Ухвала суду № 44213700, 07.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" квітня 2015 р. справа № 804/13294/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №804/13294/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрострой"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним акт Нікопольської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби №1505/224/21915809 від 29.05.13 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001002204 від 10.06.2013 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 27541,25 грн. в тому числі за основним платежем - 22033,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5508,25 грн. та №0000992204 від 10.06.2013 р., згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13807,50 грн., в тому числі за основним платежем - 11046,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2761,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року позов задоволено частково. Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано доказів визнання судом недійсним правочину, укладеного між ТОВ "Креатив Проект" та ТОВ "Дидактика", ПНВП "Техніка", відповідачем не надано до суду доказів на спростування використання позивачем товару, отриманого у ТОВ "Креатив Проект" та ТОВ "Дидактика", ПНВП "Техніка" у подальшій господарській діяльності. Отже, позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товару від ТОВ "Креатив Проект" та ТОВ "Дидактика", ПНВП "Техніка" відповідачем не доведено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до наказу Нікопольської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 16.06.2013 року №595 в період з 17.05.2013 року по 22.05.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача ТОВ "Електрострой" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по господарським операціям ТОВ "Дидактика" та з ПНВП "Техніка" за період з 01.07.2012-30.09.2012 та у фактичних періодах їх здійснення.

В ході перевірки відповідачем, зокрема, зазначено, що не встановлено фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "Електрострой" з ТОВ "Дидактика" та з ПНВП "Техніка" (а.с.10-30).

Висновок податкового органу щодо недійсності даних у податковій звітності позивача грунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності, що підприємства по ланцюгу постачання товарів не мають трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою - штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами означеної перевірки було складено акт №1505/224/21915809 від 29.05.13 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.135,1, п.135,2, п.135,4, п. 135,5 ст.135, п.137,1 ст.137, п. 134,1 ст. 134, п.138,2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139,1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22033,00 грн., в т.ч.: за 3 кв.2012 р. на суму 13917 грн. та у 4 кв. 2012 р. на суму 8116,00 грн., а також порушення п. 198,3, п. 198,6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, як наслідок занижено податок на додану вартість в сумі 11046 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. на суму 1140 грн. та за серпень 2012 р. на суму 9906 грн. На думку Нікопольської ОДПІ зазначені порушення виникли внаслідок проведення господарських операцій між ТОВ "Електрострой" з ТОВ "Дидактика" та НПВП "Техніка" за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., які не мали реального товарного характеру.

На підставі акту перевірки від 29.05.2013 р. відповідачем 10.06.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001002204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 27541,25 грн. в тому числі за основним платежем - 22033,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5508,25 грн. та №0000992204, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13807,50 грн., в тому числі за основним платежем - 11046,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2761,50 грн. (а.с.35-36).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0001002204, №0000992204 від 10.06.2013 року, з наступних підстав.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.78.4 ст.78, п.86.1, 86.3 ст.86 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки відповідно до норм Податкового кодексу України є виключно носієм інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства платниками податків, є обов'язковим документом, яким оформлюється перевірка. Викладені у акті перевірки данні та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що створює для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини. Податкові органи не позбавлені права викладати в акті перевірки власні висновки щодо визначених обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, можуть обґрунтовувати власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Висновки, що викладені у акті перевірки не мають для позивача обов'язкових наслідків, такі висновки підлягають оцінці при прийнятті подальших рішень та вчинення наступних дій, які не є предметом спору в цій справі. Між тим, позивач не позбавлений можливості оскаржувати рішення податкового органу, яке прийняте за результатами документальної виїзної позапланової перевірки.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності зазначених операцій ТОВ «Електрострой» було надано видаткові накладні, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та підписані керівниками підприємств: податкова накладна від 30.07.2012 р. № 447, видаткова накладна від 30.07.2012 р. № РН-0000069 на суму 6838,68 грн. підписана директором ТОВ «Дидактика» Азаровим С.А.; податкова накладна від 30.08.2012 р. № 509, видаткова накладна від 30.08.2012 р. № 0042 на суму 59433,60 грн. підписана директором ПНФП «Техніка», а також скріплені їх печатками і не можуть визивати жодного сумніву щодо їх реальності.

Поставка товару була здійснена транспортом контрагентів на склад ТОВ «Електрострой», ТМЦ прийняті особисто директором Кострикіним О.О. по довіреностям від 30.07.2012 р. та від 22.08.2012 р. відповідно.

Розрахунки за отримані ТМЦ були здійснені ТОВ «Електрострой»: платіжним дорученням від 02.08.2012 р. № 159 в сумі 6838,68 грн. на р/р ТОВ «Дидактика» №26007508000300 ПАТ КБ «Аксіома» та платіжним дорученням від 05.09.2012 р. № 184 в сумі 59433,60 грн. на р/р ПНВП «Техніка» № 26007627000300 ПАТ КБ «Аксіома».

В подальшому придбані у вищеназваних контрагентів ТМЦ були використані при наданні послуг поточного ремонту електричних мереж та капітального ремонту зовнішнього освітлення вулиць міста Марганець, всі підтверджуючі документи були надані в ході перевірки в повному обсязі. Залишок невикористаних матеріалів знаходився на складі ТОВ «Електрострой», про що зазначено в акті перевірки.

За період з 01.07.2012 по 31.12.2012 ТОВ "Електрострой" задекларовано доходи, що нараховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 293150 грн.

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ "Дидактика" та НПВП "Техніка", підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За період з 01.07.2012 по 30.09.2012 ТОВ "Електрострой" задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 70936 грн.

За період з 01.07.2012 по 30.09.2012 ТОВ "Електрострой" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 50535 грн.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Дидактика" та НПВП "Техніка" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідач посилається на висновки актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7209/22-4/34735238 від 21.12.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Дидактика", №7197/229/19099225 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВП "Техніка".

Колегія суддів вважає, що такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, а висновки акту перевірки, що ґрунтуються на наведених доказах, не можуть бути покладені у підставу прийняття податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ТОВ "Дидактика" та НПВП "Техніка" по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Дидактика", НПВП "Техніка" підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

ТОВ "Дидактика", НПВП "Техніка" на час здійснення господарських операції з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 11046 грн. до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 22033,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5508,25 грн., оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договорами з ТОВ "Дидактика", НПВП "Техніка" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №804/13294/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун