Рішення № 44212087, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/7235/15-г

за позовомДержавного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Публічного акціонерного товариства «Банк "Київська Русь» простягнення 8 077 040,00 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Величко І.П. - представник за довіреністю № 25/256-124 від 31.08.10; Гуляк Н.В. - представник за довіреністю № 25/256-98 від 14.04.2015; Григор'єва Л.А. - представник за довіреністю № 25/256-97 від 14.04.15 від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 13.05.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" про стягнення 8 077 040,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814, що був укладений між сторонами 29.12.2014, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме, не здійснив перерахування коштів позивача у розмірі 8 000 000,00 грн. Оскільки в досудовому порядку спір не був вирішений, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 077 040,00 грн., з яких: 8 000 000, 00 грн. - заборгованість по вкладу, 49 315,07 грн. - відсотки по вкладу, 26 401,75 грн. - пеня та 1 323, 18 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.2015 порушено провадження у справі № 910/7235/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.04.2015.

15.04.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в задоволені позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що 19.03.15 Правлінням НБУ прийнято рішення про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних, про що винесено постанову № 190. Крім того, 19.03.15 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноважену особу фонду на здійснення тимчасової адміністрації. Згідно ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Відповідач зазначає, що оскільки позивач є вкладником банку, то він має право звернутись а отриманням гарантованої суми відшкодування за вкладом, а будь-яке примусове стягнення грошових коштів з відповідача законом забороняється.

У судове засідання 22.04.2015 з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду подав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст.. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 13.05.15 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 13.05.15 з'явився представник позивача, який надав письмові пояснення на відзив відповідача, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103033644365.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк «Київська Русь» (надалі - банк, відповідач) та Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (надалі - вкладник, позивач) був укладений договір банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814 (далі - договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором банківського вкладу (депозиту).

Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пунктами 1.1 - 1.4. Договору визначено, що вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 15000000,00 грн., термін повернення вкладу - 30.01.15, з настанням терміну повернення вкладу банк повертає вкладникові вклад та нараховані проценти в порядку та на умовах, встановлених договором. Процентна ставка за складом встановлюється у розмірі 15 %, крім випадку, передбаченого п.2.4.5 цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору вкладник перераховує зі свого власного поточного рахунку грошові кошти в безготівковій формі на вкладний (депозитний) рахунок № 261014786009 в Дніпропетровському міському відділенні ПАТ «Банк «Київська Русь», а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі, визначеній в п. 1.1 цього договору.

Згідно з п. 2.4.3 договору нараховані проценти сплачуються банком щомісячно, першого банківського дня місяця, наступного за тим, за який вони нараховані та/або в день повернення вкладу.

Відповідно до п.2.5 договору продовження строку розміщення вкладу, поповнення вкладу, зміна процентної ставки здійснюється за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковим договором до цього договору.

30.01.15 сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814, відповідно до умов якого встановили термін повернення вкладу - 19.02.15.

19.02.15 сторони уклали договір про внесення змін № 2 до договору банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814, відповідно до умов якого банк 20.02.15 здійснює часткове повернення вкладу в сумі 7000000,00 грн. Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору в редакції договору про внесення змін № 2 вкладник надає банку, а банк розміщує від вкладника грошові кошти в сумі 8000000,00 грн, термін повернення вкладу - 16.03.15.

Згідно з п. 3.3.2, 3.3.3 договору банк зобов'язаний нараховувати та сплачувати вкладнику проценти в строки та в розмірах, передбачених цим договором, повернути вклад, прийнятий від вкладника в термін, визначений п.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань.

З наданих позивачем пояснень та документів вбачається, що 12.03.2015 р. Державне підприємство "НВО "Павлоградський хімічний завод" направило на адресу відповідача лист (вих. № 30/168-103 від 11.03.2015 р.), в якому нагадувало про закінчення терміну дії Договору банківського вкладу № 144188-41.4-5116814 від 29.12.14 і просило 16.03.15 повернути суму вкладу та відсотків на поточний рахунок позивача в АБ "Укргазбанк".

Станом на 01.04.2015 р. сума вкладу в розмірі 8000000,00 грн. не була повернута позивачу, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 29.12.14 по 01.04.15, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пунктом 3 статті 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до п. 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п. 1. статті 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до пунктів 5, 6 статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений Договором банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814 та додатковими угодами до нього строк зобов'язання щодо повернення вкладу та нарахованих процентів виконав неналежним чином.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.15 № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 р. прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Банк «Київська Русь».

Тимчасова адміністрація в ПАТ " Банк Київська Русь" запроваджена строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно. Відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", строк дії тимчасової адміністрації в даному банку може бути одноразово подовжена на строк до одного місяця.

Відповідно до п. 3.1. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, процедура здійснення тимчасової адміністрації банку застосовується Фондом щодо банку, який рішенням НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, з метою виведення такого банку з ринку.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

В п.1.1 глави 1 постанови Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" дано визначення терміну "вкладник", відповідно з яким "вкладник" - це юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах.

Відповідно до глави 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1.15. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюються:

- задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

- примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

- нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

- зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого законом;

- нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Згідно з п. 1.16. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо:

- виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;

- сплати регулярного збору до Фонду;

- витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої статті 36 Закону;

- виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

- виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

- здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки,

- починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;

- здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань - за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Зобов'язання банку перед юридичними та фізичними особами, передбачені абзацами шостим-восьмим цього пункту, виконуються банком протягом тимчасової адміністрації в межах суми коштів, що надійшли на рахунки таких юридичних та фізичних осіб з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку.

Зобов'язання банку, передбачені абзацами третім-шостим цього пункту, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у такому порядку:

- виплата заробітної плати (із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

- виплата аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

- оплата комунальних послуг, енерго- та водопостачання, орендних платежів, послуг зв'язку, витрат на охорону та утримання майна банку та його приміщень, витрат на забезпечення проходження платежів;

- сплата регулярного збору до Фонду;

- інші витрати для забезпечення господарської діяльності неплатоспроможного банку.

Відповідно до ч.5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Пунктом 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідач неповернення вкладу не заперечував, позовні вимоги щодо стягнення неповернутого вкладу в розмірі 8 000 000,00 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Суд зазначає, що застосування Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Також, позивач просить стягнути з відповідача несплачені проценти в розмірі 49315,07 грн. нараховані за період з 01.03.2015 по 15.03.2015.

Суд погоджується з розрахунком процентів за користування вкладом наданим позивачем та вважає вимогу щодо стягнення з відповідача несплачених процентів в розмірі 49 315,07 грн. за період з 01.03.2015 по 15.03.2015.обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" просить суд також стягнути з відповідача 1323,18 грн. - 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814 за період з 17.03.2015 р. по 18.03.2015 р

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

В пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду N 01-06/249 від 15.03.2011 зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанови від 08.11.2010 N 4/719; від 15.11.2010 N 4/720).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з банку інфляційних втрат та З % річних за порушення зобов'язання з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року розглянув справу № 6-140 цс 13, предметом якої був спір про стягнення з банку на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту).

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за обґрунтованим розрахунком позивача, що перевірений судом, підлягають стягненню 1323,18 грн. - 3 % річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 401,75 грн. за період з 17.03.2015 р. по 18.03.2015 р. за неналежне виконання відповідачем обов'язків, визначених Договором банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

За умовами п. 4.1. Договору, в разі порушення банком умов та строків платежів, передбачених п.1.2, 2.4.3, 2.4.7 цього договору, банк сплачує вкладнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих своєчасно процентів та/або вкладу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до абзацу 3 пункту 1.15. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюються нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 49315,07 грн. за період з 17.03.2015 р. до 18.03.2015 р. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором банківського вкладу "Прогресивний" № 144188-41.4-5116814 від 29.12.2014 р. не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, ідентифікаційний код 24214088) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112) 8 000 000 (вісім мільйонів) грн. 00 коп. - суму банківського вкладу, 49 315 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 07 коп. - заборгованість по відсоткам, 1 323 (одну тисячу триста двадцять три) грн. 18 коп. - 3 % річних та витрати на сплату судового збору в розмірі 72 841 (сімдесят дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 12 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.