Постанова № 44210549, 13.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 р. справа №820/2564/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Гумінської Л.М.,

за участі сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги, рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0014461703 від 18.03.2015 року, вимогу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0012691703 від 03.03.2015 року, рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014421703 від 18.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що викладені в Акті від 03.03.2015 р. № 564/20-34-17-03-07/НОМЕР_1 висновки відповідача, на думку позивача, є помилковими, такими, що зроблені з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому здійснені відповідачем донарахування податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску є незаконними, а, відтак, оскаржувані рішення податкового органу, прийняті за результатами перевірки позивача, підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки та законність винесених на його підставі рішень податкового органу, що оскаржуються позивачем, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 02.02.2015 р. № 125 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» у період з 12.02.2015 р. по 24.02.2015 р. проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. За результатами перевірки відповідачем винесено акт документальної планової виїзної перевірки від 03.03.2015 р. № 564/20-34-17-03-07/НОМЕР_1 (далі по тесту - Акт, акт перевірки), відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п. 177.4 ст. 177, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями щодо неправомірності формування позивачем валових витрат, в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 158 799, 37 грн.

Позивачем подано заперечення від 06.03.2015 р. № 1/3 на Акт документальної планової виїзної перевірки від 03.03.2015 р. № 564/20-34-17-03-07/НОМЕР_1, доказів надання відповіді на заперечення до акту перевірки відповідачем до суду не надано. На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані позивачем рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення №0014461703 від 18.03.2015 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0012691703 від 03.03.2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014421703 від 18.03.2015 року.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін у процесі судового розгляду справи, що вищезазначені рішення суб'єкта владних повноважень винесені податковим органом на підставі висновків акту перевірки щодо заниження позивачем валових витрат за 2014 рік.

Щодо правомірності формування складу валових витрат позивачем за 2014 рік, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС Укаїни обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Зокрема, представниками сторін у судовому засіданні не заперечувалось, що до перевірки позивачем надано відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують склад валових витрат за спірний період у сумі 1503356,74 грн.

Факт наявності накладних (прибуткових накладних) на загальну суму 1503356,74 грн., відповідність цих накладних даним книги обліку доходів і витрат, а також їх відповідність вимогам чинного законодавства України, що висуваються до первинних документів, відповідачем ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду не заперечувався; відповідач мотивує прийняття оскаржуваних рішень тим, що частина цих витрат не оплачена, а саме встановлено розбіжність в розмірі 158799,37 грн., що в свою чергу, не заперечувалось позивачем.

На підтвердження формування складу валових витрат у спірних правовідносинах позивачем надано до суду копії накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_6: № 1410120 від 21.05.14 р., № 1410121 від 26.05.14 р., № 1410122 від 26.05.14 р., № 1410123 від 26.05.14 р., № 1410126 від 27.05.14 р., № 1410127 від 28.05.14 р., № 1410128 від 30.05.14 р., № 1410129 від 31.05.14 р., № 1410141 від 12.06.14 р., № 1410152 від 18.06.14 р., № 1410155 від 19.06.14 р., № 1410157 від 21.06.14 р., № 1410158 від 21.06.14 р., № 1410163 від 24.06.14 р., № 1410164 від 24.06.14 р., № 1410165 від 25.06.14 р., № 1410168 від 26.06.14 р., № 1410169 від 27.06.14 р., № 1410170 від 27.06.14 р., № 1410173 від 02.07.14 р., № 1410174 від 02.07.14 р., № 1410179 від 10.07.14 р., № 1410186 від 14.07.14 р., № 1410185 від 14.07.14 р., № 1410183 від 11.07.14 р., № 1410190 від 15.07.14 р., № 1410191 від 15.07.14 р., № 1410192 від 15.07.14 р., № 1410193 від 16.07.14 р., № 1410198 від 17.07.14 р., № 1410203 від 22.07.14 р., № 1410206 від 23.07.14 р., № 1410207 від 25.07.14 р., № 1410210 від 29.07.14 р., № 1410217 від 06.08.14 р., № 1410218 від 07.08.14 р., № 1410222 від 12.08.14 р., № 1410225 від 13.08.14 р., № 1410226 від 14.08.14 р., № 1410229 від 14.08.14 р., № 1410233 від 18.08.14 р., № 1410246 від 26.08.14 р., № 1410250 від 28.08.14 р., № 1410253 від 29.08.14 р., № 1410252 від 29.08.14 р., № 1410251 від 29.08.14 р., № 1410255 від 29.08.14 р., № 1410256 від 29.08.14 р., № 1410259 від 03.09.14 р., № 1410261 від 03.09.14 р., № 1410263 від 04.09.14 р., № 1410269 від 10.09.14 р., № 1410270 від 10.09.14 р., № 1410276 від 12.09.14 р., № 1410277 від 12.09.14 р., № 1410280 від 19.09.14 р., № 1410279 від 18.09.14 р., № 1410281 від 22.09.14 р., № 1410288 від 24.09.14 р., № 1410289 від 24.09.14 р., № 1410300 від 26.09.14 р., № 1410301 від 30.09.14 р., № 1410304 від 30.09.14 р., № 1410305 від 02.10.14 р.; рахунків-фактур, отриманих від ФОП ОСОБА_6: № 1404039 від 19.05.14 р., № 1404040 від 23.05.14 р., № 1404041 від 26.05.14 р., № 1404042 від 26.05.14 р., № 1404043 від 26.05.14 р., № 1404044 від 27.05.14 р., № 1404045 від 29.05.14 р., № 1404046 від 30.05.14 р., № 1404047 від 01.06.14 р., № 1404048 від 17.06.14 р., № 1404049 від 18.06.14 р., № 1404050 від 20.06.14 р., № 1404051 від 20.06.14 р., № 1404052 від 23.06.14 р., № 1404053 від 24.06.14 р., № 1404054 від 25.06.14 р., № 1404055 від 26.06.14 р., № 1404056 від 27.06.14 р., № 1404057 від 27.06.14 р., № 1404058 від 02.07.14 р., № 1404059 від 02.07.14 р., № 1404060 від 09.07.14 р., № 1404063 від 14.07.14 р., № 1404062 від 14.07.14 р., № 1404061 від 11.07.14 р., № 1404064 від 15.07.14 р., № 1404065 від 15.07.14 р., № 1404066 від 15.07.14 р., № 1404067 від 15.07.14 р., № 1404068 від 17.07.14 р., № 1404070 від 21.07.14 р., № 1404071 від 23.07.14 р., № 1404072 від 24.07.14 р., № 1404073 від 28.07.14 р., № 1404076 від 05.08.14 р., № 1404077 від 06.08.14 р., № 1404079 від 11.08.14 р., № 1404080 від 12.08.14 р., № 1404081 від 13.08.14 р., № 1404082 від 14.08.14 р., № 1404083 від 15.08.14 р., № 1404085 від 22.08.14 р., № 1404087 від 26.08.14 р., № 1404088 від 28.08.14 р., № 1404089 від 28.08.14 р., № 1404091 від 28.08.14 р., № 1404092 від 28.08.14 р., № 1404093 від 28.08.14 р., № 1404097 від 02.09.14 р., № 1404098 від 02.09.14 р., № 1404099 від 04.09.14 р., № 1404102 від 09.09.14 р., № 1404103 від 09.09.14 р., № 1404106 від 11.09.14 р., № 1404110 від 11.09.14 р., № 1404114 від 17.09.14 р., № 1404115 від 17.09.14 р., № 1404118 від 22.09.14 р., № 1404120 від 24.09.14 р., № 1404121 від 24.09.14 р., № 1404124 від 26.09.14 р., № 1404127 від 29.09.14 р., № 1404129 від 01.10.14 р.; накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_8: № 1410042 від 31.10.14 р., № 1410041 від 31.10.14 р., № 1410040 від 30.10.14 р., № 1410039 від 30.10.14 р., № 1410035 від 29.10.14 р., № 1410034 від 29.10.14 р., № 1410031 від 27.10.14 р., № 1410033 від 27.10.14 р., № 1410025 від 20.10.14 р., № 1410017 від 15.10.14 р., № 1410013 від 13.10.14 р., № 1410011 від 10.10.14 р., № 1410007 від 08.10.14 р., № 1410305 від 02.10.14 р., № 1410047 від 05.11.14 р., № 1410048 від 06.11.14 р., № 1410051 від 07.11.14 р., № 1410060 від 12.11.14 р., № 1410059 від 12.11.14 р., № 1410058 від 12.11.14 р., № 1410061 від 13.11.14 р., № 1410063 від 14.11.14 р., № 1410067 від 17.11.14 р., № 1410070 від 19.11.14 р., № 1410074 від 20.11.14 р., № 1410075 від 20.11.14 р., № 1410077 від 21.11.14 р., № 1410080 від 25.11.14 р., № 1410082 від 25.11.14 р., № 1410083 від 26.11.14 р., № 1410087 від 28.11.14 р., № 1410088 від 28.11.14 р., № 1410093 від 01.12.14 р., № 1410091 від 01.12.14 р., № 1410095 від 04.12.14 р., № 1410100 від 04.12.14 р., № 1410102 від 08.12.14 р., № 1410107 від 10.12.14 р., № 1410118 від 11.12.14 р., № 1410119 від 11.12.14 р., № 1410121 від 15.12.14 р., № 1410122 від 15.12.14 р., № 1410123 від 15.12.14 р., № 1410124 від 16.12.14 р., № 1410130 від 18.12.14 р., № 1410132 від 19.12.14 р., № 1410134 від 22.12.14 р., № 1410137 від 24.12.14 р., № 1410138 від 24.12.14 р., № 1410143 від 25.12.14 р., № 1410145 від 26.12.14 р.; рахунків-фактур, отриманих від ФОП ОСОБА_8: № 1014026 від 31.10.14 р., № 1014025 від 31.10.14 р., № 1014023 від 30.10.14 р., № 1014022 від 29.10.14 р., № 1014021 від 29.10.14 р., № 1014020 від 29.10.14 р., № 1014017 від 27.10.14 р., № 1014018 від 27.10.14 р., № 1014015 від 20.10.14 р., № 1410010 від 14.10.14 р., № 1014008 від 13.10.14 р., № 1014007 від 10.10.14 р., № 1014005 від 08.10.14 р., № 1410305 від 02.10.14 р., № 1014029 від 05.11.14 р., № 1014030 від 05.11.14 р., № 10140031 від 06.11.14 р., № 1014036 від 12.11.14 р., № 1014035 від 11.11.14 р., № 1014034 від 11.11.14 р., № 1014037 від 13.11.14 р., № 1014026 від 31.10.14 р., № 1014028 від 13.11.14 р., № 1014041 від 19.11.14 р., № 1014020 від 29.10.14 р., № 1014043 від 20.11.14 р., № 1014044 від 20.11.14 р., № 1014046 від 24.11.14 р., № 1014047 від 25.11.14 р., № 1014048 від 25.11.14 р., № 1014049 від 27.11.14 р., № 1014050 від 27.11.14 р., № 1014054 від 01.12.14 р., № 1014053 від 01.12.14 р., № 1014056 від 03.12.14 р., № 1014057 від 03.12.14 р., № 1014059 від 08.12.14 р., № 1014062 від 09.12.14 р., № 1014064 від 11.12.14 р., № 1014065 від 11.12.14 р., № 1014067 від 12.12.14 р., № 1014068 від 12.12.14 р., № 1014069 від 15.12.14 р., № 1014066 від 12.12.14 р., № 1014072 від 17.12.14 р., № 1014073 від 19.12.14 р., № 1014074 від 19.12.14 р., № 1014076 від 23.12.14 р., № 1014077 від 23.12.14 р., № 1014078 від 24.12.14 р., № 1014079 від 26.12.14 р.; копію книги обліку доходів і витрат №12395/2. На підтвердження суми кредиторської заборгованості у спірних правовідносинах позивачем надано до суду розрахунки №1 "Кредиторська заборгованість за розрахунками з контрагентом ФОП ОСОБА_9" та №2 "Кредиторська заборгованість за розрахунками з контрагентом ФОП ОСОБА_8"; зазначена сума кредиторської заборгованості не заперечувалась представником відповідача. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується ст. 177 ПК України. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. З огляду на визначення, наведене в пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Згідно з п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси, зокрема, включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу. У відповідності до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Тобто до формування валових витрат фізичних осіб - підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, застосовуються положення розділу ІІІ ПК України "Податок на прибуток підприємств". Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені норми права кореспондують з приписами Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до п. 2.1 якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. В п. 2.4 Положення № 88 зазначені обов'язкові реквізити первинних документів, якими є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, приписами норм чинного законодавства передбачено, що до документів первинного бухгалтерського обліку відносяться не тільки розрахункові та платіжні документи, але будь-які інші документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, а саме: договори, накладні (прибуткові, видаткові, товарно-транспортні), акти виконаних робіт (наданих послуг), накази, журнали, бухгалтерські книги тощо. Відповідну позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, зокрема зазначивши, що в разі фактичного здійснення господарської операції будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем віднесено до складу валових витрат у сумі 158799,37 грн. витрати на придбання продукції у контрагентів ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_6 на підставі наданих до перевірки та до суду документів первинного бухгалтерського обліку, які не містять недоліків реквізитів, форми або змісту. Щодо наявності кредиторської заборгованості позивача перед його контрагентами у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Станом на 31.12.2014 року залишки товару відсутні, що не заперечувалось представниками сторін та відображено у акті перевірки, тобто весь придбаний протягом 2014 року товар був реалізований. Таким чином, дохід від реалізації придбаних позивачем товарів був отриманий у 2014 році, тому, відповідно, витрати на придбання цих товарів є витратами того ж звітного періоду, яким для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування, у відповідності до п. 177.5 ПК України, є календарний рік. У відповідності до п. 138.6. ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено обов'язку для фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування з оплати придбаних товарів як умови віднесення таких витрат до складу валових. Суд звертає увагу на положення Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку списання кредиторської заборгованості за неоплачені товари, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012 року № 576, відповідно до якої якщо платник податку на прибуток придбав товарно-матеріальні цінності, він має право на визнання витрат на придбання таких товарно-матеріальних цінностей відповідно до розділу III ПК України незалежно від того, оплачені вони чи ні. При цьому суд вважає обґрунтованою правову позицію позивача щодо спірних правовідносин з посиланням на п. 53.1 ст. 53 ПК України, відповідно до якого не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат за 2014 рік витрат у сумі 158799,37 грн., а тому у податкового органу відсутні підстави для донарахування ФОП ОСОБА_4 грошових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок, оформлених відповідно податковим повідомленням-рішенням №0014461703 від 18.03.2015 року, вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0012691703 від 03.03.2015 року та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014421703 від 18.03.2015 року, які з урахуванням встановлених у справі обставин підлягають скасуванню. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України. На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги, рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0014461703 від 18.03.2015 року.

Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0012691703 від 03.03.2015 року.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014421703 від 18.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.