Ухвала суду № 44199716, 15.05.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/6732/13-к провадження № 1-кп/415/284/15

У Х В А Л А

15.05.15року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

при секретарі Лябах Е.Е.

за участю: прокурора Сичова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Лисичанська Луганської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, не працюючої, раніше судимої 05.02.2013 року Лисичанським міським судом за ст.ст. 309 ч.1, 75 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої в АДРЕСА_2,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2015 року до Лисичанського міського суду Луганської області з апеляційного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013030240003118 від 04 вересня 2013 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1 КК України.

Ухвалою суду від 06 травня 2015 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до судового розгляду.

В судове засідання обвинувачена ОСОБА_1, яка утримується в СІЗО м. Луганська доставлена не була, у зв'язку зі знаходженням зазначеної установи на непідконтрольній Україні території, що унеможливлює її доставку до суду.

Захисник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується телефонограмою від 06.05.2015 року.

В судовому засіданні прокурор висловив думку щодо неможливості проведення судового засідання без участі обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника, при цьому, звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні останньої.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, середньої та невеликої тяжкості, за які, згідно санкцій статей передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, від 2 до 5 років, а також у виді обмеження волі на строк до 3 років - відповідно, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, а ризики не зменшились, оскільки раніше обвинувачена притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочину в сфері обігу наркотичних засобів, з 2013 року знаходиться на обліку Лисичанського наркологічного диспансерного відділення з синдромом залежності в результаті вживання опіоїдів, не працює, не одружена, дітей не має, злочини вчинила в період іспитового строку, соціальні фактори, які б утримували її за місцем проживання, відсутні, а також з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень в яких вона обвинувачується, існують ризики, що перебуваючи на волі остання може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченої спливає, судовий розгляд триває, свідки, зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування не допитані, а також у зв'язку з не доставкою до суду обвинуваченої ОСОБА_1, з причин утримання останньої в СІЗО м. Луганська, що знаходиться на непідконтрольній Україні території, просив суд продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на 60 діб.

Суд, заслухавши доводи прокурора щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1, а також, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, вважає клопотання старшого прокурора прокуратури м. Лисичанська ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні встановлено, що у відношенні ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді від 11 жовтня 2013 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в судовому провадженні було продовжено в порядку ст. 331 КПК України ухвалами Лисичанського міського суду від 17.12.2013 року та 19.02.2014 року, до 01.03.2014 року та до 01.05.2014 року відповідно.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 03.04.2014 року ОСОБА_1 засуджена за ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1, 70 ч.1, 71 КК України до 6 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна, запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишено без змін.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Харківської області від 26.03.2015 року, якою вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 03.04.2014 року скасовано а кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 не визначений, а тому, суд приходить до висновку, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої слід відраховувати з дати винесення ухвали апеляційного суду Харківської області, тобто з 26 березня 2015 року.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1 КК України, які відповідно до санкції статей караються позбавленням волі від 6 до 10 років, від 2 до 5 років, а також обмеженням волі на строк до 3 років та відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, середньої та невеликої тяжкості.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачена може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень в яких вона обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»), а також відсутність міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачена не одружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює. Крім того, репутація обвинуваченої: яка з 2013 року знаходиться на обліку Лисичанського наркологічного диспансерного відділення з синдромом залежності в результаті вживання опіоїдів, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочину в сфері обігу наркотичних засобів та в період іспитового строку знову вчинила умисні злочини пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, не має постійного місця роботи та єдиного джерела доходів, вказує на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення. Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Враховуюче вищевикладене, а також відсутність підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, суд вважає необхідним продовжити у відношенні ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

Крім того, суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 318 КПК України, проведення судового засідання за відсутністю сторони захисту - обвинуваченої та її захисника є неможливим, а отже судовий розгляд у даному кримінальному провадженню належить відкласти, забезпечивши у ньому участь осіб, що не з'явились.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 318, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030240003118 від 04 вересня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1 КК України відкласти на 05 червня 2015 року на 09 годину 00 хвилин.

Про час та місце проведення судового засідання повідомити прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, захисника, та обвинувачену.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307ч.2, 309 ч.2, 311 ч.1 КК України на 60 днів, тобто по 13 липня 2015 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 13 липня 2015 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова