Рішення № 44212847, 13.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р.Справа № 922/1689/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк про стягнення 10310,91 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, 6642,62 грн. основного боргу, 1561,38 грн. пені, 289,64 грн. 3% річних, 1817,27 грн. інфляційних витрат, а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 853 від 01.07.2004 р. неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії.

06 травня 2015 року представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення, а також додаткові документи згідно додатку для долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

06 травня 2015 року представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, про час та місце розгляду справи, у тому числі повідомлений на офіційному сайті http://hr.arbitr.gov.ua.

Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача: 93405, АДРЕСА_1, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 липня 2004 року між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк (відповідач, абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 853, за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону у приміщенні з адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 41,1 м2.

Згідно до п.4.2.2 договору споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії споживачем в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.5.1 договору сторони домовились, що облік споживання теплової енергії проводиться за прилади обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації.

Згідно п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У опалювальних сезонах 2012-2013 р. з жовтня 2012 року по квітень 2013 року та 2013-2014 р. з жовтня 2013 року по квітень 2014 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення відповідача, на суму 9042,62 грн. (рахунки з відміткою про вручення відповідачу, а.с. 27-40).

Як слідує з позовної заяви, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу становила:

- з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 (тариф для потреб інших споживачів) склала 970,02 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 21.03.2012 р. № 70;

- з 01.01.2014 р. по 31.03.2011 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 900,67 грн. (без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 14.01.2014 № 8;

- з 01.04.2014 р. по 31.05.2014 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 1.085,63 грн. (без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 31.03.2014 № 53.

Відповідач оплату спожитої теплової енергії в гарячій воді за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.07.2004 р. № 853, в порушення умов договору, здійснив частково - в сумі 2400,00 грн. (виписка з особового рахунку), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 6642,62грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, що кореспондується з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сума заборгованості відповідачем не спростована, доказів оплати послуг наданих позивачем за спірний період сторонами не надано, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 6642,62 грн. є обгрунтованими, правомірними, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1817,27 грн. інфляційних втрат та 289,64 грн. трьох процентів річних нарахованих станом на 28.02.2015 року включно (розрахунки а.с. 18-19), законними, обґрунтованими, таким, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.7.2.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію - з відповідача стягується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Враховуючи, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги, приймаючи до уваги положення п. 7.2.3 договору, суд, перевіряючи правильність нарахування пені, в даному випадку керується нормами вищевказаного закону без застосовування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року по справі № 3-6гс13.

Таким чином, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня за періоди з 29.03.2014 р. по 28.09.2014 р., з 26.04.2014 р. по 25.10.2014 р., з 24.05.2014 р. по 23.11.2014 р. в сумі 1561,38 грн. (згідно розрахунку а.с.17).

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 257, 509, 530, 610, 611, 625, 627, 628, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк - 3, ідентифікаційний код 00131050) 6642,62 грн. основного боргу, 1561,38 грн. пені, 289,64 грн. 3% річних, 1817,27 грн. інфляційних витрат та 1827 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова