Постанова № 44208678, 07.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 травня 2015 р. Справа № 802/610/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко Ігоря Валерійовича

позивача: Гатенюк Ю.Ю., Хоменчук К.Л.

відповідача: Бойко С.В., Доброштан Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-С"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2015 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось з адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитер-С» (далі - ТОВ «Кондитер-С», позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0009152203, №0009162203 від 05.11.2014 та №0010202203, №0010192203 від 12.12.2014.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки №2772/2203/36310071 від 22.10.2014, а відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0009152203, №0009162203 від 05.11.2014 та №0010202203, №0010192203 від 12.12.2014, вважає їх протиправними та просить скасувати.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві та додаткових поясненнях обґрунтуваннями та просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та пояснили, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В ході судового розгляду виникла необхідність для допиту свідків, а саме директорів ПП «Реджина Плюс»; ПП «Бергер Продакшн»; TOB «Мірошнік»; TOB «Метіс Капітал», які поставляли соняшникову продукцію ТОВ «Кондитер-С» відповідно до договорів поставки товару та підписували первинні документи по даним господарським операціям. Проте в судове засідання зазначені особи не з'явились. Враховуючи наявні матеріали справи, достатність письмових доказів та з метою вирішення адміністративної справи протягом розумного строку, суд вирішив розглядати справу за відсутності викликаних свідків.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що в період з 02.10.2014 по 15.10.2014 головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Доброштан Ніною Степанівною та Литвин Іриною Анатоліївною було проведено позапланову документальну перевірку TOB «Кондитер-С» (код ЄДРПОУ 36310071) по взаєморозрахунках із ПП «Реджина Плюс» (код ЄДРПОУ 35828333) за період січень 2014 року, ПП «Бергер Продакшн» (ЄДРПОУ 38347365) за період лютий-березень 2014 року, TOB «Мірошнік» (ЄДРПОУ 36149943) за період травень 2014 року, TOB «Метіс Капітал» (ЄДРПОУ 38606408) за період травень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №2772/2203/36310071 від 22.10.2014 про результати позапланової виїзної документальної перевірки TOB «Кондитер-С» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ПП «Реджина Плюс» за період січень 2014 року, ПП «Бергер Продакшн» за період лютий-березень 2014 року, TOB «Мірошнік» за період травень 2014 року, TOB «Метіс Капітал» за період травень 2014 року (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25) у загальній сумі 917749,00 грн. в тому числі:

- за січень 2014 року на суму 379569,00 грн.;

- лютий 2014 року на суму 66353,00 грн.;

- березень 2014 року на суму 246691,00 грн.;

- травень 2014 року 225136,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним актом TOB «Кондитер-С» звернулось до Вінницької ОДПІ із запереченнями. Однак, Вінницькою ОДПІ надано відповідь, що підприємство пропустило строки для подання заперечень на акт перевірки.

05.11.2014 Вінницькою ОДПІ на підставі висновків акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0009152203, яким TOB «Кондитер-С» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, всього на суму 1147186,00 грн., з яких 917749,00 грн. - за основним платежем, 229437,00 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення форма «В4» №0009162203, яким TOB «Кондитер-С» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72337,00 грн.

Не погодившись з проведеними донарахуваннями, TOB «Кондитер-С» 19.11.2014 оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України.

11.12.2014 TOB «Кондитер-С» отримано рішення про результати розгляду первинної скарги (вих. № 41/10/02-32-10-04 від 09.12.2014), яким було скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.11.2014 №0009162203 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2014 року на 71662,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0009162203 залишено без змін, також залишено без змін податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.11.2014 №0009152203 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1147186,00 гри., а також збільшено на 89578,00 грн. суму грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 05.11.2014 №0009152203, а скаргу залишено без задоволення.

На підставі зазначеного рішення Вінницькою ОДПІ 12.12.2014 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0010202203, яким збільшено грошові зобов'язання TOB «Кондитер-С» з податку на додану вартість за основним платежем - на суму 71662,00 грн., за штрафними санкціями - 17916,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0010192203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року на 675,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДФС України 19.02.2015 прийнято рішення №3310/16/99-99-10-01-01-23 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ, а скарга TOB «Кондитер-С» - залишена без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку господарським операціям між TOB «Кондитер-С» та ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал» судом встановлено, що між позивачем та контрагентами було укладено договори поставки товарів та додаткові угоди до даних договорів. Згідно з умовами договорів, контрагенти - ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал» зобов'язувались поставити олію соняшникову у визначених обсягах на користь позивача. TOB «Кондитер-С» зобов'язалось оплачувати поставлену продукцію. Транспортування товару здійснюється постачальниками - ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал».

Позивачем отримано від контрагентів товар - олію соняшникову за видатковими накладними: №РН-0000006 від 22.01.2014 на поставку 120,38 т.; №РН-0000008 від 22.01.2014 на поставку 62,18 т.; №РН-0000011 від 22.01.2014 на поставку 141,44 т.; №РН-0000184 від 27.02.2014 на поставку 100,24 т.; №РН-0000074 від 13.03.2014 на поставку 170,42 т.; №РН-0000076 від 17.03.2014 на поставку 36,86 т.; №РН-0000029 від 30.05.2014 на поставку 19,02 т.; №РН-0000015 від 30.05.2014 на поставку 28,83 т.

Пунктом 2.6 договорів поставки товару встановлено обов'язок постачальників здійснювати доставку товару в місце, визначене покупцем. Пункт доставки-порт Южний обумовлено пунктом 6 додатків до договорів, що підписувались на поставку кожної партії товару.

Всі поставки товару, які здійснили ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал» на користь TOB «Кондитер-С» супроводжувались податковими накладними, які належним чином зареєстровані в контролюючому органі, а саме: податкова накладна №6 від 22.01.2014, податкова накладна №8 від 22.01.2014, податкова накладна №11 від 22.01.2014, податкова накладна №184 від 27.02.2014, податкова накладна №74 від 13.03.2014, податкова накладна №76 від 17.03.2014, податкова накладна №29 від 30.05.2014, податкова накладна №15 від 30.05.2014. Факт передачі олії соняшникової підтверджується актами приймання-передачі товару.

В ході проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність формування TOB «Кондитер-С» податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Реджина Плюс» за січень 2014 року, ПП «Бергер Продакшн» за лютий-березень 2014 року, TOB «Мірошнік» за травень 2014 року, TOB «Метіс Капітал» за травень 2014 року.

Вказане обґрунтовується наступним:

1. По взаємовідносинах з ПП «Реджина Плюс».

Під час перевірки використано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 №1473/26-59-22-03/35828333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Реджина Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 року, в якому зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не можливо, підприємство має стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження». Директор підприємства - ОСОБА_6 надіслав заяву про свою непричетність до діяльності підприємства та його реєстрації, в якій зазначив, що жодного первинного документа та декларацій ПП «Реджина Плюс» не підписував, з жодним із підприємств-покупців та постачальників ніяких ділових чи фінансових взаємовідносин не мав, грошові кошти на рахунки не вносив, з рахунків не знімав, чекову книжку не підписував, печатку жодного дня не тримав у себе та не знає де вона може бути. У ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Реджина Плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Під час перевірки, також встановлено відсутність в журналі реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ запису про видачу посадовій особі TOB «Кондитер-С» ОСОБА_7 довіреності на отримання від цього контрагента олії рослинної, саме 22.01.2014 - в день підписання видаткових накладних на отримання товару від ПП «Реджина Плюс».

2. По взаємовідносинах з ПП «Бергер Продакшн».

Під час перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.04.2014 №1242/26-55-22-10/38347365 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Бергер Продакшн» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, лютий, березень 2014 року, в якому зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не можливо, підприємство має стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження». Вся податкова звітність підписана директором - ОСОБА_8, проте громадянин ОСОБА_8 у поясненні зазначив, що він ніякого відношення до ведення господарської діяльності ПП «Бергер Продакшн» не має та документів, які б підтверджували фінансово-господарську діяльність підприємства, не підписував. У ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Бергер Продакшн» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Під час перевірки, також встановлено відсутність в журналі реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ запису про видачу посадовій особі TOB «Кондитер-С» ОСОБА_7 довіреності на отримання від цього контрагента олії рослинної, саме 27.02.2014 та 13.03.2014 - в день підписання видаткових накладних на отримання товару від ПП «Бергер Продакшн».

3. По взаємовідносинах з TOB «Мірошнік».

Під час перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 №1708/26-55-22-09/36149943 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Мірошнік» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах за травень 2014 року, в якому зазначено, що підприємство має стан платника - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження», податкова декларація з ПДВ за травень 2014 року №9033671855 від 13.06.2014 з додатками не визнана податковою звітністю. Перевіркою встановлено, що у TOB «Мірошнік» відсутні необхідні потужності для здійснення господарських операцій (виробничі, офісні та складські приміщення, автомобільний транспорт, та трудові ресурси тощо).

4. По взаємовідносинах з TOB «Метіс Капітал».

Під час перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.06.2014 №1768/26-55-22-08/38606408 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Метіс Капітал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, в якому зазначено, що підприємство має стан платника - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження», податкова декларація з ПДВ за травень 2014 року підприємством не подано. Перевіркою встановлено, що у TOB «Метіс Капітал» відсутні необхідні потужності для здійснення господарських операцій (виробничі, офісні та складські приміщення, автомобільний транспорт, та трудові ресурси тощо).

Також, TOB «Кондитер-С» надано до перевірки копію Сертифіката відповідності серії ВВ, виданого ДП «Луганськстандартметрологія», зареєстрованого в Реєстрі за №UА1.039.ХО06136-13, на олію соняшникову нерафіновану невиморежину (пресовану). Виробником олії є Філія Мілоський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ТОВ «Біловодський елеватор». Однак, перевіркою встановлено, що згідно даних АІС «Податковий блок» з червня 2013 року по травень 2014 року ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал» не декларували взаємовідносин з Філією Мілоський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ТОВ «Біловодський елеватор».

Крім цього, в акті перевірки з посиланням на лист оперативного управління Вінницької ОДПІ від 03.10.2014 №1370/7/07-05-02 зазначено, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві розслідується кримінальне провадження №32014100060000055 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту створення невстановленими особами ряду фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «Метіс Капітал» та ТОВ «Мірошнік» з метою прикриття незаконної діяльності, а саме використовуючи реквізити та поточні рахунки зазначених підприємств, сприяли незаконному документальному оформленню фінансово-господарських операцій з нібито продажу товарів (робіт, послуг) діючим суб'єктам господарської діяльності.

До перевірки TOB «Кондитер-С» не надано підтверджуючі документи, які б засвідчували фактичне транспортування олії соняшникової (залізничні накладні, товарно-транспортні накладні).

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, усних заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, усі документи, які підтверджують реальні зміни в діяльності товариства, мають характер первинних документів.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким, чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку на додану вартість за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України суд зазначає, що для формування податкового кредиту існує декілька підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товари мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи, якими оформлені операції поставки олії соняшникової від контрагентів позивачу складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом з огляду на наведені критерії.

Фактичне виконання господарських операцій, по яких у контролюючого органу виник сумнів щодо їх реальності підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару.

Судом встановлено, що укладені позивачем з ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами.

Суд, вирішуючи спір, також критично оцінює, що посилання відповідача як на ознаку безтоварності господарської операції на ненадання товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару з огляду на наступне.

Так, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих які пов'язані із наданням транспортних послуг.

Як уже зазначалось, за умовами договорів поставки товару, придбана TOB «Кондитер-С» олія поставлялась на пункт поставки транспортом постачальників (ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал»), що не суперечить положенням ст. 532 ЦК України, а тому TOB «Кондитер-С» не був суб'єктом транспортних правовідносин, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку володіти товарно-транспортними накладними та пред'являти їх контролюючим органам.

У зв'язку із вказаним, TOB «Кондитер-С» не мало жодних господарських відносин із суб'єктами господарювання щодо транспортування олії, придбаної в ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал», і відповідно, документів, які підтверджували б переміщення товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання контролюючого органу на відсутність в журналі реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ запису про видачу посадовій особі TOB «Кондитер-С» ОСОБА_7 довіреності на отримання товару від ПП «Реджина Плюс» та ПП «Бергер Продакшн» спростовується наданою копією журналу реєстрації довіреностей, в якому міститься запис про видачу ОСОБА_7 20.01.2014 довіреності №658 на отримання в ПП «Реджина Плюс» ТМЦ, термін дії довіреності - до 31.01.2014 та довіреностей № 676 від 01.02.2014, №715 від 04.03.2014, №730 від 17.03.2014 на отримання в ПП «Бергер Продакшн» ТМЦ.

Крім того, судом встановлено, що придбаний у контрагента товар в подальшому реалізований ТОВ «Бел-Транс-Європа» та Компанії Альфа Трейдінг Лімітед, що підтверджується долученими до матеріалів справи контрактами від 10.01.2014 та від 28.02.2014, укладеними між TOB «Кондитер-С» та Компанією Альфа Трейдінг Лімітед та від 28.05.2014 укладеними між TOB «Кондитер-С» та ТОВ «Бел-Транс-Європа».

Виконання укладених контрактів підтверджується долученими до справи актами прийому-передачі від 06.07.2014, від 03.03.2014, від 19.03.2014, від 26.03.2014, від 22.01.2014, від 22.01.2014, від 22.01.2014 та вантажно-митними деклараціями.

Також, про реальність здійснення господарських операцій та подальше використання товару свідчить договір про надання митно-брокерських послуг № 004 від 03.02.2011, додаткова угода №1 до договору № 004 від 03.02.2011, відповідно до яких ТОВ «Дельта Вілмар СНД» надав послуги ТОВ «Кондитер-С» по виготовленню вантажно-митних декларацій для виконання зовнішньоекономічних контрактів, укладених між ТОВ «Кондитер-С» та ТОВ «Бел-Транс-Європа» та Компанії Альфа Трейдінг Лімітед.

Як свідчать матеріали справи в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідач в акті перевірки посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 №1473/26-59-22-03/35828333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Реджина Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 року; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1242/26-55-22-10/38347365 від 30.04.2014 про неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Бергер Продакшн» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2013 року, січень-березень 2014 року; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 №1708/26-55-22-09/36149943 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Мірошнік» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах за травень 2014 року; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.06.2014 №1768/26-55-22-08/38606408 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Метіс Капітал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.05.2014.

Однак, суд вважає, що дані підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих повідомлень-рішень, не є належним, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, як платника податків, є неправомірним.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. При цьому юридична відповідальність особи, згідно ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" встановлено, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець (замовник) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, на період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Реджина Плюс», ПП «Бергер Продакшн», TOB «Мірошнік», TOB «Метіс Капітал», контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними; податкові накладні зареєстровані у Реєстрі податкових накладних.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2015 витребувано у Печерського районного суду міста Києва вирок від 08.10.2014 по справі №757/28009/14-к з відміткою про набрання вироком законної сили.

22.04.2015 на адресу суду від Печерського районного суду міста Києва надійшов вирок від 08.10.2014 по справі №757/28009/14-к з відміткою, що рішення суду набрало законної сили 08.11.2014.

Відповідно до вказаного вироку директора ПП «Бергер Продакшн» ОСОБА_8 визнано винним за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.205 та ч. 1 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини стосуються лише злочинних дій посадової особи ПП «Бергер Продакшн» щодо здійснення умисних дій, які виразилися у фіктивному підприємництві, та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кондитер-С», і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ПП «Бергер Продакшн»,

Вирок Печерського районного суду м.Києва від 08.10.2014 у справі №757/28009/14-к, якою засновника та директора ПП «Бергер Продакшн» ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину за ч.2 ст.205 КК України, не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних. Доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагента не встановлено, у зв'язку з чим позбавлення його права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Бергер Продакшн» є безпідставним.

Сама ж по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що керівник ПП «Бергер Продакшн» був номінальним, податковим органом до суду не надано, узгодженості дій позивача та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, відповідачем не доведено.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

На підтвердження своїх заперечень представник відповідача також посилається на лист оперативного управління Вінницької ОДПІ від 03.10.2014 №1370/7/07-05-02 в якому зазначено, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві розслідується кримінальне провадження №32014100060000055 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту створення невстановленими особами ряду фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «Метіс Капітал» та ТОВ «Мірошнік».

У свою чергу, за змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Відтак, матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом ухилення від сплати податків, створення і діяльності фіктивних підприємств у відповідному кримінальному провадженні не є належними доказами у даній справі.

Окрім цього, доводи про злочинний умисел щодо отримання податкової вигоди має бути встановлений щодо конкретних посадових осіб підприємства. А тому, надати йому оцінку може лише компетентний суд під час розгляду кримінальної справи та ухвалення відповідного процесуального рішення, яке у разі набрання ним законної сили, відповідно до приписів ч.1, ч.3 ст.72 КАС України може бути використане під час розгляду цієї справи.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми податкового кредиту на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

Відсутність порушення податкового законодавства не надає підстав для застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідно до ст. 112 Податкового кодексу України фінансова відповідальність застосовується лише за порушення законів. Таким чином, враховуючи відсутність порушень ТОВ «Кондитер-С» вимог чинного законодавства, застосування у повідомленні-рішенні фінансової санкції також є безпідставним.

Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення №0009152203, №0009162203 від 05.11.2014 та №0010202203, №0010192203 від 12.12.2014 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до квитанції №ПН546 від 03.03.2015.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №0009152203 від 05.11.2014р., №0009162203 від 05.11.2014р., №0010202203 від 12.12.2014р., №0010192203 від 12.12.2014р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер -С" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна