Постанова № 44214558, 05.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 688/624/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мазур Н.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

05 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Драчук Т. О. Кузьмишина В.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахувати період роботи з 28.08.1978 року по 15.05.1979 року до стажу роботи за спеціальністю, як працівнику освіти, зарахувати період перебування на військовій службі з 15.05.1979 року по 05.12.1980 року до стажу роботи за спеціальністю, як працівнику освіти, зарахувати період перебування на військовій службі з 15.05.1979 року по 05.12.1980 року до стажу роботи за спеціальністю і загального стажу в кратному відношенні 27 місяців 10 днів, зобов'язання випалити 10 пенсій, як працівнику освіти, зобов'язання врахувати період роботи за кордоном з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року і врахувати дві частини заробітної плати, одержаної в карбованцях та інвалютних рублях (у відношенні 1:1) для обчислення розміру пенсії, провести перерахунок розміру пенсії (з врахуванням 60 місяців до 2000 року з включенням періоду роботи за кордоном з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року) з дня призначення пенсії і виплатити різницю.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач - скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову, відповідач - скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача - задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати в частині з прийняттям в цій частині нового рішення, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, і йому була призначена пенсія за віком з 15.10.2014 року на загальних підставах у солідарній системі згідно зі ст.ст. 27-28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності загального стажу роботи 41 рік 10 місяців 1 день за період з 01.09.1972 року по 30.09.2014 року та середньомісячного заробітку 5366,31 грн. за період з 01.07.2000 року по 30.09.2014 року, розмір пенсії склав 3087,57 грн.

10 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області із заявою про виплату йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зарахування заробітної плати за період відрядження на роботу до Монгольської Народної Республіки для обчислення розміру пенсії.

Листом №95/С-14 від 23.12.2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області повідомило позивача про те, що підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та зарахування заробітної плати за період відрядження на роботу до Монгольської Народної Республіки для обчислення розміру пенсії відсутні.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зарахування часу роботи позивача на посаді завідуючого фільмотекою з 29.08.1978 року по 15.05.1979 року та часу проходження строкової військової служби в період з 21.05.1979 року по 04.12.1980 року до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, є обґрунтованими. Позовні вимоги в частині врахування заробітної плати за період відрядження на роботу за кордоном до Монгольської Народної Республіки у вигляді інвалютних карбованців для обчислення пенсії задоволенню не підлягають, оскільки надані позивачем довідки не містять відомостей щодо нарахування внесків на обов'язкове соціальне страхування.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7-1 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" до посад педагогічних працівників віднесено завідувача фільмотеки.

Як встановлено судом з трудової книжки позивача, ОСОБА_2 в період з 29.08.1978 року по 15.05.1979 року працював завідувачем фільмотеки Шепетівського міського відділу освіти (а. с. 15).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи позивача на посаді завідувача фільмотеки підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з трудовою книжкою позивача, 15.05.1979 року його звільнено з посади завідувача фільмотеки Шепетівського міського відділу освіти у зв'язку з призовом до лав Радянської армії. Згідно з військовим квитком серії МК №3508919, виданим 15.05.1979 року Шепетівським міським воєнним комісаріатом Хмельницької області, ОСОБА_2 проходив військову службу у в/ч 6581 з 21.05.1979 року по 04.12.1980 року (а. с. 14).

Ч. 3 ст. 36 КЗпП УРСР визначено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Таким чином, позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Із займаної посади позивача було звільнено у зв'язку з призовом на військову службу .

Враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, станом на час звернення із заявою про призначення і виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій стаж роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", складає більше 35 років, а тому позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості відмови в задоволенні позовних вимог про зарахування позивачу періоду перебування на військовій службі до стажу роботи за спеціальністю в кратному відношенні 27 місяців 10 днів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постанова Кабінету Міністрів №393 від 17.07.1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, встановлює порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, вказана вище постанова Кабінету Міністрів України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не проходив надстрокову службу чи службу за контрактом у складі органів внутрішніх справ, інших військових формувань.

