Постанова № 44211149, 14.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2015 року 15:42 № 826/6989/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю «Торговий дім - Ніко» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Торговий дім - Ніко») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 14 лютого 2015 року № 15326552206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/6989/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 травня 2015 року, яке відкладалось на 14 травня2015 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 14 травня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень від 12 грудня 2014 року № 2964/26-55-22-10, № 2965/26-55-22-10, № 2966/26-55-22-10, №2969/26-55-22-06, №3004/26-55-22-03, № 1169/26-55-17-02 від 15 грудня 2014 року, згідно із п. п.75.1.2 п.75.1. ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 28 листопада 2014 року № 3613, проведено планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Ніко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 04 лютого 2015 року № 96/26-55-22-10/32380570.

Як висновок проведеної перевірки встановлено, серед іншого, порушення пункту 160.2 статті 160, пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, а саме заниження податку з доходу нерезидента в сумі 60477,00 грн. за 2013 рік.

За результатом розгляду заперечень, висновки акту перевірки від 04 лютого 2015 року № 96/26-55-22-10/32380570 залишені без змін, заперечення позивача – без задоволення (копія рішення про результат розгляду заперечень від 13 лютого 2015 року № 1024/10/26-55-22-1010 містяться в матеріалах справи).

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 лютого 2015 року № 15326552206, за порушення пункту 160.2 статті 160, пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідністю «Торговий дім - Ніко» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 75596,25 грн., в тому числі: за основним платежем – 60477,00 грн., за штрафними санкціями – 15119,25 грн.

Позивач не погоджується із спірним рішенням, просить скасувати його ..

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 04 лютого 2015 року № 96/26-55-22-10/32380570.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Торговий дім – Ніко» є офіційним імпортером (дистриб’ютором) автомобілів Mitsubishi в Україні та здійснює реалізацію автомобілів по всій території України через власну дилерську мережу.

При виконанні функцій офіційного імпортера (дистриб’ютора) автомобілів Mitsubishi в Україні Підприємство з метою продажу автомобілів в Україні, використовує знак для товарів та послуг «Mitsubishi».

Право на користування знаком «Mitsubishi» надано виробником автомобілів марки «Mitsubishi» - компаніє Mitsubishi Motors Corporation на підставі Дистриб’юторської угоди, укладеної з Підприємством 10 жовтня 2013 року.

Так підпунктом і пункту 16.1 статті 16 зазначеної Дистриб’юторської угоди передбачено, що відповідно до умов та положень Угоди та Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors компанія Mitsubishi Motors Corporation дозволяє Дистриб’ютору використовувати Товарні знаки на невиключній та вільній від роялті основі тільки, що стосується рекламування та продажу Продуктів. Під товарними знаками в рамках цієї угоди розуміються Товарні знаки, перераховані в Додатку В цієї Угоди, до яких відноситься знак «Mitsubishi».

Згідно Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors, Підприємство зобов’язано використовувати знак Mitsubishi при ідентифікації бренду Mitsubishi та при рекламуванні автомобілів марки Mitsubishi, оскільки це є істина політики виробника. Компанія Mitsubishi Motors Corporation розуміє, що реалізація вказаних правил та стандартів по візуальній ідентифікації бренду «Mitsubishi» потребує значних вкладень зі сторони ТОВ «Торговий дім – Ніко», як офіційного дистриб’ютора, а тому Mitsubishi Motors Corporation поставляючи автомобілі в Україну формує свою цінову політику з урахуванням включення вартості користування відповідним знаком у вартість автомобілів Mitsubishi та з урахуванням витрат на реалізацію вказаних правил та стандартів.

Тобто, використання знаку є не правом, а по суті - є обов’язком ТОВ «Торговий дім – Ніко», яке останнє повинно беззаперечно виконувати для збереження статусу офіційного імпортера (дистриб’ютора) автомобілів Mitsubishi в Україні.

