Ухвала суду № 44192685, 14.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11850/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1992/15 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 14.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Франюк Т.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Ярошенко Вікторії Миколаївни та начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Білан Світлани Володимирівни, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася зі скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця Ярошенко Вікторії Миколаївни відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Білан Світлани Володимирівни неправомірною, визнання незаконними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження. В обґрунтування доводів зазначила, що 05.11.2014 року вона через поштове відділення отримала постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчими листами, які були видані на підставі рішення Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Підставою для закінчення виконавчого провадження є довідка з місця роботи боржника, про його працевлаштування у ТОВ «Авто-транс-буд» за адресою: смт. Бородянка, вул. Комсомольська, 4-д, Київської області, що за належністю відноситься до ВДВС Бородянського районного управління юстиції. Вважає такі дії державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві не законними, оскільки вони суперечать нормам ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», дії боржника свідчать про ухилення від сплати аліментів, а державний виконавець сприяв таким діям боржника.

Ухвалою Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2015 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва Ярошенко. В.М. по виконанню виконавчих проваджень № 42654017 та № 42653910 від 25 березня 2014 року.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва Білан С. В. по здійсненню перевірки повноти проведених державним виконавцем Ярошенко В.М. виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчих проваджень № 42654017 та № 42653910 від 25 березня 2014 року.

Визнано незаконними та скасовано постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про закінчення виконавчого провадження № 42654017 та № 42653910 від 30 вересня 2010 року за виконавчим листом №369/269/14-ц, виданим 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів, та зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження.

Зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва Ярошенко В.М. здійснити перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань виявлення доходу за місцем провадження господарської діяльності та провести виконавчі дії, спрямовані на забезпечення своєчасного і повного виконання рішення Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову у задоволенні скарги, через порушення норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ним було подано до відділу державної виконавчої служби довідку про припинення діяльності, як фізичної особи-підприємця та призначення на посаду заступника директора ТОВ «Авто-Транс-Буд», юридична адреса, якого смт. Бородянка, вул. Комсомольська, буд. 4-Д, а тому дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження відповідають нормам ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». Також скарга подана з пропуском строку на оскарження дій державного виконавця, а ухвала суду постановлена з порушенням вимог ст. 387 ЦПК України, відповідно до якої суд не має права скасовувати постанову державного виконавця.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття, та видано виконавчі листи.

25 березня 2014 року державним виконавцем Ярошенко В.М. були прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження № 42654017 та № 42653910 за вказаним рішенням.

30 вересня 2014 року державним виконавцем була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому державним виконавцем зазначено, згідно довідки з місця роботи боржник працює у ТОВ «Авто-транс-буд» на посаді заступника директора за адресою: смт. Бородянка, вул. Комсомольська, 4-д, Київської області, що за належністю відноситься до ВДВС Бородянського районного управління юстиції. Заборгованість по аліментам станом на 30.09.2014 року складає 312,88 грн.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги та скасування постанови державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець в порушення вимог закону не в повному обсязі вчинила виконавчі дії, передбачені законом, спрямовані на виявлення джерел доходів боржника і його майнового стану.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає зазначити наступне.

Статтею 129 Конституції України та статтею 14 ЦПК України основними засадами судочинства визначена обов'язковість рішень суду.

Згідно ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Частиною 3 ст. 11 зазначеного закону передбачено, які дії державний виконавець має право вчиняти у процесі здійснення виконавчого провадження.

Так, з моменту відкриття провадження до часу його закінчення, тобто протягом шести місяців, державний виконавець не вчинив дій для забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішення суду у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. ОСОБА_3 звернулась до державної виконавчої служби Голосіївського районом управління юстиції у м. Києві за місцем проживання боржника.

Місце проживання боржника не змінювалось, а отже державний виконавець фактично закрив виконавче провадження з надуманих підстав, що не передбачені законом.

В даному випадку державний виконавець діяв всупереч вимогам ст.ст. 20, 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки жодних підстав до закінчення виконавчого провадження не було і суд першої інстанції надав належну оцінку діям державного виконавця.

Отже доводи апеляційної скарги в частині законності постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є безпідставними виходячи з вищенаведеного.

Посилання апелянта на порушення скаржником строку на оскарження постанов державного виконавця, колегія суддів не може взяти до уваги виходячи з наступного.

Як зазначено в скарзі, стягувач отримав постанову державного виконавця поштою 05.11.2014 року і подав скаргу 14.11.2014 року, тобто в десятиденний строк, визначений ст. 385 ЦПК України. Посилання апелянта на те, що скаргу було подано 08.12.2014 року є безпідставним та повністю спростовується вхідним штампом суду на скарзі з зазначенням дати подання 14.11.2014 року (а.с. 1).

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності у суду першої інстанції повноважень на скасування оскаржуваної постанови державного виконавця, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки у відповідності до вимог ст. 387 ЦПК України - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Отже способи поновлення прав сторони виконавчого провадження, визначені ст. 387 ЦПК України не є вичерпними, а тому скасування судом незаконної постанови про закриття виконавчого провадження відповідає вимогам ст. 387 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до державної виконавчої служби з заявою про накладення арешту на майно боржника та зазначила, що боржник здає нерухоме майно в оренду і отримує від цього дохід. Також стягувач повідомила виконавчу службу про особу, що орендує зазначене майно, а також про те, що заборгованість по аліментам становить більше ніж 5 місяців.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Проте державним виконавцем не вжито жодних заходів щодо примусового виконання рішення суду та перевірки повідомлених стягувачем обставин отримання боржником доходу від здачі майна в оренду.

Не дивлячись на наявну заборгованість по аліментам державним виконавцем не вжито заходів до виявлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення і звернення стягувача з цього приводу, як державним виконавцем так і начальником відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва проігноровано.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставини справи і вищезазначеними доводами апеляційної скарги не спростовуються, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.