Вирок № 44205767, 18.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12470/14-к 18.05.2015 18.05.2015 18.05.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої Олещук Т.Л.

суддів Пустовара М.Л., Кателіна В.П.

за участю секретаря Алексишинця М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12014150020003960 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Миколаївської області БороденкаС.А. на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2015 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня, уродженця м.Мелітополь Запорізької області, гр-на України, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 186, ст. 348, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Обуховського О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Провадження № 11-кп/784/311/15 Головуючий першої інстанції: Голубкін О.І.

Категорія: ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач апеляційного суду: ОлещукТ.Л.

Обвинувачений ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, змінах та доповненнях до неї просить скасувати вирок щодо нього повністю та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду 1-ої інстанції. В той же час просить перекваліфікувати його дії відносно ОСОБА_6 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, дії відносно ОСОБА_4 - з ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 123 КК України. Провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 186 та ст. 348 КК України закрити за недоведеністю його вини. Виключити з пред'явленого обвинувачення обтяжуючі покарання обставини: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115, ст. 348 КК України та призначити йому покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України - у вигляді 10 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 186 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 - у вигляді 10 років позбавлення волі, за ст. 348 КК України - у вигляді 10 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 186, ст. 348 КК України та призначено покарання:

за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України - 15 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15, п.п. 1,7 ч. 2 ст. 115 КК України - 14 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 186 КК України - 2 роки позбавлення волі;

за ст. 348 КК України - 9 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної лікарні 200,85 грн., на користь Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру 8860,61 грн., на користь потерпілого ОСОБА_7 майнову шкоду 5000 грн., на користь потерпілої ОСОБА_4 майнову шкоду 5050 грн. та моральну шкоду в сумі 20000 грн., на користь НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області витрати на проведення експертиз 12580,16 грн.. Вирішено питання про речові докази.

На обґрунтування своїх вимог обвинувачений ОСОБА_1 наполягає, що потерпілі своїми неправомірними діями відносно нього спровокували вчинення ним кримінального правопорушення. Потерпіла ОСОБА_4 була ініціатором конфлікту, виражалася в його бік нецензурною лайкою, вдарила його сумкою. Після цього потерпілий ОСОБА_6 наніс йому удар головою в перенісся. Стверджує, що зазначена поведінка потерпілих викликала в нього специфічний емоційно-психологічний стан, тобто стан сильного душевного хвилювання. Пояснює, що він не пам'ятає, як і чому він в ході конфлікту з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 витягнув ніж та спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Проте стверджує, що умислу на їх вбивство не мав. Коли в нього кинули сумку, він машинально підібрав її, не маючи умислу на її викрадення. Також стверджує, що не мав умислу вбивати потерпілого ОСОБА_8 Запевняє, що викинув ніж одразу, коли побачив ОСОБА_8. Вважає, що останній пошкодив бронежилет за інших обставин. ОСОБА_1 стверджує, що показання свідків, потерпілого ОСОБА_8 та його самого викладені у вироку невірно та суперечать тим, які були надані в судових засіданнях. Вважає, що суд 1-ої інстанції необґрунтовано врахував вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння як обтяжуючу покарання обставину, оскільки випив він не багато та причиною спричинення ним потерпілим тілесних ушкоджень стало не перебування в стані алкогольного сп'яніння, а сильне душевне хвилювання. Також з огляду на невелику різницю у віці між ним та потерпілими вважає, що суд 1-ої інстанції невірно врахував як обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину щодо особи похилого віку. Крім того, вказує, що на даний час відшкодував шкоду потерпілим, кримінальне правопорушення вчинив вперше, позитивно характеризується.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі, не оскаржуючи висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1, вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На його думку, дії ОСОБА_1 по епізоду замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки замах на вбивство працівника правоохоронного органу, кваліфікований за ст. 348 КК України, ОСОБА_1 вчинив після умисного вбивства ОСОБА_6 та замаху на вбивство ОСОБА_4, тобто вчинено особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Також зазначає, що судом невірно вирішено питання про вид та міру покарання ОСОБА_1. Суд необґрунтовано визнав пом'якшуючою покарання ОСОБА_1 обставиною - наявність в нього хронічних захворювань. Крім того, недостатньо враховано суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_1 злочинів, а саме: вчинення ним умисного вбивства та замаху на вбивство в громадському місці, безпричинно, зухвало, щодо осіб похилого віку, в стані сильного алкогольного сп'яніння, невиконання вимог працівників правоохоронного органу, вчинення замаху на вбивство працівника правоохоронного органу після вчинення вбивства та замаху на вбивство. При цьому прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, не розкаявся, заходів для відшкодування завданої потерпілим шкоди не здійснював, за місцем проживання характеризується посередньо. А тому вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. Крім того, вказує, що суд 1-ої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України не врахував вимоги ч. 3 ст. 68 КК України, відповідно до якої за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_1 наполягав на необґрунтованості апеляційної скарги прокурора. Посилається на те, що до кримінальної відповідальності притягається вперше, алкоголь не вживає, оскільки має хронічне захворювання - цукровий діабет, працював на державних підприємствах, займався підприємницькою діяльністю, одружений, виховав двох дітей. Наполягає на тому, що потерпілі своєю поведінкою спровокували його дії. Не погоджується з прокурором щодо обставин вчинених злочинів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_3 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора наполягає на відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 348 та ч. 2 ст. 115 КК України. Вважає, що підстави скасування вироку, зазначенні прокурором в апеляційній скарзі, відсутні. Заперечує посилання прокурора на відсутність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, та вказує на те, що останній раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні хворих батьків похилого віку, страждає хронічними захворюваннями, під час судового розгляду відшкодував заподіяну потерпілим шкоду, щиро каявся у вчинених злочинах, просив пробачення у потерпілих.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 15.07.2014р. приблизно о 22 год. 40 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупинці громадського транспорту «вул. Радянська», яка розташована по пр-ту Леніна в м. Миколаєві, в напрямку руху транспорту в сторону вул. Декабристів, звернув увагу на двох незнайомих йому осіб похилого віку - ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які сиділи на лавці зупинки та спілкувалися між собою.

У ОСОБА_1 виникла зневага до вказаних осіб. Усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці - на зупинці громадського транспорту, з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, з особливою зухвалістю у виді нахабного поводження, буйства, ОСОБА_1 дістав з кишені ніж та підійшов до ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які сиділи на лавці, не даючи йому жодного приводу до такої поведінки. ОСОБА_1 безпричинно, маючи умисел на позбавлення життя двох осіб, з хуліганських мотивів, зі значною силою почав наносити удари ножем в життєво важливі органи ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які не в змозі були чинити опір внаслідок несподіваного протиправного посягання на своє життя та здоров'я. Завдавши не менш п'яти ножових поранень кожному з потерпілих, у тому числі у життєво важливі частини тіла - шию, грудну клітину, ОСОБА_1, вважаючи, що виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, пішов з місця злочину, при цьому злочин відносно ОСОБА_4 не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_1, ОСОБА_6 завдано тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті, а саме: в області голови і шиї у вигляді синця в лобній області зліва, рани на боковій поверхні шиї, рани на задній поверхні шиї, в області тулуба у вигляді рани на передній поверхні грудної клітини, рани на надпліччі праворуч, в області кінцівок у вигляді рани на другому пальці правої кисті, садна на лівому колінному суглобі і правій гомілці. ОСОБА_4 завдано тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення, але у зв'язку з своєчасним наданням необхідної медичної допомоги, не призвели до її смерті, а саме: у вигляді поранення передньонижнього відділу шиї зліва, проникаючого поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені, різаних ран обох кистей з пошкодженням сухожилля згинача 2-го пальця лівої кисті.

Після цього, біля 22 год. 45 хв. ОСОБА_1 пішов з місця вчинення злочину у напрямку вул. Московська в м. Миколаєві, та, коли він відійшов від потерпілих на відстань біля 5-ти метрів, невстановлена слідством особа, яка знаходилась на зазначеній зупинці і бачила протиправні дії ОСОБА_1, з метою перешкодити йому зникнути з місця злочину, кинула йому у спину сумку ОСОБА_4, яка випала з рук потерпілої у ході нападу на неї. Побачивши вказану жіночу сумку, яка впала на землю, ОСОБА_1, реалізуючи виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, підняв із землі дану сумку, яка належала ОСОБА_4 та забрав її з собою, маючи можливість розпорядитися нею на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_1 відкрито заволодів жіночою сумкою ОСОБА_4 вартістю 45 грн. та речами, які знаходились в ній, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung SGH-B130» вартістю 250 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» вартістю 10 грн.; гаманцем вартістю 25 грн.; грошима на загальну суму 365,95 грн.; олівцем для макіяжу вартістю 3 грн.; блиском для губ вартістю 10 грн.; губною помадою вартістю 10 грн.; складним гребінцем для волосся вартістю 5 грн.; пенсійним посвідченням на ім'я ОСОБА_4, яке матеріальної цінності для потерпілої не представляє; зв'язкою ключів, яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 723,95 грн. Після чого, ОСОБА_1 побіг по вул. Московська в напрямку вул. Шевченка в м. Миколаєві.

В цей час працівник правоохоронного органу сержант міліції ОСОБА_8, молодший інспектор 1-го взводу роти спеціального підрозділу груп затримання батальйону міліції охорони Управління державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області, спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на службовому автомобілі у складі наряду «Замах 24» по охороні громадського порядку та майна здійснювали патрулювання території Центрального району м. Миколаєва.

За вказівкою оперативного чергового ММУ УМВС України в Миколаївській області, відразу після вчинення ОСОБА_1 вказаних злочинів наряд «Замах 24» почав переслідувати останнього.

Пересуваючись на службовому автомобілі по вул. Московська в м. Миколаєві ОСОБА_8 біля 22.50 год. побачив ОСОБА_1, який біг, тримаючи в руках ніж та жіночу сумку. ОСОБА_8 вибіг з автомобілю та почав наздоганяти ОСОБА_1, при цьому він та інші співробітники міліції, які знаходилися в складі наряду «Замах 24», голосно кричали ОСОБА_1: «Стояти. Міліція», вимагаючи зупинитися. Усвідомлюючи, що зупинитися йому наказують працівники міліції при виконанні своїх службових обов'язків, які були у форменому одязі та переслідували його на службовому автомобілі, який має специфічні розпізнавальні знаки, ОСОБА_1 на їх законні вимоги не реагував, продовжуючи бігти.

З метою уникнення затримання і відповідальності за вчиненні раніше злочини, реалізуючи свій намір, ОСОБА_1 несподівано зупинився напроти будинку №34 по вул. Московська в м. Миколаєві та повернувся обличчям до ОСОБА_8, який наздоганяв його та в цей час впритул наблизився до нього. ОСОБА_1, діючи умисно, зі значною силою цілеспрямовано наніс один удар лезом ножа, який тримав у своїй руці, в область грудної клітини співробітника міліції, усвідомлюючи наслідки від нанесеного удару та бажаючи їх наставання. Однак, довести свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті працівнику правоохоронного органу до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі - попаданням леза ножа у металеву пластину бронежилета «Панцир 3-95», який знаходився на ОСОБА_8, у зв'язку з чим нанесений ОСОБА_1 удар не завдав шкоди його здоров'ю, та застосуванням працівником міліції до злочинця заходів фізичного впливу, спецзасобу «Терен 4 М» та наручників, в результаті чого той був затриманий і покладений ним на асфальт.

Дії ОСОБА_1 судом 1-ої інстанції кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене з хуліганських мотивів; за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України як замах на умисне вбивство, вчинений відносно двох осіб з хуліганських мотивів; за ч. 1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж); за ст. 348 КК України як замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. При цьому суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 по епізоду замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України як замаху на умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство не потребують, оскільки стаття 348 КК України є спеціальною нормою. З огляду на таке, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України була виключена з обвинувачення як зайва.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд 1-ої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, особу ОСОБА_1, який характеризується посередньо. Як обставини справи, що пом'якшують покарання, враховано наявність у обвинуваченого хронічних захворювань. Обтяжуючими покарання обставинами визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які уточнили апеляційні вимоги, просили оскаржуваний вирок скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винним за ст. 348 та ч. 1 ст. 186 КК України, кримінальне провадження за цим обвинуваченням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаних злочинів, в іншій частині вирок змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого за епізодом умисного вбивства ОСОБА_6 на ст. 116 КК України, за епізодом замаху на вбивство ОСОБА_4 - на ст. 123 КК України, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, прокурора, який просив вирок суду 1-ої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого заперечував, потерпілу ОСОБА_4, яка заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні й викладених у вироку доказах.

Дії ОСОБА_1 за епізодами вбивства ОСОБА_6 та замаху на вбивство ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене з хуліганських мотивів та за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України як замах на умисне вбивство, вчинений відносно двох осіб з хуліганських мотивів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що його дії за вказаними епізодами слід кваліфікувати, як умисне вбивство та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, є безпідставними та спростовуються наведеними у вироку доказами.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що вона з ОСОБА_6 15.07.2014р. близько 22.40 год. знаходились на зупинці громадського транспорту "вул. Радянська" в м. Миколаєві. Вони сиділи на лавочці, чекаючи маршрутне таксі. В той же час зі сторони вул. Московська до них підійшов ОСОБА_1, який знаходився в стані сп'яніння, зупинився перед ними та щось незрозуміле їм сказав. Вона сказала йому, щоб він відійшов і не заважав їм спілкуватися. ОСОБА_1 посміхнувся та відійшов у сторону. Крім них, на зупинці знаходилось багато молодих людей, приблизно 20-30 осіб. ОСОБА_1 походив між ними, а потім знову підійшов до неї та ОСОБА_6, дістав з кишені ніж, яким почав наносити їм удари. Вона не пам'ятає, що саме далі відбувалось, оскільки втратила свідомість. Коли вона знову прийшла до тями, то побачила, що була вся в крові, і в цей час ОСОБА_1 намагався нанести удар ОСОБА_6 ножем в область живота, який був без свідомості. Вона почала кричати про допомогу та намагалась нанести удар ОСОБА_1 по голові своєю сумкою, щоб він не наніс удар ОСОБА_6, але сумка випала у неї з рук, а вона сама впала на землю. Коли піднялась, то побачила, що ОСОБА_1 побіг в сторону вул. Московської.

При цьому потерпіла ОСОБА_4 заперечувала ті обставини, на які посилається обвинувачений, що вона або ОСОБА_6 спровокували дії ОСОБА_1. ОСОБА_4 послідовно стверджувала, що ОСОБА_1 безпричинно, раптово почав наносити їй та ОСОБА_6 удари ножем, а вони лише захищались від його нападу руками.

Показання потерпілої ОСОБА_4 узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, в тому числі: з показаннями свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні показав, що в середині літа 2014 року близько 23.00 год. він разом зі своїм другом сиділи на лавочці зупинки громадського транспорту "вул. Радянська" по пр. Леніна в м. Миколаєві та чекали на маршрутне таксі. Зліва від них на сусідній лавочці на відстані біля 4-5 метрів сиділи чоловік та жінка. До них підійшов ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та спитав котра година. Вони відповіли йому, ОСОБА_1 намагався ще щось їм говорити, але що саме, свідок не розчув. Після цього ОСОБА_1 відійшов від них, але потім знову повернувся та попросив в них закурити, проте вони йому відмовили. Потім ОСОБА_1 відійшов від них трохи далі, дістав якийсь предмет з кишені, розвернувся та накинувся на чоловіка та жінку, які сиділи на лавочці. Він бачив, як ОСОБА_1 наносив удари ножем потерпілим, але не може сказати точну кількість ударів та в які саме місця їх наносив, оскільки все було дуже швидко. Декілька хлопців намагались його зупинити і ОСОБА_1 почав повільно відходити в сторону. Один з хлопців підняв жіночу сумку чорного кольору, яка лежала на землі недалеко від лавки, на якій сиділи потерпілі, та кинув її в спину ОСОБА_1, який розвернувся, підняв сумку та почав тікати з місця події в напрямку вул. Московської.

