Постанова № 44213792, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2015 рокусправа № П/811/1766/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі № П/811/1766/14 за адміністративним позовом Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року позов Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) задоволено у повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) № 0000322200 та № 0000332200 від 06 березня 2014р..

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких зазначив, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення і підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів та обґрунтувань апеляційної скарги, прохав залишити постанову суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідач не направив у судове засідання свого представника, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Позивач зареєстрований як юридична особа та є платником податку, який перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Посадовою особою податкового органу за наслідками проведеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 05.03.2014 р. №14/22-00/30702633 та акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 05.03.2014 р. №11/22-00/30702633.

За висновками перевірок встановлено, порушення позивачем п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ (далі - ПК України), відповідальність за яке передбачена п.120.2 ст.120 даного кодексу.

На підставі актів перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 06.03.2014р.:

- № 0000322200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3 513 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000332200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 519 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача дійшов висновку, що позивач, будучи суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, не сплачує податок на додану вартість до бюджету, що виключає можливість існування заниження податкового зобов'язання з ПДВ за скороченою декларацією, в розумінні пп.50.1 ст.50 Податкового кодексу України.

З такими висновками не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000322200, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9015648311 від 25.03.13р.) (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V ПК України) за березень 2013 року, яким виправляються помилки за вересень 2012 року. У рядку 14 розділу III "Розрахунки з бюджетом" уточнюючого розрахунку платником збільшується позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду на суму 30 371 грн..

Колегія суддів зазначає, що уточнюючий розрахунок підприємством подано за формою, яка втратила чинність.

Так, наказом Мінфіну України від 17.12.12 №1342 внесено зміни до наказу Мінфіну України від 25.11.11 №1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зокрема скасована форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V ПК України) та затверджено нові форми податкової звітності.

Нова форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість є єдиною для усіх режимів оподаткування ПДВ та передбачає рядок 26 "Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки".

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Мінфіну України від 25.11.11 №1492, в редакції наказу від 17.12.12 №1342 (далі Порядок № 1342), що діяла на дату подання уточнюючого розрахунку, визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.2 розділу IV Порядку № 1342, внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Згідно п.7 розділу VI Порядку № 1342 платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги ст. 50 Податкового кодексу України та Порядку № 1342 платник податків зобов'язаний у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку та відобразити суму нарахованого штрафу у графі 6 рідка 26 такого уточнюючого розрахунку.

При цьому, нормами ст.50 Податкового кодексу України та Порядку не передбачено будь-яких виключень щодо несплати штрафу, в залежності від позначки виду режиму оподаткування діяльності зазначеного платником податків в уточнюючому розрахунку.

Відповідно до п. 120.2 ст.120 Податкового кодексу невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000332200, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем до відповідача подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9001763016 від 23.01.14р.) за січень 2014року, яким виправляються помилки за листопад 2013 року, з позначкою "0121" - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

У рядку 18 розділу III "Розрахунки з бюджетом" уточнюючого розрахунку платником збільшується позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду на суму 70 270 грн.. Також, у рядку 25 розділу III платником збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду на 70 270 грн..

Пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Мінфіну України від 13.11.13 № 678, чинним на дату подання уточнюючого розрахунку (далі Порядок № 678), визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.2 розділу IV Порядку № 678 внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Згідно п.7 розділу VI Порядку № 678 податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідне пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у граф\ рядка 26.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги ст.50 Податкового кодексу України та Порядку № 678 платник податків зобов'язаний у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку та відобразити суму нарахованого штрафу у графі 6 рідка 26 такого уточнюючого розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неправомірного застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення останнім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дав невірну правову оцінку обставинам у справі та допустив помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі № П/811/1766/14 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 18.05.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак