Ухвала суду № 44215202, 23.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/47841/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-СІ»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року

у справі № 2а-704/08/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-СІ»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра-СІ» (далі - ТОВ «Астра-СІ»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі - ДПІ у м. Кіровограді; відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, № 0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, № 0000463510/2 від 17 травня 2008 року, № 0000463510/3 від 31 липня 2008 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Астра-СІ» задоволено частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, № 0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, № 0000463510/2 від 17 травня 2008 року, № 0000463510/3 від 31 липня 2008 року в частині визначення ТОВ «Астра-СІ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 329,00 грн. за основним платежем та 21 664,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії в частині визначення ТОВ «Астра-СІ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 000,00 грн. за основним платежем та 12 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Астра-СІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 22/35-10/31204098 від 14 грудня 2007 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Приватного підприємства «Санпіретті классіко» робіт з виготовлення демонстраційних роликів на основі відеоматеріалу, наданого позивачем, що не використані в господарській діяльності товариства.

На підставі зазначеного акту перевірку контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, яким позивачу з огляду на вказане порушення визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 500,00 грн. (25 000,00 грн. - основний платіж, 12 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, № 0000463510/2 від 17 травня 2008 року, № 0000463510/3 від 31 липня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії в частині визначення ТОВ «Астра-СІ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 000,00 грн. за основним платежем та 12 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судові інстанції виходили з ненадання позивачем доказів на підтвердження тієї обставини, що придбані в контрагента роботи з виготовлення демонстраційних відеороликів будуть (були) використані в межах господарської діяльності товариства.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних робіт, до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Проте, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

З урахуванням наведених процесуальних норм, суду слід з'ясувати намір позивача на отримання економічного ефекту внаслідок придбання в ПП «Санпіретті классіко» робіт з виготовлення демонстраційних відеороликів. Зокрема, перевірці підлягають доводи товариства про те, що рекламні відеоролики використовувались з метою рекламування та популяризації виготовленого ним фільму серед потенційних покупців з ціллю його подальшого продажу, що і обумовлює, за доводами позивача, господарський характер цих робіт.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, № 0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, № 0000463510/2 від 17 травня 2008 року, № 0000463510/3 від 31 липня 2008 року в частині визначення ТОВ «Астра-СІ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 000,00 грн. за основним платежем та 12 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-СІ» задовольнити частково.

Скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, № 0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, № 0000463510/2 від 17 травня 2008 року, № 0000463510/3 від 31 липня 2008 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Астра-СІ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 000,00 грн. за основним платежем та 12 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.