Ухвала суду № 44214068, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5907/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Молодець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» звернулось до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2014 №0004472200 та №0004492200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський хлібопродукт», результати якої оформлено Актом №579/22-011/25412361 від 22.09.2014 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 25412361) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ПП «Агентство маркетингових досліджень» (код ЄДРПОУ 37274459) за січень-травень місяці 2014 року», та де виявлено порушення позивачем: п.201.6 cт.201, ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, ст.200 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що встановлено неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень-травень 2014 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року: №0004472200 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (2108221,00 грн. основного платежу та 1054110,00 грн. штрафних санкцій); та №0004492200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (2112202,00 грн. основного платежу та 1056102,00 грн. штрафних санкцій).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі матеріалів та актів перевірки контрагента ПП «Агентство маркетингових досліджень», згідно з якими правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та по яким відсутній об'єкт оподаткування.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Агентство маркетингових досліджень» укладено договір №50 від 01.01.2014 року про надання маркетингових послуг, згідно з переліком та видами послуг, зазначених в Додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентами та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: договору про надання маркетингових послуг №50 від 01.01.2014 року (т.1 а.с.124-127); додатку №1 до договору (т.1 а.с.128-129); додаткової угоди №1 до договору (т.1 а.с.130-131); додатки №б/н від 01.01.2014, 01.02.2014, 01.03.2014, 01.04.2014, 01.05.2014 до договору (т.1 а.с.132, 135, 139); акти здачі-прийняття виконаних робіт (т.1 а.с.133, 136, 140, 143, 147); податкові накладні (т.1 а.с.134, 137-138, 141, 144-145, 148); свідоцтв на знаки для товарів і послуг (т.1 а.с.102-123); банківські виписки по особовому рахунку (т.9 а.с.99-120); матеріалів маркетингових досліджень (т.2-т.8, т.9 а.с.1-94) тощо, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що операції, по яким позивачем здійснено оплату належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагента.

Позивачем проведено оплату по вказаним договорам, що підтверджується банківськими виписками та виписками за особовими рахунками, які наявні в матеріалах справи (т.9 а.с.99-120) та містять обов'язкові реквізити.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем ПП «Агентство маркетингових досліджень» в оплату за отримані послуги є пов'язаними з основною діяльністю ПАТ «Миронівський хлібопродукт», а витрати підтверджуються документально.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ПП «Агенство маркетингових Досліджень» по взаємовідносинам з іншими контрагентами від 20.05.2014 року №295/2204/37274459 та від 18.04.2014 року №233/2204/37274459, як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення операцій даними СГД, та як підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, висновки, викладені в такому акті є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків, та не є обов'язковими для сторін.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26.11.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.