Рішення № 44212291, 12.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" травня 2015 р. Справа № 911/1070/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест», м. Вишневе

про

стягнення 47695 грн.

за участю представників:

сторін:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест» (далі – відповідач) про стягнення 47695 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено Правила оформлення перевізних документів та невірно зазначено у накладній № 34709329 адресу одержувача, що відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відправника штрафу у п’ятикратному розмірі від проїзної плати за всю відстань перевезень.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що він не заперечує проти того, що ним невірно було вказано адресу одержувача, разом з тим враховуючи нестабільну економічну ситуацію в країні, тяжке фінансове становище відповідача, а також не нанесенням позивачеві матеріальних збитків позивачу через зазначення невірної адреси одержувача, просить суд на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до 1/2 провізної плати, яка складає 4769 грн.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно накладної № 34709329 зі станції Васильків-1 Південно-Західної залізниці до станції Правді Придніпровської залізниці було відправлено вагон № 65282444.

Відправником даного вагону у зазначеній накладній вказано ТОВ «Укр-Транс-Інвест» – відповідач у справі, одержувач – ПРАТ «Керамет».

У відповідності до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В статті 5 Статуту залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує, зокрема, Правила перевезення вантажів. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (далі – Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

У відповідності до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, код одержувача.

Згідно із ст. 23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

По прибутті вантажу на станцію призначення було виявлено, що вказана у накладній № 34709329 адреса одержувача – 83003, м. Донецьк, вул. Калужська, 13а, не відповідає адресі ПРАТ «Керамет», у зв’язку з чим, станцією Правда Придніпровської залізниці було направлено телеграму на станцію відправника Васильків-1 Південно-Західної залізниці з вимогою уточнити правильну адресу одержувача. Телеграмою зі станції Васильків-1 Південно-Західної залізниці було повідомлено, що вірна адреса одержувача – м. Донецьк, вул. Калужська, 16а. Завірені копії зазначених телеграм залучені до матеріалів справи.

Адреса одержувача ПРАТ «Керамет»: м. Донецьк, вул. Калужська, 16а також зазначена у договорі про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 20.05.2011р. № ПР.ДН-1-11317/НЮп, укладений між ДП «Придніпровська залізниця» та ПрАТ «Керамет», завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до абз. 4 п. 6.1 Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002р. за № 04-5/601 (із змінами та доповненнями), підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній № 34709329 адреси одержувача, на станції одержувача Правда Придніпровської залізниці складено акт загальної форми від 18.09.2014р., в якому зазначено про невірну адресу одержувача, який було вказано у накладній № 34709329.

Згідно п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

У ст. 122 Статуту залізниць України вказано, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Оскільки факт неправильного зазначення у залізничній накладній № 34709329 адреси одержувача було зафіксовано відповідним актом загальної форми, залізницею на підставі ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України був нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 47695 грн. (провізна плата вагону № 65282444 становить 9539 грн. х 5 = 47695 грн.)

Згідно п. 6.2 Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 р. за № 04-5/601 (із змінами та доповненнями) та ч. 4 п. 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007р. № 01-8/917, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 47695 грн. штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси одержувача є доведеною та обґрунтованою..

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, з підстав нестабільної економічної ситуації в країні, тяжким фінансовим становищем відповідача, а також не нанесенням позивачеві матеріальних збитків через зазначення невірної адреси одержувача, у зв’язку з чим відповідач просить суд на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити заявлену до стягнення суму штрафу до 1/2 провізної плати, яка складає 4769 грн.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до оглядового листва Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007р. № 01-8/917 виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008р. якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У п. 14 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» № 01-08/71 від 02.02.2010р. зазначено, що з огляду на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суд України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вирішуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій враховує те, що доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) позивач не надав. Розмір штрафу, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великими та не співрозмірним із можливими збитками.

З огляду на вищенаведене та враховуючи загальні засади цивільного законодавства – справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій та враховуючи, що розмір штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача є занадто великими та не співрозмірним із можливими збитками, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафу на 30 % від заявленої до стягнення суми 47695 грн., а саме: зменшити суму штрафу, що підлягає стягненню до 33386,50 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1827, витрат на проживання представника позивача в м. Києві під час відрядження у розмірі 590 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (далі – постанова) передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов’язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов’язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов’язковою.

Згідно п. 6.2 вказаної постанови, судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

З урахуванням наведеного, вказані витрати, зокрема, витрат на проживання представника позивача в м. Києві під час відрядження відшкодовуються у разі, якщо явку сторін та інших учасників судового процесу було визнано судом обов’язковою. Відповідно до матеріалів справи, а саме ухвали господарського суду Київської області від 19.03.2015р., явка представників сторін чи інших осіб не визнавалась судом обов’язковою.

За таких обставин, відсутні підстави покладати на відповідача понесені позивачем судові витрати, які складаються з витрат на проживання представника позивача в м. Києві під час відрядження у розмірі 590 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014р. у справі № 927/654/13.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 1, ідентифікаційний код 37756769) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) 33386 (тридцять три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 50 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 14.05.2015р.