Постанова № 44210460, 14.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 травня 2015 р. № 389/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В., суддів - Панченко О.В., Тітова О.М.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - 1 та 2 - Скубака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченко Валентина Олександровича, Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України Мусієнко Івана Івановича про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

06.09.2007 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду до Служби безпеки України (далі по тексту - відповідач - 1, СБУ), Голови Служби безпеки України Наливайченко Валентина Олександровича (далі по тексту - відповідач - 2, Голова СБУ), першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України Мусієнко Івана Івановича (далі по тексту - відповідач -3, Мусієнко І.І.) з адміністративним позовом в якому, з урахуванням змінених 27.04.2015 року позовних вимог, просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом «а» пункту 65 та підпунктом «є» пункту 67 «Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України», затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;

2) визнати протиправним та скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника Мусієнко І.І. від 10 жовтня 2006 року № 189-ос «Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1»;

3) на підставі частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з застосуванням за аналогією закону частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати таким, що не відповідає частині першій статті 61 Конституції України, наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року;

4) визнати протиправною бездіяльність відповідача Голови Служби безпеки України, що полягає у не скасуванні ним в порушення частини третьої статті 5 Закону України «Про Службу безпеки України» наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт «є» статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

5) зобов'язати відповідача Голову Служби безпеки України вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідача Голову Служби безпеки України скасувати наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт «є» статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

6) поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; на підставі пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України щодо цієї позовної вимоги у разі її задоволення судом допустити негайне виконання рішення суду;

7) зобов'язати відповідача Службу безпеки України нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник ОСОБА_1 має право як військовослужбовець;

8) стягнути з відповідача Служби безпеки України на користь позивача ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 679566 гривень 21 копійка (шістсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 21 копійка, нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою за період з 01 січня 2008 року по 27 квітня 2015 року грошового забезпечення внаслідок його незаконного звільнення зі Служби безпеки України.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскільки наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року не відповідає частині першій статті 61 Конституції України, у зв'язку з чим він звернувся 15 квітня 2015 року до Голови Служби безпеки України Наливайченко Валентина Олександровича про його скасування, але через бездіяльність останнього, яку він вважає незаконною, оскаржуваний наказ є діючим. У зв'язку з цим, як наслідок, прийняті на його підставі накази Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення позивача та від 10 жовтня 2006 року № 189-ос «Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1» порушують його права, а тому вважає, що він має бути поновленим на службі із виплатою всіх видів забезпечення.

Відповідачі -1 та -2: Служба безпеки України і Голова Служби безпеки України Наливайченко Валентин Олександрович, не погодившись з позовом, поданого з урахуванням збільшених позовних вимог, надали до суду письмові заперечення в яких вказали на його безпідставність і необґрунтованість через те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності повністю відповідає приписам вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оскільки позивачем в порушення Інструкції про порядок обліку, зберігання, і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 р. № 1893, Закону України «Про інформацію» в редакції від 23.06.2005 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 було розголошено конфіденційну інформацію, що призвело до витоку інформації.

Крім того, представник відповідачів - 1 та -2 вказав на пропущення позивачем строків звернення позивачем до суду та що позовна вимога до Голови СБУ про визнання протиправною бездіяльності Голови СБУ, що полягає у не скасуванні ним наказу № 1257-ос від 4 серпня 2006 року є передчасною оскільки заяву про скасування наказу до відповідача-2 позивач направив поштовим зв'язком 15.04.2015 року, а позовні вимоги у даній справі збільшив вже 27.04.2015 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві від 27.04.2015 року.

Представник відповідачів - 1 та -2 в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимоги позивача з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Відповідач -3 - перший заступник директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України Мусієнко Іван Іванович надав до суду заяву від 12.05.2015 року, в якій позовні вимоги не визнав і просив відмовити в задоволенні позову, а також про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши позивача, представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з 12.05.2003 року по 10.10.2006 року проходив військову службу в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та за своїм правовим статусом перебував на військовій службі Служби безпеки України у складі вищого навчального закладу.

За час служби в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого отримав грамоту, згідно наказу начальника факультету підготовки слідчих кадрів для СБ України № 220-ос від 05.12.2003 року та зняття раніше накладеного стягнення згідно наказу першого заступника директора Інституту № 97-ос від 24.03.2005 року.

Водночас за час служби на позивача накладалися такі дисциплінарні стягнення, як: догани (4 рази), сувора догана (3 рази), попередження про неповну службову відповідальність, звільнення, що підтверджується копією послужного списку (а.с. 148 - 165 т.1).

Як встановлено при судовому розгляді справи на підставі наказу ТВО першого заступника директора Інституту полковника Кучерини С.Є. від 09.06.2006 року проведено службове розслідування за фактом витоку інформації, яка має гриф обмеження доступу «Для службового користування». За результатами службового розслідування 08.07.2006 року комісія склала висновок, який 17.07.2006 року був затверджений Першим заступником директора Інституту з пропозицією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за розголошення ним конфіденціальної інформації, що є власністю держави (а.с. 160-165 т. 2).

04.08.2007 року Голова Служби безпеки України Дріжчаний І.В., згідно витягу з клопотання Першого заступника директора Інституту Мусієнка І.І. (а.с. 159 т.2), видав наказ № 1257-ос (а.с. 141 т.1), яким на позивача було накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

На підставі подання до звільнення з військової служби від 19.09.2006 року та проведених співбесід 14.08. та 19.09.2006 року (а.с. 166-167 т. 1) позивачу було оголошено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладене на нього наказом Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006 року відповідно до п. «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з чим ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис та доведено, що він подається до звільнення з військової служби в запас СБ України, а також роз'яснено порядок виконання дисциплінарного стягнення.

Наказом Голови Служби безпеки України від 29.09.2006 року №1533-ос позивач звільнений в запас СБ України за п.п. «а» п. 65 та п.п. «е» п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України (а.с. 138-139 т.1).

Наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 року позивач 10 жовтня 2006 року був виключений із списків особового складу (а.с. 167 звор. стор.)

Щодо позовних вимог про визнання таким, що не відповідає частині першій статті 61 Конституції України наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року через застосування за аналогією закону частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України та визнання протиправною бездіяльності відповідача Голови Служби безпеки України, що полягає у не скасуванні ним наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звертався до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України №1257-ос від 04.08.2006 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, на підставі п. «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, посилаючись на його незаконність, оскільки фактично оскаржуваним наказом він був притягнутий до відповідальності за ті правопорушення, за які він протягом року був вже притягнутий до дисциплінарної відповідальності, що суперечить вимогам ст. 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України №1257-ос від 04.08.2006 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 2035/2а-16/11 Харківським апеляційним адміністративним судом постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року по справі № 2035/2а-16/11 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича, Служби безпеки України про визнання неправомірним та скасування наказу відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року № К/800/29563/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року залишено без змін.

Крім того, дійсно, як про це вказує позивач частиною 7 ст. 9 КАСУ встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Позивач просить до правовідносин, що виникли з публічної служби застосувати аналогію закону ч. 9 ст. 171 КАСУ, згідно якої, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Для подолання прогалин у правовому регулюванні відносин застосовується інститут аналогії закону та права. Так, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Підставою для застосування аналогії закону є відсутність закону, що регулює подібні правовідносини. У контексті частини 7 статті 9 КАСУ це означає як відсутність відповідного правового акта так і неповноту, тобто, відсутність у ньому положень, які б урегульовували відповідні правовідносини.

Суд вказує на відсутність підстав для застосування аналогії закону, оскільки правовідносини, що склалися під час звільнення позивача з публічної служби врегульовані, зокрема, Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 р. № 551-XIV, Положенням про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001, тобто нормами матеріального права.

Позивач, просить подолати прогалини у правовому регулюванні правовідносин шляхом застосування норми процесуального права та не зазначає, зокрема, про те, якому саме правовому акту індивідуальної дії вищої юридичної сили протирічить наказ Голови Служби безпеки України №1257-ос від 04.08.2006 року.

Тому, суд вказує на врегульованість спірних правовідносин законодавством України, відсутність прогалин у правовому регулюванні та дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування інституту аналогії закону у зазначених правовідносинах.

Також суд не погоджується із позивачем щодо бездіяльності Голови СБУ, що полягає у не скасуванні ним наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач направив заяву про скасування цього наказу Голові СБУ 15.04.2015 р., а 21.04.2015 року зазначена заява була отримана посадовою особою СБУ, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії фіскального чеку, опису цінного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Питання надання відповіді на звернення громадян врегульовані Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р., наказом СБУ від 27.01.2005 № 44 «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2005 р. за N 240/10520.

Так, згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та п. 2.16 Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

До суду із зазначеною позовною вимогою ОСОБА_1 звернувся 27.04.2015 року, тобто до закінчення встановленого строку для розгляду звернень.

Крім того, оскарження бездіяльності відповідача -2 позивачем за вищевказаним зверненням позивача не має юридичних наслідків, оскільки Голова Служби безпеки України Наливайченко Валентин Олександрович у цій справі є співвідповідачем та бере участь при судовому розгляді справи через свого представника за довіреністю Скубака В.В., заперечуючи проти позову ОСОБА_1 з урахуванням заяви останнього про зміну предмету позову від 27.04.2015 року, в тому числі і в частині невідповідності прийнятого наказу № 1257-ос від 4 серпня 2006 року частині 1 ст. 61 Конституції України.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Пунктом 72 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001, зазначено, днем звільнення військовослужбовців з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом по органу (підрозділу, військової частини) виключено зі списків особового складу.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, серед іншого, може містити вимоги про скасування чи визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або окремих його положень, тобто судовій перевірці підлягає лише чинне рішення суб'єкта владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що наказом Голови Служби безпеки України від 29.09.2006 року №1533-ос позивач був звільнений в запас СБ України за п.п. «а» п. 65 та п.п. «е» п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, а наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 року позивач був виключений із списків особового складу про що йому стало відомо 11 жовтня 2006 року.

Таким чином, наказ Голови Служби безпеки України від 4 серпня 2006 року №1257-ос про накладення на позивача дисциплінарного стягнення станом на день звільнення позивача в запас втратив чинність, а тому, підстави для визнання його таким, що не відповідає частині 1 ст. 61 Конституції України відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно ст. 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення.

З аналізу зазначених правових норм, щодо строків реалізації виконання накладених дисциплінарних стягнень, строк звернення з позовом до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з приводу звільнення з військової служби, суд вважає, встановлено саме місячний строк звернення до суду з позовом. Наведені норми права з цього приводу кореспондуються з ч. 4 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якою зазначено, що дисциплінарні стягнення не скасовані до дня звільнення військовослужбовців у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Матеріали справи свідчать, що позивача було звільнено в запас наказом Голови Служби безпеки України від 29.09.2006 року №1533-ос, а наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 року позивач був виключений із списків особового складу про що йому стало відомо 11 жовтня 2006 року, з позовом він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду лише 06 вересня 2007 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду з позовною заявою.

Згідно ст. 100 КАС України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Перевіривши матеріали справи, суд зазначає, що позивач пропустив без поважних причин встановлений спеціальним законом місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні його адміністративного позову про що наполягав у судовому засіданні представник відповідачів, а також у поданих до суду письмових запереченнях 14 травня 2015 року.

Крім того, оскільки підставою для прийняття наказів від 29.09.2006 року №1533-ос та №189-ос від 10.10.2006 року був наказ від 4 серпня 2006 року №1257-ос про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, який втратив чинність, то відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачами, а відтак є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченко Валентина Олександровича, Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України Мусієнко Івана Івановича - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Бадюков Ю.В.

Судді Панченко О.В.

Тітов О.М.