Рішення № 44211703, 28.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/72/14-8/70/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 Справа № 908/2651/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтес - XXI" (69032, м.Запоріжжя, вул. Виборзька, 8)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД" (69035, м.Запоріжжя, вул. Миру, 10)

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; адреса для листування; 69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 35)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73)

про звільнення рухомого майна з-під арешту

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача - Липка С.О., дов. від 17.04.2014 р.

Відповідача-1 - не з'явився

Відповідача-2 - Мульченко І.В., дов. від 15.12.2014 р.

Третьої особи - Полулях І.Ю., дов. № 4.1-14/4-1/42 від 26.01.2015 р.

Розглядаються позовні вимоги про звільнення рухомого майна з-під арешту, зняття заборони на його відчуження.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. у справі № 908/2651/14 та направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Поповій І.А. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 р. справу прийнято до провадження, присвоєно номер провадження35/72/14-8/70/15.

Розгляд справи відкладався, вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 28.04.2015 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, з посиланням на ст.. 220, 575, 588 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» просить зобов'язати Відділ примусового виконання рішень ДВС України звільнити з-під арешту рухоме майно, яке є власністю ТОВ «Фьюче ЛТД» і передано останнім у володіння та користування ТОВ «Комтес-ХХІ» за договором закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р., та зняти заборону на відчуження спірного рухомого майна.

В обґрунтування вимог зазначає, що 02.07.2012р. ТОВ "Комтес - XXI" та ТОВ "Фьюче ЛТД" укладений договір закладу рухомого майна, згідно якого закладене майно було передано за актом приймання-передачі у володіння та користування заставодержателю - позивачу по даній справі. Після закінчення строку дії договору безпроцентної позики, укладеного 02.07.2012 р., надана позичальнику та не повернута ним сума позики склала 422 435,0 гривень. Внаслідок невиконання відповідачем-1 умов договору безпроцентної позики щодо своєчасного повернення грошових коштів, позивач отримав право стягнення на предмет закладу. Однак, у в зв'язку з тим, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору закладу (застави), цей договір не є дійсним. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 р. по справі за позовом ТОВ "Комтес - XXI" до ТОВ "Фьюче ЛТД" про "визнання дійсним договору закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р. зазначений договір визнаний дійсним. Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.07.2012 р. у справі №334/12 задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Фьюче ЛТД" про стягнення боргу в сумі 13158952, 07 грн. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 34925733 від 26.10.2012 р. про відкриття виконавчого провадження. 17 лютого 2014 р. державним виконавцем винесені постанови за номером ВП №34925733 про арешт всього майна ТОВ "Фьюче ЛТД" та оголошення заборони на його відчуження і про розшук всього рухомого майна того ж боржника. Позивач вважає, що наклавши арешт та встановивши заборону на здійснення відчуження рухомого майна, згідно з переліком, відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України порушив п. 3, 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанови, якими накладено арешт на рухоме майно ТОВ «Фьюче ЛТД» та оголошення його розшуку перешкоджають позивачу користуватися цим майном, яке перейшло у його володіння за договором закладу (застави) та звернути стягнення на це майно. Також позивач зазначає, що уклавши договір закладу (застави) рухомого майна з ТОВ «Фьюче Лтд» 02.07.2012 р. і отримавши у користування рухоме майно 05.07.2012 р. за актом приймання-передачі згідно з переліком, тобто до прийняття рішення 13.07.2012 р. постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків про стягнення з ТОВ «Фьюче ЛТД» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, отримав право застави раніше, ніж це рішення було винесено, тому згідно норм ЦК та Закону України «Про заставу», стягнення на зазначене рухоме майно боржника не може бути звернено. До того ж, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 р. в справі № 908/1594/14 про визнання дійсним договору закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р. не встановлювався момент настання права застави за цим договором, а згідно до ст.. 220 ЦК України, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд визнав договір дійсним та за цим дозволив ТОВ «Комтес-ХХІ» у подальшому не засвідчувати договір нотаріально. Позивач вважає, що право закладу на рухоме майно у ТОВ «Комтес-ХХІ» виникло не з моменту визнання договору закладу (застави) дійсним, а з моменту його передачі у користування ТОВ «Комтес-ХХІ» заставодавцем - ТОВ «Фьюче ЛТД». Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 р. по справі № 908/1594/14 про визнання дійсним договору закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р. набрало законної сили, то обставини відсутності нотаріального посвідчення договору застави, який підлягав нотаріальному посвідченню за законом, як на час винесення рішення третейським судом про стягнення з боржника коштів, так і на час накладення арешту на майно боржника не потребують доказування та правової оцінки, тому що при розгляді позову про звільнення рухомого майна з-під арешту, брали участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Відповідач - 1 ТОВ «Фьюче ЛТД» заявлені позовні вимоги визнав, про що надав суду відповідну заяву.

Відповідач-2 - ПАТ «Укрсоцбанк» надав пояснення, у яких зазначає, що ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фьюче ЛТД» укладено генеральний договір про здійснення кредитування № 137/08 від 29.12.2008 р. У зв'язку простроченням ТОВ «Фьюче ЛТД» виконання зобов'язань за генеральним договором про здійснення кредитування № 137/08 від 29.12.208 р. банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості до постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків та отримав відповідне рішення від 13.07.2012 р. На підставі наказу № 5011-71/13006-2012, виданого господарським судом м.Києва на виконання рішення третейського суду Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову від 26.10.2012 р. про відкриття виконавчого провадження № 34925733. У зв'язку тим, що в ході виконавчого провадження № 34925733 не було здійснено погашення заборгованості боржником банк звернувся з позовом про звернення стягнення на майно ТОВ «Фьюче ЛТД» шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на іпотечне майно. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.03.2014 р. затверджено мирову угоду, згідно з якою ТОВ «Фьюче ЛТД» передало ПАТ «Укрсоцбанк» у власність все іпотечне майно в рахунок погашення всієї суми боргу. За заявою банку державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 34925733 з примусового виконання наказу № 5011-71/13006-2012 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області у запереченнях на позов вказує, що 13.07.2012 р. рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 334/12 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фьюче ЛТД» про стягнення боргу у сумі 13158952 грн. 07 коп. Державним виконавцем відділу ПВР ДВС України 26.10.2012 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34925733. 14 лютого 2014 р. Державним виконавцем винесені постанови про арешт майна боржника (ТОВ «Фьюче ЛТД») та оголошення заборони на його відчуження і про розшук майна боржника. Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернене у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмету застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Виходячи з норм ч. 3 ст. 54 Закону право застави у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло раніше, ніж у ТОВ «Комтес-ХХІ», оскільки рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі 334/12 про задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фьюче» ЛТД» про стягнення боргу у сумі 13158952,07 грн. прийнято 13.07.2012 р., а застава рухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна лише 27.11.2012 р., про що позивачем отримано витяг за №38989732 та 18.12.2012 р. зареєстрована застава рухомого майна на підставі додаткової угоди № 1 від 04.07.2012 р. до договору закладу рухомого майна, укладеної ТОВ «Фьюче ЛТД» і ТОВ «Комтес-ХХІ». Отже, застава рухомого майна зареєстрована пізніше, ніж винесено судом рішення про стягнення (13.07.2012 р.).

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2014 р. по даній справі та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р., справу №908/2651/14 передано на новий розгляд. В постанові ВГСУ зазначено, що судами попередніх інстанцій не було наведено правової оцінки обставинам відсутності нотаріального посвідчення договору застави як на час винесення рішення третейським судом, так і на час накладення арешту на майно боржника.

Судом встановлено: 02 липня 2012 року ТОВ "Комтес-XXI" (позикодавець, позивач по даній справі) і ТОВ "Фьюче ЛТД" (позичальник, відповідач-1 по справі) укладений договір безпроцентної позики № 29-09/2012, за умовами якого позичальник зобов'язався надати позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язався повернути позику у визначений даним договором строк. Сума позики за цим договором становить 650 000 грн. (п. 2.1. договору). Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що строк надання позики позичальнику становить з моменту підписання договору 6 місяців. За додатком № 1 від 28.12.2012 року до договору позики № 29-09/2012 строк надання позики позичальнику становить з моменту підписання договору 18 місяців.

02 липня 2012 року ТОВ "Комтес - XXI" (заставодержатель) та ТОВ "Фьюче ЛТД" (заставодавець) укладений договір закладу (застави) рухомого майна (42 одиниці транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації), перелік якого визначений п. 1.2. договору, нотаріального посвідчення якого не відбулося. У пунктах 1.1., 1.2. договору сторони узгодили, що договір закладу рухомого майна забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають із договору безпроцентної позики від 02.07.2012 року № 29-09/2012, з урахуванням додатків, за умовами яких заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути до 31 грудня 2012 року суму позики в розмірі 650000 грн., та в забезпечення виконання зобов'язань за договором безпроцентної позики передає у володіння заставодержателю належне йому на праві власності рухоме майно, зазначене у договорі застави. Відповідно до п. 1.3. договору предмети закладу оцінено сторонами в сумі 588500грн.

Пунктом 2.1. договору застави сторони узгодили, що право закладу виникає у заставодержателя в момент передання йому предметів закладу. Пунктом 2.14. договору застави визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань по договору, заставодержатель має право звернути стягнення на предмети закладу. Звернення стягнення на предмети закладу здійснюється заставодержателем на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку відповідно до статей 24, 26, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Пунктом 4.1. договору застави заставодавцем засвідчено, що предмети закладу є його власністю, він є його повноважним власником і має усі права щодо вільного розпорядження предметами закладу, який не є заставленим по інших договорах, не перебуває в податковій заставі, на нього не накладено арешт, він не є предметом судового спору та стосовно предметів закладу не укладено угод з третіми особами, що можуть передбачати передачу останнім права володіння, користування або розпорядження предметами закладу.

Додатковою угодою від 04.07.2012 року № 1 до договору закладу рухомого майна у володіння заставодержателю передано ще 13 транспортних засобів, заставною вартістю 20200грн.

Відповідно до акту прийому - передачі рухомого майна від 05.07.2012 року предмети закладу, комплекти ключів та свідоцтва про реєстрацію предметів закладу, відповідно до переліку, були товариством "Фьюче ЛТД" передані, а товариством "Комтес - XXI" прийняті у володіння.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків 13.07.2012 року у справі № 334/12 задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Фьюче ЛТД" про стягнення боргу в сумі 13 158 952,07 грн. Господарським судом міста Києва винесено ухвалу 04.10.2012 року про видачу наказу на виконання зазначеного рішення третейського суду у справі № 334/12 про стягнення з ТОВ "Фьюче ЛТД" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості.

26 жовтня 2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України винесена постанова ВП № 34925733 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м.Києва по справі № 5011-71/13006-2012 від 04.10.2012 р.

Застава (заклад) рухомого майна зареєстрована ТОВ "Комтес-ХХІ" в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.11.2012 року.

14 лютого 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна ТОВ "Фьюче ЛТД", оголошення заборони на його відчуження і постанову про розшук всього рухомого майна боржника.

Частиною 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З посиланням на ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» позивачем заявлено позов про звільнення з-під арешту рухомого майна та зобов'язання орган Державної виконавчої служби зняти заборону на відчуження спірного рухомого майна.

Що стосується строків виникнення права застави у позивача, суд зазначає наступне:

Приписами Закону України "Про заставу" визначено, що договір застави має бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, речі, на які законом поширено режим нерухомого майна, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації, договір застави має бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Судом встановлено, що 13 травня 2014 року ТОВ "Комтес - XXI" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання дійсним договору закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 року, оскільки нотаріально вказаний договір засвідчений не був, як того вимагає ст. 13 Закону України "Про заставу". Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 року в справі № 908/1594/14, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Комтес - XXI" до ТОВ "Фьюче ЛТД" про визнання дійсним договору закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 року задоволено, договір закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 року визнано дійсним.

Відповідно до ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

Тобто, у разі, коли договором або законом обумовлено знаходження предмета застави у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави, а якщо передання предмета застави відбулося до укладення договору - з моменту його укладення. Передання предмета застави у володіння заставодержателя слід розглядати як істотну умову договору, тому і в цьому випадку право застави виникає з моменту укладення договору (ч. 1 ст. 44 Закону "Про заставу").

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що у разі недотримання сторонами вимоги щодо нотаріального посвідчення договору застави право застави в силу статті 585 ЦК України та статті 16 Закону України "Про заставу" не виникає.

Дослідивши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що право застави за договором застави, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у заставодержателя з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Таким чином, враховуючи, що договір закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р. сторонами не посвідчений нотаріально, та такий договір визнаний дійсним рішенням суду, ТОВ «Комтес-ХХІ» набуло право застави з моменту набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 р. по справі № 908/1594/14. Оскільки вказане рішення не оскаржено, останнє набрало чинності 30.06.2014 р.

Доводи позивача є хибними, оскільки крім узгодження істотних умов договір має укладатись у певній формі (ст.. ст.. 639, 640 ЦК України). Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом. У зазначених випадках правочин є нікчемним (недійсним). Недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).

Наявні матеріали свідчать, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову від 26.08.2014 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 34925733 з примусового виконання наказу № 5011/71/13006-2012 від 04.10.2012 р., оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області № 908/4314/13 від 17.03.2014 р. затверджено мирову угоду між сторонами виконавчого провадження, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постановою від 01.09.2014 р. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання постанови №34925733 від 30.05.2014 р. про стягнення з ТОВ «Фьюче ЛТД» виконавчого збору в сумі 1318445 грн. 21 коп. Постановою від 26.12.2014 р. виконавче провадження закінчено у зв'язку з направленням його для виконання до Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького МУЮ за місцем знаходження боржника. Постановою від 16.01.2015 р. Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 34925733 від 30.05.2013 р. про стягнення з ТОВ «Фьюче ЛТД» виконавчого збору.

Таким чином, оскільки судом з'ясовано: 1) моментом виникнення застави на рухоме майно у позивача за договором застави від 02.07.2012 р., є день набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 р. по справі № 908/1594/14 (30.06.2014 р.), право застави у позивача виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, державним виконавцем правомірно накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження; 2) з огляду на встановлені обставини та відкрите виконавче провадження з примусового стягнення виконавчого збору арешт на рухоме майно, що є власністю ТОВ «Фьюче ЛТД», зберігає чинність в силу приписів ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлені обставини є підставою для відмови в задоволенні вимог про звільнення з-під арешту рухомого майна, про речове право на яке заявляє ТОВ «Комтес-ХХІ», та зняття заборони на здійснення відчуження рухомого майна.

В задоволенні позову відмовляється.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 08 травня 2015 року.

Суддя І.А. Попова