Крім того, п. 7-1 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій виплачується особам, які працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тому, період служби, який враховується для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Водночас, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області врахувати дві частини заробітної плати, одержуваної в карбованцях та інвалютних рублях за період з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року, при обчисленні пенсії ОСОБА_2 з дня призначення пенсії.

Так, як встановлено судом з архівної довідки №17-СЕП-334-МОН/АС від 30.06.2014 року та розрахунку заробітної плати на відрядження ОСОБА_2 до Монгольської Народної Республіки в період з серпня 1988 року по липень 1990 року, позивач отримував заробітну плату в карбованцях та інвалютних карбованцях (а. с. 20-21, 26).

Розглядаючи вимогу про можливість включення до заробітку, з якого обчислюється пенсія, коштів, отриманих в інвалютних рублях, колегія суддів звертає увагу, що наведене поняття є умовним, і застосовувалось як одиниця обліку коштів. Виплата заробітку в інвалютних рублях відбувалась за обставин, коли організація виконувала роботи (надавала послуги) за кордоном за іноземну валюту, яку в обов'язковому порядку продавала Зовнішторгбанку СРСР, а останній, в свою чергу, конвертував таку валюту в інвалютні рублі для розрахунків з працівниками відповідної організації.

Нарахування коштів в інвалютних рублях на рахунок особи, яка працювала за кордоном, означало можливість придбання за ці кошти іноземної валюти (для розрахунків за кордоном), або отримання цих коштів у рублях для розрахунків на території СРСР. При цьому, балансова оцінка інвалютного рубля до рубля складала 1 до 1.

За таких обставин, для вирішення питання про можливість врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого в інвалютних рублях, необхідно застосовувати загальні правила, визначені чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

З аналізу наведеної норми слідує, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач надав органам Пенсійного фонду (управлінню Пенсійного фонду України у місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області) усі документи про склад заробітної плати, одержуваної в карбованцях та інвалютних рублях за період з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року, для обчислення розміру пенсії, а саме: архівну довідку №08-324 від 24.10.1995 року Міністерства освіти Російської Федерації (а. с. 16), архівну довідку №17-АП-334-МОН/АС від 30.06.2014 року та лист №17-АП-334-МОН/ИП від 30.06.2014 року Міністерства освіти і науки Російської Федерації (а. с. 17, 20-21), особові рахунки, розрахунок заробітної плати при відрядженні до Монгольської Народної Республіки за серпень 1988 року - липень 1990 року (а. с. 23-26).

Згідно з листом управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області №95/С-14 від 23.12.2014 року підставою для відмови у врахуванні двох частин заробітної плати, отримуваної позивачем в карбованцях та інвалютних рублях, для обчислення суми пенсії стала відсутність відомостей про сплату внесків на державне соціальне страхування з цих сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин саме управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області зобов'язане перевірити та встановити сплату внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати ОСОБА_2, одержуваної ним в інвалютних рублях в період з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року.

Відсутність в управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області відомостей щодо сплати внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати, одержуваної позивачем в інвалютних рублях, виплата якої підтверджена належними доказами, не може бути підставою для відмови у врахуванні такої заробітної плати при обчисленні пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області врахувати дві частини заробітної плати, одержуваної в карбованцях та інвалютних рублях за період з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року, при обчисленні пенсії ОСОБА_2 з дня призначення пенсії підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нового рішення.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання врахувати дві частини заробітної плати, одержаної в карбованцях та інвалютних рублях за період з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року, для обчислення розміру пенсії ОСОБА_2 з дня призначення пенсії.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області врахувати дві частини заробітної плати, одержаної в карбованцях та інвалютних рублях за період з 11.08.1988 року по 19.07.1990 року, для обчислення розміру пенсії ОСОБА_2 з дня призначення пенсії.

В іншій частині постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 травня 2015 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Драчук Т. О.

Кузьмишин В.М.