Рішення № 44192166, 14.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/2569/13-ц Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В.

Категорія 27 Доповідач Забродський М. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» (надалі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 260 459,84 грн., та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до договору про надання споживчого кредиту, укладеного 04 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 219 000 грн. з встановленою процентною ставкою у розмірі 13,90 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 04 березня 2015 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_4 04 березня 2008 року укладений договір іпотеки, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку житловий будинок площею 76,9 кв.м., майнові права на земельну ділянку та земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Крім того між Банком і ОСОБА_3 укладений 04 березня 2008 року договір поруки за умовами якого вона зобов'язувалася відповідати в повному обсязі за виконання позичальником своїх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідальність відповідачів є солідарною.

Проте своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 не виконував і станом на 28 серпня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 260 459,84 грн.

У лютому 2015 року Банк збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 345 567,19 грн., яка утворилася станом на 16 січня 2015 року.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 березня 2008 року у розмірі 345 567, 19 грн. та судовий збір в розмірі 1727, 83 грн. з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, суд не надав належної оцінки всім обставинам справи.

Зокрема не було враховано те, що факт укладення кредитного договору є недоведеним, оскільки позивачем не надано будь-яких первинних документів, як доказ виконання Банком свого обов'язку по наданню грошових коштів у кредит.

Суд не звернув увагу на пропуск строків позовної давності про застосування яких просив позивач.

Вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийняв до розгляду заяву Банку про збільшення позовних вимог, оскільки будь-яких клопотань від позивача про залишення без розгляду чи відмову від вимог про стягнення пені за початково заявлений період з 28 серпня 2012 року по 28 серпня 2013 року не надходило. Вимога про стягнення пені за період з 16 січня 2014 року по 16 січня 2015 року є фактично зміною предмета позову, що також стосується періоду нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 04 березня 2008 року між Банком і ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту.

За його умовами позивач надав відповідачу кредит у розмір 219 тис. грн. на термін до 04 березня 2015 року зі сплатою 13.90 відсотків річних. Надані кредитні кошти зараховувалися на поточний рахунок ОСОБА_2, що був відкритий у Банку.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором цього ж дня був укладений між Банком і ОСОБА_3 договір поруки. За цим договором вона зобов'язувалася відповідати перед позивачем за невиконання ОСОБА_2 обов'язків за кредитним договором у повному обсязі.

Крім того в день укладення кредитного договору між Банком і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки за яким відповідач передав у іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання Банк виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами(а.с.74-84).

Статтями 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконували, а тому суд першої інстанції правильно вважав, що заборгованість за кредитним договором перед позивачем, станом на 16 січня 2015 року, складає 345 567 19 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся до суду в межах строків позовної давності, оскільки останні оплата ОСОБА_2 тіла кредиту була здійснена 18.06. 2010 року, відсотків 10.05.2011 року, а позивач звернувся до суду 28.11.2013 року.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставною для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну(ст. 257 ЦК України)

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 19 березня 2014 року при розгляді справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості зазначила, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Згідно п.1.3.4. Кредитного договору встановлено строк сплати процентів з 1по 10 число (включно) кожного місяця. Сторони погодили графік погашення кредитних коштів де встановили, що ОСОБА_2 щомісячно повинен сплачувати Банку 2607.00 грн. тіла кредиту а також відповідний розмір процентів за користування кредитом(а.с.154-156).

З довідки - розрахунку наданої Банком вбачається, що відповідач 18 травня 2010 року сплатив 10,606,65 грн. тіла кредиту і 22 жовтня 2010 року 2 тис. грн. процентів за користування кредитом.

Враховуючи позицію Верховного Суду України загальний строк позовної давності у три роки розпочався з 11 листопада 2010 року тобто з наступного дня після несплати відповідачем процентів, у строк, визначений Кредитним договором і закінчився 11 листопада 2013 року.

З опису вкладення у цінний лист, скріпленого штампом поштового відділення м. Києва на адресу Коростишівського районного суду, вбачається, що позовна заява з додатками до неї на 160 аркушах прийнята поштовим відділенням 23 листопада 2013 року. Відтак позивач пропустив строк позовної давності(а.с.1 т.1).

Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності перервався, оскільки відповідач сплатив 03 лютого 2011 року та 10 травня 2011 року по 4 грн. на погашення відсотків за користування кредитом, що стверджується розрахунком, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегією суддів 30 квітня 2015 року оголошувалася перерва для того, щоб представник Банку надав докази того, що саме ОСОБА_2, або ОСОБА_3 сплатили ці 4 гривні у рахунок погашення відсотків за користування кредитом, оскільки відповідач і його представник заперечили про внесення таких коштів двічі підряд

Проте належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст.ст. 58,59 ЦПК України, про переривання строку позовної давності, представник позивача у чергове судове засідання не надав.

Відтак колегія суддів вважає, що заява представника відповідача, зроблена у суді першої інстанції про застосування строків позовної давності є обґрунтована.

Виходячи з наведеного, рішення районного суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 209, 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: