Ухвала суду № 44214464, 15.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4101/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області, ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року позивач звернулася до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року про поновлення її на посаді старшого інспектора відділу погашення податкового боргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та стягнення на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року, що набрала законної сили відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року, просила суд: стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ) на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2012 року по 01 липня 2014 року у сумі 94863 грн. 34 коп., а також на відшкодування завданої моральної шкоди стягнути з відповідача 30000 грн.

24 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про зміну розміру позовних вимог та просила: стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 травня 2012 року по 01 липня 2014 року у сумі 83275 грн. 14 коп. та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 43848 грн.

13 жовтня 2014 року Одеським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПІ в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2014 року по 24 травня 2014 року.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 11 листопада 2014 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції стягнув з ДПІ на користь позивача середній заробіток за період вимушеного прогулу з 25 травня 2012 року по 28 травня 2012 року у сумі 311 грн. 03 коп. та за період з 23 листопада 2012 року по 01 липня 2014 року у сумі 60057 грн. 48 коп. На користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України на відшкодування завданої моральної шкоди стягнено 5000 грн.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимушений прогул позивача стався не з її вини. Розмір середньої заробітної плати і період вимушеного прогулу ОСОБА_1 підтверджується зібраними в судовому засіданні письмовими доказами.

Суд частково відхилив вимоги, щодо відшкодування завданої моральної шкоди оскільки оцінка позивачем розміру завданої шкоди не відповідає адекватності, виваженості, характеру і обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості та істотності змушених змін у її життєвих і службових відносинах. Одеський окружний адміністративний суд визнав не переконливими посилання ОСОБА_1 на висновки експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області, оскільки предметом дослідження були лише судові рішення, довідка центру зайнятості та наукові методики відшкодування моральної шкоди. Будь-якої оцінки психологічного стану позивача, на який вона посилалася у судовому засіданні суду першої інстанції, та висновків про його причинний зв'язок з незаконним звільненням, у дослідженні не зроблено.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на ту обставину, що рішенні суду першої інстанції зазначено період вимушеного прогулу, а саме з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року. У свою чергу Вищий адміністративний суд України залишаючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року без змін, не прийняв рішення про зміну періоду вимушеного прогулу та не визначав суми, що підлягає сплаті позивачу за час вимушеного прогулу. У жовтні 2014 року ДПІ сплатила ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року у розмірі 11 588 грн. 20 коп. На теперішній час кошторисними видатками на утримання працівників ДПІ не передбачені кошти з виплати компенсацій за вимушений прогул, а тим більше на компенсацію моральної шкоди. Позивачем до суду першої інстанції не надано доказів настання негативних обставин у зв'язку з звільненням, що унеможливлює розгляд питання про відшкодування завданої моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Позивач вважає неправильним рішення суду про неприйняття до уваги висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Одеській області №8н від 06 жовтня 2014 року, і необґрунтованим висновок щодо некомпетентності експертів-психіатрів в питаннях визначення розміру спричиненої моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.1,2 статті 235 КЗпП України: «У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу».

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується залученими до матеріалів справи письмовими доказами, що за наказом №2296 від 14 жовтня 2011 року Державної податкової адміністрації в Одеській області «Про реорганізацію підпорядкованих ДПІ» та наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1696 від 21 жовтня 2011 року «Про реорганізацію ДПІ у Малиновському районі м. Одеси», погодженому профспілковим комітетом державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 28 лютого 2012 року №5, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, начальником ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було прийнято наказ №38-0 від 28 лютого 2012 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору організації погашення податкового боргу відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ, у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, скороченням чисельності або штату працівників та змінами в організації виробництва і праці - на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.

Не погодившись із зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування наказу №38-0 від 28 лютого 2012 року, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2012 року.

24 травня 2012 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Рішенням суду першої інстанції визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з проведення реорганізації ДНІ у Малиновському районі міста Одеси, начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 28 лютого 2012 року №38-0 «Про звільнення ОСОБА_1». ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення податкового боргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року.

Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць було звернено до негайного виконання.

На виконання зазначеної постанови суду, державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було видано наказ від 29 травня 2012 року №56-0 «Про поновлення ОСОБА_1», згідно якого позивача було поновлено на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення податкового боргу ДНІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС та виплачено середній заробіток за один місяць.

Також, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було видано наказ від 11 липня 2012 року №88-0 «Про виплату ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу» за період з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року.

Не погоджуючись постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року у справі №1570/2079/2012, ДПІ було оскаржено її до Одеського апеляційного адміністративного суду.

06 листопада 2012 року Одеським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову про задоволення апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі №1570/2079/2012 та прийнято нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

За таких підстав, ДПІ видано наказ від 22 листопада 2012 року №246-0 «Про звільнення ОСОБА_1», з 22 листопада 2012 року та здійснено перерахунок з утриманням з ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року. у розмірі 20518,75 грн.

10 червня 2014 року Вищим адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу позивача та за результатами розгляду скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі №1570/2079/2012 - залишено в силі.

За час вимушеного прогулу ОСОБА_1 відбулася реорганізація органів Державної податкової служби України. На новостворений орган - Міністерство доходів і зборів України покладено на обов'язки ліквідованого.

У зв'язку з цим ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було реорганізовано в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, яка стала її правонаступником.

На виконання рішення Вищого адміністративного суду України 02 липня 2014 року відповідачем було видано наказ №221-0 «Про поновлення ОСОБА_1» Наведеним наказом позивача було поновлено на рівнозначній посаді - старшого державного-ревізора інспектора відділу погашення заборгованостей ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області та виплачено у зв'язку з поновленням її середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2012 року по 24 травня 2012 року у розмірі 11588 грн. 20 коп.

З наданого до суду розрахунку ДПІ середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2012 року по 01 липня 2014 року (399 робочих днів) убачається, що заробітна плата за один день склала 150 грн. 52 коп. (399х150, 52), отже середній заробіток за вказаний період склав 60057 грн. 48 коп. (а.с.87, 88).

Отже, суд апеляційної інстанції визнає правильним та обґрунтованим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2014 року стосовно стягнення на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 60057 грн.48 коп.

Посилання відповідача на ту обставину, що Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення про залишення постанови суду першої інстанції в силі, не вказав на необхідність стягнення на користь позивача заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції вважає не безпідставним та хибним, оскільки це питання вищим судом не розглядалося і не могло розглядатися.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відсутність у відповідача кошторисних видатків на утримання працівників не може бути підставою для відмови державному службовцю у виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розмір відшкодування завданої моральної не майнової шкоди є оціночною категорією і повністю залежить від наданих суду доказів, що підтверджують розмір втрат немайнового характеру наслідком яких є моральні чи фізичні страждання або інші негативні явища, що заподіяні фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

З урахуванням всіх доказів наданих позивачем щодо заподіяння їй моральної шкоди за час незаконного звільнення, суд апеляційної інстанції погоджується і вважає правильним рішення Одеського окружного адміністративного суду щодо стягнення на користь ОСОБА_1 5000 грн.

Висновок експертного дослідження від 06 жовтня 2014 року №8н Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру не може бути прийнятий судом, оскільки експерт не мав можливості ознайомитися з усіма фактичними даними, на підставі яких суд встановив наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Твердження відповідача про відсутність під час розгляду справи представника Державної казначейської служби України спростовується залученими до матеріалів справи поштовими викликами в судове засідання представника цього органу.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні сторонами фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: