Ухвала суду № 44215301, 12.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Київ К/800/32899/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Корпорації «ХХІ століття»

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р.

у справі № 811/1816/13-а

за позовом Корпорації «ХХІ століття»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Корпорація «ХХІ століття» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 29 січня 2013 року №0000120153.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Корпорація «ХХІ століття», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Корпорації «ХХІ століття» з питань достовірності нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності впродовж з 01 травня 2012 року по 11 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт №00002/153/31919835 від 11 січня 2013 року.

В акті перевірки зазначено, що протягом перевіреного періоду позивачем занижено суму земельного податку, оскільки розмір орендної плати, який підлягає до сплати згідно договору оренди земельної ділянки, становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проте, згідно ст. 288 ПК України, орендна плата має становити не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми №0000120153 від 29 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на 99 790,95 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 24 947,74 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 травня 2006 року Корпорація «ХХІ століття» (орендар) і Кіровоградська міська рада (орендодавець) уклали строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 5000 кв.м. для розміщення огорожі з вбудованими об'єктами комерційного призначення, яка знаходиться в парку культури і відпочинку ім.50-річчя Жовтня в м. Кіровограді. За умовами договору орендна плата вносилась щомісячно позивачем у сумі 2 323,27 грн. (1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

16 травня 2006 року Корпорація «ХХІ століття» (орендар) і Кіровоградська міська рада (орендодавець) уклали строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 25 250,45 кв.м. для розміщення та обслуговування мережі атракціонів, ігрових майданчиків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по проспекту Правди, 28, в м. Кіровоград. За умовами договору орендна плата вносилась щомісячно позивачем у сумі 6 994,58 грн. (1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

10 липня 2012 року Кіровоградська міська рада звернулася до Корпорації «ХХІ століття» з пропозицією про збільшення орендної плати до мінімального розміру визначеного пунктом 5 статті 288 Податкового кодексу України.

Також Корпорація «ХХІ століття» уклала з Кіровоградською міською радою додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 26 травня 2006 року №100) від 29 серпня 2012 року за №45 та до договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 26 травня 2006 року №101) від 01 серпня 2012 року за №32, в яких орендна плата вноситься у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки в сумі 6969,79 грн. та 20983,72 грн. відповідно на місяць, що відповідає вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України. Додаткові угоди від 29 серпня 2012 року за №45 та від 01 серпня 2012 року за №32 зареєстровані в управлінні Держкомзему у м. Кіровограді Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 жовтня 2012 року за №351010004001221 та за №351010004001220 відповідно.

В період до 11 жовтня 2012 року Корпорація «ХХІ століття» сплачувала орендну плату у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

У відповідності до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Оскільки відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, то розмір орендної плати не може бути меншим (крім земель сільськогосподарського призначення) 3% від нормативної грошової оцінки землі.

З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 р.

З акта перевірки вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності за перевіряємий період становить 167721,06 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Корпорацією «XXI Століття» задекларовано орендної плати з урахуванням уточненого розрахунку в сумі 67 930,11 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 99 790,95 грн.

У відповідності до п. 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції до позивача в розмірі 24 947,74 грн.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Корпорації «ХХІ століття» відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов