Рішення № 44198833, 18.05.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4452/15-ц

Провадження № 2/344/2548/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - суддіТатарінової О.А.

секретарі Білоган Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання за власний рахунок знести гараж та повернути самовільну зайняту земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківська міська рада звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про знесення гаражу та повернення земельної ділянки, стягнення судових витрат.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 самочинно встановив гараж, чим здійснив самовільне захоплення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, не отримавши належним чином згоди виконавчого комітету на тимчасове встановлення тимчасових споруд.

В судове засідання представник позивача не з"явилась, подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовільнити та розглянути справу без її участі.

В судове засідання відповідач не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.Ч.2 цієї статті передбачає, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно із ч.ч. 1,2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. У будь-якому випадку підставою для передачі громадянам та юридичним особам, зокрема, земельних ділянок державної або комунальної власності є рішення уповноваженого органу.

За змістом ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства , зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

12.09.2014 року складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.4), а 30 жовтня 2014 року винесено постанову адміністративної комісії про притягнення відповідача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.5) за порушення правил благоустрою та самовільне зайняття земельної ділянки

На момент подання позову до суду, а також час прийняття рішення, дозвільних документів на встановлення гаражу відповідачем не виготовлено.

Як вбачається із вимог ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, а також державного контролю дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні і забудові відповідних територій, зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів.

Окрім діючої норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», про що зазначалось вище, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 23.12.2014 р. року прийнято рішення № 690, яким зобов'язано відповідача демонтувати самовільно встановлений гараж (а.с.8).

Вищезазначене рішення відповідачем виконано не було,що підтверджується актом від 12.02.2015 року (а.с.7).

Положенням про порядок надання та продовження терміну дії дозволу на тимчасове встановлення збірно-розбірних металевих гаражів в дворах багатоквартирних житлових будинків на території загального користування м. Івано-Франківська, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 року №619-21,зі змінами внесеними рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 06.02.2014 року № 1325-41 п.10, передбачено, що підставою для тимчасового встановлення збірно-розбірного металевого гаража є витяг з рішень виконавчого комітету міської ради щодо надання дозволу на тимчасове встановлення збірно-розбірного металевого гаража та договір тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення збірно-розбірного металевого гаража.

Як слідує із ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Зважаючи на те, що рішення Івано-Франківською міською радою про надання дозволу ОСОБА_1 у користування земельної ділянки під гараж не приймалось, земельна ділянка для цієї мети не виділялась, також позивач неодноразово звертався до відповідача із попередженням про знесення самовільно встановленого об'єкту (гаража), які залишились без відповідного реагування, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року, ст. 78,83,116, 125,126,212 Земельного кодексу України, ст. ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання за власний рахунок знести гараж та повернути самовільну зайняту земельну ділянку задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести гараж по АДРЕСА_1 та повернути самовільну зайняту земельну ділянку під вказаним об'єктом Івано-Франківській міській раді.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок на наступний розрахунковий рахунок : ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код ЄДРПОУ 04054346, р/р 35416002044841, отримувач виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТатарінова О.А.