Ухвала суду № 44214051, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/18106/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Віпос» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Віпос» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Віпос» про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банках у сумі 3418631,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року позов задоволено; справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою позивача проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності ПрАТ «Автомобільна група «Віпос» з питання дотримання вимог чинного валютного законодавства України при здійсненні операцій згідно контракту від 28.10.2010 року №2010-215 за період з 01.01.2011 року по 20.06.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 26.06.2012 року №665/2260/24581332.

16 липня 2012 року позивачем винесено податкове повідомлення - рішення №0004862260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення відповідачу визначено грошове зобов'язання (пеня за порушення вимог валютного законодавства в сфері ЗЕД) у розмірі 3418631,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, відповідач оскаржив його до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у справі №2а-15961/12/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року у справі №2а-15961/12/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник на підставі узгодженого податкового зобов'язання, та у зв'язку з несплатою відповідачем підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, в редакції, яка була чинна на час винесення податкового повідомлення - рішення від 16 липня 2012 року №0004862260, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, грошове зобов'язання з пені за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке нараховане податковим повідомленням - рішенням від 16 липня 2012 року №0004862260, є узгодженим, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не сплачено.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 22 січня 2014 року №1-00, яка отримана відповідачем 24.01.2014 року та не оскаржена в судовому порядку. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана податкова вимога була винесена у період, коли грошове зобов'язання було узгоджено.

Пунктом 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо неузгодженості податкових повідомлень - рішень з підстав оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, оскільки останнє набрало законної сили з моменту проголошення, відповідно, визначене податковим повідомленням - рішенням грошове зобов'язання є узгодженими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до частини десятої статті 1832 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Віпос» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Ухвалу у повному обсязі складено 18.05.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.