Ухвала суду № 44213920, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17720/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСБ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСБ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіксальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КСБ», звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року №0007932202, яким ТОВ «КСБ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 103 681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 920,00 грн.; та №0007942202, яким ТОВ «КСБ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 98 744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 686,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якого є ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КСБ» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» та ТОВ «Інсайт-Ін» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, у зв'язку з чим складено акт від 17.10.2014 року №5882/26-56-22-02-08/31752004 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення ТОВ «КСБ» вимог податкового законодавства:

пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 103 681,00 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на загальну суму 103 681,00 грн. (у т.ч. за ІV квартал 2012 року на суму 103 681,00 грн.);

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 98 744,00 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 58 404,00 грн., листопад 2012 року - 31 050,00 грн., грудень 2012 року - 9 290,00 грн.

На підставі викладеного вище, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року:

№0007932202, яким ТОВ «КСБ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 103 681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 920,00 грн.;

№0007942202, яким ТОВ «КСБ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 98 744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 686,00 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

П. 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. а)-і).

П.п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» та ТОВ «Інсайт-Ін».

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім «Скандинавія», судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» (Постачальник) укладено договір поставки №7/1-12 від 01.11.2012 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

На підтвердження товарності (реальності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур (31 від 01.11.2012 року на суму 18 566,58 грн., №4 від 02.11.2012 року на суму 7 544,70 грн., №112 від 12.11.2012 року на суму 23 107,32 грн., №115 від 15.11.2012 року на суму 19 067,22 грн., №121 від 21.11.2012 року на суму 17 717,22 грн.);

- видаткових накладних (№7 від 01.11.2012 року на суму 18 566,58 грн., №20 від 02.11.2012 року на суму 7 544,70 грн., №79 від 12.11.2012 року на суму 23 107,32 грн., №88 від 15.11.2012 року на суму 19 067,22 грн., №153 від 21.11.2012 року на суму 17 717,22 грн.);

- податкових накладних (від 01.11.2012 року №7 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 року №20 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 року №79 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 року №88 на суму 19 067,22 грн., від 21.11.2012 року №153 на суму 17 717,22 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаних документів недостатньо для підтвердження факту виконання умов договору.

Так, предметом договору, укладеного з вищезазначеним контрагентом, визначено постачання товарів, найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії яких, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Натомість, копій вищезазначених специфікацій, складених за договором №7/1-12 від 01.11.2012 року, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з укладеного договору взагалі не можливо ідентифікувати товар, який за домовленістю сторін вказаного договору повинен був поставлятися. А тому, неможливо встановити товар з тим, що вказаний у видаткових накладних.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що зі змісту вказаного договору, також, вбачається, що строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даних договорів), проте, копій відвантажувальних накладних позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано.

Що стосується рахунків-фактур, то суд першої інстанції правомірно звертає увагу, що наявні у матеріалах справи копії останніх не містять у графі «підстава» посилань на договір, укладені з ТОВ «Торговий дім «Скандинавія».

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» неможливо встановити який саме товар поставлявся за умовами спірного договору, у зв'язку з відсутністю обов'язкового додатку до договору (специфікації).

Також, неможливо ототожнити товар, що вказаний у податкових та видаткових накладних з товаром, який мав бути переданий за умовами спірного договору,.

Крім того, неможливо прослідити де та ким отримувався товар, звідки та куди його перевозили, ким та яким транспортом він перевозився, де зберігався товар, яким чином використовувався в межах господарської діяльності тощо.

Тобто, позивачем не надано всіх необхідних первинних документів, які мають бути складені за умовами спірного договору та які можуть підтвердити реальність та товарність спірної операції.

Щодо правовідносин з ТОВ «Інсайт-Ін», то судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інсайт-Ін» (Постачальник) укладено наступні однотипні договори:

№9/11-12 від 01.11.2012 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

№33 від 01.10.2012 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

На підтвердження товарності (реальності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур (№1 від 01.10.2012 року на суму 25 528,86 грн., № 2 від 02.10.2012 року на суму 17 254,32 грн., №5 від 05.10.2012 року на суму 27 160,30 грн., №18 від 18.10.2012 року на суму 102 854,64 грн., №22 від 22.10.2012 року на суму 16 969,02 грн., №24 від 24.10.2012 року на суму 43 525,92 грн., №30 від 30.10.2012 року на суму 58 786,92 грн., №31 від 31.01.2012 року на суму 58 343,22 грн., №2 від 01.11.2012 року на суму 15 232,50 грн., №22 від 22.11.2012 року на суму 8 796,78 грн., №26 від 26.11.2012 року на суму 36 207,00 грн., №27 від 27.11.2012 року на суму 19 141,08 грн., №28 від 28.11.2012 року на суму 20 918,58 грн., №11 від 11.12.2012 року на суму 3 959,76 грн., №26 від 26.12.2012 року на суму 51 779,40 грн.);

- видаткових накладних (№7 від 01.10.2012 року на суму 25 528,86 грн., №13 від 02.10.2012 року на суму 17 254,32 грн., №31 від 05.10.2012 року на суму 20 970,30 грн., №80 від 16.10.2012 року на суму 6 190,00 грн., №86 від 18.10.2012 року на суму 102 854,64 грн., №97 від 22.10.2012 року на суму 16 969,02 грн., №106 від 24.10.2012 року на суму 43 525,92 грн., №116 від 30.10.2012 року на суму 58 786,92 грн., №119 від 31.10.2012 року на суму 58 343,22 грн., №15 від 01.11.2012 року на суму 15 232,50 грн., №98 від 22.11.2012 року на суму 8 796,78 грн., №125 від 26.11.2012 року на суму 36 207,00 грн., №41 від 27.11.2012 року на суму 19 141,08 грн., №138 від 28.11.2012 року на суму 20 918,58 грн., №44 від 11.12.2012 року на суму 3 959,76 грн., №77 від 26.12.2012 року на суму 51 776,40 грн.);

- податкових накладних (від 01.10.2012 року №7 на суму 25528,86 грн., від 02.0.2012 року №13 на суму 17 254,32 грн., від 05.10.2012 року №31 на суму 20 970,30 грн., від 16.10.2012 року №80 на суму 6 190,00 грн., 18.10.2012 року №86 на суму 102 854,64 грн., від 22.10.2012 року №97 на суму 16 969,02 грн., від 24.10.2012 року №106 на суму 43 525,92 грн., від 30.10.2012 року №116 на суму 58 786,92 грн., від 31.10.2012 року №119 на суму 58 343,22 грн., від 01.11.2012 року №15 на суму 15 232,50 грн., від 22.11.2012 року №98 на суму 8 796,78 грн., від 26.11.2012 року №125 на суму 36 207,00 грн., від 27.11.2012 року №41 на суму 19 141,08 грн., від 28.11.2012 року 3138 на суму 20 918,58 грн., від 11.12.2012 року №44 на суму 3 959,76 грн., від 26.12.2012 року №77 на суму 51 779,40 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаних документів недостатньо для підтвердження факту виконання умов договору.

Так, предметом договору, укладеного з вищезазначеним контрагентом, визначено постачання товарів, найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії яких, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Натомість, копій вищезазначених специфікацій, складених за договорами №9/11-12 від 01.11.2012 року та №33 від 01.10.2012 року, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з укладеного договору взагалі не можливо ідентифікувати товар, який за домовленістю сторін вказаного договору повинен був поставлятися. А тому, неможливо встановити товар з тим, що вказаний у видаткових накладних.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що зі змісту вказаного договору, також, вбачається, що строк поставки: протягом 3-ох робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даних договорів), проте, копій відвантажувальних накладних позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано.

Що стосується рахунків-фактур, то суд першої інстанції правомірно звертає увагу, що наявні у матеріалах справи копії останніх не містять у графі «підстава» посилань на договори, укладені з ТОВ «Інсайт-Ін».

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідності до наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних вбачається, що останні від імені позивача підписані ОСОБА_2, який діяв на підставі відповідних довіреностей.

Так, приписами п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Інструкція №99), передбачено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Натомість, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій витягу з книги обліку довіреностей на 2009 - 2015 року та видаткових накладних, останні містять різні відомості щодо найменування постачальника, від якого приймається товар, так, зокрема, видаткові накладні №7 від 01.10.2012 року на суму 25 528,86 грн., №13 від 02.10.2012 року на суму 17 254,32 грн., №31 від 05.10.2012 року на суму 20 970,30 грн., №80 від 16.10.2012 року на суму 6 190,00 грн., №86 від 18.10.2012 року на суму 102 854,64 грн., №97 від 22.10.2012 року на суму 16 969,02 грн., №106 від 24.10.2012 року на суму 43 525,92 грн., №116 від 30.10.2012 року на суму 58 786,92 грн., №119 від 31.10.2012 року на суму 58 343,22 грн., складені внаслідок приймання-передачі товару від ТОВ «Інсайт-Ін» до позивача, в той час як згідно книги обліку довіреностей на 2009 - 2015 року, товари повинні були отримуватися ОСОБА_2 від іншого контрагента - ТОВ «БАШ».

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги копії довіреностей, виданих ТОВ «КСБ» на ім'я ОСОБА_2 для отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Інсайт-Ін», оскільки приписами п. 13 Інструкції №99 визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

При цьому, позивачем не надано ні суду першої інстанці, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати поставлених вказаними вище контрагентами у повному обсязі.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що заборгованість за поставлені ТОВ «Інсайт-Ін» товари була відступлена ТОВ «Бізнес Альянс Трейд», на підтвердження чого надано копії договорів №1/33 про відступлення права вимоги від 01.10.2012 року, №2/33 від 02.10.2012 року, №3/33 від 03.10.2012 року, №4/33 від 16.10.2012 року, №5/22 від 18.10.2012 року, №6/33 від 22.10.2012 року, №7/33 від 24.10.2012 року, №8/33 від 31.10.2012 року, згідно п. 1 яких сторонами визначено, що первісний кредитор (ТОВ «Інсайт-Ін») відступає Новому кредитору (ТОВ «Бізнес Альянс Трейд») право вимоги, що належить Первісному кредитору відповідно до договору №33 від 01.10.2012 року, укладеного між Первісним кредитором та Боржником (позивач).

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що доказів сплати позивачем ТОВ «Інсайт-Ін» вартості товарів, поставлених за договором №9/11-12 від 01.11.2012 року матеріали справи не містять, враховуючи те, що наявна у матеріалах справи виписка з банківського рахунку у графі призначення платежу, за яким грошові кошти перераховувалися ТОВ «Інсайт-Ін», не місить посилань на договір №9/11-12 від 01.11.2012 року, а наявні у матеріалах справи копії рахунків-фактур, як було зазначено вище не містять посилань на будь-який договір взагалі.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Інсайт-Ін» неможливо встановити який саме товар поставлявся за умовами спірного договору, у зв'язку з відсутністю обов'язкового додатку до договору (специфікації) неможливо ототожнити товар, що вказаний у податкових та видаткових накладних з товаром, який мав бути переданий за умовами спірного договору, також неможливо прослідити звідки, коли та ким даний товар отримувався, яким чином перевозився та де саме зберігався тощо.

При цьому, позивачем не надано доказів перевезення товару, не зазначено де він зберігався, також в матеріалах справи відсутні платіжні доручення про оплату товару тощо.

Тобто, позивачем не надано всіх необхідних первинних документів, які мають бути складені за умовами спірного договору та які можуть підтвердити реальність та товарність спірної операції.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено відсутність у вказаних контрагентів необхідних для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу і відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З огляду на зазначене, податковий орган вірного висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та спірними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з спірними контрагеннтами договори та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Посилання позивача на ту обставину, що ще не винесено вирок відносно посадової особи позивача, а тому відповідачем порушено п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги, так як відповідно до бази даних Єдиний державний реєстр судових рішень Шевченківським районним судом м. Києва винесено вирок, яким визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Крім того, слід зазначити, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків грошового зобов'язання стала та обставина, що відповідачем досліджено питання щодо реального придбання відповідачем послуг, та на підставі первинних документів встановлено безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» та ТОВ «Інсайт-Ін». При цьому, колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, в повній мірі погоджується з висновком відповідача про нереальність та безтоварність спірних господарських операцій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСБ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 15 травня 2015 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.