Ухвала суду № 44215311, 12.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Київ К/800/45712/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддяВербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року

у справі № 1993/13 (2а-0770/2523/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне»

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року позовні вимоги ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від 28.11.2008 року № 122/23-0112/33285430.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 2 ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно», а саме: занижено податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року на загальну суму 178936,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2008 року № 0002732351/0, яким ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» визначено до сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 536808,00 грн. (основний платіж - 178936,00 грн. та 357872,00 грн. - штрафних санкцій).

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення та прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.01.2009 року №0002732351/1, яким позивачу визначено до сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 536808,00 грн. (178936,00 грн. - основний платіж. 357872,0 грн. - штрафні санкції).

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» та німецькою фірмою .E.T. Automotive Systems AG» укладено договір позики від 03.03.2005 року №01/2005 на суму 1800000 євро по відсотковій ставці 5% річних терміном погашення до 01.01.2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» від нерезидента .E.T. Automotive Systems AG» отримано позику на загальну суму 7810000 євро. Згідно графіку погашення кредиту та відсотків за користування кредиту, перша виплата нерезиденту відсотків припадає на третій квартал 2007 року. Основна сума кредиту погашається з першого кварталу 2011 року.

Виплата відсотків по кредиту на загальну суму 3578709 грн. проведена позивачем наступними платіжними дорученнями: №7 від 20.03.2008 року - 97625 євро / 773625 грн.; №8 від 26.03.2008 року - 145125 євро / 1156926 грн.; №12 від 17.04.2008 року - 205625 євро / 1648158 грн.

Відповідно до вимог п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Статтею 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно» (далі - Угода) зокрема передбачено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються

aa) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання,

bb) у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

cc) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках.

Пунктом 3 ст. 11 Угоди передбачено, що незважаючи на положення пункту 2, a) проценти, що виникають в Україні і сплачуються як відшкодування за позиками, що гарантовані Hermes-Deckung або сплачуються Уряду Федеративної Республіки Німеччина, Deutsche-Bundesbank, Kreditanstalt fur Wiederaufbau або Deutsche Investitions- und Entwicklungsgesellschaft, підлягають звільненню від українського податку;

b) проценти, що виникають у Федеративній Республіці Німеччина і сплачуються Уряду або Центральному банку України, підлягають звільненню від німецького податку.

Отже, проценти, сплачені позивачем за кредитним договором резиденту Федеративної Республіки Німеччина, можуть також оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначена позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 08.10.2013 року та від 30.10.2012 року.

Таким чином, враховуючи те, що нерезидент не є банківською установою, відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» ставку 5 % відповідно по пп. «b» п. 2 ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно».

Колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов