Постанова № 44213587, 14.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 905/8876/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сватуха О.В., за довіреністю №28/01/15 від 28.01.2015

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (вх. №2005 Д/3-12) на рішення господарського суду Донецької області від 10 червня 2014 року по справі №905/8876/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд", м. Фастів, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", м. Донецьк

про стягнення 334900,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2014 по справі №905/8876/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Риженко Т.М., судді Довгалюк, судді Кротінової О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" про стягнення 334900,00 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" 334900,00 грн. заборгованості та 6698,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2014 по справі № 905/8876/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2014 по справі №905/8876/13 порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", призначено справу до розгляду на 15.07.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Листом Донецького апеляційного господарського суду б/н від 07.07.2015 сторони по справі №908/8876/13 були повідомлені, що у зв'язку з призупиненням роботи Донецького апеляційного господарського суду на час проведення активної фази антитерористичної операції, розгляд справи у призначений час не відбудеться.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України " Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 за №1632-VII змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

На офіційному сайті Донецького апеляційного господарського суду розміщено інформацію про неможливість направлення до Харківського апеляційного господарського суду справ, які знаходяться в провадженні Донецького апеляційного господарського суду.

В зв'язку з тим, що господарська справа №905/8876/13 не була передана Донецьким апеляційним господарським судом за підсудністю до Харківського апеляційного господарського суду через відсутність фізичної можливості та механізму вирішення цього питання на даний момент, позивач по справі звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із проханням прийняти документи, які містяться в матеріалах справи №905/8876/13 в Донецькому апеляційному господарському суді до свого провадження та за результатами винести постанову, якою рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2014 по справі №905/8876/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 по справі №905/8876/13 було поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2014 по справі №905/8876/13 та призначено справу до розгляду на 14.05.2015.

В судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" (постачальник - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (покупець - відповідач у справі) був укладений договір поставки №13/01, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, кормові добавки виробництва України, далі іменовані як товар.

Найменування, асортимент, ціна, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем визначаються специфікаціями до даного договору, які є його невід'ємними частинами (пункт 1.2 договору).

Сума даного договору визнається специфікаціями та видатковими накладними (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункті 2.1 договору при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО (на зернові культури), ветеринарне свідоцтво (форма №2), рахунок, видаткову та податкову накладну, товарно-транспортну накладну, гігієнічний висновок СЕС (на зернові).

Згідно із пункту 2.4 договору товар постачається відповідно до умов, вказаних в специфікаціях. Постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар в строк, вказаний в специфікаціях (пункт 2.5 договору)

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, вказаних в специфікаціях (пункт 3.1 договору).

У випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати (пункт 4.1 договору).

Одночасно контрагентами, на виконання умов договору, було погоджено та підписано ряд сертифікацій (з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.10.2013), відповідно до яких зобов'язаними сторонами було узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, строк поставки товару та ціну договору. Дані специфікації є невід'ємними частинами договору.

В рамках укладеного між сторонами договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 334900,00 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не виконав, вартість поставленого товару позивачу не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 334900,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не вчинено дії по погашенню суми заборгованості за поставлений товар, позивач був змушений звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, в порушення вимог статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, статті 193 Господарського Кодексу України, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати отриманого товару - не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на вимоги статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частини 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі договору поставки.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції жодна із сторін не заперечувала щодо укладення договору поставки.

За приписами статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З умов договору (пункт 3.1) вбачається, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Сторонами у специфікаціях деталізовано умови оплати вартості товару, а саме: специфікацією №6 від 29.04.2013 визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в розмірі десяти тисяч гривень кожного дня, починаючи з 22.10.2013 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; специфікацією №7 від 22.05.2013 визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в розмірі десяти тисяч гривень кожного дня, починаючи від дати погашення заборгованості по специфікації №6 від 29.04.2013 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; специфікацією №8 від 17.06.2013 визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в розмірі десяти тисяч гривень кожного дня, починаючи від дати погашення заборгованості по специфікації №7 від 22.05.2013 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (а. с. 34, том 1).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань з оплати вартості товару підтверджується лише первинними документами.

В розрізі пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі по тексту - Положення), вбачається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно приписів пунктами 2.4, 2.5 Положення первинні документи повинні містити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні бухгалтерські документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

При цьому, окремі дефекти та недоліки в оформленні видаткових накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції.

Відповідно до абзацу першого підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (надалі - Положення), документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.13. Положення передбачено, що керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Таким чином, оформлення видаткової накладної, включаючи проставляння на ній підпису, може здійснюватися керівником підприємства або особами, перелік яких затверджується керівником підприємства.

Як вбачається із правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в порядку статті 692 Цивільного Кодексу України. (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у справі № 5002-8/481-2001).

З огляду на визначене, видаткові накладні, копії яких є в матеріалах справи, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та є первинними документами, які констатують факт здійснення господарської операції проведеної між зобов'язаними контрагентами (позивачем та відповідачем).

В матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна за видатковою накладною від 30.04.2013 №264 та довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними від 23.05.2013 №285 та від 18.06.2013 №319, проте даний факт не є підставою для зобов'язаного контрагента (відповідача у справі) відмовлятися від оплати за поставлений товар.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005 № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Довіреність не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції - передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності може свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку і тягнути за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не може спростувати факт передачі (поставки) товарів.

Виходячи з положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1. Правил, товарно-транспортна накладна та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Отже, сама по собі товарно-транспортна накладна є лише документом, що оформлює процес (послуги) перевезення вантажу та не дозволяє відобразити усі дані, які необхідні для здійснення господарської операції та її належного документального підтвердження.

Беручи до уваги, що відповідач будь-якими доказами не спростував факт отримання товару, а також не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 334900,00 грн. позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що строк оплати за поставлену продукцію не розпочався в зв'язку з відсутністю доказів, які б свідчили, зокрема, про передачу позивачем якісного посвідчення або сертифікату якості на товар, протокол випробувань на ГМО (на зернові культури) та ветеринарного свідоцтво (форми №2) на товар (пункт 2.1 договору), з огляду на наступне.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. (ст. 268 Господарського кодексу України).

Сторонами узгоджено (пункт 2.1), що при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО (на зернові культури), ветеринарне свідоцтво (форма№2), рахунок, видаткову та податкову накладну, товарно-транспортну накладну, гігієнічний висновок СЕС (на зернові).

Виходячи зі змісту постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» приймання товару за якістю здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 (далі - Інструкція П-7).

Згідно пункту 16 цієї Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника) , якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

У пункті 17 вказаної Інструкції встановлено, що в повідомленні про виклик повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, які виявлені в продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості; г) кількість продукції неналежної якості.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, ним не складалося акту про фактичну якість і комплектність товару, що надійшов, не викликався представник постачальника-позивача для продовження приймання продукції та складання двостороннього акту, як то передбачено наведеними положеннями Інструкції.

Згідно з вимогами статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У відповідності до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Разом із тим статтею 666 Цивільного Кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів (якісного посвідчення або сертифікату якості на товар, протокол випробувань на ГМО (на зернові культури) та ветеринарного свідоцтво (форми №2) на товар). Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в пункті 2.1 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 Цивільного Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Інший момент виконання подавцем обов'язку передати товар договором не визначений.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 334900,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2014 по справі №905/8876/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10 червня 2014 року по справі №905/8876/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 травня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.