Ухвала суду № 44214677, 13.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/19/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

13 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, в якому просила:

- визнати неправомірними дії УПФУ в м. Чернівцях, які полягають у направленні вимоги № Ф-3834у від 14.05.2011 р. та заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї вимоги на адресу Шевченківського ВДВС;

- зобов'язати УПФУ в м. Чернівцях відкликати з Шевченківського ВДВС вимогу № Ф-3834у від 14.05.2011 р.;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Юзефовича Е.Е. під час відкриття виконавчого провадження № 1807/20, внесеного до ЄДРВП під № 45532414 та винесення постанови від 21.11.2014 р.;

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського ВДВС Ватаманюка В.М. допущену при перевірці законності дій головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Юзефовича Е.Е. під час відкриття виконавчого провадження № 1807/20, внесеного до ЄДРВП під №45532414 та винесення останнім постанови від 21.11.2014 р.;

- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС Юзефовича Е.Е. від 21.11.2014 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 45532414 з примусового виконання вимоги УПФУ в м. Чернівцях № Ф-3834у від 14.05.2011 р. про стягнення боргу зі сплати страхових внесків з ОСОБА_4 у сумі 1771,20 грн.

В обґрунтування позову позивач вказала, що УПФУ в м. Чернівцях не надіслало на її адресу вимогу №Ф-3834у від 14.05.2011, а направило її на адресу виконавчої служби, у зв'язку з чим позбавило його можливості на добровільну сплату заборгованості. У свою чергу, Шевченківське ВДВС відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу не перевірило чи відповідає вона приписам Закону України "Про виконавче провадження" і чи є узгодженою.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 21 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивач оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі не скористались правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача.

13 травня 2015 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла телефонограма позивача про перенесення судового засідання і неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Зазначене клопотання колегією суддів апеляційної інстанції відхиляється, оскільки ОСОБА_2 була належним чином та завчасно повідомлена про час і місце розгляду апеляційної скарги і в неї було достатньо часу для вирішення питання щодо забезпечення прибуття в судове засідання свого представника, більш того, судом не ставилось питання про участь в судовому засіданні якогось конкретного представника. Колегія суддів апеляційної інстанції, також, зважає на те, що участь у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, а справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

За вказаних обставин, враховуючи, що в судове засідання призначене на 13 травня 2015 року сторони не прибули, на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не належить задоволенню, з наступних міркувань.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, в березні 2011 року ОСОБА_2 подала до УПФУ у Шевченківському районі м. Чернівці звіт "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2010 рік, в якому самостійно визначила своє зобов'язання перед Пенсійним фондом України в розмірі 1814,40 грн. 43,20 грн. надійшло від суми сплати фіксованого податку, отже заборгованість позивача склала 1771,20 грн.

У травні 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці, правонаступником якого є УПФУ у м. Чернівцях, сформована вимога про сплату боргу №Ф-3834у на загальну суму 1771,20 грн.

Вказана вимога оскаржена позивачем у адміністративному та судовому порядку. За результатами розгляду скарг позивача в межах процедури адміністративного оскарження вимога про сплату боргу від 14.05.2011 №Ф-3834у на суму 1771,20 грн. залишена без змін, а скарги позивача - без задоволення, що підтверджується рішенням управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 03.06.2011; рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.07.2011; рішенням Пенсійного Фонду України від 11.08.2011.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 в адміністративній справі №2а/2470/2353/11 за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій протиправними, визнання вимоги про сплату боргу недійсною, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

17.10.2014 УПФУ у м. Чернівцях направило на адресу позивача лист, яким повідомлено про закінчення процедури узгодження та необхідності сплати боргу, у зв'язку із набранням законної сили ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014. в справі №2а/2470/2353/11, якою постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 залишено без змін.

Вказаний лист отриманий позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 23.10.2014.

Позивач добровільно не сплатила суму вказану у вимозі про сплату боргу №Ф-3834у від 14.05.2011, УПФУ в м. Чернівцях 13.11.2014. звернувся до Шевченківського ВДВС із відповідною заявою про примусове її виконання. Вказана заява надійшла на адресу Шевченківського ВДВС 19.11.2014.

21.11.2014 державним виконавцем Шевченківської ВДВС Юзифовичем Е.Е. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45532414 по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу №Ф-3834 у від 14.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 1771,20 грн. Боржника зобов'язано добровільно виконати виконавчий документ в семиденний строк. Вказана постанова одержана позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 25.11.2014.

Не погоджуючись із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач оскаржила її до начальника Шевченківського ВДВС . За результатами розгляду зазначеної скарги, начальник Шевченківського ДВС відмовив в задоволенні скарги позивача, про що повідомлено позивача листом від 19.12.2014 №05 - 24/16044/23.

Вважаючи дії відповідачів протиправним, а постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною, 05.01.2015 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі довели правомірність своїх дій та прийнятого рішення.

Вінницький апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони зроблені з виключної юридичної оцінки обставин справи, з правильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права з дотриманням вимог процесуального права.

Що стосується вимог позивача пред'явлених до УПФУ в м. Чернівцях, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Власне, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 в адміністративній справі № 2а/2470/2353/11,яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014, не знайдено підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та визнання вимоги про сплату боргу недійсною, як наслідок, з урахуванням приписів частини 1 статті 72 КАС України, не підлягають доказуванню обставини, які встановлені судовими рішеннями в іншій адміністративній справі.

Помилковими є доводи позивача щодо неузгодженості вимоги про сплату боргу №Ф-3834у від 14.05.2011 та передчасної її передачі до виконавчої служби, оскільки судовим рішення в адміністративній справі № 2а/2470/2353/11, яке набрало законної сили встановлено, що належним та допустимим доказом може вважатись оригінал вимоги № 3834у від 14.05.2011.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 17.10.2014 УПФУ у м. Чернівцях направило на адресу позивача лист, яким повідомлено про закінчення процедури узгодження та необхідності сплати боргу, у зв'язку із набранням законної сили судового рішення в справі №2а/2470/2353/11. Вказаний лист отриманий позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 23.10.2014.

Сторонами не спростовано, а судовим розглядом підтверджено, що сума заборгованості (недоїмка) визначена у вимозі про сплату боргу № Ф-3834у від 14.05.2011 на суму 1771,20 грн. позивачем в добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07 2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Положеннями підпункту 4 пункту 8 Розділу XV Закону №1058-ІV унормовано, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 3 цієї статті Закону № 1058-ІV визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Здійснивши системний аналіз наведених норм та встановлених судом обставин справи, можна дійти висновку, що вимога про сплату боргу № Ф-3834у від 14.05.2011 є узгодженою, оскільки позивач у добровільному порядку не сплатив суму наявної заборгованості, як наслідок, УПФУ у м. Чернівцях правомірно звернулося до Шевченківського ВДВС для примусового виконання вказаної вимоги.

Колегія суддів вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується також з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача до Шевченківського ВДВС.

За приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 17 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, в т.ч. рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 18 Закону № 606-XIV.

Підстави для відкриття виконавчого провадження встановлені статтею 19 Закону № 606-XIV, відповідно до якої державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, після спливу 10 робочих днів з дня узгодження в судовому порядку вимоги про сплату боргу №Ф-3834у від 14.05.2011 УПФУ в м. Чернівцях звернулося до Шевченківського ВДВС із заявою про стягнення боргу з позивача.

Вимога про сплату боргу № Ф - 3834у від 14.05.2011 відповідає вимогам виконавчого документа встановленим статтею 18 Закону № 606-XIV.

Враховуючи наведене, за відсутності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, у державного виконавця були всі законні підстави для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-3834у від 14.05.2011.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача щодо не усунення начальником Шевченківського ДВС Ватаманюком В.М. порушень Закону № 606-XIV та невжиття відповідних заходів реагування шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, адже зазначені вимоги спростовуються матеріалами та встановленими по справі обставинами.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.