Постанова № 44210937, 30.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року № 826/13145/14 (вх. №5368)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

З поданням до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» (далі - відповідач, ТОВ «ТД «Інфанта») про стягнення коштів за податковим боргом у розмірі 920 609,62 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року закрито провадження за поданням в частині стягнення боргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ТОВ «ТД «Інфанта» про стягнення коштів за податковим боргом в частині, що визначений за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.06.2013 р. № 0002952250 та № 0002962250.

В обґрунтування подання позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства не сплачено податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач проти подання заперечував, вважає вимоги контролюючого органу протиправними, оскільки податкові зобов'язання, які задекларовані платником в деклараціях з податку на додану вартість сплачені в повному обсязі.

В судове засідання представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно приписів ч. 7 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду подання в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення з поданням до суду за відповідачем обліковувався податковий борг відповідача в загальному розмірі 920 609,62 грн., що складається із заборгованості:

1) з податку на додану вартість, яка виникла внаслідок несплати сум, самостійно визначених в поданих деклараціях:

№ 9035708776 від 20.06.2014 року на суму 33 560,00 грн.,

№ 9042079889 від 21.07.2014 року на суму 34 807,00 грн.,

№ 9048636742 від 20.08.2014 року на суму 23 053,00 грн.,

та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002962250 від 03.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 448 870,00 грн., в тому числі за основним платежем - 359 096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 774,00 грн. Також, обліковується пеня в розмірі 1 509,05 грн.;

2) з податку на прибуток, яка виникла внаслідок несплати суми, самостійно визначеної в поданій декларації № 9091180087 від 03.03.2014 року на суму 3 072,00 грн. та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002952250 від 03.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму471 313,75 грн., в тому числі за основним платежем - 377 051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 94 262,75 грн.

У зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань відповідачем виставлена податкова вимога від 02.07.2014 року № 1617-25 на суму 885 906,50 грн., яка була направлена ТОВ «ТД «Інфанта» засобами поштового зв'язку 07.07.2014 р.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до надані належним чином завірені копії наступних платіжних документів:

- платіжне доручення № 699 від 06.03.2014 року на суму платежу 3 100,00 грн., яке підтверджує повну сплату ТОВ «ТД «Інфанта» податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно Декларації від 03.03.2014 року № 9091180087;

- платіжне доручення № 940 від 20.06.2014 року із сумою платежу 33 600,00 грн., яке підтверджує повну сплату ТОВ «ТД «Інфанта» податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно Декларації від 20.06.2014 року № 9035708776;

- платіжне доручення № 1006 від 28.07.2014 року із сумою платежу 35000,00 грн., яке підтверджує повну сплату ТОВ «ТД «Інфанта» податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно Декларації від 21.07.2014 року № 9042079889;

- платіжне доручення № 1062 від 27.08.2014 року із сумою платежу 23100,00 грн., яке підтверджує повну сплату ТОВ «ТД «Інфанта» податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно Декларації від 20.08.2014 року № 9048636742.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, у строк, визначений п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, фактично сплатив в повному обсязі задекларовані ним податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно поданих до контролюючого органу декларацій.

Таким чином, враховуючи те, що на час подачі подання до суду самостійно задекларовані податкові зобов'язання відповідачем були сплачені, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено вказані суми до податкового боргу, відтак, подання про стягнення боргу, що, на думку позивача, виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань згідно декларацій від 03.03.2014 року № 9091180087, від 20.06.2014 року № 9035708776, від 21.07.2014 року № 9042079889, від 20.08.2014 року № 9048636742 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи, що станом на час розгляду справи податковий борг відповідачем погашений, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 183-3 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко