Рішення № 44212030, 13.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/75/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 Справа № 908/2046/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача - Цацуліна Т.О., довіреність № 181114-4/63 від 18.11.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2046/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, пр-т Леніна, буд. 11; адреса для листування: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Войніч, 2, скорочено ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО»)

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177а, скорочено КП «Компанія «Вода Донбасу»)

про стягнення 66787,86 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.03.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» до КП «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення з останнього боргу за активну електроенергію у розмірі 62976,94 грн., спожиту у грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 291,30 грн., спожиту у грудні 2014 року; суми 3% річних у розмірі 150,80 грн., нарахованої з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суми інфляційних втрат у розмірі 1961,32 грн., нарахованої з 01.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суми пені у розмірі 1407,50 грн., нарахованої з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2046/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/75/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.04.2015 р.

Ухвалою суду від 30.04.2015 р. розгляд справи відкладено до 13.05.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої у грудні 2014 р. по Договору № 11 від 01.05.2014 р. активної та реактивної електроенергії, у зв'язку з чим за КП «Компанія «Вода Донбасу» утворилась заборгованість за активну електроенергію у розмірі 62976,94 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 291,30 грн. На думку позивача, це є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» посилається на ст. ст. 1, 2, 12, 54, 55, 56, 58 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р., ст. ст. 1, 3, 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та Правила користування електричною енергією.

КП «Компанія «Вода Донбасу», відповідач по справі, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався. У відзиві № 528 від 22.04.2015 р. на позовну заяву відповідач зазначає, що на даний час утруднена можливість провести звірку розрахунків з позивачем та відокремленими підрозділами, зважаючи на те, що фактичним місцезнаходженням апарату управління підприємства залишається м. Донецьк, на території якого проводиться анти терористична операція та переміщення у зоні проведення якої є ускладненим. Щодо нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, то відповідач їх не визнає, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, а також на ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015 р. № 85-VІІІ, якою встановлено мораторій на нарахування пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями.

12.05.2015 р. від відповідача електронної поштою надійшло клопотання № 587 від 12.05.2015 р., в якому КП «Компанія «Вода Донбасу» просить при винесенні рішення по справі розстрочити виконання рішення суду на 3 роки рівними частками.

За клопотання представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування заходів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2015 р. позовні вимоги підтримав, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечив.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2014 р. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (Постачальник, позивач у справі) та КП «Компанія «Вода Донбасу» (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 11 про постачання електричної енергії, за умовами якого (розділ 1 Договору) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 461,91 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.4. Договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», та № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Згідно пункту 3 додатку № 5 до Договору, за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між Постачальником та Споживачем «Акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)» (додаток № 10 до Договору) та інших умов договору. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за фактичними показами засобів обліку згідно порядку, обумовленого у додатку № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електронної енергії» до Договору та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених Договором і ПКЕЕ.

Відповідно до п. 9 додатку № 5 до Договору, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку. Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором.

Відповідно до п. 9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2014 р. Договір вважаться щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивачем у грудні 2014 р. було поставлено відповідачу активну електроенергію на суму 62976,94 грн. та реактивну електроенергію на суму 291,30 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2014 р., який є підписаним та скріпленим печатками обох підприємств.

На оплату спожитої електроенергії позивачем було надано відповідачу рахунок № 03/11 від 18.12.2014 р., який було отримано відповідачем 18.12.2014 р.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не здійснив оплату за отриману в грудні 2014 р. активну та реактивну електроенергію. Таким чином, за КП «Компанія «Вода Донбасу» перед ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію в грудні 2014 р. у розмірі 62976,94 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в грудні 2014 року у розмірі 291,30 грн.

Позовні вимоги про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» боргу за активну електроенергію у розмірі 62976,94 грн., спожиту у грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 291,30 грн., спожиту у грудні 2014 року; суми 3% річних у розмірі 150,80 грн., нарахованої з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суми інфляційних втрат у розмірі 1961,32 грн., нарахованої з 01.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суми пені у розмірі 1407,50 грн., нарахованої з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року., - є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в грудні 2014 року у розмірі 62976,94 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в грудні 2014 року у розмірі 291,30 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 150,80 грн., нарахованої з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суми інфляційних втрат у розмірі 1961,32 грн., нарахованої з 01.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суми пені у розмірі 1407,50 грн., нарахованої з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач обґрунтовує п. 4.2.1 Договору, який передбачає: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку, що він є вірним, стягненню підлягає пеня в сумі 1407,50 грн., нарахована з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що він є вірним, стягненню підлягають 3% річних у сумі 150,80 грн., нараховані з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що він є вірним, інфляційні втрати, нараховані за січень 2015 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, підлягають задоволенню в сумі 1961,32 грн.

Посилання відповідача на ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015 р. № 85-VІІІ судом не прийнято до уваги, оскільки положення зазначеного закону не поширюються на юридичних осіб, а підлягають застосуванню лише до громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Також, судом відхилено посилання відповідача на висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року та сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014 р. як на докази підтвердження настання форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.

Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, наданий відповідачем висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили. Крім того, він зроблений відносно факту невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та ніяк не пов'язаний з договірними відносинами між сторонами по даній справі.

Пунктом 6.12 Регламенту Торгово-промислової палати «Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», затвердженого Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 року № 40 (далі - Регламент) передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014р. не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за Договором про постачання електричної енергії №11 від 01.05.2014 року, що є підставою позову по даній справі та наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, відповідно до п. 4.3.2 Договору сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за Договором про постачання електроенергії №11 від 01.05.2014 року.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення на з роки, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, враховуючи те, що позивач, як і відповідач, здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим обидва підприємства несуть значні збитки, суд відхиляє клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на три роки. Крім того, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого трьохрічного строку. Також, як вже було зазначено вище, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин по Договору № 11 від 01.05.2014 р.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177а, код ЄДР 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, пр-т Леніна, буд. 11; адреса для листування: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Войніч, 2, код ЄДР 00131268) суму боргу за активну електроенергію у розмірі 62976 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 94 коп., спожиту у грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 291 (двісті дев'яносто один) грн. 30 коп., спожиту у грудні 2014 року; суму 3% річних у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 80 коп., нараховану з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суму інфляційних втрат у розмірі 1961 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят один) грн. 32 коп., нарахованих з 01.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року; суму пені у розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 50 коп., нараховану з 03.01.2015 р. до 31.01.2015 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у грудні 2014 року, та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко