Ухвала суду № 44214548, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 820/2071/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 820/2071/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати протиправним висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і його скасувати; зобов'язати Головне управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.03.2015 року задовольнив позов.

Визнав протиправним та скасував висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Зобов'язав Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, а також порушено положення ст.ст. 9, 71, 86, 159 КАС України.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам.

Позивач на підставі Угоди між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.81 р. - в 1989 р. прибув на роботу в м.Полтаву, УРСР.

В 1995 році позивач переїхав до м. Харкова з метою навчання та подальшого працевлаштування. Згодом позивач залишився на постійне проживання в Україні, в м.Харкові.

У 1998 р. ОСОБА_1 було присвоєно ідентифікаційний номер. 06.05.03 р. ВГІРФО УМВС України в Харківській області відповідно до абз.4 п.4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" на підставі свого ж рішення від 06.05.03 р., позивачу було оформлено і видано посвідку на постійне Проживання в Україні серії НОМЕР_2.

02.12.04 р. позивачеві ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі висновку від 02.12.04 р. удруге оформив та видав посвідку на постійне проживання в Україні, серія ХР номер 12005 (далі-посвідка). Перед оформленням і видачею посвідки законність перебування позивача в Україні була перевірена ВГІРФО УМВС України в Харківській області.

Одночасно в паспорт позивача було поставлено штамп: "Дозволено постійне проживання в Україні" .

ОСОБА_1 з 2003 р. займається на території України підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим у позивача є постійний стабільний дохід.

20.10.14 р. у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку, останнім через свого представника було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 15.10.14 р. про обмін посвідки, що передбачено п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне Проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251. Заяву було подано з усіма необхідними документами, фотокартками, квитанціями.

Відповідачем запропоновано з'явитися до нього для з'ясування необхідних питань за його участю.

25.12.14 р. позивач з'явився до Головного спеціаліста Головного управління Державної Державної міграційної служби України в Харківській області Кушнір Н.В., після чого необхідні питання було з'ясовано.

09.02.15 р. позивачем від відповідача було отримано копію висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1. Одночасно посвідку на постійне проживання в Україні у позивача було вилучено.

Згідно зазначеного висновку позивача визнано таким, що не мав дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_3 від 02.12.2004 визнано виданою з порушенням вимог законодавства України, тобто Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 р., визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню, скасовано реєстрацію місця проживання громадянки СРВ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, приведено облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах, а також у адресно-довідковому відділу ГУ ДМС України в Харківській області. Крім того, анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне місце проживання в Україні у паспортному документі громадянина СРВ ОСОБА_1 вжито інших щодо приведення статусу перебування його як іноземця відповідно до чинного законодавства.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні відмови позивачу в обміні посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв неправомірно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 8 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р., № 405/2011 "Питання Державної міграційної служби України" ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює оформлення і видачу іноземцям та особам без громадянства запрошень для в'їзду в Україну, документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, студентських квитків студентам із числа іноземців та осіб без громадянства, вилучає ці документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках.

Як зазначено судом першої інстанції, висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1, обґрунтований тим, що громадянка СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Хай Фонг СРВ документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії - безстроково. На підставі матеріалів особистої справи №14764 про залишення на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_1 прибула в 1989 році м.,Полтаву, колишній СРСР, роботу, цей факт підтверджується довідкою №1321 ВАТ "Демітекс" від 20.08.2002 р. та довідкою Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам від 23.01.2003 р. В 1995 році гр-ка СРВ ОСОБА_1 переїхала до м. Харкова з метою навчання та подальшого працевлаштування.

Керівництвом УГІРФО ГУМВС України в Харківській області - 06.05.2003 на підставі заяви вказаного іноземця було прийнято рішення щодо документування його посвідкою на постійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" .

Як вбачається зі змісту прийнятого відповідачем рішення, посвідку на постійне проживання іноземцю відповідач видав відповідно до п. 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію - не виявлено. В зв 'язку з закінченням терміну дії вищевказаної посвідки громадянка СРВ ОСОБА_1 02.12.2004 документована ВГІРФО УМВС України в Харківській області новою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії - безстроково.

У справі про залишення на постійне проживання в Україні відносно громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заява про документування її посвідкою на постійне проживання в Україні була надана 20.03.2003 р., тобто після шести місяців з дня набрання чинності вищевказаного положення Закону Україні "Про імміграцію" від 07.06.2001 р.

Згідно зазначеного вище висновку про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 03.06.2013 р., у матеріалах особової справи ОСОБА_1 наявні відомості про прибуття в Україну для працевлаштування, за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року.

Згідно з п. 1 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Положеннями п. 9 та п. 16 зазначеного Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку. Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами,(п. 17 вищевказаного Порядку).

Однак, як зазначено судом першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в своєму висновку від 03.06.2013 року жодних з вищезазначених підстав не вказало.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при наданні відмови позивачу в обміні посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв неправомірно.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та положень вказаних вище правових норм, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог і, відповідно, їх задоволення.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 820/2071/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.