Ухвала суду № 44214126, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18052/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс мобайл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 жовтня 2014 року №0014092208,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс мобайл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20 жовтня 2014 року №0014092208.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що правочин між позивачем та ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03 жовтня 2014 року по 06 жовтня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Юніверс мобайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ЮКК «Зевс» з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2014 року №1474/26-59-22-08/37078659, в якому встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.5 розділу 2 наказу Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму 9099,67 грн.

На підставі акту перевірки №1474/26-59-22-08/37078659 від 07 жовтня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2014 року №0014092208, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11375,00 грн., у тому числі 9100,00 грн. за основним платежем та 2275,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (виконавець) укладено договір №01-02/10/2013, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та консалтингові послуги в галузі ІТ-адміністрування, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Для цілей даного договору сторони підтверджують та погоджуються з тим, що виконавець для надання послуг за даним договором має відповідні матеріали, інформацію та знання і що для такого рівня надання послуг від виконавця будь-яких спеціальних експертних знань, освітнього рівня, спеціальної компетенції/кваліфікації, які підлягають сертифікації та/або акредитації та/або ліцензування, не потрібно (п.1.3).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем, основними видами діяльності якого є діяльність із керування комп'ютерним устаткованням, консультування з питань комерційної діяльності й керування, надано акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31 жовтня 2013 року №01, з якого вбачається, що виконавець (ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс») виконав наступні роботи (надав послуги): консультації в галузі створення та організації роботи корпоративної мережі, встановлення та налаштування програм та періферійних пристроїв, консультації при виборі програм та періферійних пристроїв для управління корпоративною мережею, налаштування та адаптація програм під завдання підприємства, навчання персонала; податкову накладу від 31 жовтня 2013 року №149, реєстр видатних та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року, платіжні доручення від 04 грудня 2013 року №1000801745, від 26 листопада 2013 року №1000795541 на під твердження перерахунку коштів за надані послуги.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача ґрунтуються на листі ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 02 жовтня 2014 року №2059/7/26-22-03-1, в якому зазначено, що в рамках кримінального провадження від 27 лютого 2014 року №3201410010009000030 ліквідовано «конвертаційний центр», який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку на території м.Києва та інших регіонів України. У межах проведення слідчо-оперативних заходів вилучено 54 печатки по 46 суб'єктам господарської діяльності, в тому числі по ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс». Також повідомляється, що згідно отриманої від прикордонної служби інформації ОСОБА_2, який є директором, бухгалтером та засновником ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» перетнув державний кордон 02 січня 2013 року по маршруту Київ-Софія з аеропорту Бориспіль.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс».

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

При цьому, дані, наведені в акті перевірки від 07 жовтня 2014 року №1474/26-59-22-08/37078659 щодо відсутності ОСОБА_2 на території України з 02 січня 2013 року, суперечать даним, наведеним в постанові Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2014 року у справі №359/4167/14-п, згідно якої ОСОБА_2 28 лютого 2014 року подав до Південної митниці Міндоходів митну декларацію із недостовірними даними, внаслідок чого останній був визнаний судом винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 677368,40 грн. з конфіскацією товарів, вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил.

Відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між ТОВ «Юніверс мобайл» та ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс». Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався, висновки зроблені на припущеннях без належних доказів, а тому є передчасними.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 жовтня 2014 року в адміністративній справі №826/9966/14, залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, зобов'язано ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві вилучити з АІС «Податковий блок» та з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі висновків зустрічної звірки ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс», результати якої оформлені довідкою від 24 червня 2014 року №329/26-56-22-03-09/37727193 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 31 травня 2014 року»; зобов'язано ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві відновити дані податкової звітності ТОВ «ЮКК «Зевс», шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «ЮКК «Зевс» за період з 01 липня 2013 року по 31 травня 2014 року.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої позивачем від платника податку - ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання результатів наданих послуг в господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 жовтня 2014 року №0014092208, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 травня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.