України та витрат після ввезення на митну територію України. Зазначене підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0001969 від 01.06.2012 року, в якому витрати позивача після ввезення на митну територію України товару не виділені із ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На підставі викладено податковий орган дійшов висновку, що сума заниження витрат на транспортування при ввезенні товарів оформлених по МД №401090000/2012/008867 від 01.06.2012р. становить 4000,00грн. без виділення із цієї ціни витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України та витрат після ввезення на митну територію України.

- при перевірці повноти декларування витрат на транспортування товару, який був ввезений на адресу позивача ФОП ОСОБА_1 автотранспортними засобами №0491ХМ/ВХ4419ХХ та оформлений за МД №401090000/2012/010657 від 27.06.2012 року встановлено, що вартість транспортних витрат до митного кордону України складає 8500,00грн., яка включена до ціни оцінюваного товару. При перевірці первинних бухгалтерських документів було встановлено, що вартість транспортно-експедиційних послуг автотранспортними засобами №04091ХМ/ВХ4419ХХ за маршрутом м.Санкт-Петербург (Росія)-м.Вінниця (Україна) складає 14000,00грн. Також, позивачем сплачені витрати за простій транспортного засобу на території Росії у сумі 12100,00грн., що відносяться до загальних витрат на транспортування оцінюваних товарів та підлягають включенню до митної вартості. Зазначене підтверджується актом здачі-прийняття робіт №КА-0000063 від 27.06.2012 року, в якому витрати позивача після ввезення на митну територію України не виділені із ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що сума заниження витрат на транспортування при ввезенні товарів по МД №401090000/2010/010657 від 27.06.2012р. становить 17600,00грн.

- при перевірці повноти декларування витрат на транспортування товару, який був ввезений на адресу позивача ПП ТК «Беркут-Транс» автотранспортними засобами АВ5637ВК/АВ3045ХР та оформлений за МВ №401090000/2012/016536 від 14.09.2012 року встановлено, що вартість транспортних витрат до митного кордону України складає 10800,00грн., яка включена до ціни оцінюваного товару. При перевірці первинних бухгалтерських документів було встановлено, що вартість транспортно-експедиційних послуг автотранспортними засобами АВ5637ВК/АВ3045ХР за маршрутом м.Санкт-Петербург (Росія)-м.Вінниця (Україна) складає 13800,00грн. без виділення із цієї ціни витрат до місця ввезення на митну територію України та витрат після ввезення на митну територію України. Зазначене підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000995 від 18.09.2012р., в якому витрати після ввезення на митну територію України не виділені із ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що сума заниження витрат на транспортування при ввезенні товарів по МД №401090000/2012/016536 від 14.09.2012 року складає 3000,00грн.

- при перевірці повноти декларування на транспортування товару, який був ввезений на адресу позивача ТОВ «АТП 1 ЛТД» автотранспортними засобами АВ1084ВЕ/АВ7965ХТ та оформлений за МД №401090000/2012/021240 від 09.11.2012 року встановлено, що вартість транспортних витрат до митного кордону України складає 20800,00грн., яка включена до ціни оцінюваного товару. При перевірці первинних бухгалтерських документів було встановлено, що вартість транспортно-експедиційних послуг автотранспортними засобами АВ1084ВЕ/АВ7965ХТ за маршрутом м.Нікольскоє (Росія)-м.Вінниця (Україна) складає 24200,00грн. без виділення із цієї ціни витрат до місця ввезення на митну територію України та витрат після ввезення на митну територію України. Зазначене підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000663 від 06.11.2012р., в якому витрати після ввезення на митну територію України не виділені із ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що сума заниження витрат на транспортування при ввезенні товарів по МД №401090000/2012/021240 від 09.11.2012 року складає 3400,00грн.

Також, в акті перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що при її проведенні були встановлені випадки недекларування в повному обсязі витрат на транспортування товарів ввезених на адресу позивача автомобільним транспортом на умовах поставки FCA впродовж 2012 року по 208 МД, впродовж 2013 року по 369 МД.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначені митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів тощо.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одну одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, всі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, інформація в яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Законодавцем не передбачено вимог, за якими факт здійснення господарських операцій з перевезення вантажу, в т.ч. міжнародного перевезення, фіксується актом виконаних робіт, і що такий акт, а також платіжні доручення, є єдиними первинними документами обліку таких господарських операцій. Чинні норми митного законодавства, в тому числі, Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», також не передбачено, що акт виконаних робіт, в якому здійснено розподіл витрат на транспортування до ввезення товару на митну територію України і після ввезення, є основним документом, на підставі якого визначаються витрати на транспортування та є підставою для обчислення таких витрат, в т.ч. витрат на транспортування після ввезення.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що у відповідних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), витрати після ввезення на митну територію України не виділені із ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а отже, при визначені митної вартості зазначені витрати підлягають включенню в повному обсязі.

Разом з тим, судами безпідставно не враховано всіх первинних документів, що підтверджують вартість транспортних послуг, які за змістом та формою відповідають вимогам закону щодо складання первинних документів, та інформацію, яка складена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, пославшись лише на відсутність в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) розбивки транспортних витрат до та після перетину митного кордону України.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про порушення судами попередніх інстанції вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Отже, при новому розгляді справи судам, з урахуванням приписів ч.4 та ч.5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували дані про визначення витрат, включених до митної вартості, витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрат на транспортування після ввезення. У разі встановлення обставини щодо включення суб'єктом владних повноважень до митної вартості товару витрат на транспортування після ввезення, необхідно дослідити наявність такої умови як можливість виділення таких витрат з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також документальне підтвердження витрат та можливість їх обчислення.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім» - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов