Ухвала суду № 44214396, 15.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-5076/12/1470

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 серпня 2012 року №0003771720, №0003781720, №0003791720, №0003801720, №0003811720 та №0003821720.

Позов обґрунтовувала тим, що визначення їй до сплати грошових зобов'язань на підставі акту перевірки №528/17-208/НОМЕР_1 від 24.07.2012р. є неправомірним, оскільки такий акт складено з численними порушеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, а його висновки ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, без чіткого викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів. Позивач вважає, що вона не являється податковим агентом для фізичних осіб-підприємців, а тому не зобов'язана зазначати виплачені їм доходи у складі розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. Висновки податкового органу про відсутність реальності поставок від контрагентів ТОВ «Поллі-Одеса», ПП фірма «Авіста», ТОВ «Антраль», ПП «Ремсервіс» і ТОВ «Проминтекс» ФОП ОСОБА_2 вважає безпідставними, посилаючись на наявність усіх необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними підприємствами. Також, позивач вказує на невірне розрахування відповідачем суми штрафних санкцій за неподання нею декларацій за спеціальне використання водних ресурсів.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 26 березня 2013 року ухвалено постанову про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_2

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 03.08.2012р. №0003821720. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №0003821720 Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про незаконність визначення податковим органом нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Поллі-Одеса», ПП фірма «Авіста», ТОВ «Антраль», ПП «Ремсервіс» і ТОВ «Проминтекс», так як відповідачем не надано доказів застосування до вказаних контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінчених кримінальних справах та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача. Суд зазначив, що в акті перевірки не міститься належного обґрунтування, чому відповідач дійшов висновку, що витрати, пов'язані з поповненням рахунків телефонного зв'язку та отриманням маркетингових послуг не пов'язані з провадженням господарської діяльності фізичної особи - підприємця. Щодо інших податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012р. №0003771720, №0003781720, №0003791720, №0003801720 та №0003811720, то суд не знайшов підстав для їх скасування, зазначивши про правомірність їх прийняття ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції залишено поза увагою, що у перевіряємому періоді позивач мала господарські відносини з підприємствами, за результатами перевірки яких встановлено відсутність реальності постачання товарів від контрагентів-постачальників та до контрагентів-покупців. Позивачем не надано до перевірки доказів транспортування придбаного у покупців товару, а також не доведено зв'язку придбання маркетингових послуг та послуг щодо поповнення рахунку з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2

ФОП ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, обґрунтовану неналежною оцінкою судом зібраних доказів по справі, та просить скасувати постанову суду від 26.03.2013р. з прийняттям нової - про задоволення її позову в повному обсязі. При цьому, апелянт не зазначила, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 15.06.2012р. №608, від 25.06.2012р. №653, від 10.07.2012р. №706 та від 12.07.2012р. №737, відповідно до ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 26.06.2012р. по 17.07.2012р. посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №528/17-208/НОМЕР_1 від 24 липня 2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем (з урахуванням висновків, прийнятих за результатами розгляду заперечень позивача на вказаний акт перевірки):

- п.п. а) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. а) п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, що виразилось у не веденні ФОП ОСОБА_2 обліку доходів та витрат за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.;

- ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», з урахуванням п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період на загальну суму 8600,22 грн. (у т.ч. по періодах: за 2010 рік - 8063,62 грн., за 2011 рік - 563,60 грн.);

- п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що виразилось в невлученні до наданих ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за придбаний товар в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та неподанні до ДПІ податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) за І квартал 2011 року;

- п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 19620 грн.;

- п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - встановлено неподання звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій за квітень 2011 року; п.9 ст.3 вказаного Закону - незабезпечення зберігання щоденного фіскального звітного чеку;

- п.2.6 Положення №637 Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні - встановлено факт неповного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень із застосуванням РРО на суму 32,4 грн.;

- п.14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16.08.1999р. №1494, що виразилось в неподанні до ДПІ податкових декларацій збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за період І - ІV квартали 2010 року; п.п.4.1, п.п.4.6 п.4, п.п.6.1, п.п.6.2 п.6 Порядку, внаслідок чого встановлено заниження збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 28,62 грн.

03 серпня 2012 року, на підставі акту перевірки №528/17-208/НОМЕР_1 від 24.07.2012р., ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003771720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне використання водних ресурсів на 28,62 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 687,16 грн.;

- №0003781720, яким позивачу нараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. за порушення п.п. а) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. а) п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України;

- №0003791720, яким позивачу нараховано штраф за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 502 грн.;

- №0003801720, яким позивачу нараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1022 грн. за порушення п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України;

- №0003811720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на 8600,22 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 134,16 грн.;

- №0003821720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 19620 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3589,75 грн.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0003821720 від 03.08.2012р. суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушення ФОП Павлюк п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, щодо безтоварності здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Поллі-Одеса», ПП фірма «Авіста», ТОВ «Антраль», ПП «Ремсервіс», ТОВ «Проминтекс» та включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджено податковими накладними по контрагентах ТОВ «Мобілочка», ТОВ «Цитрус Дискаунт», ТОВ «Деликатес», ТОВ «Маркет-Плазо», ТОВ «Центр ТМ «Пятий океан», ТОВ «Край-2», ТОВ «Альянс Ойл Україна», ТОВ «Союз-ойл», ПАТ «Телесистеми України», через недоведеність їх зв'язку з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають положення ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 формувала податковий кредит, в тому числі, за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Поллі-Одеса» на виконання договору поставки від 01.01.2010р. №11-10, ПП фірма «Авіста» на виконання договорів поставки від 01.08.2010р. №118/10 та від 03.01.2011р. №381, ТОВ «Антраль» на виконання договору поставки від 01.02.2010р. №016/02/10, ПП «Ремсервіс» на виконання договорів поставки від 01.04.2010р. №01/04/10 та від 30.03.2011р. №303, ТОВ «Проминтекс» на виконання договору поставки від 05.10.2011р. №23.

В акті перевірки №528/17-208/НОМЕР_1 від 24.07.2012р. відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Поллі-Одеса», ПП фірма «Авіста», ТОВ «Антраль», ПП «Ремсервіс», ТОВ «Проминтекс».

Висновки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС щодо встановлених порушень з боку ОП ОСОБА_2 базуються лише на висновках актів: ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 12.04.2011р. №111/23-213/34673135 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Поллі-Одеса» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р.», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 13.07.2011р. №2165/231-00/23630790 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП фірма «Авіста» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Скай Груп ЛТД» за серпень 2010 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 16.03.2011р. №831/23-200/23630790 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП фірма «Авіста» з питань формування податкового кредиту за рахунок ПП «Агропрайд» за жовтень-грудень 2010 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 21.07.2011р. №2300/231-00/23630790 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП фірма «Авіста» з питань взаємовідносин з ПП «Виас-Транс» за січень 2011 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 23.01.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП фірма «Авіста» з питань взаємовідносин з ТОВ «Будівельне комерційне підприємство «Валген» за листопад 2010 року, ТОВ «Максмар» за лютий 2011 року, ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт» за березень 2011 року, ТОВ «Алміс ЛТД» за квітень, червень 2011 року, ТОВ «Трейд Сервіс Плюс» за травень 2011 року», ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 03.08.2010р. №6352/23-100/36201112 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Антраль» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Транзитсервісресурс» за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р.», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 12.07.2010р. №2487/231-00/31319739 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Ремсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АМ-Рест» за квітень 2010 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 05.08.2011р. №2438/23-100/31319739 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Ремсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Максмар» за лютий 2011 року, ТОВ «ТФ «Діаніт» за березень 2011 року та ТОВ «Трейд Сервіс Плюс» за квітень 2011 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 06.08.2011р. №327/23-100/31319739 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ремсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Трейд Сервіс Плюс» за травень 2011 року, ТОВ «Алміс ЛД» за червень 2011 року та ТОВ «Агрометал» за вересень 2011 року», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 19.04.2012р. №1135/22-100/37031296 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Проминтекс» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Буд Сервіс», за листопад 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Світ Бабулєс». Тобто, податковий орган обмежився посиланням на акти перевірок (про неможливість проведення зустрічних звірок) інших податкових інспекцій інших контрагентів та, без самостійного дослідження господарських операцій позивача з його контрагентами, дійшов висновку про безтоварність укладених правочинів, залишивши поза увагою первинну документацію, до якої, як зазначалось вище, зауважень в акті перевірки немає.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Також, в акті перевірки не міститься належного обґрунтування, чому відповідач дійшов висновку, що витрати позивача, пов'язані з поповненням рахунків телефонного зв'язку, отриманням маркетингових послуг, послуг по передпродажній підготовці, придбання дизпалива тощо у контрагентів ТОВ «Мобілочка», ТОВ «Цитрус Дискаунт», ТОВ «Деликатес», ТОВ «Маркет-Плазо», ТОВ «Центр ТМ «Пятий океан», ТОВ «Край-2», ТОВ «Альянс Ойл Україна», ТОВ «Союз-ойл», ПАТ «Телесистеми України» не пов'язані з провадженням господарської діяльності фізичної особи - підприємця.

Щодо твердження ДПІ про не підтвердження сум ПДВ по вказаних послугах податковими накладними, то відповідачем не враховано, що п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (робіт, послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими чи персональними чеками у межах граничної суми, встановленої НБУ, для готівкових розрахунків є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми платежу, суми податку та податкового номеру постачальника.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також на недоведеність зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №0003821720.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги податкового органу не вбачається.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2012р. №0003771720 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне використання водних ресурсів на 28,62 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 687,16 грн. Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_2 п.14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16.08.1999р. №1494, що виразилось в неподанні до ДПІ податкових декларацій збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за період І - ІV квартали 2010 року; п.п.4.1, п.п.4.6 п.4, п.п.6.1, п.п.6.2 п.6 Порядку, внаслідок чого встановлено заниження збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 28,62 грн.

ФОП ОСОБА_2 не заперечує наявності в її діяльності порушення вказаних норм, однак позивач вважає, що ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва невірно здійснено нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що подання декларацій за 4 квартал 2010 року здійснено 09.02.2011р., а тому, відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за цей період має застосовуватися штрафна санкція в розмірі 1 грн. Як наслідок, на думку позивача, загальний розмір штрафних санкцій має становити 524,67 грн.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки неподання декларацій є триваючим правопорушенням і, оскільки конкретний час вчинення такого правопорушення встановити неможливо, тому суд вважає, що податковий орган правомірно визначив розмір штрафних санкцій.

Більше того, відповідно до п.11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

А відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №0003771720 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до п.18.1 ст.18 податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу встановлено обов'язок податкового агенту подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Перевіркою встановлено, що позивачем до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) не включені виплачені доходи фізичним особам - підприємцям за придбаний товар та отримані послуги в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., чим порушено п.п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Також, зазначено, що відповідно до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф.І-ДФ) позивачем не включені виплачені доходи фізичним особам - підприємцям за придбаний товар та отримані послуги в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., чим порушено п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_2 не надано жодного доказу відсутності вказаних порушень, а тому судова колегія погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003801720 від 03.08.2012р., яким до позивача застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1022 грн.

Аналогічна ситуація щодо податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012р. №0003781720, №0003791720 та №0003811720. В оскаржуваній постанові судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку вказаним податковим повідомленням-рішенням, а в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 не зазначила, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а лише продублювала зміст позову, за результатами розгляду якого судом прийнято судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В матеріалах справи немає жодного документу, яким би спростовував висновки податкового органу про порушення позивачем п.а) п.19.1 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. а) п.176.1 ст.176 ПК України (не ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.), п.2.6 Положення №637 Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та п.7, п.9 ст.3 Закону «Про РРО» (не повне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень із застосуванням РРО), а також щодо завищення позивачем валового доходу за 2010 рік на 29755,82 грн., за 2011 рік на 37356,98 грн. і завищення валових витрат за 2010 рік на 83513,23 грн., за 2011 рік на 40934,28 грн.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.