Як встановлено під час перевірки, ТОВ «Торговий дім – Ніко» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надано документального підтвердження щодо включення Mitsubishi Motors Corporation вартості користування знаком «Mitsubishi» у вартість автомобілів Mitsubishi при поставці їх в Україну.

ТОВ «Торговий дім – Ніко» у періоді з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року здійснювало імпорт автомобілів марки «Mitsubishi» на підставі контрактів, укладених із компанією «АТС-Арех Тrade & Commerce AG» (Швейцарія), а не з виробником автомобілів Mitsubishi компанією Mitsubishi Motors Corporation.

Також, контролюючим органом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Торговий дім – Ніко» у своїй господарській діяльності використовувало торгову марку «NІКО» (свідоцтво № 31937 від 15 травня 2003 року).

Використання ТОВ «Торговий дім – Ніко» міжнародної торгової марки (знаку) «Mitsubishi Motors» засвідчується поряд із торговою маркою «NІКО» у рекламі, на щитах, журналах, газетах, при демонстрації експонатів, телебаченні , фірмових бланках та інше), на виставках, що проводились в Україні, в проспектах та іншій документації.

Як встановлено в акту перевірки, перевіряючим надано угоду про надання субліцензії на торгову марку № NMC-TD-N/002 від 01 жовтня 2013 року, укладену ТОВ «Торговий дім – Ніко» (Ліцензіат) із Концерном «NІКО» (ліцензіар).

Відповідно до умов угоди Ліцензіар є стороною певної угоди про надання ліцензії та торгову марку, за якою Ліцензіару було надано власником торгової марки відповідно до свідоцтва України № 31937 з усіма поправками, які можуть вноситися час від часу за взаємною згодою сторін ексклюзивну, персональну ліцензію, що не передається на використання дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до статті 160 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У відповідно до статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки ТОВ «Торговий дім - Ніко» надано сертифікат (переведений на українську мову та нотаріально посвідчений) про статус податкового резидента від 14 червня 2013 року (апостиль № 18379/13 від 27 червня 2013 року), виданий податковим управлінням Міністерства фінансів Республіки Кіпр (м. Лімасол), яким засвідчується, що компанія «Buymore Ltd» є резидентом Кіпру відповідно до угоди між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік про уникнення подвійного оподаткування прибутків та майна, що була підписана 29 жовтня 1982 року у м. Москва, положення якої продовжують застосовуватись у відносинах між Республікою Кіпр та Україною. перевірки ТОВ «Торговий Дім-Ніко» надано виписку з реєстру ДП «Український інститут промислової власності» з відомостями про зареєстрованого власника ТМ «NІКО» - компанія International Finance @ Leasing Ltd, Сполучене Королівство.

ТОВ «Торговий Дім-Ніко» податок з доходу, виплаченого з джерелом його походження з України, по угоді про падання субліцензії на торгову марку «NІКО» № ВМR.-ТD-N\019 від 30 квітня 2013 року з компанією «Buymore Ltd», не сплачувався.

Однак, оскільки отримувач роялті не є їх бенефіціарним (фактичним) власником, податок на доходи нерезидента має бути сплачений ТОВ «Торговий Дім-Ніко» за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

За період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року ТОВ «Торговий Дім-Ніко» здійснювало виплату доходу нерезиденту Компанії «Buymore Ltd» (Кіпр) у вигляді роялті. Податок на прибуток з доходів нерезидента ТОВ «Торговий Дім-Ніко» не утримувало.

Відповідно до пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В порушення вимог статті 103.9 Податкового кодексу ТОВ «Торговий Дім-Ніко» (при виплаті у 2013 році нерезиденту доходу з походженням з України) не подавало до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звіт (додаток ПН до Декларації з податку на прибуток) про виплачений дохід в сумі 403177,00 грн., утриманий та перерахований до бюджету податок на доходи нерезидента у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Торговий дім - Ніко» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідністю «Торговий дім - Ніко» відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю «Торговий дім - Ніко» (код ЄДРПОУ 32380570) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник