Ухвала суду № 44215138, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2015р. м. Київ К/800/9366/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року

у справі № 802/3308/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гамма»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гамма» (далі - ТОВ НВП «Гамма»; позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007192203 від 20 серпня 2014 року та № 0007202203 від 20 серпня 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ НВП «Гамма» витрати із сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Гамма» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при взаєморозрахунках з Приватним підприємством «Бергер Продакшн», за результатами якої складено акт № 2088/2203/13318821 від 01 серпня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007192203 від 20 серпня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 095 709,00 грн. (3 276 567,00 грн. - основний платіж, 819 142,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0007202203 від 20 серпня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 291 919,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 16.1.5, 16.1.7, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 85.2, 85.8 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Бергер Продакшн», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 1242/26-55-22-10/38347365 від 30 квітня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Бергер Продакшн» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: грудень 2013 року, січень - березень 2014 року, в якому зазначено про неперебування підприємства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені зазначеною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідач посилався на відсутність у видаткових накладних, за якими позивач отримував товар від контрагента, інших відомостей, крім підпису посадової особи та печатки підприємства, а також на вирок Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року у справі № 757/28009/14-к, яким директора ПП «Бергер Продакшн» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частино 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Первинні документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем олії соняшникової в ПП «Бергер Продакшн» підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, сертифікатом відповідності, протоколами випробувань, доказами подальшого використання придбаної в контрагента продукції у власній господарській діяльності, а саме - її реалізації на експорт.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (транспортної документації та сертифікату відповідності) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім того, на переконання колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відхилили посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року у справі № 757/28009/14-к, позаяк податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, як встановлено судовими інстанціями, у вироку Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року у справі № 757/28009/14-к відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ПП «Бергер Продакшн» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б безтоварний (фіктивний) характер господарських операцій з придбання ТОВ НВП «Гамма» товарно-матеріальних цінностей у контрагента, узгодженість дій позивача з ПП «Бергер Продакшн» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, відповідачем не подано.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.