Постанова № 44213413, 13.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа№ 910/12806/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Янкевич Л.Д. - представник, дов. № 10/3678 від 31.12.2014;

від відповідача: Демчук О.В. - представник, дов, № 14-94 від 18.04.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014

у справі № 910/12806/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про внесення змін до договору

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 склад колегії суддів у справі № 910/12806/14 змінено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 25.03.2015 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 13.05.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/12806/14 позов задоволено у повному обсязі; внесено зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, викладеній в резолютивній частині рішення; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що умови запропонованої позивачем додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб; відповідач не надав суду належних доказів про існування підстав для відмови позивачу у внесенні змін до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, поданій позивачем.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/12806/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується на положеннях ст.652 ЦК України, а також п.4 зазначеної статті, однак, істотною зміною обставин не може бути прийнята НКРЕ постанова від 07.03.2013 № 228, якою був затверджений Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, враховуючи те, що приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору передбачає обов'язковість врахування лише імперативних правил, що містяться у такому Типовому договорі, всі інші укладені договори, які не суперечать змісту Типового договору, змін не потребують; що укладений між сторонами договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 містить обов'язкові для Типового договору розділи про права, обов'язки та відповідальність сторін.

Як стверджує скаржник, на сьогодні між сторонами діють договірні відносини, відповідно до яких товариство забезпечує надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з правилами технічної експлуатації та вимогами законодавства, в тому числі і Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" а саме п.4 ст.7-1 щодо забезпечення надійної та безпечної експлуатації Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації.

Водночас однією із головних умов можливості провадження ліцензіатом господарської діяльності з розподілу газу по цих газопроводах (п.2.1.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 № 12) є наявність у ліцензіата розподільних мереж на законних підставах (у власності, в т.ч. в оренді).

Скаржник вважає, що позивачем не надано доказів наявності обставин, які в силу вимог ст.652 ЦК України дають підстави для зміни договору.

Як зауважує скаржник, судом першої інстанції надано пріоритет саме доказам позивача, не надавши при цьому відповідної правової оцінки доказам відповідача, чим порушено вимоги ст.ст.32, 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи проти доводів скаржника, посилається, зокрема, на те, що оскільки товариство не могло передбачити, що з 01.01.2013 вступлять в дію зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" якими буде чітко визначено види договорів, згідно з якими можуть встановлюватись правовідносини по експлуатації ЄГТСУ, то позивач обґрунтовано вважає, що при прийнятті рішення були достатні правові підстави для зміни договору відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України.

Позивач вказує на те, що саме у зв'язку з внесеними змінами в законодавчі акти, відповідач не може самостійно забезпечити експлуатацію складових ЄГТСУ, оскільки не має ні ліцензії, ні відповідних служб, а тому зобов'язаний передати такі складові спеціалізованому підприємству у законодавчо передбачений спосіб, тобто передача такого майна газорозподільному/газотранспортному підприємству є обов'язковою відповідно до вимог закону, а також, оскільки в силу законодавчо встановленої заборони (ст.7 Закону України "Про трубопровідний транспорт") відповідач не може передавати основні засоби, тобто газопроводи, на баланс інших підприємств, не може укладати будь-які договори, які передбачають зміну балансоутримувача, то єдиним можливим способом подальшого використання газопроводу, що належить відповідачу, є укладення договору на експлуатацію складових ЄГТСУ.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана до суду першої інстанції позовна заява, у якій позивач просив внести зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005, виклавши його в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 у редакції, наведений у позовній заяві та відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.03.2005 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 (далі - договір оренди № 141).

Відповідно до п.1.2.1 Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", дата реєстрації 05.06.2013 номер запису 16081050025000958, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз".

Згідно із п.1.1 договору оренди № 141 відповідач, за договором орендодавець, передає, а позивач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 150 000,00 грн., у такому складі: № пор.: 1; назва об'єкту: підвідний газопровід школи с. Острожець до с. Борбин Млинівського району Рівненської області (із зазначенням реквізитів та довжини, ШРП - 3 шт.); станції катодного захисту КСС - 1200 - 3 шт..; місцезнаходження: Млинівський район Рівненської області; загальна довжина, м/спорудн. од 23 540/3; оціночна вартість, грн. : 3 150 000; майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Млинівського району Рівненської області та отримання на цій основі прибутку.

Відповідно до п.2.1 договору оренди № 141 відповідач вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно із п.п.10.1, 10.5 договору оренди № 141 цей договір укладено строком на 360 днів; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторонами складено акт приймання-передачі майна, яке передається в оренду позивачу. Відповідно до зазначеного акту, який є додатком до договору оренди № 141, балансова (залишкова) вартість майна становить 2 625 000,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази подання стороною заяви про припинення договору в порядку, передбаченому в п.10.5 договору оренди № 141.

В п.10.3 договору оренди № 141 передбачено, що зміни і доповнення вносяться до цього договору за взаємної письмової згоди сторін; зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Позивач звернувся до відповідача із листом від 25.11.2013 № 10/3725 "Про врегулювання взаємовідносин щодо експлуатації газорозподільних мереж", із яким, з посиланням на ст.7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", було надіслано для підписання, у тому числі, додаткову угоду про розірвання договору оренди № 141, починаючи з 22.11.2013 в 2-х примірниках, акт приймання-передачі до договору оренди № 141 в 2-х примірниках, які позивач просив підписати та по одному примірнику повернути позивачу.

Відповідач листом, вхідний № 3779 від 17.12.2013, "Щодо припинення договору оренди", повідомив, що не підтримує пропозиції позивача про припинення дії зазначених договорів, з наведених у цьому листі причин, та наголосив на необхідності продовження дії договорів оренди, у тому числі й договору оренди № 141, у чинній редакції.

Позивач у листі, адресованому відповідачу, від 06.06.2014 № 10/1634 "Про врегулювання взаємовідносин щодо експлуатації газорозподільних мереж" обґрунтував необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 положеннями Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закону України "Про трубопровідний транспорт", затвердженням постановами НКРЕ Типових договорів на користування, господарське відання та експлуатацію складових ЄГТСУ та зобов'язання сторін привести свої договірні відносини до вимог чинного законодавства та направив із зазначеним листом відповідачу для підписання додаткову угоду до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 у 2-х примірниках і просив підписати вказану додаткову угоду та один примірник повернути на адресу позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, вказав, зокрема, що для зміни договору немає жодних підстав.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як передбачено в ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI (далі - Закон № 2467) державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Законом України від 22.06.2012 № 5021-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" внесено зміни до Закону № 2467, зокрема, доповнено статтею 7-1, згідно із п.п.4, 5 якої власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації; у разі невиконання зазначених вимог власники складової Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових; експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Зазначений Закон України від 22.06.2012 № 5021-VI набрав чинності 01.01.2013.

Як встановлено в ч.2, п.15 ч.3 ст.4 Закону № 2467, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів; до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, у тому числі, затвердження типових договорів, зокрема, на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, прийнято постанову від 07.03.2013 № 228, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.03.2013 за № 439/23025 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складової Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), якою затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), що додається до цієї постанови; постановлено власникам Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Зазначена постанова національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228 набрала законної сили 12.04.2013.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено в ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, прийняття вищезазначених змін до чинного законодавства, у період дії договору оренди № 141, а саме, доповнення Закону № 2467 статтею 7-1, прийняття постанови національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228, є підставами для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.651 ЦК України і приведення спірного договору оренди № 141 у відповідність до умов Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними і газорозподільними підприємствами) шляхом внесення запропонованих позивачем змін.

Перевіривши, судом апеляційної інстанції встановлено, що запропонована позивачем додаткова угода № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 року, відповідає положенням Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228.

Отже, позовні вимоги є правомірними та обгрунтованими.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 15.01.2015 у справі № 910/4114/14.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини справи.

Твердження скаржника, що укладений між сторонами договір оренди № 141 містить обов'язкові для Типового договору розділи про права, обв'язки та відповідальність сторін, у зв'язку з чим не потребує приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору, не відповідає обставинам справи.

Положеннями статті 7-1 Закону № 2467 не встановлено здійснення експлуатації Єдиної газотранспортної системи України газотранспортними або газорозподільними підприємствами на підставі договору оренди, а пунктами 4, 5 зазначеної статті передбачено, що експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами на підставі або права власності, господарського відання чи користування або договору про експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України. При цьому, в даному випадку, як свідчить зміст зазначеної норми, вказане право користування є видом речового права на чуже майно, як встановлено у ст.395 ЦК України. Згідно із ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як вже зазначено, пунктом 4 статті 7-1 Закону № 2467 передбачено укладення з газотранспортними або газорозподільними підприємствами договору про експлуатацію таких складових.

Згідно із пп.2.1.1 п.2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01..2010 № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за № 29/17324, із змінами і доповненнями, провадження господарської діяльності з розподілу газу можливе при виконанні таких умов: наявності в ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні.

Як встановлено в п.1.1 п.1 вищезгаданого Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), за цим Договором Замовник передає Виконавцю в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж Виконавця, який є газорозподільним підприємством, та використовується для забезпечення розподілу природного газу (Договір укладається з газорозподільним підприємством), або які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (Договір укладається з газорозподільним підприємством), або які призначені для транзитного, міждержавного, міжрегіонального транспортування природного газу (Договір укладається з газотранспортним підприємством).

Отже, виконання договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) й передбачає користування мережами, тобто, на підставі укладеного договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України розподільні мережі перебувають у користуванні ліцензіата, яким є позивач.

Матеріалами справи не підтверджено наявності порушення або неправильного застосування норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни правильного рішення суду першої інстанції відповідно до ст.104 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/12806/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Справу № 910/12806/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 15.05.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай