Рішення № 44212813, 29.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р.Справа № 922/1333/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування", с. Базилівщина до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсними рішень за участю представників сторін:

позивача - Плужник В.В., дов. № 2-66д від 25.12.14 р.;

відповідача - Ващенко А.В., дов. № 83 від 10.11.14 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати:

- п. 18 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі 1/01-226-14 в частині визнання вчинення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Балаклія Балаклійського району Харківської області з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- п. 21 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі № 1/01-226-14 про накладення на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код - 30019775) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в 18 пункті резолютивної частини рішення;

- п. 25 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі № 1/01-226-14 в частині визнання вчинення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- п. 28 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі № 1/01-226-14 про накладення на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код - 30019775) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції " за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції ", зазначене в 25 пункті резолютивної частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в рішенні адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі № 1/01-226-14 не вказані докази, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі позивача на досліджуваному ринку; не зазначено які фактичні обставини свідчать про наявність у діях суб'єктів господарювання антиконкурентного характеру і який безпосередній негативний вплив таких дій на стан конкуренції на відповідному ринку. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не враховано специфіки ринку роздрібної реалізації нафтопродуктів, яка полягає у тому, що ціни на АЗС публічні (доступні для всіх), а відтак цей ринок добре моніториться (є висококонкурентним)і суб'єкт господарювання може оперативно реагувати на дії свого конкурента щодо зміни ціни. У зв'язку з цим, рівень цін на АЗС, як правило, близький до однакового, незважаючи на різний рівень прибутковості у різних підприємств. Відтак, конкуренти можуть встановлювати однакові ціни навіть за відсутності будь-яких домовленостей між ними.

20.03.15 р. відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення є таким, що відповідає вимогам законності, повноти та обґрунтованості.

20.03.15 р. позивач надав доповнення до позову, в яких зазначив, що п. 3.2 Положення "Про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій" передбачена можливість встановлювати роздрібні ціни на нафтопродукти та скраплений газ до 5% нижче від мінімальних роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств. Отже, порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій, не дозволяє встановлювати ціни нижче ніж 5% від мінімальних роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств, виходячи з моніторингу цін на нафтопродукти та скраплений газ на АЗС конкурентів, з врахування знижок, які надаються на АЗС сторонніми підприємствами. Вказані обставини також стали причиною підвищення ПАТ "Укргазвидобування" ціни на дизпаливо.

27.03.15 р. позивач надав заперечення на відзив, в яких зазначив, що роздрібна ціна на АЗС ПАТ "Укргазвидобування" залежить від моніторингу та динаміки роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств та ціни конкурентів, а також до оптових (гуртових) цін, які формуються на аукціонах з продажу нафтопродуктів. Вказані обставини, на думку позивача, підтверджують той факт, що ціна реалізації дизельного пального на АЗС ПАТ "Укргазвидобування" не залежить від залишків товару та оптових цін придбання нафтопродуктів, які позивач не купує.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 23.03.15 р. по 06.04.15 р. та з 29.04.15 р. по 12.05.15 р., для надання сторонами додаткових документів.

17.04.15 р. позивач надав доповнення до позовної заяви, в яких зауважив, що підприємство позивача, незважаючи на територіальну відстань та різні населенні пункти Харківської області, встановлювало єдині роздрібні ціни на реалізацію дизпалива на всіх АЗС Харківської області, про що свідчать розпорядження "Про роздрібну ціну на реалізацію нафтопродуктів та скрапленого газу" за серпень 2014р., в той же час, відповідачем не притягнуто до відповідальності позивача в інших територіальних межах Харківської області. Позивач також зазначив, що роздрібна ціна реалізації дизпалива на АЗС ПАТ "Укргазвидобування" ніяк не пов'язана із його собівартістю, оскільки позивач, підвищивши ціну 28.08.2014р., знову підвищив ціну розпорядженням № 159-р від 01.09.2014р. до 16,05грн. з 02.09.2014р., коли собівартість дизельного пального не змінилася. Крім того, позивач вказує, що згідно з ДСТУ 4303:2004 "Торгівля роздрібна та оптова. Терміни та визначення понять", торговельна надбавка - це елемент ціни продавця, який дозволяє покрити витрати обігу торговельної організації й отримати економічні вигоди (прибуток). Торговельна надбавка визначається у відсотках до ціни придбання товарів без ПДВ (податок на додану вартість) суб'єктів роздрібної торгівлі. Основна частина роздрібної ціни товару формується виробником або постачальником, предметом же цінової політики роздрібного торговельного підприємства виступає торговельна надбавка. Тобто, визначення кінцевої ціни реалізації товару відбувається виходячи з ціни закупівлі товару, яка встановлюється виробником, і самостійно встановленого торговельним підприємством розміру торговельної надбавки. В той же час, ПАТ "Укргазвидобування" є виробником та власником дизельного пального, яке реалізується через систему АЗС і відсутній факт закупівлі товару у інших підприємств, тому позивач взагалі не може встановлювати та розраховувати торговельну надбавку. Отже, на думку позивача, твердження відповідача, що підвищення на АЗС ПАТ "Укргазвидобування" роздрібної ціни на дизельне пальне відбулося за рахунок підвищення торговельної надбавки протирічить діючому законодавству та не відповідає дійсній ситуації справи. Позивач також зазначив, що він не міг не підвищувати роздрібні ціни на дизпаливо при умові, коли всі суб'єкти господарювання підвищили їх, тому що позивач є підприємством-власником, яке займається видобуванням, переробкою газового конденсату, нафти, виробництвом нафтопродуктів та скрапленого газу з вуглеводневої сировини і порушив би вимоги п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.15 р. підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) 25.12.2014 р. було прийнято рішення №254-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" по справі № 1/01-226-14 (далі - Рішення)(а.с. 8-68, 2-й том), яким визнано (п. 18 резолютивної частини Рішення), що ТОВ "Капітал Х", ТОВ "Фортуна Х" та ПуАТ "Укргазвидобування" (позивач), схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки або рентабельності, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Балаклія Балаклійського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні (далі - Територіальні межі № 5), які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктом 25 резолютивної частини Рішення визнано, що ПуАТ "Укрнафта", ТОВ "Капітал Х", ПуАТ "Укргазвидобування" (позивач) та ПП "Гарант", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки або рентабельності, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні (далі - Територіальні межі № 7), які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктами 21 та 28 резолютивної частини Рішення на позивача - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" було накладено два штрафи у розмірі 68000 кожний, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за два порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначені в 18 та 25 пунктах резолютивної частини рішення.

В ході розгляду справи № 1/01-226-14 відповідачем встановлено, що, станом на грудень 2014 року, на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в Територіальних межах № 5 діють 5 суб'єктів господарювання, у власності (або оренді) яких знаходиться 8 АЗС, та які є конкурентами на зазначеному ринку.

Учасниками цього ринку в Територіальних межах № 5 є:

- ТОВ "Капітал Х", яке користується 1 АЗС;

- ТОВ "Фортуна Х", яке користується 3 АЗС;

- ПАТ "Укргазвидобування", яке користується 1 АЗС;

- ПП Фірма "Лілія", яке користується 1 АЗС;

- ТОВ "Мілана Трейд", яке користується 2 АЗС.

В Територіальних межах № 7 діють 5 суб'єктів господарювання, у власності (або оренді) яких знаходиться 5 АЗС, та які є конкурентами на зазначеному ринку.

Учасниками цього ринку в Територіальних межах № 7 є:

- ПАТ "Укрнафта", яке користується 1 АЗС;

- ТОВ "Капітал Х", яке користується 1 АЗС;

- ПАТ "Укргазвидобування", яке користується 1 АЗС;

- ПП "Гарант", яке користується 1 АЗС;

- ПП "Спіка", яке користується 1 АЗС.

Зазначені суб'єкти господарювання діють на ринках роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в Територіальних межах № 5 та № 7, є конкурентами та у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції є суб'єктами господарювання.

В період з 12 до 30 серпня 2014 року у ТОВ "Капітал Х", ТОВ "Фортуна Х" та ПАТ "Укргазвидобування" роздрібні ціни на дизельне пальне на АЗС, що знаходяться в Територіальних межах № 5, в середньому зросли з 14,53 грн./літр до 16,15 грн./літр, тобто на 11 %.

В період з 11 до 29 серпня 2014 року у ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Капітал Х", "Укргазвидобування" та ПП "Гарант" роздрібні ціни на дизельне пальне на АЗС, що знаходяться в Територіальних межах № 7, в середньому зросли з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр, тобто майже на 12 %.

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання щодо ціноутворення відділенням Антимонопольного комітету проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації дизельного пального, що встановлені у період, який досліджується.

Коефіцієнти кореляції встановлені відповідачем у Рішенні свідчать про тісну взаємозалежність цінової поведінки зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки. Втім, відповідач вважає, що матеріалами справи №1/01-226-14 спростовується об'єктивність вчинення такий дій, оскільки структура витрат у учасників ринку відрізняється в залежності від наявності власних АЗС, нафтосховищ та транспорту, тощо.

Відповідач зазначає в Рішенні, що ПАТ "Укргазвидобування" та інші учасники ринку роздрібної реалізації дизельного палива (далі - учасники) по справі №1/01-226-14, станом на 11.08.2014 р., мали достатній ресурс пального, якого, виходячи із середніх обсягів реалізації дизельного пального зазначених суб'єктів господарювання до 11 серпня 2014 року, вистачило б на різний період часу.

У Рішенні також зазначено, що аналізом цінової поведінки учасників по справі 1/01-226-14 в Територіальних межах № 5 та № 7 встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації відбулось саме з 11 серпня 2014 року (Територіальні межі № 5) та з 12 серпня 2014 року (Територіальні межі № 7) за рахунок збільшення розміру торговельних надбавок або рентабельності.

Так, позивачем, в період з 12.08.2014 р. до 29.08.2014 р. підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,75 грн./літр або на 12%. Відповідач зауважує в Рішенні, що ПАТ "Укргазвидобування" здійснює роздрібну реалізацію дизельного пального власного виробництва. Виробнича собівартість дизельного пального ПАТ "Укргазвидобування" протягом серпня 2014 року не змінювалась та складала 4,22 грн./літр. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що економічна ситуація на ринку роздрібної реалізації дизельного пального свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити схоже стрімке підвищення роздрібних цін учасниками по справі № 1/01-226-14 на дизельне пальне в визначений період.

В Рішенні також зазначено, що учасники по справі № 1/01-226-14 своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів. Відповідачі по справі № 1/01-226-14 в період схожого підвищення цін на дизельне пальне не здійснювали будь-яких конкурентних дій направлених на зміну ситуації, що склалась, шляхом ведення самостійної цінової політики.

Відповідач зазначає в Рішенні, що підвищення цін позивачем на дизельне пальне відбулось за відсутністю на момент підвищення цін об'єктивних на те причин. Підвищення оптових цін є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки за умов значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, могли б існувати суб'єкти господарювання, які б не підвищували ціни до реалізації залишків, і таким чином впливали б на рівень цін на ринку. Ведення одноманітної цінової політики при різних внутрішніх умовах господарювання неможливо без дотримання єдиної узгодженої поведінки на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів).

На підставі викладеного, Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України зроблено висновок, що ПАТ "Укргазвидобування" та інші учасники по справі № 1/01-226-14 своїми діями створили умови для можливого підвищення ціни іншими операторами ринку роздрібної реалізації дизельного пального в Територіальних межах № 5 та № 7. Такі схожі дії є горизонтальними антиконкурентними узгодженими діями, що призвели до обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) у визначених Територіальних межах № 5 та № 7. В результаті таких дій споживачі змушені були придбавати дизельне пальне за завищеними цінами.

Таким чином, в процесі розгляду адміністративної справи № 1/01-226-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару встановлено вчинення позивачем та іншими суб'єктами господарювання схожих дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку.

У відповідності до вимог ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Керуючись вищезазначеним правом, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі 1/01-226-14 у відповідних частинах, посилаючись на порушення відповідачем антимонопольного законодавства.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття, завдяки власним досягненням, переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону, узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону, антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У пункті 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що з урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктом 8.3 цієї ж постанови від 26.12.2011 р. передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару)(2 абзац п. 8.3 зазначеної постанови).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо (3 абзац п. 8.3 зазначеної постанови).

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання (4 абзац п. 8.3 зазначеної постанови).

Відповідач в своєму відзиві та Рішенні зазначає, що паралельна поведінка відповідачів по справі 1/01-226-14 є формою мовчазної згоди, прямі докази якої можуть і не існувати. Тому, до об'єктивної сторони порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не включено необхідність встановлення, чи відбулась така поведінка в результаті погодження, необхідно довести лише 3 обставини:

- вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару;

- вплив вказаних дій на конкуренцію, а саме (ймовірні) наслідки недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

- аналіз ситуації на ринку товару, який спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Так, відповідач в оскаржуваному Рішенні зробив висновок, що підвищення цін позивачем на дизельне пальне відбулось за відсутності на момент підвищення цін об'єктивних на те причин.

Проте, суд не може погодитись з вищевикладеними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Діючим законодавством України не передбачений механізм встановлення роздрібних цін на нафтопродукти.

Враховуючи таку ситуацію, яка може призвести до монопольного становища позивача на ринку реалізації нафтопродуктів, останнім в січні 2013 року було розроблено Положення "Про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій" (далі - Положення)(а.с. 60), яке було затверджено правлінням ПАТ "Укргазвидобування".

Зазначене положення встановлює механізм ціноутворення на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізуються через мережу автомобільних заправних станцій позивача.

В пункті 3 Положення визначений порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій.

Так, підпунктом 3.2 Положення передбачена можливість позивача встановлювати роздрібні ціни на нафтопродукти та скраплений газ до 5% нижче від мінімальних роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств, виходячи моніторингу цін на нафтопродукти та скраплений газ на АЗС конкурентів, з врахування знижок, які надаються на АЗС сторонніми підприємствами.

Таким чином, порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій не дозволяє позивачу встановлювати ціни з різницею більше ніж 5% від мінімальних роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств.

В додатку № 1 до Положення (а.с. 81, 1-й том) перелічені автомобільні заправні станції сторонніх підприємств з яких проводиться збір даних щодо рівня роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ і в цьому переліку є суб'єкти господарювання вказані в Рішенні відповідача.

Так, при дослідженні Територіальних ринків № 5 та № 7 за спірний період, можна побачити об'єктивні причини, які призвели до збільшення позивачем роздрібної ціни на дизпаливо.

Зокрема, 12.08.2014р. ціна на дизпаливо на АЗС позивача стала на 5,67% нижче від ціни на АЗС інших суб'єктів господарювання та різниця в ціні склала 0,80 грн. за 1 л.

ПАТ "Укргазвидобування" з 13.08.2014р. підвищило ціни на дизпаливо Розпорядженням № 139-р від 12.08.2014р., а з 14.08.2014р. - Розпорядженням від 13.08.2014р. № 141-р.

14.08.2014р. ціна на дизпаливо на АЗС позивача стала на 5,44%-6,80% нижче від ціни на АЗС інших суб'єктів господарювання та різниця в ціні склала 0,80-1,00грн. за 1л.

Позивач з 16.08.2014р. підвищив ціни на дизпаливо Розпорядженням №142-р від 15.08.2014р.

27.08.2014р. знову були підвищені роздрібні ціни на дизпаливо у інших суб'єктів господарювання та різниця в ціні склала 0,70грн. за 1л.

ПАТ "Укргазвидобування" розпорядженням від 28.08.2014р. № 156-р встановило нові роздрібні ціни на дизпаливо.

На підставі викладеного, можна дійти висновку, що кожне підвищення роздрібних цін нафтопродуктів на АЗС "ПАТ Укргазвидобування" відбувалось виключно після зростання цін у конкурентів, рівень яких визначався шляхом проведення моніторингу на інформаційних стендах АЗС конкурентів.

При цьому роздрібні ціни на АЗС ПАТ "Укргазвидобування" залишалися нижчими ніж на АЗС конкурентів.

Таким чином, позивач виконував вимоги, які передбачені Положенням "Про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій".

Суд зазначає, що специфіка ринку роздрібної реалізації дизельного пального полягає у тому, що ціни на АЗС публічні (доступні для всіх), а відтак, цей ринок добре моніториться (є висококонкурентним) і суб'єкт господарювання може оперативно реагувати на дії свого конкурента щодо зміни ціни. У зв'язку з цим, рівень цін на АЗС, як правило, близький до однакового, незважаючи на різний рівень прибутковості у різних підприємств. Відтак, конкуренти можуть встановлювати однакові ціни навіть за відсутності будь-яких домовленостей між ними.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що підвищення оптових цін є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки за умов значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, могли б існувати суб 'єкти господарювання, які б не підвищували ціни до реалізації залишків, і таким чином впливали б на рівень цін на ринку. Відповідач у відзиві також посилається на факт роздрібної реалізації дизельного пального позивачем власного виробництва і, що протягом серпня 2014р. виробнича собівартість дизельного пального не змінювалась та складала 4,22грн./літр.

Втім, суд зазначає, що ПАТ "Укргазвидобування" є підприємством, яке займається видобуванням, переробкою газового конденсату, нафти, виробництвом нафтопродуктів та скрапленого газу з вуглеводневої сировини.

Отже, позивач не закуповує сировину та безпосередньо нафтопродукти для реалізації на АЗС, а тому ціна реалізації дизельного пального на АЗС ПАТ "Укргазвидобування" не залежить від залишків товару та оптових цін придбання нафтопродуктів, які позивач не купує.

Судом встановлено, що роздрібна ціна на АЗС ПАТ "Укргазвндобування" залежить від моніторингу та динаміки роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств та цін конкурентів, а також до оптових (гуртових) цін, які формуються на аукціонах з продажу нафтопродуктів. Середня ціна реалізації дизельного пального на аукціоні № 44 з продажу нафтопродуктів ПАТ "Укргазвидобування" з 01.08.2014р. по 10.08.2014р. становила 12,76грн., що відбувся 24.07.2014р. Середня ціна реалізації дизельного пального на аукціоні №45 з продажу нафтопродуктів ПАТ "Укргазвидобування" з 11.08.2014р. становила 13,73грн., що відбувся 11.08.2014р. Отже, середня ціна на дизельне пальне зросла на 0,97 грн., майже на 1 грн.

Таким чином, відповідач, при винесені Рішення, не брав до уваги і не дослідив оптовий ринок реалізації нафтопродуктів у відношенні до позивача, який виставляє власну продукцію на торги і вартість роздрібної реалізації дизпалива на АЗС якого залежить від встановленої ціни на торгах (не досліджено динаміку цін).

Відповідач також не дослідив співвідношення дій (бездіяльності) ПАТ "Укргазвидобування" з поведінкою всіх інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин даного спору, суд, за клопотанням позивача, ухвалою від 06.04.15 р. витребував у відповідача документи щодо встановлення вартості роздрібної реалізації дизпалива відносно підприємства ПП фірма "Лілія" та TOB "Спіка Оіл" за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. в територіальних межах № 5 та № 7.

Проте, відповідач вимоги ухвали від 06.04.15 р. не виконав, витребувані документи не надав.

Відповідач в поясненнях щодо ненадання документів відносно ПП фірма "Лілія" пояснив, що від них (ПП фірма "Лілія") надійшов лист від 03.12.2014р. № 217, в якому зазначено про конфіденційність інформації і про неможливість розголошувати її та передавати третім особам.

Проте, суд вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для ненадання витребуваних документів, оскільки в абз. 2 п. 13.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що розгляд господарськими судами справ, матеріали яких містять конфіденційну інформацію, може здійснюватись у закритому судовому засіданні.

В територіальних межах № 7 (Дергачівський район) відповідач не досліджував ПП "Спіка", яке користується 1 АЗС.

Відповідач в свої поясненнях зазначив, що дії інших суб'єктів господарювання не спростовують вчинення учасниками у справі №01/06-226-14 порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Втім, суд, не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки, останній, при винесенні спірного Рішення, мав дослідити всі фактори, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах.

Так, з наданої позивачем інформації вбачається, що ПП фірма "Лілія" з 11.08.2014р. по 28.08.2014р. чотири рази підвищувала ціну роздрібної реалізації дизпалива на АЗС.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" не могло не підвищувати роздрібні ціни на дизпаливо при умові, коли всі суб'єкти господаювання підвищили їх, тому що позивач є підприємством-власником, яке займається видобуванням, переробкою газового конденсату, нафти, виробництвом нафтопродуктів та скрапленого газу з вуглеводневої сировини і порушив би вимоги п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Так, саме Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України притягнуло до відповідальності ПАТ "Укргазвидобування" за встановлення низьких цін на скраплений газ в якості моторного пального (справа № 1/02-206/14 та справа № 1/02-196/14).

Таким чином, відповідачем при винесенні спірного Рішення не враховані всі фактори, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах.

Отже, висновки відповідача викладені в його Рішенні про відсутність об'єктивних причин для підвищення позивачем цін на дизельне пальне протягом спірного періоду є передчасними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Крім того, частина третя статті 6 Закону передбачає кілька самостійних кваліфікуючих ознак антиконкурентних узгоджених дій, які входять до предмету доказування, зокрема, "призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції".

Так, відповідач в спірному Рішенні зазначив, що схожі дії відповідачів по справі № 1/01-226-14 є горизонтальними антиконкурентними узгодженими діями, що призвели до обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) у визначених Територіальних межах № 5 та № 7. В результаті таких дій споживачі змушені були придбавати дизельне пальне за завищеними цінами.

Поняття недопущення, усунення та обмеження конкуренції, що застосовується в цьому випадку аналогічне встановленому для зловживання монопольним становищем.

Так, обмеження конкуренції відбувається у разі зменшення впливу визначених для конкуренції чинників, внаслідок виникнення або посилення у відповідних суб'єктів господарювання ринкової влади, яке характеризується у кожному конкретному випадку відповідними якісними і кількісними показниками.

Суд наголошує, що в Рішенні у справі № 1/01-226-14 не вказані докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу та не досліджено в рішенні співвідношення дій (бездіяльності) ПАТ "Укргазвидобування" з поведінкою всіх інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції або тих учасників ринку, відносно яких взагалі відсутні матеріали в справі.

При цьому саме на відповідача покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання. Як вже було зазначено, судом виявлені інші чинники (причини) паралельної поведінки, зокрема, позивача щодо підвищення роздрібних цін на дизельне пальне.

Крім того, відповідачем при винесені Рішення не враховано, що у власності ПАТ "Укргазвидобування" знаходиться 17 автозаправних станцій на території Харківської області, які розташовані в різних населених пунктах та районах, а саме: м. Харків, м. Балаклія, м. Дергачі, м. Куп'янськ, райони - Балаклійський, Шевченківський, Коломацький, Зачепилівський, Богодухівський, Куп 'янський, Дергачівський.

Відстань між АЗС різна і може досягати 210-220км., так АЗС № 26 м. Дергачі Харківська область віддалена на 220 кілометрів від АЗС № 13 м. Куп'янськ Харківська області.

В той же час, позивач незважаючи на територіальну відстань та різні населенні пункти Харківської області встановлював єдині роздрібні ціни на реалізацію дизпалива на всіх АЗС Харківської області, про що свідчать розпорядження "Про роздрібну ціну на реалізацію нафтопродуктів та скрапленого газу" за серпень 2014 р., які містяться в матеріалах справи (а.с. 158-167, 2-й том).

Таким чином, відповідач не дослідив обставину, що роздрібна ціна реалізації дизпалива на АЗС не залежить від територіальних меж, на яких розташовані автомобільні заправні станції ПАТ "Укргазвидобування".

Суд також наголошує, що при винесенні спірного Рішення, відповідач не дослідив співвідношення дій (бездіяльності) ПАТ "Укргазвидобування" з поведінкою всіх інших учасників товарного ринку по відношенню до роздрібної різниці ціни на дизпаливо на АЗС позивача.

Так, з наданих позивачем даних щодо роздрібної ціни реалізації дизпалива по кожному дню серпня місяця 2014р. по відношенню до інших суб'єктів господарювання, які вказані в рішенні № 1/01-226-14 вбачається, що ПАТ "Укргазвидобування" реалізовувало дизпаливо по значно низьким цінам у діапазоні від 0,15грн./л до 1,00грн./л.

Крім того, відповідачем, при винесені спірного Рішення не досліджено, якими були та/або є коефіцієнти кореляції цінової поведінки учасників по справі 1/01-226-14 на тих же ринках поза межами періоду, де Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України визнано порушення та чи зазнали ці коефіцієнти змін у оспорюваний період і яких саме.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Суд зазначає, що відповідач неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та не довів суду факт вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 3 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального.

Таким чином, на підставі вищевикладених норм та обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже - задоволення їх в повному обсязі.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, судовий збір в сумі 1218,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі 1/01-226-14 в частинах:

- визнання вчинення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Балаклія Балаклійського району Харківської області з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 18 резолютивної частини Рішення);

- накладення на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код - 30019775) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в 18 пункті резолютивної частини рішення (п. 21 резолютивної частини Рішення);

- визнання вчинення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 25 резолютивної частини Рішення);

- накладення на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код - 30019775) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції " за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції ", зазначене в 25 пункті резолютивної частини рішення (п. 28 резолютивної частини Рішення).

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61200, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 6 під., 1 пов., код ЄДРПОУ 22630473) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування" (39420, Полтавська область, Машівський район, с. Базилівщина, вул. Польова, 6, код ЄДРПОУ 25976423) - 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.05.2015 р.

Суддя Т.В. Інте