Рішення № 44212858, 14.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р.Справа № 922/1981/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хладопром", м. Харків; до Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна", смт. Терезине про захист прав на знак для товарів і послуг за участю представників:

позивача - Лузан О.С., довіреність від 17.03.2015 р.; відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариств "Хладопром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" про визнання дій відповідача щодо використання знаку для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387 незаконними, заборону незаконного використання відповідачем знаку для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387 та заборону маркування товару "морозиво" знаком для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387.

В обгрунтування позову вказує те, що відповідач незаконно використовує знак для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК", який, відповідно до Свідоцтва України № 19387, належить позивачу; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 5, 16, 20 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. ст. 492, 494, 495 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2015 року позов підтримав повністю та наполягає на його задоволені, з підстав вказаних у позовній заяві, надав заперечення на відзив за вих. № 161 від 16 квітня 2015 р. на позовну заяву (вх. № 18079 від 07.05.2015 р.) та докази для долучення до матеріалів справи за супровідними листами від 12.05.2015 р. та від 14.05.2015 р. (вх. № 18204, № 19592, відповідно), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову від 07.05.2015 р. вх. № 18089, у якій просить суд заборонити з 14.05.2015 р. відповідачу: використовувати знак для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва № 19387; маркувати товар "морозиво" знаком для товарів та послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва № 19387; будь-яким чином реалізовувати товар "морозиво" із знаком для товарів та послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва № 19387.

Відповідач у судове засідання 14.05.2015 р. свого представника не направив, у відзиві на позовну заяву від 16.04.2015 р. № 161 (від 20.04.2015 р. вх. № 15511, а.с. 32-33) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що по-перше, відповідачем 07.11.2006 р. зареєстрований патент на промисловий зразок № 14864 - упаковка для морозива "Хрещатик" (зареєстрований за ВАТ "ВІТА", яке реорганізоване у ПАТ "ЖЛК-Україна"), а тому у разі якби спірний знак підпадав під норми п. 3 ст. 6 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", такий не був би зареєстрований у встановленому законом порядку. При цьому відповідач зазначає, що зазначений патент не був своєчасно підтриманий і його чинність для відповідача була анульована у 2007 році і на даний час патент є вільним для використання будь-яким виробником. По-друге, відповідач стверджує, що словесне позначення "Хрещатик" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 19387 є загальновживаним для товарів певного виду, а саме - морозива. Крім того, відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено підсудність даного спору саме господарському суду Харківської області і про те, що тотожність знаків можливо встановити тільки на підставі висновків експертизи. Розгляд справи відповідач просить проводити без участі його представника (телеграма від 13.05.2015 р. вх. № 18782).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимог та заперечення проти них, суд установив наступне.

16.04.2001 р. Державною службою інтелектуальної власності України було зареєстровано знак для товарів та послуг "ХРЕЩАТИК" та видано ВАТ "Київський холодокомбінат №2" Свідоцтво на знак для товарів та послуг "ХРЕЩАТИК" за № 19387 (а.с. 14).

25.05.2011 р. Державний департамент інтелектуальної власності видав Рішення за № 11067, Акціонерному товариству закритого типу "ХЛАДОПРОМ" про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки для товарів і послуг, а саме на знак для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК", відповідно до Свідоцтва № 19387 від 25.05.2011 року (а.с. 15).

Також 25.05.2011 р. внесено зміни до Державного реєстру свідоцтв України щодо зміни власника Свідоцтва за № 19387 від 16.04.2001 року, та опубліковано такі зміни в офіційному бюлетені "Промислова власність" за № 10 від 25.05.2011 року.

Підставою звернення із даним позовом до суду позивач вказує те, що відповідач незаконно наносить на морозиво, виробником якого є, знак для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК", а також пропонує останнє для продажу у місцях продажу товарів (а.с. 16-21).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 3 статті 5 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється Установою.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону, обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Частинами 1-2, 5 ст. 16 Закону визначено, що права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки; свідоцтво надає його власнику право використовувати знак (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) та інші права, визначені цим Законом та надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом.

Використанням знака для товарів та послуг, згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 3689-ХІІ, визнається в т.ч. нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до частини 3 статті 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як слідує з позовної заяви та про що свідчать матеріали справи, позивач як власник знака для товарів та послуг, дозволу на використання даного об'єкта права інтелектуальної власності відповідачу не надавав.

Відповідно до ст. 20 Закону, будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст.16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до статті 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 432 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Цією нормою також передбачено можливість ухвалення рішення про припинення дій, які порушують право (п.3 ч.2 ст.16 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача про заборону незаконного використання відповідачем знаку для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387 та заборону відповідачу маркувати товару "морозиво" знаком для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387, - є законними та обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

В частині позовних вимог про визнання дій відповідача щодо використання знаку для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387 незаконними суд відмовляє з огляду на наступне.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі позовні вимоги про визнання дій відповідача по використанню спірного знаку незаконними не відповідають способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України таст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права, у тому числі й спеціальними - ч.2 ст. 21 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Визнання дій відповідача незаконними -- це по суті проміжний висновок, який є передумовою для застосування дійсних способів захисту права, сформульованих позивачем у п.п.3, 4 прохальної частини позовної заяви.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного праваузгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд вказує на наступне.

Посилання відповідача у відзиві на те, що зазначений патент не був своєчасно підтриманий і його чинність для відповідача була анульована у 2007 році і на даний час патент є вільним для використання будь-яким виробником, не відповідають матеріалам справи. Відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19387 виключні права на використання знаку для товарів та послуг «ХРЕШАТИК» за визначеними класами МКТП, належать Приватному акціонерному товариству «ХЛАДОПРОМ» (т.І а.с. 14, 15).

Твердження відповідача про те, що 07.11.2006 р. зареєстрований патент на промисловий зразок № 14864 - упаковка для морозива "Хрещатик" (зареєстрований за ВАТ "ВІТА", яке реорганізоване у ПАТ "ЖЛК-Україна"), а тому у разі якби спірний знак підпадав під норми п. 3 ст. 6 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", такий не був би зареєстрований у встановленому законом порядку і що словесне позначення "Хрещатик" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 19387 є загальновживаним для товарів певного виду, а саме - морозива, не відповідають фактичним обставинам справи, - відповідно до чинного законодавства України складені та діють відповідні реєстри, а саме База Даних «Відомості про добре відомі знаки в Україні» і знак для товарів та послуг «ХРЕЩАТИК» відповідно до Свідоцтва за № 19387 до такого реєстру не занесено.

Відносно тверджень відповідача про те, що позивачем не доведено підсудність даного спору саме господарському суду Харківської області і про те, що тотожність знаків можливо встановити тільки на підставі висновків експертизи, суд вказує наступне.

Згідно ч.4 ст.16 ГПК України (виключна підсудність) справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. З наданих позивачем доказів вбачається, що реалізація продукції відповідача з порушенням прав інтелектуальної власності позивача мала місце на території Харківської області. Цей факт підтверджується документами, що підтверджують місцезнаходження та місце здійснення підприємницької діяльності проодавця відповідної продукції відповідача ФОП Снегирьова О.Г.

У відповідності до ст.41 ГПК України суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

В даному разі для вирішення питання про наявність факту нанесення знаку для товарів та послуг «ХРЕЩАТИК» не потрібні спеціальні знання. Для цього достатньо простого порівняння комбінації літер на відповідному свідоцтві, належному позивачеві із комбінацією літер на продукції (упаковці морозива), що виробляється відповідачем.

З"ясування питання про використання спірного знаку не потребує ні дослідження шрифту, кольору, дизайну упаковки чи інших специфічних обставин, котрі виходять за рамки загальновідомих знань.

З урахуванням цього суд критично оцінює твердження відповідача про порушення підсудності справи та про необхдність призначення у справі судової експертизи прав інтелектуальної власності.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову (від 07.05.2015 р. вх. № 18089), у якій заявник просить заборонити з 14.05.2015р. відповідачу: використовувати знак для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва № 19387; маркувати товар "морозиво" знаком для товарів та послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва № 19387; будь-яким чином реалізовувати товар "морозиво" із знаком для товарів та послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва № 19387, - суд відмовляє у її задоволенні, оскільки згідно ст.67 ГПК України з урахуванням ч. 3 п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі, які складають 5.481 грн. (3 вимоги немайнового характеру, за кожну 1.218,00грн. судового збору та 1.827,00 грн. судового збору за заяву про забезпечення позову), покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: в сумі 2.436,00грн. на відповідача і, у відповідності до п. 3.4. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7, підлягають стягненню на користь державного бюджету України, в решті - на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст. 16, ст. 20 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» , ст.ст. 15, 16, 426, 432, 494 ЦК України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Заборонити незаконне використання ПАТ "ЖЛК-Україна" (09133, Київська область, Білоцерківський район, с.м.т. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, код ЄДРПОУ - 00445794) знаку для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387.

Заборонити ПАТ "ЖЛК-Україна" (09133, Київська область, Білоцерківський район, с.м.т. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, код ЄДРПОУ - 00445794) маркування товару "морозиво" знаком для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387.

Відмовити в позові про визнання дій ПАТ "ЖЛК-Україна" щодо використання знаку для товарів і послуг "ХРЕЩАТИК" відповідно до Свідоцтва України № 19387 незаконними.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" (09133, Київська область, Білоцерківський район, с.м.т. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, код ЄДРПОУ - 00445794) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 2.436,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/1981/15/