Ухвала суду № 44192736, 13.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/3724/14 Головуючий у І інстанції Слободян Н.П.Провадження № 22-ц/780/2600/15 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 46 13.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2015 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, садівничого товариства «Веселка» в особі ОСОБА_5, треті особи: Іванківська районна державна адміністрація Київської області, Управління Держкомзему у Іванківському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації,-

встановила:

у грудні 2014 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що згідно розпорядження Іванківської РДА від 13.10.2010 року №1839 ОСОБА_4, члену садівничого товариства «Веселка», передано у власність земельну ділянку НОМЕР_3 площею 0,0584га., на території Оливської сільської ради Іванківського району Київської області для ведення садівництва.

На підставі цього розпорядження вона 11.07.2011 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №322200001001103 (кадастровий номер НОМЕР_2).

У відповідності до довідки СТ «Веселка» ОСОБА_4 має земельну ділянку без номера, яка не відповідає справжньому розташуванню земельної ділянки НОМЕР_3. Це інша ділянка, тому розпорядження РДА не відповідає дійсності і його не існує на зареєстровану ділянку, що є порушенням ст.116 Земельного кодексу України. З 2004 року він, позивач ОСОБА_2, користується земельною ділянкою НОМЕР_3 площею 0,09га., та постійно сплачує членські внески.

Всупереч вимог ч.6 ст.118, ст.122 Земельного кодексу України ОСОБА_4 не отримувала погодження від ОСОБА_2 на вилучення земельної ділянки НОМЕР_3 в СТ «Веселка», яка перебувала у його користуванні.

24.06.2009 року ОСОБА_2 купив будинок на земельній ділянці НОМЕР_3, про що було повідомлено правлінню СТ, але незважаючи на це правління передало будинок і земельну ділянку ОСОБА_4

11.07.2011 року на ОСОБА_4 реєструється земельна ділянка без номера площею 0,0584га., на яку не існувало розпорядження Іванківської РДА про передачу її у приватну власність, в т.ч. і її частина (0,03га.), що належала ОСОБА_2 Це суперечить ч.1 ст.120 ЗК, так як земля не може передаватись без врахування існуючого будинку на земельній ділянці, а право власності на землю повинно переходити до нового власника.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 02.10.2012 року підтверджено факт купівлі ОСОБА_2 будинку на земельній ділянці площею 0,09га. В 2013 році на ділянці НОМЕР_3 площею 0,09га., зареєстрований ОСОБА_3, як член СТ «Веселка».

09.12.2013 року ОСОБА_3 одержав наказ Головного управління Держземагенства про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для подальшої приватизації земельної ділянки. Та розробити це не можливо без скасування державного акта на земельну ділянку ОСОБА_4, що підтверджено листом Київського інституту землеустрою від 10.12.2014 року.

Збільшуючи позовні вимоги позивачі 15.01.2015 року, посилаючись на відсутність реєстрації державного акту на право власності, що підтверджував витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, просили скасувати кадастровий номер НОМЕР_2.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року, ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вказали, що висновки суду є помилковими, не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що прибав у ОСОБА_6, будинок на спірній земельній ділянці. Таким чином спірна земельна ділянка перебувала у його користуванні, і не могла бути передана у власність відповідачці по справі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження голови Іванківської РДА від 05.10.2009 року №1175 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 03.09.2010 року №1644) на замовлення ОСОБА_4 приватним підприємством було виконано комплекс робіт із землеустрою та виготовлено технічну документацію із землеустрою зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку на ведення садівництва в садівницькому товаристві «Веселка».

У відповідності до розпорядження Іванківської РДА від 13.10.2010 року №1839 ОСОБА_4, члену садівничого товариства «Веселка» з 01.08.2009 року, що підтверджується протоколом №4 від 01.08.2009 року передано у власність земельну ділянку НОМЕР_3 площею 0,0584га., на території Оливської сільської ради Іванківського району Київської області для ведення садівництва. На підставі цього розпорядження вона 11.07.2011 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №322200001001103 (кадастровий номер НОМЕР_2).

На час прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4, вона не була оформлена на жодного з членів садівничого товариства, і надавалась їй як вільна.

ОСОБА_2 29.07.2001 року був виключений із членів СТ «Веселка» через несплату внесків і не мав прав на жодну з ділянок.

У 2009 році він звернувся до Іванківського районного суду із позовом, в якому, серед іншого, ставив питання скасування рішення про виключення його з членів садівничого товариства, проте у задоволенні цієї вимоги йому було відмовлено рішенням суду від 08.07.2010 року, яке залишено ухвалою апеляційного суду Київської області від 06.12.2010 року без змін (справа № 2-116/2010). Відповідно до наданого суду протоколу №5 зборів членів СТ «Веселка» від 25.08.2013 року, де було вирішено питання про те, що ОСОБА_2 приймають в члени СТ «Веселка». Слід зазначити, що в протоколі відсутні дані про розмір земельної ділянки, яка надавалась новоприйнятому члену у користування. Тобто посилання позивача ОСОБА_2 на те, що він з 2004 року користується земельною ділянкою НОМЕР_3 площею 0,09га., не відповідає дійсності, так як він не був членом СТ «Веселка».

Фактичне користування земельною ділянкою, яка колись надавалась, як члену СТ ОСОБА_6, не створює правових підстав для визнання права на неї інших осіб, інакше, як у порядку, визначеному ОСОБА_7

ОСОБА_3 прийнятий у члени СТ лише у 2013 році. На підтвердження цього надано членську книжку, датовану 04.11.2013 роком, проте, в ній не заповнено цілий ряд граф. Зокрема, відсутній підпис секретаря, відсутні дані про дату прийняття у члени Товариства та посилання на відповідний протокол. Натомість відмітки про сплату членських внесків датовані з 2004 по 2014 рік. У судовому засіданні було встановлено, що ці платежі внесені одним внеском у 2014 році. Цю обставину підтвердив у судовому засіданні як сам ОСОБА_2, так і ОСОБА_8, як голова ОСОБА_9 того, головою СТ «Веселка» ОСОБА_8 надано протокол засідання правління СТ «Веселка» від 10.05.2014 року, де п.11 задоволено заяву ОСОБА_2, де він передавав свою ділянку сину. Цим же пунктом вирішено заяву ОСОБА_3 про прийняття його в члени товариства «Веселка».

Тобто ОСОБА_3 став членом товариства з 10.05.2014 року, відповідно ОСОБА_2 перестав бути членом цього товариства з цього ж часу, а тому не може ставити питання про порушення свого права в силу ст.ст.152,153 Земельного кодексу України

ОСОБА_2 не є ні власником, ні землекористувачем будь-якої земельної ділянки у СТ «Веселка». В члени СТ прийнято ОСОБА_3, як зазначалося вище це рішення прийнято на зборах правління СТ 10.05.2014 року.

Згідно з ст.152 3емельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до ст.ст.125,126 цього ж Закону передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

ОСОБА_3, хоч і прийнятий у члени товариства, проте, не надав ніякого документу про земельну ділянку, яка за ним числиться, як за членом садового товариства.

Так, заяву про розроблення технічної документації на відведення земельної ділянки НОМЕР_3 в СТ «Веселка» площею 0,09га., була подана ним в ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 09.12.2013 року, тобто ще до того як він став членом цього товариства: відповідно сам, без узгодження з товариством, визначив як розмір, так і номер (місцезнаходження) цієї ділянки.

Враховуючи вище зазначене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що, оскільки ОСОБА_2 не є членом СТ «Веселка» чи землекористувачем земельної ділянки в садовому товаристві «Веселка», його права фактом приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки не порушені, відповідно йому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 також вірно не підлягли задоволенню, оскільки він став членом садового товариства лише у 2014 році. Приватизація земельної ділянки ОСОБА_4 здійснена у 2011 році отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, першу заяву на розробку технічної документації вона подала до Іванківської РДА ще 30.09.2009 року, тобто, коли ОСОБА_3 ще не був членом садового товариства, як і його батько - ОСОБА_2, який був виключений з його членів і знову прийнятий лише у 2013 році.

ОСОБА_4 приватизувала вільну на той час земельну ділянку, яка взагалі не мала номера. Відповідно погодження меж здійснювалося з суміжними землекористувачами, якими були на той час ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Оскільки ніхто з позивачів на той час не був членом СТ, і не був суміжним землекористувачем, не було підстав для погодження з ними меж.

Застосування ст.120 Земельного кодексу України в даному випадку взагалі безпідставне, оскільки у ОСОБА_2 відсутнє право власності на будинок.

Оскільки ОСОБА_4 отримала право власності на земельну ділянку, яка була вільною, на момент передачі їй земельної ділянки, позивачі не були членами товариства, не мали у користуванні будь-якої земельної ділянки, то підстав для визнання недійсним державного акта, виданого на ім»я ОСОБА_4, немає.

Доводи апелянтів в апеляційній скарзі про порушення норм матеріального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку відмовивши в задоволенні позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді