Ухвала суду № 44212031, 15.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

15.05.2015

Справа № 903/496/15

Суддя Господарського суду міста Києва Полякова К.В., розглянувши матеріали

за позовом Прокурора м.Нововолинська в інтересах держави в особі Державного підприємства "Волиньвугілля"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про розірвання договору та стягнення 103 185,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Нововолинська звернувся до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Державного підприєства "Волиньвугілля" із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору та стягнення 103 185,74 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2015 позовні матеріали скеровані до Господарського суду міста Києва на підставі положень статті 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши подані матеріали, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовна заява № 834вих-15 від 28.04.2015 (вх.№ суду 12245/15 від 13.05.2015) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з нижченаведених підстав.

За змістом статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовнимі заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господасрького суду в інтересах держави.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів покуратури, крім Генеральної прокуратури Уекраїни, прокуратури Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняни до них прокуратури, а також військові прокурори.

Тому, зважаючи на викладене, Прокурор м. Нововолинська має право звернутись до господарського суду із позовом в інтересах держави на загальних засадах.

Так, норми частини 2 статті 2 ГПК України зобовязують прокурора, при поданні до господарського суду позову в інтересах держави, самостійно визначити в чому саме полягає порушення інтересів держави та обгрунтувати необхідність їх захисту, та вказати водночас орган, уповноважуючий здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп99 від 08.04.1999 (далі Рішення КС) надане офіційне тлумачення змісту наведеної норми права, зокрема, під поняттям "орган, уповноваженний державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", відповідно до ст.ст. 6,7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Крім того, Рішенням КС впорядковано розбіжності у тлумаченнях обсягу підвідомості господарським судам заяв прокурорів, зокрема, прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови сааме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій не залежно від їх підпорядкування і форм власності (тобто не в інтересах субєктів господарювання в розумінні статті 55 Господарського кодексу України).

Проте, при поданні до господарського суду позову Прокурором м. Нововолинська не доведено належними та доступними доказами, що позивач - Державне підприємтсво "Волиньвугілля" є органом, упавноваженим здійснювати функції виконавчої влади у спірних правовідносинах. Натомість за матеріалами позовної заяви вбачається, що позивач є субєктом господарювання державної форми власності, який здійснює статутну підпрємніцьку діяльність. Тому суд дійшов висновку, що прокурор не наділений правом звертатися до господарського суду в інтересах Державного підприємства "Волиньвугілля".

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", господарський суд повинен оцінювати правільність визначення прокурором органу, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Аналогічна правова позиція висловлена Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України у постанові від 22 лютого 2005 року у справі за позовом заступнтка прокурора Харьківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії "Харківобленерго" до СТОВ ім. Г.С. Сковороди про стягнення 76 162,20 грн заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, та полягає в тому, що у разі подання прокурором позову в інтересах самостійного суб’єкта господарювання, порушення господарським судом провадження у такий справі є безпідставним.

Полженнями частини 1 статті 111-28 встановлено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позивачу позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Статтею 57 ГПК України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в п. 2 ч. 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Законодавцем передбачено, що належним доказом надсилання копії позовної заяви є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку - касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або належним чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Фактично до позовної заяви не додано доказів направлення позовної заяви та додатків до неї на адресу позивача, у той час як норми ГПК України зобовязують прокурора направити весь пакет документів, не залежно від наявності таких документів у сторони та зобов'язаний подати до суду докази направлення, у даному випадку такі, як опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек про оплату послуг поштвого відділення.

Відповідно до Постанови ВГСУ № 18 від 26.12.11 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об"єктивного з"ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

А отже, відсутність належних доказів у підтвердження направлення копії позовної заяви із доданимим до неї документами на адресу позивача є підставою для застосовування судом норми п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України

Проаналізувавши всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду м. Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.

Керуючись п. 1, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали Прокурора м. Нововолинська в інтересах держави в особі Державного підприєства "Волиньвугілля" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору та стягнення 103 185,74 грн.- повернути позивачеві без розгляду.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя К.В. Полякова