Таким чином, показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 спростовують твердження обвинуваченого про те, що ОСОБА_4 була ініціатором конфлікту, висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою, а ОСОБА_6 наніс йому удар головою в перенісся, що викликало у нього стан сильного душевного хвилювання.

Крім того, допитаний в суді 1-ої інстанції ОСОБА_1, хоча не визнавав свою вину у вчиненні своїх дій щодо потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з хуліганських мотивів, проте пояснював свої дії інакше, ніж в апеляційній скарзі, вказував, що пам'ятає лише деякі моменти події, оскільки перебував в стані патологічного сп'яніння.

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 374 від 19.08.2014р. ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням та затримкою психічного розвитку на період інкримінованого йому діяння не страждав. У період часу інкримінованого йому діяння у нього не відмічалось тимчасового хворобливого стану, він знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_1 на момент вчинення протиправних дій не знаходився в емоційному стані, в тому числі і фізіологічному афекті, який суттєво вплинув на його свідомість та поведінку. Експерт ОСОБА_12, яка проводила вказану експертизу, в суді, підтвердивши зроблені нею висновки, показала, що в період часу інкримінованого діяння у ОСОБА_1 не відмічалось ніякого тимчасового хворобливого психічного стану, він перебував в стані простого алкогольного сп'яніння. З приводу доводів обвинуваченого про вчинення даного кримінального правопорушення в стані паталогічного сп'яніння пояснила, що патологічне сп'яніння це виключний стан, який зустрічається у судово-психіатричній практиці дуже рідко. Для даного стану характерно вживання на фоні емоційного або фізичного напруження невеликої кількості алкоголю. Ніяких ознак патологічного сп'яніння у ОСОБА_1 не було. Для проведення експертизи їм була надана амбулаторна карта ОСОБА_1, в якій зазначено, що він хворіє цукровим діабетом, але прийняття одночасне ліків та вживання алкоголю не могло вплинути на його дії та пам'ять.

За встановлених обставин суд 1-ої інстанції правильно зробив висновок, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочинні дії відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 саме з хуліганських мотивів. При цьому про спрямованість його умислу на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим свідчать знаряддя злочину - ніж, кількість та локалізація спричинених останнім тілесних ушкоджень.

Так, згідно висновку експерта №1774 від 12.08.2014р. смерть ОСОБА_6 настала внаслідок зовнішньої та внутрішньої кровотечі від проникаючих колото-різаних поранень шиї та серця. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено 5 ножових поранень: рана на боковій поверхні шиї праворуч з рановим каналом, пошкодженням яремної вени та зовнішньою кровотечею, рана на задній поверхні шиї (поверхнева), рана на передній поверхні грудної клітини з рановим каналом та пошкодженням серцевої сорочки і серця з кровотечею, рана в надпліччі праворуч (поверхнева), рана на другому пальці правої кисті з ушкодженням м'яких тканин та судин з зовнішньою кровотечею. Рана на боковій поверхні шиї праворуч з рановим каналом, пошкодженням яремної вени та зовнішньою кровотечею за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних пошкоджень, які привели до смерті потерпілого. Рана на передній поверхні грудної клітини з рановим каналом та пошкодженням серцевої сорочки і серця з кровотечею за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних пошкоджень небезпечних для життя в момент спричинення. За наявності вказаних тілесних ушкоджень навіть при наданні медичної допомоги збереження життя ОСОБА_6 малоймовірно. Рана на другому пальці правої кисті може свідчити про самозахист чи боротьбу в момент посягання на життя та здоров'я потерпілого.

Згідно висновку експерта №1137 від 05.08.2014р. у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у виді - поранення переднє-нижнього відділу шиї зліва, проникаючого поранення грудної клітини з пошкодженням правої легені з травматичним частковим пневмотораксом та малим гемотораксом, підшкірної емфіземи справа (рана в 3-м м\р по середнє-ключичній лінії), різаних ран обох кистей з пошкодженням сухожиль згинача 2-ого пальця лівої кисті. Дані тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до моменту звернення за медичною допомогою в результаті неодноразового впливу колючо-ріжучого предмету, не виключно - леза клинка ножа при зануренні у тіло людини та впливу леза клинка ножа. Тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини з пошкодженням правої легені з травматичним частковим пневмотораксом та малим гемотораксом, підшкірної емфіземи справа (рана в 3-м м\р по середнє-ключичній лінії) відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя; пошкодження у виді різаних ран обох кистей з пошкодженням сухожиль згинача 2-ого пальця лівої кисті відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою розладу здоров'я на строк більше 21 дня (виходячи зі звичайних строків лікування при даній патології); пошкодження у виді поранення переднє-нижнього відділу шиї зліва відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, завдавши не менш п'яти ножових поранень кожному з потерпілих, у тому числі у життєво важливі органи - шию, грудну клітину, виконав всі дії, які були спрямовані на заподіяння смерті потерпілим, в результаті чого потерпілий ОСОБА_6 помер на місці події, а злочин відносно ОСОБА_4 не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки їй була надана своєчасна медична допомога.

З огляду на наведене підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 за даними епізодами на менш тяжкі злочини, як він того просить, не вбачається.

Доводи обвинуваченого про необхідність скасування вироку в частині його засудження за ч.1 ст. 186 КК України і закриття провадження за цим обвинуваченням у зв'язку з відсутністю його діях складу злочину є безпідставними. Як встановлено, ОСОБА_1, знаючи про те, що сумка, яку він підібрав, є чужим майном, нехтуючи вимогами потерпілої ОСОБА_4 та інших осіб повернути сумку, втік з нею з місця злочину, та, не зважаючи на переслідування, продовжив утримувати її, поки не був затриманий працівниками міліції. Вказаних обставин події обвинувачений не заперечує. Тому його твердження про те, що він при цьому не мав умислу на викрадення майна потерпілої, не є слушними.

Що стосується тверджень обвинуваченого про те, що він не вчиняв замаху на вбивство працівника правоохоронного органу - потерпілого ОСОБА_8, то вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні й викладеними у вироку доказами:

так, потерпілий ОСОБА_8 показав суду, що він працює молодшим інспектором спеціального підрозділу груп затримання УДСО при УМВС України. 15.07.2014р. він в складі ППС разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знаходились на чергуванні. Приблизно о 22.45 год. вони отримали сигнал від чергового по "102", що на зупинці громадського транспорту "вул. Радянська" по пр. Леніна в м. Миколаєві невідомий погрожує перехожим предметом, схожим на ніж. Приблизно через хвилину вони на службовому автомобілі прибули на місце події, де побачили закривавлену потерпілу ОСОБА_4, яка сиділа на лавці та трималась руками за шию. Біля неї на землі лежав чоловік. Вони викликали карету "швидкої медичної допомоги" та передали ще одному наряду, щоб вони під'їхали на місце події та надали допомогу. Люди, які знаходились на зупинці громадського транспорту сказали, що невідомий побіг по вул. Московська в сторону вул. Шевченка, після чого вони почали його переслідувати. Рухаючись по вул. Московській, на перехресті з вул. Шевченка вони побачили ОСОБА_1, він біг по вулиці і за ним біг хлопець на відстані біля 50 метрів. ОСОБА_1 тримав в лівій руці жіночу сумку чорного кольору, а в правій руці - ніж. Вони проїхали на службовому автомобілі трохи далі, щоб встигнути вийти з машини та затримати його. Коли вони зупинились та вийшли з машини, ОСОБА_1 біг напроти них, і сержант ОСОБА_9 зробив йому підніжку, але він не впав та продовжив бігти далі. Після цього він разом з сержантом ОСОБА_10 намагались наздогнати ОСОБА_1, кричали йому вслід, що вони працівники міліції та просили його зупинитись. Коли між ним та ОСОБА_1 була відстань менше шагу, обвинувачений різко розвернувся у його бік та наніс йому один удар ножем в область грудної клітини. Він був одягнений у бронежилет і від нанесеного удару ніж випав у ОСОБА_1 з руки. ОСОБА_10 один раз застосував відносно ОСОБА_1 газовий балончик. Після цього вони застосували міри фізичного впливу для затримання ОСОБА_1, поклали його на землю, одягнули наручники та викликали слідчо-оперативну групу.

Показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини вчинення злочину узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є аналогічними та підтверджують, що, коли вони затримували ОСОБА_1 він в одній руці тримав ніж, а в іншій жіночу сумку. При затриманні ОСОБА_1 розвернувся та наніс удар ножем ОСОБА_8 в область грудної клітини. Від удару ніж впав у ОСОБА_1 з рук на землю.

Як вбачається з матеріалів справи, при огляді місця події 15.07.2014р. біля будинку №34 по вул. Московській в м. Миколаєві, де було затримано ОСОБА_1, було виявлено та вилучено жіночу сумку чорного кольору, яка належала потерпілій ОСОБА_4, а також ніж та кросівки синього кольору з нашаруваннями бурого кольору, які належали обвинуваченому.

Згідно висновку експерта № 1278-702-1270 від 20.08.2014р. на вилученому ножі виявлені генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини на лезі ножа є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, які визначені в зразках крові потерпілого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4 Генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини на руків'ї ножа є змішаними та містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб, які визначені в зразках крові підозрюваного ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4 Предмет, наданий на експертизу, є складним ножем господарсько-побутового призначення і до категорії холодної зброї не відноситься. Виготовлений промисловим способом.

Згідно висновку експерта №640 від 06.08.2014р. генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини у змиві з жіночої сумочки збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові потерпілого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4Згідно висновку експерта №641 від 13.08.2014 р. генетичні ознаки слідів крові та клітин на лівому кросівку є змішаними, містять генетичні ознаки визначені в зразку крові підозрюваного ОСОБА_1 та генетичні ознаки визначені в зразку крові потерпілої ОСОБА_4 і не містять генетичних ознак зразка крові потерпілого ОСОБА_6.

З висновку експерта №162 від 28.08.2014р. вбачається, що на тканині бронежилета є одне колото-різане ушкодження, яке могло утворитися від однократної дії колючо-ріжучого предмета, типу клинка ножа, що має відносно гострий кінець, двостороннє гостре заточування, обух шириною до 0,2 см з більш вираженим лівим ребром, з найбільшою шириною поринулої частини клинка в межах 1.6-1,7 см. Не виключається можливість утворення ушкодження на тканині бронежилета від дії клинка ножа представленого на експертизу.

Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та наведені письмові докази спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що він викинув ніж, ще до його затримання працівниками міліції, а також про те, що він не наносив ОСОБА_8 удару ножем, а останній пошкодив бронежилет за інших обставин.

Крім того, спротив, який чинив працівникам міліції ОСОБА_1 при затриманні, вказує, що саме за цих обставин він отримав тілесні ушкодження, та пояснюють наявність слідів його крові на сумці та кросівках, вилучених у нього після його затримання.

Доводи обвинуваченого проте, що суд неправильно визнав обставинами, що обтяжують покарання - вчинення ним злочинів в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне:

Як вбачається з показань ОСОБА_1 в суді, в той день 15.07.2014р. він випив 150 грамів самогону. Через деякий час він пішов до бару "Шульц", де випив 5 келихів пива. Пояснював, що був сильно п'яний, тому пам'ятає лише деякі моменти вчинених ним злочинних дій.

Таким чином, зазначені пояснення обвинуваченого та обставини вчинення ним злочинів вказують на те, що суд 1-ої інстанції правильно визнав, як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння.

Також суд обґрунтовано визнав обтяжуючою покарання обвинуваченого обставиною - вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 - 1945 року народження.

Твердження ОСОБА_1, що показання свідків, потерпілого ОСОБА_8 та його самого викладені у вироку невірно та суперечать тим, які були надані в суді, не відповідають дійсності, оскільки ці його твердження спростовуються звукозаписом судового розгляду.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_1 не вбачається.

Що стосується апеляційних вимог прокурора, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вироку, суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 по епізоду замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України як замаху на умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство не потребують, оскільки стаття 348 КК України є спеціальною нормою. З огляду на таке, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України була виключена з обвинувачення як зайва.

Проте, таке рішення суду з точки зору застосування закону України про кримінальну відповідальність є неправильним.

Як роз'яснено в п. п. 12, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів, захисника чи представника особи або їх близьких родичів, начальника військової служби чи іншої особи, яка виконує обов'язки з військової служби, представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, за наявності відповідних підстав належить кваліфікувати тільки за статтями 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті. За п. 13 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікуються дії особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу. Відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи була винна особа раніше засуджена за перший злочин, вчинила вона закінчене вбивство чи готування до нього або замах на нього, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину. Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене вбивство чи готування до нього або замах на нього, ці його дії підлягають самостійній кваліфікації, а повторно вчинене вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Окремо кваліфікуються діяння й у випадках, коли спочатку було вчинено закінчене умисне вбивство, а потім - готування до такого ж злочину чи замах на нього.

Виходячи з цього, обґрунтованими є доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_1 по епізоду замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки замах на вбивство працівника правоохоронного органу, кваліфікований за ст. 348 КК України, ОСОБА_1 вчинив після умисного вбивства ОСОБА_6 та замаху на вбивство ОСОБА_4, тобто вчинено особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Тому вирок суду 1-ої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_8 підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 420 КК України, яким дії ОСОБА_1 за вказаним епізодом слід кваліфікувати за ст. 348 КК України, як замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, та за ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з призначенням ОСОБА_1 за вказаними статтями відповідного покарання, з посиленням покарання за ст. 348 КК України, як того просить прокурор.

Також слушними є доводи прокурора про те, що суд 1-ої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_4, не врахував вимоги ч. 3 ст. 68 КК України, відповідно до якої за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією відповідної статті Особливої частини КК України. Тому в цій частині оскаржуваний вирок підлягає зміні у зв'язку з пом'якшенням призначеного обвинуваченому покарання у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 408 КПК України.

Разом з тим апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги прокурора про призначення обвинуваченому покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_6 у виді довічного позбавлення волі, оскільки прокурор не навів для цього переконливих мотивів та не врахував, що покарання є заходом примусу до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в обмежені прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також направлено на запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

У даному випадку призначене вироком суду ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років відповідає зазначеній меті, оскільки призначено з урахуванням можливості його виправлення при ізоляції від суспільства на певний строк.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003р. суди повинні призначати покарання із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу винного, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд 1-ої інстанції при вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченому вказаних вимог дотримався.

Визнання судом 1-ої інстанції як пом'якшуючу покарання обвинуваченого обставину - наявність у нього хронічного захворювання, що підтверджується медичними документами, не суперечить вимогам ст. 65, ч.2 ст. 66 КК України.

На даний час обвинувачений ОСОБА_1 повністю відшкодував завдану потерпілим майнову та моральну шкоду, що підтвердила в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_4, що також є обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до п. 2 ч.1 ст. 66 КК України.

Звертаючись до суду з останнім словом, обвинувачений ОСОБА_1 каявся у скоєному, висловлював жаль з приводу наслідків його дій, просив пробачення у потерпілих.

Згідно даних про особу обвинуваченого, він - віком 52 роки, вперше вчинив злочини, до цього характеризувався лише з позитивної сторони, має міцні соціальні зв'язки - одружений, виховав двох дітей, має батьків похилого віку, постійно працює, на обліку у нарколога не перебуває.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України призначено покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Керуючись ст. ст. 405, 407, п. 1 ч.1 ст. 408, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 420 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Миколаївської області БороденкаС.А. задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_8 скасувати, постановити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 за вказаним епізодом обвинувачення за ст. 348 КК України та за ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, призначити покарання: за ст. 348 КК України - 10 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі.

Цей же вирок відносно ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання за ч.2 ст. 15, п.п.1, 7 ч.2 ст. 115 КК України змінити, пом'якшити покарання до 10 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за п. 7 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 186 КК України - на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю зазначених злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду 1-ої інстанції залишити без зміни.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційні скарги можуть бути подані до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня вручення копії вироку.

Головуюча

Судді