Постанова № 44214122, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4717/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності не було вчинено порушень Закону України «Про захист прав споживачів», тому проведення перевірки відповідачем є необгрунтованим, а оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2013 року посадовими особами Держспоживінспекції у Запорізькій області на підставі ст.ст.5, 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.ст.5, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року №1164 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)», постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1280 «Про затвердження порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції» на підставі звернення «Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м.Києва» №406/01-01 від 28 листопада 2013 року та згоди Держспоживінспекції України від 03 грудня 2013 року №03/7-11535-2013 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ТОВ «Технополіс-1» магазин «Ельдорадо» за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 1, за результатами якої складено акт від 04 грудня 2013 року №000600.

З вищевказаного акту вбачається, що при контрольно-вибірковому інспектуванні реалізуємої продукції встановлено, що в торгівельному залі виявлено товари з цінниками без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації в обсязі, передбаченому законодавством у будь-якій наочній формі, що забезпечує покупцям можливість свідомого та компетентного вибору, товар не має відповідного маркування про найменування та місцезнаходження виробника (зазначена лише країна походження), без дати виготовлення на товарі, який надійшов на реалізацію без документів, передбачених чинним законодавством, які засвідчують якість та безпеку, що відображено в п.п.1-31 додатку №7 до акту перевірки від 04 грудня 2013 року №000600, що є порушенням ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.14-16 розділ І «Загальні положення», п.2 розділу ІІ «Особливості продажу окремих груп товарів», глава 4 «Електропобутові товари», Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року №104, п.п.17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15 червня 2006 року.

З метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, згідно із ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», за наслідками складеного акту перевірки відповідачем винесений припис від 04 грудня 2013 року, яким зобов'язано позивача надати документи про якість та безпеку товару, зазначеного в додатку №7 до акту перевірки від 04 грудня 2013 року №000600; надати документи, які підтверджують походження товару, зазначеного в додатку №7 до акту перевірки від 04 грудня 2013 року №000600.

Крім того, 28 квітня 2014 року відповідачем прийнято постанову №000150 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої до позивача застосовано стягнення (штраф) за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 40099,32 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Інспекція з питань захисту прав споживачів наділена повноваженнями щодо застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про захист прав споживачів», в тому числі такого, який було застосовано відносно ТОВ «Технополіс-1», натомість, позивачем не надано належних доказів щодо усунення виявлених під час перевірки порушень та протиправності застосованих санкцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ст.6, ч.ч.1, 2, 6 ст.7 вищезазначеного Закону підставами для здійснення позапланових заходів є, серед іншого, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Відповідно до ст.10 даного Закону суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №310 від 07 березня 2012 року, та визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Держспоживінспекції України та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до п.1.4 вищезазначеного Порядку, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстав звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача стало звернення «Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м.Києва» №406/01-01 від 28 листопада 2013 року, а позапланова перевірка проведена за наявності згоди Держспоживінспекції України від 03 грудня 2013 року №03/7-11535-2013.

Таким чином, відповідач був наділений повноваженнями проводити позапланову перевірку позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

В силу ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, серед іншого, на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно ч.1 ст.6 вищезазначеного Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Також вищезазначеним Законом встановлено перелік інформації, який має бути доведений споживачу, та визначено способи, якими ця інформація може бути доведена до споживачів, а саме - у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

З наведеного вбачається, що положення ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить обов'язкових умов щодо доведення до споживачів інформації про продукцію у певний чітко визначений спосіб, а лише встановлює обов'язок для суб'єкта господарювання щодо необхідності доведення такої інформації.

Як вбачається з тверджень позивача, щодо всіх товарів, які перевірялися, є інформація про дату виготовлення, назву підприємства-виробника, місце знаходження та точну адресу виробництва із дотриманням законодавства про мови. Ця інформація зазначається на етикетці товару, як правило, у серійному номері виробу та безпосередньо на упаковці (у маркуванні). До того ж, виробник безпосередньо у технічній документації до товару надає розшифровку серійного номеру. Щодо товарів, в документах на яких не зазначено, як розшифровується серійний номер, така інформація надається у місці, де реалізується товар, а саме в інформаційно-консультаційній службі «Ельдорадо», де маються листи всіх виробників, які зазначають дату виготовлення в серійному номері. На сьогоднішній день не тільки на українському, але й на світовому ринку такий спосіб надання інформації про дату виготовлення є прийнятим для побутової техніки та електроніки.

Натомість, відповідачем не перевірялась наявність у позивача супровідної документації, що додається до товару, та не досліджено зміст етикеток (дублікатів товарних ярликів), індивідуальної упаковки та маркування товарів, на яких також може знаходиться необхідна інформація про товар. Інформація, на відсутність якої здійснюється посилання відповідачем в акті перевірки, міститься на відповідних етикетках (дублікатах товарних ярликів), або наноситься безпосередньо виробником.

Факт наявності на момент проведення перевірки вищевказаних документів відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, жодних актів, які б стверджували про вчинення позивачем, чи його посадовими особами перешкод у здійсненні перевірки, складання яких передбачене п.2.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310, суду не надано.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

На виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області не надано належним чином завірені копії документів: акту перевірки №000600 від 04 грудня 2013 року з додатками, документів, на підставі яких проводилась перевірка, постанови №000150 від 28 квітня 2014 року та документів, на підставі яких приймалась оспорювана постанова, розрахунок штрафу з документами на підтвердження вартості одержаної для реалізації партії товару.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній додаток №7 до акту перевірки №000600 від 04 грудня 2013 року, а відповідачем на вимогу суду такий додаток не наданий, суд позбавлений можливості встановити сутність виявленого порушення законодавства, оскільки сам акт перевірки не містить переліку товару, реалізація якого здійснювалася без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, вартість такого товару та встановлення відсутності конкретної інформації, яка обов'язково має бути зазначена.

У відповідності до п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, серед іншого, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, відповідачем на вимогу суду не надано розрахунок застосованої штрафної санкції у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, а також доказів на підтвердження вартості одержаної для реалізації партії товару, відносно якого виявлена відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо протиправності прийнятої Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області постанови від 28 квітня 2014 року №000150 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої до позивача застосовано штраф за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподаткованих мінімумів громадян на суму 40099,32 грн., оскільки відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність зазначеної постанови, яка підлягає скасуванню.

Щодо вимог про визнання дій посадових осіб відповідача при проведенні позапланової перевірки та складанні акту перевірки від 04 грудня 2013 року №000600 протиправними, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає перелік відомостей, які має містити акт, складений посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у разі виявлення порушень вимог законодавства, за результатами здійснення планового або позапланового заходу.

Таким чином, акт перевірки - це службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу та відображає її результати, є носієм певної інформації, однак не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, оскільки передує прийняттю акту індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення господарюючому суб'єкту відповідних заходів та/або санкцій. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки господарюючий суб'єкт має право надати свої зауваження до відповідного акта, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та санкцій за результатами перевірки. Натомість, висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо діяльності (бездіяльності) господарюючого суб'єкта та викладаються в акті в силу їх посадових обов'язків.

При цьому, господарюючий суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення контролюючим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки порушень, допущених органом при призначенні та проведенні перевірки. В даному випадку, відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення позапланової перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому дії відповідача з проведення такої перевірки та складання акту перевірки вичерпали свою правову дію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області задовольнити частково.

Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області №000150 від 28 квітня 2014 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.