Постанова № 44213184, 27.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа№ 911/3638/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Рудченка С.Г.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Козак Н.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/2-232 від 06.03.2015

на рішення господарського суду Київської області від 02.03.2015

у справі №911/360/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Житлово-комунального підприємства «Поліське», с. Гаврилівка, Київської області

про стягнення 48256грн.40коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2015 (суддя Наріжний С.Ю.) частково задоволено позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та стягнуто з ЖКП «Поліське» 25626. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки видаткові накладні скріплені печаткою товариства відповідача. При цьому суд вказав на необґрунтованість доводів відповідача щодо підписання договору та видаткових накладних неуповноваженим представником відповідача, враховуючи наявність печатки товариства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначив, що договір та видаткові накладні, на які посилається позивач, представниками відповідача не підписувались. Крім того, вказує відповідач і на відсутність довіреностей, за якими мав бути одержаний товар, вказаний у видаткових накладних.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2014 представником відповідача було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. Зокрема, відповідач зазначив, що від вирішення питання про належність/неналежність підпису на договорі та видаткових накладних Глиняної Т.А. (директора відповідача) залежить вирішення питання про те, чи отримував відповідач будь-який товар за договором, чи виникло в зв'язку з цим в нього зобов'язання оплати його вартості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу щодо виконання саме Глиняною Т.А. підписів в договорі поставки №БУ/14-24 від 01.01.2014, видаткових накладних №10/01 від 10.01.2014, №13/01 від 13.01.2014, №14/01 від 14.01.2014, №17/01 від 17.01.2014.

Проте, експертною установою не було проведено експертизу. Так, як вбачається з повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи №17334/17335/14-32 від 19.03.2015, судовими експертами зазначено, про неможливість проведення експертизи за наявними в справі матеріалами. При цьому відповідачем на вимогу експертної установи та суду не надано оригіналів спірних документів та вільних зразків підпису Глиняної Т.А.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

01.01.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №БУ/14-24, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) продовольчі товари, надалі "товар", у власність покупця, згідно замовлень останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1. договору поставки документом, в якому вказується асортимент, сортамент, номенклатура та вартість товару є видаткова накладна, яка відображає об'єм партії, що поставляється, та в якій засвідчується факт прийому-здавання товару.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки ціна товару встановляється постачальником, та вказується в видаткових накладних, що видаються на кожну партію поставленого товару.

Пунктом 6.3. договору поставки передбачено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в розмірі загальної суми (повної вартості) поставленого товару, що вказана у видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або вноситься готівкою в касу постачальника.

Пунктом 6.4. договору поставки визначено, що покупець здійснює оплату товару протягом (не пізніше) 30 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п. 11.2. договору поставки даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р.

На виконання умов договору позивачем протягом січня 2014 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 141791грн, що підтверджується видатковими накладними № 10/01 від 10.01.2014 р. на суму 34 266, 60 грн., №13/01 від 13.01.2014 р. на суму 59 635, 52 грн., №14/01 від 14.01.2014 р. на суму 19 310, 11 грн., № 17/01 від 17.01.2014 р. на суму 28 578, 77 грн., наявними в матеріалах справи.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар, останній звернувся з даним позовом до суду.

Так, згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купілі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні є достатнім доказом факту передачі позивачем та отримання відповідачем товару. Вищевказані накладні підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою. Отже, факт поставки продукції відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами.

Заперечення відповідача про те, що вищезазначені договір поставки та видаткові накладні уповноваженими представниками ТОВ «Візит» не підписувались є необґрунтованими, оскільки підписи особи, якою підписано від імені ТОВ «Візит» із ФОП Ніколайчуком С. С. договір поставки № БУ/14-24 від 01.01.2014 р. та видаткові накладні № 10/01 від 10.01.2014 р., № 13/01 від 13.01.2014 р., № 14/01 від 14.01.2014 р., № 17/01 від 17.01.2014 р. відповідно до положень ст. 207 Цивільного кодексу України були скріплені печаткою відповідача. При цьому, у процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б факти незаконного заволодіння печаткою товариства іншими особами.

Крім того, як зазначалось вище, для встановлення обставин щодо виконання саме Глиняною Т.А. підписів в договорі поставки №БУ/14-24 від 01.01.2014, видаткових накладних №10/01 від 10.01.2014, №13/01 від 13.01.2014, №14/01 від 14.01.2014, №17/01 від 17.01.2014, за клопотання саме відповідача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проте відповідачем на вимогу експертної установи та суду не надано оригіналів спірних документів та вільних зразків підпису Глиняної Т.А. необхідних для проведення експертизи.

За викладених обставин, наявності в матеріалах справи видаткових накладних, підписаних уповноваженою особою покупця та скріплених його печаткою, відповідач повинен оплатити отриманий товар, відповідно до положень п. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтовість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 141791грн.

Відповідальність за порушення строків оплати вартості поставленого товару, передбачена пунктом 7.1 договору, яким встановлено, що у разі затримки сплати за товар покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від оплати за поставлений товар. Відповідачем порушено вимоги договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, тому є вірними висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 12431грн., а саме: по видатковій накладній № 10/01 від 10.01.2014 р. за період заборгованості - з 10.02.2014 р. - по 10.08.2014 р.; по видатковій накладній № 13/01 від 13.01.2014 р. за період заборгованості - з 13.02.2014 р. - по 13.08.2014 р.; по видатковій накладній № 14/01 від 14.01.2014 р. за період заборгованості - з 14.02.2014 р. - по 13.08.2014 р.; по видатковій накладній № 17/01 від 17.01.2014 р. за період заборгованості - з 17.02.2014 р. - по 13.08.2014 р.

Також, вірним є й висновок суду про стягнення з відповідача 2106грн.84коп. 3 % річних, 15698грн. інфляційних втрат, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 08.10.2014 у справі №911/3638/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» - без задоволення.

2. Справу № 911/3638/14 повернути господарському суду Київської області.

Повний текст постанови складено: 13.05.2015

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

С.Г. Рудченко