Постанова № 44210504, 12.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2015 р. № 820/1648/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -АбоянаІ.І.,

представника позивача -Ільченко Н.В.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" до Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення, визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 р. №0000052200 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (код ЄДРПОУ 33576615) з податку на додану вартість на

суму 18613,75 грн. , у тому числі за основним платежем - 14 891,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 722,75 грн.;

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківської області на підставі акту перевірки № 971/20-20-22-08/33576615 від 22.12.2014 року, яким, зокрема, зроблено висновок про те, що господарська діяльність ТОВ «БК «Січеслав» по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Мангустін» за червень 2014 року має ознаки нереальності здійснення.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством позивача п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого, на думку податкового органу, підприємство позивача завищило суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Мангустін» на загальну суму ПДВ 14891,00 грн., у тому числі за червень 2014 року в розмірі 14891,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 14891,00 грн.

Позивач не згоден із зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що Нововодолазька ОДПІ не надала належної оцінки наявності у позивача матеріально-технічної бази та власних виробничих потужностей у перевіряємому періоді, документація по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК «Мангустін» належним чином не досліджувалася. Отже, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних господарських операцій - не підтверджені належними доказами. З прийнятим відповідачем на підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, вважає його хибним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та наданих до суду запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення 16.01.2015 р. №0000052200 винесене відповідачем на підставі висновків акту проведеної перевірки № 971/20-20-22-08/33576615 від 22.12.2014 року, яким встановлено, що підприємство позивача зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 14891,00 грн., у червні 2014 року по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «БК «Мангустін».

Крім того, відповідачем зазначається, що перевірками зазначеного контрагента підприємства позивача встановлено, що у нього: відсутній кваліфікований персоналу; незначний штат працюючих; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні транспортні засоби; відсутні приміщення для зберігання товарів; платник не знаходиться за місцезнаходженням, а також встановлено придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результат господарської діяльності платника податку (а.с. 138).

Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «БК «Січеслав» - відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 33576615, та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Нововодолазькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі довідки №660/7/20-20-04-27, виданої 31.10.2014р., відповідно до вимог п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), згідно наказу Нововодолазької ОДПІ № 531 від 04.12.2014 р., посадовою особою Нововодолазької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», код за ЄДРПОУ 33576615, з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "БК «Мангустін» (код ЄДРПОУ 39059397) за червень 2014 р.

Результати перевірки оформлені відповідним актом № 971/20-20-22-08/33576615 від 22.12.2014 року (а.с.22-29).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого, на думку податкового органу, ТОВ «БК «Січеслав» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Мангустін» на загальну суму ПДВ 14891,00 грн., у тому числі за червень 2014 року в розмірі 14891,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 14891,00 грн., в тому числі за червень 2014 року в розмірі 14891,00 грн.

Судом з'ясовано, що ОДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між підприємством позивача та ТОВ «БК «Мангустін». На думку відповідача, актом перевірки встановлена відсутність у названого контрагента об'єктивної можливості виконати зобов'язання за укладеними договорами підряду з ТОВ "БК «Січеслав», в силу відсутності у зазначеного контрагента трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів тощо.

Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 971/20-20-22-08/33576615 від 22.12.2014 року ТОВ «БК «Січеслав» подані заперечення від 06.01.2015р. № 514/15 (а.с. 30-33).

Підприємство позивача 06.02.2015р. отримало відповідь № 173/10/20-20-22-21 від 16.01.2015р. на заперечення на акт перевірки, з якої вбачається, що доводи, наведені в запереченнях підприємства, не спростовують висновків акту перевірки № 971/20-20-22-08/33576615 від 22.12.2014 року, а також підтверджено висновок, що підприємство ТОВ «БК «Січеслав» було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ТОВ БК «Мангустін» по податковим накладним, виписаним у червні 2014 року (а.с. 34-37).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052200 від 16 січня 2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18613,75 грн., з яких: 14891,00 грн. - за основним платежем, 3722,75 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 21).

Судом встановлено, що фактичною підставою для таких висновків слугував той факт, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області отримана інформація про те, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Мангустін» (код за ЄДРПОУ 39059307) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, травень, червень 2014 року» від 04.08.2014р. №347/26-52-22-04-10/39059397, з висновків якого вбачається, що звіркою ТОВ «БК «Мангустін» (код за ЄДРПОУ 39059307 ) документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період березень, травень, червень 2014 року, їх вид, обсяг, якість, розрахунки та відповідно не підтверджено взаємовідносини з контрагентами-покупцями за період березень, травень, червень 2014 року (а.с. 140-161).

На підставі вищезазначеного, податковим органом зроблений висновок про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України між позивачем та ТОВ «БК «Мангустін» у червні 2014 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки від 22.12.2014 року за №971/20-20-22-08/33576615, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Згідно до приписів п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "БК «Мангустін»".

Так, між ТОВ «БК «Січеслав» (Генпідрядник) та ТОВ "БК «Мангустін»" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № БКМ-0204 від 02.04.2014 року (далі - договір субпідряду), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ " ТОВ "БК «Мангустін»" бере на себе зобов'язання своїми силами виконати для Генпідрядника роботи: «поточний ремонт ганку будівлі, розміщеної за адресою: м. Днепропетровськ, пр. Гагаріна», а «БК «Січеслав» зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи (а.с. 69-72).

Судом з'ясовано, що на момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача -директором ТОВ «БК «Січеслав» Росс А.Ю., від контрагента - директором ТОВ «БК «Січеслав» " Топка К.Н.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "БК «Мангустін»" має ліцензію №289565, серії АЕ, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням об'єктів архітектури із терміном дії з 03.03.2014р. по 03.03.2017 року, про що також зазначається перевіряючим податкового органу в акті перевірки (а.с. 24).

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції, які оформлені податковими накладними: № 72 від 10.06.2014р. на загальну суму 25831,26 грн., у т.ч. ПДВ 4305,21 грн., № 73 від 10.06.2014 на суму 52188,06 грн., у т.ч. ПДВ 8698,01 грн.(а.с. 55-56).

Вищенаведені операції відображено ТОВ «БК «Січеслав» в бухгалтерському обліку наступним чином: Кт 23 «Виробництво», Дт 631 «Розрахунки з постачальниками» на суму 65016,10 грн.; Кт 64 «Розрахунки за податками й платежами», Дт 631 «Розрахунки з постачальниками» на суму 13003,22 грн.

Субпідрядником всі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі. Тому після закінчення робіт було складено акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт: № 1 за червень 2014р. (а.с. 58-59), № 2 за червень 2014р. (а.с. 64-65).

Розрахунки між ТОВ «БК «Січеслав» та субпідрядником проводилися у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «БК «Січеслав» (Генпідрядник) та ТОВ "БК «Мангустін»" (Субпідрядник) укладено договір підряду № БКМР-0606 від 06.06.2014 року (далі - договір підряду), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ " ТОВ "БК «Мангустін»" бере на себе зобов'язання своїми силами виконати для Генпідрядника ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, б. 85», а «БК «Січеслав» зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи (а.с. 49-52).

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача -директором ТОВ «БК «Січеслав» Росс А.Ю., від контрагента - директором ТОВ «БК «Січеслав» " Топка К.Н.

На виконання договору підряду ТОВ «БК Мангустін» на користь позивача виписані податкові накладні на загальну суму 11327,00 грн, у т.ч. ПДВ 1887,83 грн.: № 223 від 27.06.2014р. (а.с. 48).

Розрахунки між ТОВ «БК «Січеслав» та субпідрядником проводилися у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи. Крім того, перевіряючим податкового органу в акті перевірки (стор. 9) зазначено, що згідно журнала-ордера відомості по разунку 3711 «розрахунки за виданими авансами в національній валюті» за червень 2014 року ТОВ «БК «Січеслав» здійсненна попередня оплата в сумі 11327 грн.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» можна зробити висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента - ТОВ «БК Мангустін», спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), у відповідача немає і відповідачем такі докази в акті перевірки також наведені не були.

Таким чином, судом робиться висновок, що факт виконання господарських операцій між ТОВ «БК «Січеслав» та ТОВ «БК Мангустін» є встановленим та підтверджений відповідними первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно до приписів п.п. "а" п. 198.1. ст. 198 Подактового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше,: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (Пункт 200.1 ст.200 Податкового кодексу України.)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (Пункт 200.2 ст.200 Податкового кодексу України.)

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (Пункт 200.3 ст.200 Податкового кодексу України.)

За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Приєднані до матеріалів справи копії виписаних ТОВ "БК «Мангустін» податкових накладних відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприйматись як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано докази наявності у нього матеріально технічної бази, власних виробничих потужностей та приміщень для здійснення господарських операцій у періоді, що перевірявся, в тому числі позивач використовує найману працю, про що також зазначається в акті перевірки. Так, на стор. 3 акту зазначено, що підприємство позивача у періоді, що перевірявся, використовувало офісні приміщення, згідно договорів оренди. Крім того, судом з'ясовано, що ТОВ «БК «Січеслав», що підприємство позивача має власні: автокран «КРАЗ -250 КС», підйомник матовий г/п 320 кг, автомобіль ГАЗ -330202-288 С з установкою ГБО, автомобіль ГАЗ-3110 СЕДАН-В.

Судовим розглядом встановлено, що також зазначено і актом перевірки, послуги, отримані від ТОВ «БК «Мангустін» були надані наступному контрагенту - ТОВ «Червона Рута» (а.с. 78-106).

Наведене свідчить про те, що при укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих суб'єктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами та відсутність у них ознак їх нікчемності.

На підставі чого судом робиться висновок, що наведені операції господарської діяльності реально спричинили правові наслідки для учасників відносин, викликали реальні зміни у майновому стані ТОВ «БК «Січеслав», що відобразилось на структурі активів, зобов'язань та власному капіталі товариства (зростання суми прибутку).

Надані позивачем докази підтверджують доводи про наявність у нього матеріально-технічної бази для виконання зобов'язань у взаємовідносинах з ТОВ «БК «Мангустін» та подальшої можливості розпорядження отриманої від цього контрагента продукції.

Суд зазначає, що в акті перевірки в суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального здійснення операцій або невідповідності закону вчинених господарських операцій.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ТОВ «БК «Мангустін» суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (або діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи (кримінального провадження) відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент ТОВ «БК «Мангустін» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Між тим, судовим розглядом з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні договорів та у відсутності факту надання робіт (послуг) за укладеними правочинами та відсутності факту подальшого їх використання в межах господарської діяльності підприємства позивача.

Проведена господарська операція з ТОВ «БК «Мангустін» узгоджується з господарською діяльністю підприємства позивача, оскільки видами діяльності ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» є, зокрема: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 108).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ «БК «Мангустін» угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст.71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, мав би довести суду правомірність свого рішення.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ, або на несумісність зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів.

При цьому суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій по договорам позивача з контрагентами, відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, якщо контрагент і допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти позову, відповідач правомірності висновків, якими вмотивовано спірне податкове повідомлення-рішення, не довів. У той час, як позивачем доведено факт отримання, передачі, використання та взаємних розрахунків за надані роботи (послуги), за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "БК «Мангустін», а також її подальше використання при здійсненні власної господарської діяльності, що підтверджено наведеними вище первинними документами.

З огляду на встановлені в судовому засіданні фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 р. №0000052200 правомірна та є такою, що ґрунтується на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" до Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення, визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 р. №0000052200.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 15.05.2015р.

Суддя Рубан В.В.