Рішення № 44212333, 05.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015Справа №910/4735/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ІНВЕСТ-ПАК»До Публічного акціонерного товариства «Оболонь»Простягнення 8 764, 88 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача:не з'явились;

Від відповідача: Микусевич О.М. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 7 941, 76 грн., пеню в розмірі 743, 48 грн., 3% річних в розмірі 79, 64 грн. за Договором на поставку товару №183 від 22.10.2014р.

01.04.2015р. позивач через відділ загального діловодства господарського суду надав суду всі витребувані документи на виконання ухвали суду від 02.03.2015р. та подав заяву, відповідно до якої зазначив, що позивач підтримує в повному обсязі всі позовні вимоги та просив суд розглянути справу за відсутністю представника позивача та прийняти рішення за наявними в справі матеріалами.

02.04.2015р. Відповідач через відділ загального діловодства господарського суду подав суду відзив на позовну заяву про стягнення грошових коштів, відповідно до якого відповідач визнав суму основного боргу, однак заперечив проти стягнення з відповідача на корить позивача пеню та 3% річних.

За клопотанням Відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №183 на поставку товару (далі - Договір).

За умовами Договору Позивач зобов'язався передати у власність в обумовлені строки Відповідачу, а останній прийняти на своєму складі та оплатити наступний Товар:

- найменування Товару: стрічка самоклеюча (скотч), стрічка сигнальна та пакувальні матеріали;

- одиниця виміру Товару: згідно Додаткових угод;

- кількість Товару: згідно рахунків фактур.

Відповідно до п. 3.6. Договору, датою поставки Товару вважається вказана в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній дата отримання Товару Відповідачем.

Згідно п. 5.2. Договору, Відповідач зобов'язався здійснити оплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача протягом 14 календарних днів, з дати поставки Товару (п. 3.6. Договору), на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних Позивача.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, Позивач здійснив поставку Товару, а саме скотчу пакувального в асортименті відповідно до видаткової накладної №2584 від 30.10.2014р., на загальну суму в розмірі 9 941, 76 грн.

Зазначений Товар було отримано представником Відповідача Бистровою Тамарою Юріївною на підставі довіреності №4053/1 від 30.10.2014р.

Відповідач здійснив свої зобов'язання відповідно до умов Договору частково, а саме сплатив на користь Позивача частину грошових коштів в розмірі 2 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.11.2014р. та 08.12.2014р.

Тобто, Відповідач не здійснив оплати за поставлений Товар на залишкову суму боргу в розмірі 7 941, 76 грн., в зв'язку з чим Позивач звернувся до нього з вимогою від 23.01.2015р. №79 про перерахування суми заборгованості за Договором.

Станом на час розгляду справи в суді, Відповідач свого зобов'язання щодо сплати залишкової суми боргу не виконав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Договір №183 від 22.10.2014р. на поставку товару, укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про поставку та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що за видатковою накладною № 2584 від 30.10.2014р. Позивач поставив Відповідачу Товар, визначений договором, на суму 9 941, 76 грн.

Однак, Відповідач частково сплатив зазначену суму за поставлений товар на користь Позивача, а саме в розмірі 2 000, 00 грн., в зв'язку з чим заборгованість за Відповідачем існує в розмірі 7 941, 76 грн.

Таким чином, факт передачі товару Позивачем та його прийняття Відповідачем суду належним чином доведений.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем не сплачено грошову суму в розмірі 7 941, 76 грн. за поставлений Товар.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором на поставку товару від 22.10.2014р. за №183 у сумі 21 917, 61 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статті 230-232 Господарського кодексу України передбачають застосування господарських санкцій у вигляді, зокрема, пені та/або штрафу у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.5. Договору, в разі порушення строку оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несвоєчасного виконання зобов'язання, від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати за поставлений Товар, передбачений умовами Договору поставки від 22.10.2014р. за №183, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку Позивача, за прострочення терміну платежу з Відповідача належить стягнути пеню у сумі 743, 48 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 79, 64 грн. 3% річних.

Однак, суд погоджується з запереченнями Відповідача, щодо невірного нарахування Позивачем суми пені та 3% річних, та також вважає їх невірними, виходячи з наступного.

За умовами Договору (п. 5.2. Договору), Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за Товар протягом 14 календарних днів, з дати поставки Товару (п.3.6 Договору), на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних Постачальника.

Відповідно до п. 3.6 Договору датою поставки Товару вважається вказана в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній дата отримання Товару Покупцем ( Відповідачем).

Як вбачається з видаткової накладної № 2584 від 30.10.2014р. датою поставки Товару є 30.10.2014р.

Отже, Відповідач повинен був сплатити грошові кошти за поставлений Товар до 13.11.2014р., і саме з цієї дати, якщо не проведено оплати боргу повинен здійснюватись розрахунок 3 % річних та пені.

Проте, Позивач у своїх розрахунках щодо стягнення пені та 3% річних вказує початок їх застосування з дати 15.10.2014р., а не з дати, коли Відповідач мав сплатити заборгованість (13.11.2014р.).

Таким чином, за перерахунком суду, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 631, 71 грн. та 3% річних в розмірі 65, 64 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до наданих доказів сторонами та обґрунтувань позовних вимог, останні підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОБОЛОНЬ» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; Код: 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ІНВЕСТ-ПАК» (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське Шосе, 8; Код: 38664852) суму основного боргу в розмірі 7 941 (сім тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 76 коп., пеню в розмірі 631 (шістсот тридцять одну) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 65 (шістдесят п'ять) грн. 64 коп. та судовий збір в розмірі 1 801 (одна тисяча вісімсот одна) грн. 77 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.05.2015р.

Суддя І.І.Борисенко