Ухвала суду № 44214537, 12.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 р. Справа № 814/769/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В..при секретаріБерекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальності "Альянс" (далі - позивач, ТОВ "Альянс") звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ) № 0000562201 від 01.11.2013 р, №0000572201 від 01.11.2013 р., №0000092201 від 06.02.2014 р.

Суд першої інстанції своєю постановою від 29 липня 2014 року позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області №0000092201 від 06.02.2014 року.

Скасував податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області № 0000562201 від 01.11.2013 року.

Скасував податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області № 0000572201 від 01.11.2013 року.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" сплачений згідно квитанцій №2306.558.1 від 28.03.2014 року в сумі 372,27 грн., №146 від 13.03.2014 року в сумі 487,20 грн.

Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Миколаївської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Миколаївської області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №33 від 12.09.2013 року в період з 18.09.2013 по 20.09.2013 року посадовими особами Відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альянс» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Либертин» за період жовтень-листопад 2012 року, травень-червень 2013 року, з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визнанні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Либертин» за 4 квартал 2012 р. та 2 квартал 2013 року, за результатами якої 26.09.2013 року складено акт № 33/22-01/32741433.

За висновками зазначеними в акті перевірки Відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000552201 від 01.11.2013 року про визнання суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 148910 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 74455 грн., всього на загальну суму 223365 грн.; № 0000562201 від 01.11.2013 року про визнання суми податкового зобов'язанні за податку на додану вартість в сумі 150439,5 грн., всього на загальну суму 451318,50 грн.; №0000572201 від 01.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 25367 грн.

З визначеними сумами податкових зобов'язань та штрафними санкціями платник не погодився та звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.01.2014 року № 218/10/14-29-10-03-10 скаргу платника податків задоволено частково. Податкові повідомлення рішення від 01.11.2013 року № 0000562201 і від 01.11.2013 року № 0000572201 залишено без змін. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 000552201 в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток на суму 37227,50 грн.. в іншій частині залишено без змін.

06 лютого 2014 року начальником Южноукраїнської ОДПІ на підставі акту перевірки від 26.09.2013 року № 33/22 -01/32741433 та з урахуванням Рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.01.2014 року № 218/10/14-29-10-03-10 про результати розгляду скарги прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092201 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 148910 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 37227.50 грн. всього на загальну суму 186137,50 грн.

ТОВ "Альянс" подано скаргу про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092201 від 06.02.2014 року до Головного управління Міндоходів у Миколаївській воласті.

Листом Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №870/10/14-29-10-05-10 від 14.03.2014 року платнику податків повідомлено, що скарга не підлягає розгляду, так як таку скаргу необхідно було направити до Міністерства доходів і зборів. Податковий орган вважає, що дане повідомлення - рішення вже оскаржувалося до ГУ Міндоходів і зборів у Миколаївській області. Позивач не погодився з Листом-відповіддю контролюючого органу, а також безпосередньо з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та звернувся до суду щодо його оскарження.

Так, перевіркою встановлено порушення п.198.1, 198.3 ст.198, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 203,215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Альянс" при придбанні товарів, в результаті чого ТОВ "Альянс" у періоді, що перевіряється, безпідставно завищено дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі податку на додану вартість 326246 грн., чим занижено податок на додану вартість за квітень 2013 року на суму 326246 грн.

Крім того, в результаті вищевикладеного, в порушення вимог п.. 139.1.3, п. 139.1 ст. 139 ПК України, підприємством безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для висновків вказаних в акті контролюючого органу є умовивід Відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ «Либертин» за період, що був предметом перевірки, в зв'язку з наявністю у контролюючого органу відомостей про те, що контрагент Позивача ТОВ «Либертин» має ознаки фіктивного підприємства, а також у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою.В спростування виводів Відповідача щодо відсутності за податковою адресою ТОВ «Либертин» в матеріалах справи міститься довідка з ЄДРПОУ.

З акту перевірки вбачається, що видами діяльності Позивача за КВЕД є Будівництво житлових та нежитлових будівель, виробництво інших меблів, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, будівництво водних споруд, будівництво інших споруд.

Предметом дослідження в ході перевірки ДПІ були господарські операції позивача за період з 4 кварталу 2012 року та 2 кварталу 2013 року з ТОВ «Либертин».

В перевіреному періоді ТОВ «Либертин» поставляло Позивачеві будівельні матеріали. Реальність вказаних операцій поставки підтверджена первинними документами, в тому числі картками рахунку, договорами купівлі-продажу продукції, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Крім того, Позивачем, як доказ використання в подальшому у своїй господарській діяльності надано акти прийому виконаних робіт, довідки-розрахунки, платіжні доручення, витяги матеріального звіту по рахунках.

Отже, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Либертин», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям та правомірності віднесення на собівартість виробленої продукції суми затрат на придбання товару від ТОВ «Либертин».

Таким чином, господарські операції, які були обумовлені з боку Позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентом (ТОВ «Либертин»), який в свою чергу є добросовісним платником податків.

Таким чином, на підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкових повідомлень - рішень,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк