Вирок № 44191272, 18.05.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 349/1487/14-к

Провадження № 1-кп/161/33/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 18 травня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого - Борнос А.В.,

суддів - Калькової О.А., Кирилюк В.Ф.,

за участю секретаря - Марчак Е.Є.,

прокурорів - Балас К.В., Жиліча С.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014000000000535, що надійшов з Генеральної прокуратури України (після визначення підсудності, в порядку передбаченому ч.3 ст.34 КПК України, Вищим Спеціалізованим судом України) 17.11.2014 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лівчиці Городоцького району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2, працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова (наказ відділу юстиції Львівського облвиконкому №18-к від 22 червня 1987 року, Постанова Верховної Ради України № 1779-111 від 1 червня 2000 року про обрання на вказану посаду безстроково), діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, упродовж 2010-2011 років одержав хабарі у цивільній та кримінальній справах, що перебували у його провадженні, за наступних обставин.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судова влада в Україні, відповідно до конституційних засад поділу влади, здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 47 цього ж Закону, суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і Законів України, керуючись, при цьому, верховенством права.

Статтею 54 цього ж Закону визначено, що права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя зобов'язаний додержуватися присяги судді.

Відповідно до примітки 2 до ст.368 КК України (в ред. від 11.06.2009 року) службовими особами, які займають відповідальне становище, є, зокрема, судді.

Зважаючи на вказані норми, ОСОБА_2, працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, постійно виконував функції представника судової влади, був наділений повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та дотримуватись вимог чинного законодавства України, тобто був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, з вересня 2010 року у провадженні судді ОСОБА_2. перебувала цивільна справа № 2-3697/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. 8 листопада 2010 року ОСОБА_2 виніс рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - відмовив.

9 листопада 2010 року о 16.44 год. обвинувачений ОСОБА_2, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи у службовому кабінеті №13, що на третьому поверсі Залізничного районного суду м.Львова, за адресою: м.Львів, вул. Степана Бандери, 3, під час спілкування з ОСОБА_4, висунув незаконну вимогу про дачу йому хабара за винесення вищевказаного рішення на його користь, не озучивши суми. Погодившись на цю незаконну вимогу обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_4 відразу ж, вийшовши з будівлі суду, взяв в автомобілі марки "Тойота Авалон" д.н.з. НОМЕР_1 грошові кошти і, повернувшись до службового кабінету ОСОБА_2, за вказівкою останнього вийшов на балкон, де відрахував на власний розсуд 2 400 грн., які, того ж дня о 17.02 год., повернувшись до кабінету, передав судді ОСОБА_2.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_2, повторно, 16.02.2011 року о 09.22 год., працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи в приміщенні Залізничного районного суду м.Львова, за адресою: м.Львів, вул. Степана Бандери, 3, одержав від ОСОБА_5 (якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України постановою Луцького міськрайонного суду від 24.03.2014 р. на підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України) хабар в особливо великому розмірі - 400 000 грн., за наступних обставин.

Так, з вересня 2010 року у провадженні судді ОСОБА_2. перебувала кримінальна справа № 183-0333 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 208, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Приблизно в середині жовтня 2010 року, між захисником підсудного ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_5 та суддею ОСОБА_2., у службовому кабінеті останнього, розміщеному на третьому поверсі будівлі Залізничного районного суду м. Львова, що по вул. Степана Бандери, 3, відбулася розмова щодо доведеності вини ОСОБА_6, під час якої обвинувачений, з корисливих мотивів, вирішив одержати хабар за постановлення виправдувального вироку, показавши ОСОБА_5 10 пальців рук, зазначивши про необхідність додавання нулів, з чого останній зробив висновок про вимагання хабара в сумі 10 000 доларів США.

22 грудня 2010 року близько 12.00 год. адвокат ОСОБА_5, знаходячись у службовому кабінеті судді ОСОБА_2. (що за вищевказаною адресою), передав згоду ОСОБА_6 про дачу хабара у розмірі 10 000 доларів США за постановлення щодо нього виправдувального вироку. Однак ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_5, що розмір хабара має складати 100 000 доларів США, суму якого власноручно написав на аркуші для нотаток.

Вказану вимогу ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 того ж дня близько 13.00 год., в офісі, що у АДРЕСА_2. При цьому, останній висловив прохання про необхідність додаткових зустрічей з ОСОБА_2 з метою зменшення суми хабара.

13 січня 2011 року близько 12.30 год., у службовому кабінеті судді ОСОБА_2. відбулась розмова адвоката ОСОБА_5 із суддею ОСОБА_2., де останній погодився зменшити розмір хабара на половину, тобто до 50 000 доларів США, з постановленням у кримінальній справі обвинувального вироку із призначенням ОСОБА_6 іспитового строку.

26 січня 2011 року в період з 16.34 год. по 16.55 год., під час зустрічі адвоката ОСОБА_5 та судді ОСОБА_2., у службовому кабінеті останнього, обвинувачений ОСОБА_2 повідомив, що за умови передачі хабара у розмірі 50 000 доларів США, він постановить відносно ОСОБА_6 вирок не пов'язаний з позбавленням волі, із призначенням іспитового строку.

8 лютого 2011 року близько 14.00 год., під час зустрічі адвоката ОСОБА_5 із суддею ОСОБА_2. у його службовому кабінеті (що за вищевказаною адресою), вони домовились про перенесення слухання справи на іншу дату, з метою отримання обумовленої суми хабара до винесення вироку у справі.

16 лютого 2011 року близько 9.10 год. адвокат ОСОБА_5 в автомобілі марки Субару Трібека д.н.з. НОМЕР_2, поблизу будівлі Залізничного районного суду м. Львова, отримав від ОСОБА_6 400 000 грн. для подальшої передачі в якості хабара судді ОСОБА_2.

Цього ж дня, о 9.22 год. обвинувачений ОСОБА_2, з корисливих мотивів, на сходовій площадці 3 поверху будівлі Залізничного районного суду м. Львова, що у м.Львові, вул.Степана Бандери, 3, одержав від ОСОБА_5 (якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України постановою Луцького міськрайонного суду від 24.03.2014 р. на підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України) хабар у розмірі 400 000 грн., що більш ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є особливо великим розміром, за постановлення у кримінальній справі № 183-0333 відносно ОСОБА_6 вироку не пов'язаного з позбавленням волі, з призначенням іспитового строку.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України (в ред. від 11.06.2009 року).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, не визнав. Суду дав показання, що з червня 1987 року він працював на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, у 2000 році обраний на вказану посаду безстроково. Виконує покладені на нього обов»язки по здійсненню правосуддя чесно, сумлінно, оскільки під час багаторічної роботи не було жодних стягнень, а лише заохочення та почесні грамоти. Під час роботи на посаді судді розглядав усі категорії справ. У період його перебування у відпустці, головою суду, до введення змін до законодавства щодо автоматизованої системи документообігу суду, йому було розписано для розгляду цивільну справу про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, а також багатотомну кримінальну справу відносно ОСОБА_6 Вказану кримінальну справу він, вийшовши з відпустки, не читаючи, призначив до попереднього розгляду на 21.10.2010 року, зателефонуваши прокурору м.Львова, однак його з»єднали з заступником - ОСОБА_8 Під час розмови з останнім він з»ясував про обставини скерування даної справи до Залізничного суду, оскільки вказана справа могла бути скерована і до Шевченківського суду, а також, що обвинувачений у справі є претензійною особою, оскільки написав ряд скарг на слідчого, у провадженні якого перебувала справа. Після цієї розмови йому зателефонував слідчий ОСОБА_18., з метою з»ясувати чи потрібна допомога у даній справі, на що він повідомив про дату попереднього розгляду і необхідність забезпечення явки до суду обвинуваченого і захисника. При цьому, дізнався, що адвокатом у справі є ОСОБА_5, який був у справі у нього вдруге, жодних відносин з ним не підтримував, не спілкувався, номеру телефону не мав. Під час попереднього засідання ОСОБА_6 подавав багато різних клопотань, у яких він відмовив та призначив справу до розгляду на 18.11.2010 року, з викликом свідків. Однак 18.11.2010 року ОСОБА_6 не з»явився (хоча він мав випадкову зустріч з останнім 17.11.2010 року, під час якої останній ледве не наїхав на нього автомобілем), натомість подав заяву про відкладення розгляду справи через хворобу. Оскільки він бачив його напередодні здоровим, тому сказав адвокату зателефонувати обвинуваченому, повідомивши останнього про необхідність явки в судове засідання. В наступних судових засіданнях (08.12., 20.12.2010 року) ОСОБА_9 заявляв різні необґрунтовані, позбавлені будь-якого змісту клопотання, в тому числі і про відвід його як судді у справі, які були вирішені по суті, а розгляд справи було відкладено на 24.01.2011 року. 13.01.2011 року до нього у кабінет прийшов адвокат ОСОБА_5, з метою вибачитись за поведінку ОСОБА_6, пояснивши свою позицію по підтриманню заявлених останнім клопотань, жодних розмов між ними про гроші, доведеність або ж не доведеність вини не було. В судовому засіданні 24.01.2011 року ОСОБА_6 поводив себе спокійніше, через неявку свідків та наявність клопотань справу відклали на 10.02.2011 р. В цей період від слідчого ОСОБА_18. йому стало відомо, що в адміністративному суді оскаржено податкове повідомлення-рішення (рішення у даній справі безпосередньо впливало на кваліфікацію дій обвинуваченого), в зв»язку з чим слідчий неодноразово приходив робити копії з документів, що були наявні у справі. 26.01.2011 р. у кабінет знову приходив ОСОБА_5, під час розмови повідомив про обставини справи, розповів звідки вона виникла, при цьому, жодних розмов про хабар, міру покарання між ними не було. 08.02.2011 року знову прийшов ОСОБА_5 та повідомив про неможливість його явки до суду на 10.02.2011 року, тому вони домовились про приблизну дату наступного засідання. В зв»язку з наведеним 10.02.2011 року справу відклали на 02.03.2011 року. 15.02.2011 року робочий день він закінчив після обіду, оскільки було релігійне свято («Стрітення»), мав намір йти з своїми друзями святкувати, однак потім вияснилось, що зустіч не відбудеться, в зв»язку з чим його помічник - ОСОБА_10, роздрукував проект вироку у справі про обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка перебувала у його провадженні, який він мав намір прочитати дома. Для цього він поклав проект вироку у папку, а папку - у пакет. Йдучи по коридору зустрів архіваріуса суду - ОСОБА_13, під час розмови йому зателефонували друзі та запропонували зустріч, оскільки він не хотів повертатись у кабінет, тому залишив їй пакет із проектом вироку. 16.02.2011 р. після 9.00 год. у кабінет зайшов ОСОБА_5 та розповів про справу ОСОБА_43, яка повернулась з додаткового розслідування, при цьому, запитав про дату судового розгляду по справі ОСОБА_6 Після цього вони вийшли у коридор, де кілька хвилин порозмовлявши, попрощались. Він зайшов у кабінет секретаря, однак вона вже була в залі судових засідань, готувалась до початку розгляду справи. Заглянувши в зал, запитав у неї про те, чи все готове, чи є сторони. Після цього зустрів ОСОБА_13, яка повернула пакет із проектом вироку, тому він заніс пакет у кабінет і поклав біля справи ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка лежала на стільцях біля дивану (поклав за томи справи, оскільки між ними і бильцем стільця було вільне місце). Після цього пішов у зал судових засідань слухати справу. Повертаючись до кабінету, зустрів помічника прокурора ОСОБА_23., з яким зайшов у кабінет та порозмовляв кілька хвилин. Коли мав намір виходити до залу для слухання іншої справи, то до кабінету зайшло багато осіб, серед яких слідчий Генеральної прокуратури, працівники УСБУ, поняті та інші невстановлені особи (всього близько 10 чоловік) та розпочали проводити слідчу дію - обшук кабінету. Під час обшуку серед тих речей, які вони склали на дивані, було знайдено пакет сірого кольору з грошима в сумі 400 000 грн. Від самого початку він стверджував про провокацію, про те, що грошові кошти він не отримував, а звідки на дивані взявся знайдений пакет йому не відомо. Під час обшуку просив провести дактилоскопічну експертизу пакету, в якому було знайдено кошти, однак його ніхто не слухав. Після складання протоколу обшуку, який на його думку, вже був підготовлений слідчим раніше, його підписали, він поїхав до УСБУ у Львівській області, де проводили допит. До нього двічі викликали швидку допомогу, однак не зважаючи на це, слідчий продовжував проведення слічих дій. Інформацію, наявну на відеокасетах, йому показали лише у квітні 2011 року, побачивши на відео як він заносив пакет у кабінет, він згадав, що забирав його у ОСОБА_13, тому і вказав про це у допиті лише у травні 2011 року. Після цього допитували ОСОБА_13, на неї чинився тиск працівниками УСБУ, тому вона і заперечила передачу йому пакету із проектом вироку. Зазначив, що ні при одній із зустрічей із ОСОБА_5 не обговорював ні суми хабаря, ні міри покарання, ні доведеності винуватості ОСОБА_6, про гроші жодного слова не має і на записах, що наявні у матеріалах справи. Вважає, що грошові кошти у його кабінет були підкинуті кимось із осіб, присутніх у кабінеті під час обшуку, оскільки навіть у протоколі були вказані прізвища осіб, яких не існувало і було з»ясовано, що вони є зовсім іншими особами. При цьому, зважаючи на те, що грошові кошти були отримані працівниками УСБУ у Львівській області ще до написання заяви ОСОБА_6, тому усі дії є заздалегідь спланованою провокацією, а отримані внаслідок цього докази - недопустимими.

Що стосується епізоду ОСОБА_4, то останнім була написана явка з повинною лише 19.05.2011 року, коли його працівники УСБУ у Львівській області викликали до себе, а тому вважає, що він написав заяву не у добровільному порядку, а під примусом, так як він є підприємцем, а працівники УСБУ могли йому погрожувати щодо цієї діяльності. ОСОБА_4 дійсно приходив до нього, вони спілкувались з приводу справи про поділ майна, що перебувала у його провадженні. Про кошти взагалі розмови не було, грошей той не передавав, відеоматеріали по вказаному епізоду вважає монтажем.

Що стосується показань свідків, то вважає ОСОБА_5 агентом УСБУ у Львівській області, оскільки на роздруківці телефонних дзвінків було написано слово «ОСОБА_41», а на ОСОБА_4 та ОСОБА_13 вчинили психологічний тиск, тому вони дали показання проти нього, в зв»язку з чим їх показання не слід брати до уваги. Просив суд виправдати його, оскільки жодних неправомірних дій він не вчиняв.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його винуватість в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища підтверджується зібраними під час досудового провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, матеріалами особової справи, випискою з наказу відділу юстиції Львівського облвиконкому №18-к від 22.06.1987 року, копією постанови Верховної Ради України №1779-111 від 01.06.2000 року, наказом №103-к від 20.06.2000 року про обрання ОСОБА_2 суддею Залізничного районного суду м.Львова безстроково, копією посвідчення №9 від 20.12.2000 р., копією трудової книжки на ім»я ОСОБА_2, стверджується, що на час вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_2 працював на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова.

Відповідно до п.2 Примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є, зокрема, судді.

Нормативно встановлена заборона одержувати незаконну винагороду, тобто хабар, передбачає, що представник влади, яким є суддя, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв»язку із здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення означає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар судді, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у зв»язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує хабар, розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості, вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута у зв»язку з можливостями посади, яку обіймає хабароодержувач.

Відповідно до ст.ст.1, 23, 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинного на момент вчинення кримінальних правопорушень, суддя наділений рядом повноважень по здійсненню правосуддя. Повноваження такої посади, а також її можливості усвідомлювались як особою, яка обіймала таку посаду, так і особами, які звертались до неї.

Таким чином, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, реалізовує судову владу, відповідно до ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур, а, відтак, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

І. По епізоду одержання хабара від ОСОБА_4 у розмірі 2 400 грн. 09.11.2010 року винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами:

Перебування у провадженні судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2. цивільних справ за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу (№2 - 3697/10), у якій було прийнято рішення на користь відповідача 08.11.2010 року, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл сумісно нажитого майна (№2 - 1113/11), стверджується протоколом огляду документів від 24.05.2011 р. та копіями матеріалів вказаних цивільних справ (в т.ч. і рішення від 08.11.2010 року, де позивачу було відмовлено у задоволенні позову, яке рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17.02.2011 року було скасоване, з постановленням нового - шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано).

Свідок ОСОБА_4 дав показання про те, що у провадженні судді ОСОБА_2. перебувала цивільна справа за позовом його дружини - ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. У листопаді 2010 року було прийнято рішення у справі, яке його повністю влаштовувало. Оскільки дружина подала до суду ще ряд позовних заяв, тому він пішов до Залізничного суду м.Львова дізнатись на розгляді у кого з суддів вони перебували. Вважаючи ОСОБА_2 в.о.голови даного суду, 09.11.2010 року він звернувся саме до нього з вказаним питанням. Під час розмови ОСОБА_2 кілька разів (близько 4-5) повідомив: «…Ви ще за першу справу не розрахувались, а тут вже за іншу питаєте…», а також інші фраз з натяками на необхідність розрахунку за винесене ним рішення. Після чого він, отримавши необхідну інформацію, сказав, що неодмінно розрахується, може це зробити сам, а не його представники, на яких постійно натякав під час розмови ОСОБА_2 З цією метою він пішов до автомобіля, де взяв гроші, а коли повернувся, то запитав про суму, яку потрібно передати, на що ОСОБА_2 повідомив, щоб він вирішив це самостійно, сказавши вийти для цього на балкон. Коли він вийшов на балкон, то повернувшись на вулицю обличчям почав відраховувати гроші, на що ОСОБА_2 сказав повернутись обличчям до кабінету, бо так його можуть помітити. В цей момент ОСОБА_2 вимкнув світло, залишивши світити тільки настільну лампу на його столі. Відрахувавши грошові кошти в сумі 2400 грн. він підійшов до робочого столу ОСОБА_2 і під ним передав вказані кошти в руку останнього. Грошові кошти давав ОСОБА_2 в якості хабара за вирішену справу про розірвання шлюбу, оскільки саме про неї постійно наголошував судя (про першу справу), а також з метою більш лояльного ставлення останнього при вирішенні інших справ, поданих його дружиною, що перебували у його провадженні, оскільки про це вони вели розмову і суддя сказав, що «… спочатку то вирішили, а потім, то вирішим…». Пізніше, приблизно в травні 2011 року його викликали до УСБУ у Львівській області, де він повідомив про обставини передання грошових коштів в якості хабара ОСОБА_2 Раніше не звертався до УСБУ, оскільки вважав, що одні лише його показання про передання коштів судді в якості хабара, не є достатньою підставою для притягнення останнього до відповідальності. Ствердив, що не пригадує, щоб під час розмови ОСОБА_2 називав його на ім»я - «ОСОБА_42», він називав його по прізвищу, або ж «молодий чоловік».

Показання вказаного свідка суд, згідно ст.23 КПК України (в ред.2012 р.), приймає до уваги, оскільки вони об"єктивно підтверджуються іншими доказами по справі.

Так, протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771, на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712 цт від 07.10.2010 р., із застосуванням технічних засобів одержання інформації (негласного слухового та візуального контролю у приміщенні, яке не відноситься до житла та не є іншим володінням особи) від 11.02.2011 року та додатком до неї - відеокасетою з реєстраційним № "276", із розшифровками розмови, легалізованих та досліджених у встановленому законом порядку, підтверджується факт зустрічі 09.11.2010 року судді ОСОБА_2. з свідком ОСОБА_4, наявність розмови та слів, що виходили від самого ОСОБА_2 щодо необхідності розрахунку за вирішену ним першу справу (якою була саме справа про розірвання шлюбу) і, як наслідок, одержання 09.11.2010 року о 17.02 год. суддею ОСОБА_2. у своєму службовому кабінеті хабара від ОСОБА_4 в сумі 2400 грн.

При цьому, під час їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні встановлено, що між ними ведуться такі розмови, які за своїм змістом відповідають показанням свідка ОСОБА_4, даним безпосередньо в судовому засіданні, а тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів їх правдивість. Так, 09.11.2010 року о 16 год. 44 хв. 19 сек. саме ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 - «… Ви ще не встигли розрахуватись за першу справу, а тут вже друга…», о 16 год. 45 хв. 31 сек. - «…а де Ваші представники, вони хіба мають приїхати, бо вони ж мені винні…», о 16 год. 53 хв. 05 сек. «…ми ще поки за одну не вирішили… мені все одно хто, якщо ти - то ти…», о 16 год. 54 хв. 01 сек. «…спочатку то рішили, ти …, потім, то рішим…», о 17 год. 01 хв. 24 сек. «… скільки? …Тут Ваше … (показує пальці), стільки - стільки…», о 17 год. 01 хв. 30 сек. «…хоть вийди, щоб ніхто не бачив…». При цьому, пояснити в судовому засіданні суть вказаних вище фраз обвинувачений не зміг, мотивуючи це тим, що він не пригадує, чому ОСОБА_4 виходив та повертався назад у кабінет через кілька хвилин, що йому були винні представника ОСОБА_4, йому не відомо чому ОСОБА_4 виходив на балкон, стверджуючи ніби-то, що спрацювала сигналізація на автомобілі і він дивився чи все в порядку, при цьому, чому він казав обернутись ОСОБА_4, щоб ніхто не бачив - не пригадує, вимикав світло, оскільки збирався йти додому, слово «розрахуватись» сказав просто так, окрім того, він не впевнений, що розмова з ОСОБА_4 проходила саме у такому ракурсі, як зафіксовано, оскільки запис переривався, при цьому, вказав, що ОСОБА_4 міг передавати йому (під столом) свідоцтва про народження дітей, однак чому ж тоді він, подивившись на отримане, поклав його у внутрішню кишеню піджака - пояснити не міг, ствердивши це «..хіба фантазія…».

Згідно протоколу огляду матеріалів оперативно-технічних заходів від 17.02.2011 року, вказана касета (№276) та наявна у ній інформація були оглянуті (в т.числі переглянуті учасниками), складені відповідні додатки у виді стенограми записів розмов, із записів, що можуть мати відношення до предмету розслідування, складені фототаблиці. Касета з матеріалами оперативно-технічних заходів за № 276 визнана речовим доказом та приєднана до матеріалів провадження.

З висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №1426/1427 від 27.06.2013 року вбачається, що відеозвукозаписи розмов, зафіксовані, в тому числі, на наданій для дослідження відеокасеті формату «VHS» з реєстраційним номером «276» є оригіналом, не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і її запис проводився безперервно. В додатку №1 до висновків експертиз, викладений семантичний зміст розмов. При цьому, як вбачається з даного висновку та додатку зі змістом розмов наявні розмови як про необхідність розрахунку за першу розглянуту справу, того, що представники ОСОБА_4 винні ОСОБА_2, необхідність самостійного визначення суми, а також відсутнє слово, про наявність якого вказував обвинувачений у розмові з ОСОБА_4 - «ОСОБА_42».

Згідно висновку №2678/2679 від 01.09.2014 року відеозвукозаписи розмов від 09.11.2010 року в часовому інтервалі з 16 год. 44 хв. 06 сек. до 16 год. 54 хв. 31 сек. та з 17 год. 01 хв. 14 сек. до 17 год. 03 хв. 25 сек., які зафіксовані на відеокасеті №276 є оригіналами, семантичний зміст цих розмов наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_4 і знову ж таки - відсутність слова «ОСОБА_42»), у вказаних відеозаписах зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб - усне мовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ч»; вони не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу і їх запис проводився неперервно, реальнее значення тривалості запису, яке становить 3 год. 01 хв. 50.7 сек. не менше зазначеного на корпусі відеокасети (Е-180), що не суперечить вимогам ГОСТ 29271-91.

З повідомлення Апеляційного суду Київської області №8 від 06.03.2013 року, вбачається, що вказаним судом 07.10.2010 року дійсно винесено постанову №712 цт про надання дозволу на здійснення відносно ОСОБА_2 оперативно-розшукових заходів, пов»язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: на негласне проникнення до службового приміщення за місцем його роботи (АДРЕСА_6), на зняття інформації з каналів зв»язку, на застосування інших технічних засобів інформації, у тому числі у службовому приміщенні за місцем роботи, на час провадження справи, до 22 березня 2011 року з моменту винесення постанови.

Таким чином, суд вважає, що оперативно-розшукові заходи проводились у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами та підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність, а тому одержані внаслідок їх проведення фактичні дані, що містять інформацію про скоєння злочину, є належним та допустимим доказом.

Згідно п.8 Розділу ХІ Перехідних положень КК України (в ред.2012 року) допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Так, згідно ст.113 КПК України (в ред.1960 року) досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.

Кримінальна справа за фактом отримання хабара від гр.ОСОБА_4 суддею ОСОБА_2. порушена першим заступником Генерального прокурора України Кузьміним Р.Р., згідно постанови про порушення кримінальної справи, - 30.05.2011 року.

Таким чином, суд вважає по епізоду отримання хабара від гр.ОСОБА_4 суддею ОСОБА_2. недопустимими наступні докази (отримані в межах КПК України в ред.1960 року): протокол очної ставки між ОСОБА_4, ОСОБА_2 від 19.05.2011 року та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 від 20.05.2011 р., що, на думку суду, зважаючи на наявність вищевказаних доказів, які є належними та допустимими, не впиває на доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 по даному епізоду.

ІІ. По епізоду одержання, повторно, 16.02.2011 року, хабара в особливо великому розмірі - в сумі 400 000 грн., від адвоката ОСОБА_5 винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами:

Перебування у провадженні судді ОСОБА_2. кримінальної справи №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст. 201, ч.2 ст.208, ч. 3 ст.209, ч. 3 ст.212 КК України, у якій брав участь адвокат ОСОБА_5, підтверджується протоколом огляду вилучених документів від 02.03.2011 року та копіями матеріалів вказаної кримінальної справи (том №1, №34, №35, копія наглядового провадження прокуратури м.Львова).

Свідок ОСОБА_15 дав показання, що на протязі 2009 - по 2012 р.р. він працював на посаді голови Залізничного районного суду м.Львова. Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 розписав для слухання судді ОСОБА_2. відповідно до навантаження як найдосвідченішому судді, оскільки вона була багатотомною та складною. В той час ОСОБА_2 ще перебував у відпустці, однак за декілька днів мав виходити на роботу, тому обмежень щодо такого розподілу не було. Під час подій 16.02.2011 року його на роботі не було (перебував у відпустці). Йому відомо, що ОСОБА_13 кілька разів викликали на допит в УСБУ, вона плакала, однак причин цього не повідомляла.

Свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що він, працюючи адвокатом, здійснював захист інтересів гр. ОСОБА_6 в кримінальній справі по його обвинуваченню за ст.201 ч.1, ст.208 ч.2, 209 ч.3, 212 ч.3 КК України. В кінці вересня - на початку жовтня 2010 року з телефонного звінка слідчого ОСОБА_18. дізнався, що справа знаходиться у Залізничному районному суді м.Львова, передана для розгляду судді ОСОБА_2., який хотів побачити захисника. Порадившись з ОСОБА_6 він пішов до судді ОСОБА_2. для розмови. В період 11-13 жовтня 2010 року у службовому кабінеті останнього він розповів про те, що читав матеріали справи, писав відповідне клопотання і ОСОБА_6 потрібно виправдовувати, оскільки матеріалами кримінальної справи його вина не доведена. На що ОСОБА_2 повідомив, що він може його виправдати, за однієї умови, при цьому встав з-за столу, показавши пальці обох рук, та вголос додав: «... це з нулями ….», порекомендувавши про це говорити не з ОСОБА_6, а з його батьком - ОСОБА_9 Тоді він повідомив дату підготовчого засідання - 21.10.2010 року. Про цю розмову він повідомив ОСОБА_6 і ОСОБА_9 і, порадившись, вони вирішили гроші не давати, а захищатись у законний спосіб. Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_6, не погоджуючи свою позицію з ним, як із захисником, заявляв різні клопотання, змушуючи суддю ОСОБА_2. ходити по кілька разів до нарадчої кімнати, однак всі клопотання були відхилені, а справу призначено до розгляду 18.11.2010 року. Напередодні судового розгляду йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив про те, що потрапив у ДТП, тому з»явитись до суду не зможе. Під час судового розгляду 18.11.2010 року суддя ОСОБА_2. почав висловлювати своє незадоволення з приводу неявки обвинуваченого, сказав зателефонувати останньому, і взявши його телефон, повідомив обвинуваченого про те, щоб більше подібного не повторювалось, оскільки він змінить йому запобіжний захід. 08.12.2010 року ОСОБА_6 було подано заяву про відвід судді ОСОБА_2., однак його було відхилено. В судовому засіданні 20.12.2010 року ОСОБА_2 вів себе упереджено, питання ним ставились з обвинувальним ухилом, він допомагав давати відповіді і самим свідкам. Виходячи з залу судового засідання, суддя ОСОБА_2. сказав, що адвокат не працює, а тому «…ОСОБА_6. - зливай воду…», що вони зрозуміли як натяк про його засудження до реальної міри у випадку не передання тієї суми, яка була ним озвучена раніше. ОСОБА_6 був реально наляканий, а тому приблизно у 20-х числах грудня він разом з батьком прийшли на його офіс та сказали, що готові заплатити кошти і щоб він поговорив про це з суддею. 23.12.2010 року він пішов до кабінету ОСОБА_2 та повідомив, що ОСОБА_6 погодився дати 10 000 доларів США, однак ОСОБА_2 відповів, що він невірно зрозумів, і йому необхідно передати 100 000, написавши цифру на папірці. Оскільки мова велась попередньо саме за долари США, то він зрозумів, що 100 000 це у доларах США. Про цю розмову він повідомив ОСОБА_6 і вони вирішили нічого не платити. Однак на наступний день ОСОБА_6 зателефонував, сказав, що він і батьки дуже переживають та попросив піти ще раз до ОСОБА_2, щоб зменшити суму хабара. Категорично ствердив, що вказані зустрічі та розмови мали місце у службовому кабінеті судді ОСОБА_2.

Під час розмови з суддею ОСОБА_2. 13.01.2011 року він повідомив, що батько не може зібрати названу ним суму, натомість запропонував йому - 20 000 доларів США. Після цього, суддя, перебуваючи у кабінеті, сказав, що не потрібно суд нагинати, він подивиться як він буде себе вести в подальших судових засіданнях, якщо нормально (тобто без скарг, необгрунтованих клопотань і т.д.), то тоді - «…наполовину…». Про вказану розмову він повідомив ОСОБА_6 В наступному судовому засіданні ОСОБА_6 вів себе спокійно, а тому після його проведення останній сказав знову йти до ОСОБА_2 і вирішувати, що буде зі справою. 26.01.2011 року під час зустрічі з ОСОБА_2 у його кабінеті він, на прохання останнього, який запитав «..як ти то бачиш?....(тобто справу і можливість її вирішення) розповів з чого виникла справа, своє бачення її доказовості, при цьому ОСОБА_2 повідомив, що «…щось має каратись» і він призначить іспитовий строк, зменшивши суму хабара до 50 000 доларів США. При цьому, він повідомив, що йому також треба буде порадитись і в Апеляційному суді Львівської області по цій справі. 04.02.2011 року він випадково зустрів ОСОБА_2 у спортивному залі, останній, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, висловив вимогу про передачу коштів 07.02.2011 року та повідомив, що справу можна буде повернути на додаткове розслідування. Почувши таку розмову, 07.02.2011 року він зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що не буде більше розмовляти з ОСОБА_2 з приводу коштів, оскільки він постійно міняє свою позицію і не має гарантії, що він виконає свою обіцянку. Однак вже 08.02.2011 року ОСОБА_6 під час зустрічі почав поводити себе дивно, постійно говорив про цифри, уточнював попередні події, з чого він зрозумів, що можуть бути неприємності. Тому він не їздив, як він обіцяв ОСОБА_6, до ОСОБА_17, сказавши останньому неправду про проведення такої зустрічі. Оскільки ОСОБА_6 повідомив, що не зможе до 10 лютого 2011 року зібрати вказану суму, а ОСОБА_2 хотів отримати кошти до закінчення справи, то під час зустрічі з ОСОБА_2 08.02.2011 року, у його службовому кабінеті, він домовився про перенесення судового засідання на іншу дату. При цьому, під час цієї розмови ОСОБА_2 повідомив, що чекав його 07.02.2011 року, на що він відповів, що грошей ще немає і ОСОБА_6 (з його слів) зможе їх надати не раніше 16.02.2011 року. Тому ОСОБА_2 сказав, щоб він не приходив в засідання, ніби-то в зв»язку з хворобою, і справу буде відкладено на початок березня. Ствердив, що ОСОБА_2, розмовляючи з ним, робив звук телевізора значно гучніше, ніж він працював перед цією розмовою.

15.02.2011 року до нього зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що гроші зібрав, після чого вони домовилися про зустріч біля його адвокатського офісу вранці 16.02.2011 року.

16.02.2011 року близько 8.50 год. йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що чекає в автомобілі по вул.Рогатинців м.Львова, після чого вони, в автомобілі марки "Субару", поїхали до Залізничного районного суду м. Львова. Приїхавши на місце ОСОБА_6 передав пакет сірого кольору (згорнутий), повідомивши, що гроші в гривнях, по курсу 50 доларів США - 400 000 грн. Вказаний пакет він поклав у портфель, зайшов в кабінет судді ОСОБА_2., повідомивши, що кошти при ньому, але у гривнях, на що той відповів «…то трохи зле, але нехай…». Під час цієї розмови вони говорили майже пошепки. За пропозицією ОСОБА_2 вони вийшли з кабінету, намагались піти у зал, однак там вже була його секретар, тому пішли на сходову площадку, де ОСОБА_2 сказав піднятись по сходах, витягти пакет з портфеля, і, спускаючись вниз, передати його на сходовій площадці 3-го поверху приміщення суду. Він так і зробив, передавши пакет з грошима в руки ОСОБА_2, який, взявши пакет за ручки, пішов у напрямку свого кабінета. Після цього він, вийшовши з приміщення суду, сів в автомобіль ОСОБА_6, який завіз його на вул. Рогатинців м.Львова, де він і був затриманий працівниками УСБУ.

Аналогічні показання свідка ОСОБА_5 щодо обставин передачі 16.02.2011 року коштів в якості хабара судді ОСОБА_2., викладені і у протоколі відтворення обставновки і обставин події, проведенного, в межах КПК України 1960 року, за його участю (в якості обвинуваченого) 22.02.2011 року (з фототаблицями).

Постановою Луцького міськрайонного суду від 24.03.2014 р. ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України на підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України.

Свідок ОСОБА_6 дав показання, що в 2009 році відносно нього була порушена кримінальна справа за ст.208 ч.2 КК України, а пізніше ще і за ст.ст.201 ч.1, 209 ч.3, 212 ч.3 КК України. Його кілька разів затримували та поміщали в ІТТ, в зв»язку з чим дружина та брат уклали договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_5 31.08.2010 року по даній справі було складено та затверджено обвинувальний висновок, справу направили до суду. Через певний проміжок часу до нього зателефонував ОСОБА_5 та попросив про зустріч, де повідомив, що його просив зайти суддя ОСОБА_2., у провадженні якого перебувала його справа. На що він - ОСОБА_6 - сказав, що необхідно піти. Зі слів адвоката стало відомо, що суддя ОСОБА_2. повідомив, що для того, щоб його (ОСОБА_6.) він не посадив до тюрми необхідно дати хабар - 10 000 доларів США. Він не погодився на таку вимогу, так як вважав, що його винуватість не доводилась матеріалами справи, таку ж позицію підтримав і захисник. Попередній розгляд справи відбувся 21.10.2010 року, де він подав ряд клопотань, які всі були відхилені, а судове засідання призначено на 18.11.2010 року. На вказану дату він не з'явився, оскільки 17.11.2010 року потрапив в ДТП. За порадою адвоката він 17.11.2010 року під'їхав до суду, щоб подати клопотання про відклад справи, на вулиці зустрів ОСОБА_2, перекинувся з ним кількома словами, та подав до канцелярії клопотання з довідками. 18.11.2010 року ОСОБА_2 почав обурюватись з приводу його неявки в судове засідання, під час засідання йому зателефонував адвокат, передав трубку судді, який сказав, що може змінити йому запобіжний захід, якщо він знову не з»явиться до суду. 08.12.2010 року відбулось судове засідання, де він подавав різні клопотання, які суддя знову відхиляв, а виходячи з залу судових засідань сказав фразу: "…Кубрак зливай воду, хай адвокат працює…", яка його дуже налякала. Дані слова він сприйняв як реальну погрозу того, що він отримає реальний строк, не зважаючи на відсутність беззаперечних доказів його вини, а тому він з батьком пішли до ОСОБА_5 та обговорили ситуацію. Оскільки його обурила така поведінка судді, він хотів довести свою невинуватість у законний спосіб, однак був цього позбавлений через бажання останнього отримати гроші, тому вирішив викрити хабарника та почав здійснювати запис усіх розмов з адвокатом на диктофон з 24.12.2010 року, які мав намір передати правоохоронним органам. Під час розмови сказав адвокату ОСОБА_5 з»ясувати у ОСОБА_2 коли і де він хоче отримати гроші. Коли адвокат повернувся з розмови з ОСОБА_2, то був дуже обуреним, покликав його та батька і повідомив, що ОСОБА_2 хоче хабара не 10 000 доларів США, а 100 000 доларів США, після чого вони вирішили грошей не давати. При цьому, ОСОБА_5 сказав, що більше не хоче йти до ОСОБА_2, а якщо він, тобто ОСОБА_6 хоче, то щоб написав заяву в УСБУ. Обдумавши ситуацію, він сказав ОСОБА_5 щоб той пішов до судді ОСОБА_2. та спробував зменшити суму, так як вважав, що суддя умисно постановить вирок, пов'язаний з позбавленням волі. Після зустрічей 13.01.2011 року, 26.01.2011 року ОСОБА_5 розповів, що ОСОБА_2 погодився на 50 000 доларів США за постановлення ним вироку, з призначенням іспитового строку. При цьому, сказав вести себе нормально, не подавати скарг. Після чого судове засідання було відкладене на 10.02.2011 рік. Адвокат повідомляв, що ОСОБА_2 сказав принести гроші до винесення ним вироку. 07.02.2011 року він зустрівся з адвокатом, де останній повідомив, що бачив ОСОБА_2 у нетверезому вигляді і той сказав принести гроші на наступний день, тобто 08.02.2011 року і він, ніби-то скерує справу на додаткове розслідування. Він сказав адвокату, що гроші зможе зібрати до 16.02.2011 року, про що той повідомив ОСОБА_2 08.02.2011 року. Оскільки, згідно попередньої домовленості гроші мали бути передані до винесення вироку, тому ОСОБА_2 сказав адвокату не приходити на судове засідання 10.02.2011 року (ніби-то через хворобу). 10.02.2011 року він пішов в УСБУ по вул.Вітовського, 55, де подав заяву про вчинення злочину і на ОСОБА_5, і на ОСОБА_2, оскільки не знав хто з них і яку суму вимагає, долучивши диктофон "Олімпус" з записами розмов. Підтверджує, що усі записані розмови мали місце і відповідають дійсності. 15.02.2011 року працівники УСБУ повідомили про наявність суми коштів, яку назвав ОСОБА_2 його адвокату. Тому він зателефонував ОСОБА_5 та домовився з ним про зустріч поблизу його офісу на наступний день. Після цього працівники УСБУ залишили його автомобіль у себе та встановили відео. 16.02.2011 року о 5.00 год. заїхав в УСБУ, звідки вони поїхали на вул.Технічну, 2 м.Львова, де, в пристуності понятих, були оглянуті кошти, складені відповідні документи. Кошти були поміщені у 8 пачок (купюрами по 500 грн.) та перев'язані резинками, після чого поміщені в 2 пакети (спочатку зелений, а потім - сірий). Близько дев»ятої години він сів у свій автомобіль, поклав кошти між передніми сидіннями, і поїхав до ОСОБА_5 За кілька хвилин по дев»ятій той прийшов, сказав їхати до суду, по дорозі він повідомив адвокату, що гроші в гривнях, після цього ОСОБА_5 поклав пакет з грошима в сумку та пішов в суд. Через декілька хвилин адвокат повернувся, сказав, що віддав гроші і вони поїхали на вул.Рогатинців м.Львова. В подальшому ОСОБА_5 було затримано. А він поїхав на вул.Технічну, 2 м.Львова, де працівники УСБУ зняли відповідну апаратуру.

Аналогічні показання свідка ОСОБА_6 щодо обставин надання ним 16.02.2011 року коштів ОСОБА_5 для передачі в якості хабара судді ОСОБА_2., викладені і у протоколі відтворення обставновки і обставин події, проведеного, в межах КПК України 1960 року, за його участю 22.02.2011 року (з фототаблицями).

Свідок ОСОБА_9 дав показання, що у 2010 році працівниками правоохоронних органів було затримано його сина - ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочинів. Для здійснення захисту було залучено адвоката ОСОБА_5, завдяки роботі якого сину змінили запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Після того, як справу передали до суду, син намагався відстоювати у суді свою невинуватість: ходив на судові засідання, писав різні клопотання та скарги. Приблизно у жовтні 2010 року він зайшов до адвоката, щоб дізнатись про рух справи, і ОСОБА_5 повідомив про те, що суддя ОСОБА_2. хоче 10 000 доларів США хабара, на що він повідомив, що дане питання слід вирішувати тільки з сином. Однак вже у грудні 2010 року ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_2 хоче не 10 000 доларів США, а 100 000 доларів США, що його дуже обурило. При цьому, адвокат повідомляв, що у діях ОСОБА_6 немає складу злочину, відсутні докази його винуватості, а тому слід доводити свою невинуватість у передбачений законом спосіб, і не потрібно давати гроші. Таку ж позицію зайняв і його син. Про те, що син звернувся з даного приводу до УСБУ у ЛЬвівській області він дізнався через кілька днів після того, як події з отриманням ОСОБА_2 хабара вже відбулись.

Свідок ОСОБА_16 дав показання, що про перебування у провадженні судді ОСОБА_2. кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 він дізнався лише після порушення кримінальної справи відносно вищевказаного судді. Ні з ОСОБА_2, ні з будь-яким іншим (в т.числі ОСОБА_5, ОСОБА_17, який є братом його дружини) про обставини вказаної справи, доведеність вини, кваліфікацію дій, міру покарання або ж будь-які інші питання, не обговорював.

Свідок ОСОБА_18 дав показання, що в період 2009-2010 р.р. він, працюючи на посаді слідчого податкової міліції ДПІ у м.Львові, розслідував кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 за ст.ст.201, 208, 209, 212 КК України. Після пред»явлення обвинувачення та складання обвинувального висновку справу було направлено до Залізничного суду м.Львова для розгляду. Справу розглядав суддя ОСОБА_2., з яким він спілкувався з приводу доведеності вини ОСОБА_6, показував судді документи (зокрема, в яких томах вони містились), оскільки справа багатотомна і йому важко було самому орієнтуватись. Деталей цих розмов вже не пам»ятає. Ствердив, що ОСОБА_2 під час першої розмови цікавився, чи є у ОСОБА_6 захисник. Категорично вказати, чи перебував він 28.01.2011 року поблизу Залізничного суду м.Львова не може, однак припускає, що міг там бути.

Свідок ОСОБА_8 дав показання, що у 2010 році він перебував на посаді заступника прокурора м.Львова. Ним було затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 та скеровано для розгляду до Залізничного суду м.Львова. Після цього йому зателефонував суддя ОСОБА_2. з приводу вказаної справи та попросив направити до нього слідчого. Державне обвинувачення у вазаній справі підтримувала помічник прокурора Гринів О.Д., яка в процесі розгляду справи доповідала, що судя ОСОБА_2 висловив думку про те, що не усі статті у вказаному обвинуваченні доведені матеріалами справи. На що він відповів, що суд прийме відповідне рішення, а вони - як державні обвинувачі, у випадку незгоди, оскаржать його у встановленому законом порядку.

Свідок ОСОБА_19 дала показання, що підтверджують показання свідка ОСОБА_8 Згідно видаткових касових ордерів від 28.01.2011 року, 08.02.2011 року, 11.02.2011 року заступник начальника 2 відділу ГВ «К» в підзвіт на видатки «Особливі витрати» отримав, відповідно, 160 000 грн., 120 000 грн., 120 000 грн. Саме на ту обставину, що кошти були отримані працівниками УСБУ у Львівській області до написання такої заяви ОСОБА_6, посилався обвинувачений та сторона захисту, як на ознаку провокації злочину. Однак, вказане повністю спростовується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, які ствердили, що вже станом на 13.01.2011 року їм було відомо про суму, яку ОСОБА_2, під час розмови з ОСОБА_5, зменшив «…на половину» від попередньої, якою була сума - 100 000 доларів США, а 26.01.2011 року озвучив суму хабара - 50 000 доларів США. Про вказану розмову, зважаючи на проведення в цей час співробітниками УСБУ у Львівській області, на законних підставах оперативно-технічних заходів, без сумніву знали і останні. Таким чином, вважати, що працівники УСБУ у Львівській області цілеспрямовано схиляли обвинуваченого до одержання хабара, з метою порушення кримінальної справи та отримання доказів, тобто вчиняли провокацію, у суду немає підстав.

Відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 16.02.2011 року співробітниками Управління СБ України у Львівській області, в приміщенні по АДРЕСА_5, в присутності понятих ОСОБА_20, ОСОБА_21, проведено огляд грошових коштів в сумі 400 000 грн. номіналом по 500 грн. кожна, який було розпочато о 06.00 год. та закінчено о 08.30 год. Після їх огляду вказані кошти були передані заявнику ОСОБА_6 для подальшого використання при проведенні оперативно-розшукових заходів. Під час вказаної слідчої дії грошові кошти оглядались, переписувались їх серії та номери, які звірялись із виготовленими копіями, останні завірялись підписами понятих. Як додаток до протоколу додано ксерокопії грошових коштів на 200 арк., при цьому у протоколі не вказано, що з коштів, безпосередньо під час їх огляду, робились копії.

Вказаний доказ суд, на підставі п.8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в ред.2012 р.), визначає допустимим, оскільки порядок проведення вказаної дії та протокол, складений за її результатами, відповідають вимогам ст.ст.190, 191, 195 КПК України (в ред.1960 року). При цьому, у протоколі зазначено підставу для її проведення, описано всі дії, які були проведені, в тій послідовності як це відбувалось, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії. До протоколу додано копії купюр, які не виготовлялись під час огляду (що вбачається як з протоколу, так і з показань свідків), а лише звірялись з оригіналами та завірялись підписами понятих, тому вказано про них, як і про видаткові касові ордери, як про додаток до протоколу.

Свідок ОСОБА_20 дав показання, що 15.02.2011 року його разом з ОСОБА_21 запросили бути понятими при проведенні слідчої дії, яка мала відбутись 16.02.2011 року, на що вони добровільно погодились. Близько 06.00 год. в квартирі по АДРЕСА_5 проводився огляд грошових коштів, де окрім понятих було 2-4 співробітника УСБУ та особа, яка мала їх передати (це молодий чоловік приблизно до 35 р., з небритістю, можливо з бородою). Грошові кошти були у пачках по 500 грн. (перев»язані резинками), в загальній сумі приблизно 400 тисяч. Були їх ксерокопії, які звірялись із оригіналами, оголошувались серії і номери вголос і вони підписували копії. Потім грошові кошти були поміщені у пакет і передані особі, яка мала їх передати далі. Складались відповідні процесуальні документи, у яких він особисто міг вказати адресу своєї реєстрації (АДРЕСА_3) або ж місце фактичного проживання (АДРЕСА_4). Окрім того, вони були присутні також і при проведенні обшуку житла, під час якого були складені відповідні процесуальні документи, де вони поставили свої підписи.

Аналогічні за змістом показання щодо проведення огляду грошових коштів і обшуку житла дав допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21

На виконання ухвали апеляційного суду Волинської області від 30.05.2014 року 29.08.2014 року було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_6 (в присутності понятих), в порядку ст.ст.104, 223, 240 КПК України (в ред.2012 року), з метою перевірки та уточнення відомостей щодо встановлення обставин місця, часу перерахунку грошових коштів, які підлягали врученню 16.02.2011 року ОСОБА_6 та його слідування до суду. При цьому, слідчим було максимально дотримано умов, при яких проводилась вказана слідча дія (перерахунок коштів, внесення серій та номерів до документу, час на друк протоколу), окрім того, що вказана слідча дія проводилась в автомобілі поблизу будинку по АДРЕСА_5, в зв»язку з відсутністю господарів та проведення будівельних робіт. Загальний час вказаної дії склав 2 год. 16 хв. Після цього, проведено слідчий експеримент щодо встановлення часу слідування ОСОБА_6 до суду. Проведеним експериментом встановлено, що приблизний загальний час слідчого експерименту склав - 3 години 03 хвилини. Таким чином, зважаючи на те, що огляд грошових коштів 16.02.2011 року було розпочато о 06.00 год. (що випливає із самого протоколу огляду і показань вищевказаних свідків - понятих, самого ОСОБА_6.), враховуючи дані проведеного слідчого експерименту, дані протоколу обшуку під час якого також перераховувались грошові кошти і загальний час їх перерахунку становив (1 година 31 хвилина), тому суд вважає можливим і проведення такого огляду у час, що вказаний у протоколі від 16.02.2011 року - з 06.00 год. до 08.30 год. При цьому, заборони використовувати інші приміщення при проведенні певних слідчих дій, законодавство не визначає, а слідчим, з цього приводу дані показання - зокрема, що квартира по АДРЕСА_5 використовувалась для вищевказаної дії лише з метою особливої конспірації та унеможливлення витоку інформації. В зв»язку з наведеним суд вважає дані докази належними та допустимими.

16.02.2011 року співробітниками Управління СБ України у Львівській області, на підставі постанови апеляційного суду Львівської області №01199цт від 28.10.2010 року, були проведені оперативно-розшукові заходи стосовно ОСОБА_5, із застосуванням технічних засобів, де було зафіксовано зустріч адвоката ОСОБА_5 з ОСОБА_6 в автомобілі марки Субару - Трібека д.н.з. НОМЕР_2 по вул.Братів Рогатинців м.Львова. Вказаними заходами встановлено, що близько 09.10 год., поблизу будівлі Залізничного районного суду м. Львова, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 поліетиленовий пакет сірого кольору, в якому зі слів останнього, наявні 400 000 грн., з метою передачі їх у якості хабара судді ОСОБА_2. Вказаний пакет з грошовими коштами ОСОБА_5 поклав у свій портфель та вийшов з автомобіля.

За наслідками проведення вказаного оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771 (на підставі постанови апеляційного суду Львівської області №01199цт від 28.10.2010 року), із застосуванням інших технічних засобів одержання інформації, які проводились за місцем тимчасового перебування об»єкта в автомобілі «Субару Трібека», який належить ОСОБА_6, 18.04.2011 року складено протокол, з додатками (відеокасета BASF E-240 інв.№15/11 ВОД та розшифровкою розмов).

З повідомлення Апеляційного суду Львівської області №73-20/2013 від 20.02.2013 року, вбачається, що постанова №01199цт по оперативно-розшуковій справі №1771 судом виносилась (документи знищені у встановлено законом порядку, згідно акту №73-104 від 19.09.2011 р.).

Вказана інформація, що знаходиться на відеокасеті BASF E-240 інв.№15/11 ВОД була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування та повністю відповідає вищевказаному протоколу.

Окрім того, 16.02.2011 року о 09.17 год. оперативно-технічними заходами, проведеними на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712 цт від 07.10.2010 року, зафіксовано зустріч адвоката ОСОБА_5 із суддею ОСОБА_2. у його службовому кабінеті, що у будівлі Залізничного районного суду м. Львова по вул.Степана Бандери, 3. Після нетривалого спілкування, о 09:20 год., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5, в руці якого знаходився портфель, у який той попередньо поклав пакет з грошовими коштами, отриманими від ОСОБА_6 в його автомобілі, вийшли з кабінету. Вже о 09.22 год. ОСОБА_2 повернувся у свій службовий кабінет з пакетом (що вбачається із характерного звуку його шелестіння), який відразу ж поклав біля стіни зліва від входу в кабінет, де стояли крісла та диван. Після чого о 9.24 год. вийшов з кабінету і до 09.47 год. ніхто до кабінету судді ОСОБА_2. не заходив.

За наслідками проведення вказаного оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771 (на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712цт від 07.10.2010 року), із застосуванням інших технічних засобів одержання інформації (негласного слухового та візуального контролю у приміщенні, яке не відноситься до житла та не є іншим володінням особи), 18.04.2011 року складено протокол, з додатками (відеокасета з реєстраційним номером 311 та розшифровкою розмов).

З повідомлення Апеляційного суду Київської області №8 від 06.03.2013 року, вбачається, що вказаним судом 07.10.2010 року дійсно винесено постанову №712 цт про надання дозволу на здійснення відносно ОСОБА_2 оперативно-розшукових заходів, пов»язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: на негласне проникнення до службового приміщення за місцем його роботи (АДРЕСА_6), на зняття інформації з каналів зв»язку, на застосування інших технічних засобів інформації, у тому числі у службовому приміщенні за місцем роботи, на час провадження справи, до 22 березня 2011 року з моменту винесення постанови.

Вказана інформація, що знаходиться на відеокасеті з реєстраційним номером 311 була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування та повністю відповідає вищевказаному протоколу, а також показанням свідка ОСОБА_5 щодо обставин, які відбувались 16.02.2011 року. Так, 16.02.2011 року о 09 год.17 хв. 20 сек. до кабінету судді ОСОБА_2. зайшов ОСОБА_5, між ними відбувалась розмова про справу ОСОБА_43, яка повернулась з додаткового розслідування і була передані іншому судді. О 09 год. 20 хв. 31 сек. вони вийшли з кабінету, а о 09 год. 22 хв. 54 сек. повернувся ОСОБА_2, зайшовши відразу ж ставить, як чути по характерному звуку, пакет, при цьому у тому ж місці, де його виявили під час обшуку кабінету. Після чого о 09 год.23 хв. 01 сек. обдивився стіл, де сидів ОСОБА_5 і під столом, пробуючи руками чи наявні якість сторонні предмети на куті стола і під ним. Після чого, о 9 год. 24 хв. 47 сек. вийшов з кабінету, виходячи знову глянув на те місце, де поставив пакет. До 9 год.47 хв. 49 сек. у кабінет ніхто не заходив.

Згідно протоколу огляду матеріалів оперативно-технічних заходів від 19.05.2011 року, вказані касети та наявна у них інформація були оглянуті (в т.числі переглянуті учасниками), складені відповідні додатки у виді стенограми записів розмов, із записів, що можуть мати відношення до предмету розслідування, складені фототаблиці. Касети з матеріалами оперативно-технічних заходів, зокрема відеокасети - марки «Sony" за №311 та BASF E-240 інв.№15/11 ВОД визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів провадження.

Відповідно до протоколу обшуку від 16.02.2011 року, у службовому кабінеті судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2., на боковій частині дивану, біля стіни зліва від вхідних дверей, було виявлено поліетиленовий пакет сірого кольору з ручками чорного кольору, в середині якого було виявлено поліетиленовий пакет зеленого кольору з вмістом грошових коштів в сумі 400 000 гривень: 8 пачок купюрами по 500 грн., обтягнутих гумками, відповідно, зеленого, червоного та жовтого кольорів. Вказані купюри були оглянуті, звірено їх серійні номери, які повністю співпали з серійними номерами купюр, які були вручені ОСОБА_6 цього ж дня співробітниками Управління СБ України у Львівській області. При цьому, у вказаному протоколі міститься зауваження ОСОБА_2 про те, що вказана слідча дія є провокацією з боку правоохоронних органів, оскільки він не приносив пакету з грошима у кабінет. Зауважив, що пакет було знайдено поблизу сумок і папок, які поклали особи, що прийшли з слідчим, вказавши, що про факт провокації свідчить і те, що із працівниками правоохоронних органів були особи, які мали з собою відеокамеру і, знявши епізод вилучення грошей, покинули кабінет для виготовлення репортажу по каналу «ЗІК». Саме тому вважає, що прізвище вказаної особи не було внесено до протоколу.

Легітимність проведення вказаної слідчої дії (як і інших обшуків, проведених у данному провадженні) та допустимість отриманих доказів за наслідками її проведення стверджуються отриманими, на підставі ухвали суду від 29.04.2015 року про тимчасовий доступ до речей і документів, копіями подань про проведення обшуків №4-680/11, 4-683/11, 4-679/11, які погоджені заступником Генерального прокурора України Р.Р.Кузьміним.

Свідок ОСОБА_22 дав показання, що у лютому 2011 року він виконував обов»язки голови Залізничного районного суду м.Львова. 16.02.2011 року у ранкову пору до нього зайшли працівники УСБУ у Львівській області і повідомили про те, що у кабінеті судді ОСОБА_2. проводиться обшук, оскільки той підозрюється у вчиненні злочину. До його кабінету він не ходив, запитав чи потрібно туди заходити, на що працівники УСБУ повідомили, що у випадку такої необхідності йому повідомлять. Про те, що у провадженні судді ОСОБА_2. перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_6 йому було відомо з тих скарг, які подавав останній поштою, однак обставин справи ОСОБА_2 з ним не обговорював.

Свідок ОСОБА_23 дав показання, що у 2011 р. він працював помічником прокурора Залізничного району м.Львова. У лютому 2011 року перебував у приміщенні Залізничного районного суду м.Львова, де зустрів ОСОБА_2 та зайшов до нього у кабінет. Поспілкувавшись кілька хвилин хотів вийти, однак в цей час зайшли працівники УСБУ, слідчий Генеральної прокуратури та ще кілька осіб (всього приблизно 7 осіб), у двох з них були відеокамери. Слідчий Генеральної прокуратури представився, пред»явив постанову про проведення обшуку. Після ознайомлення ОСОБА_2 з вказаними документами провели обшук, який розпочався від столу, шафи, до дивану, де, зокрема на бильці у пакеті (спочатку сірого, а потім зеленого кольорів), було виявлено грошові кошти. Купюри оглянули, переписали, внесли до протоколу, який особисто він підписав без зауважень. Вказав, що під час обшуку присутні іноді виходили та заходили, чи було щось у них в руках - не бачив, лише зауважив, що у слідчого була сумка з ноутбуком.

Судом встановлено, зокрема під час перегляду відеокасети №311, що під час початку проведення обшуку кабінету ОСОБА_2 свідок ОСОБА_23, сидів за приставним столом, навпроти дивану, в момент, коли слідчий ставить свій портфель та сумку з ноутбуком на диван (ниже від того місце де клав пакет ОСОБА_2 і де, в подальшому, були знайдені гроші), він дивиться у тому напрямку, а тому, у випадку діставання слідчим будь-якого предмету, це ним було б помічено. Окрім того, з цієї ж інформації вбачається, що до моменту відшукання грошових коштів ніхто, крім слідчого не знімав верхнього одягу, який останній повісив на стілець, а не як стверджував обвнувачений, що він склав всі свої речі на диван. З 09 год. 56 хв. 58 сек. до 09 год.57 хв. 02 сек. слідчий дістав з сумки ноутбук, що видно по рухах його рук, та зарядний пристрій, після чого з портфеля - справу. Таким чином, суд вважає, що у випадку підкидання будь-ким з присутніх пакета, як з сумки, що приніс слідчий, так і з інших сумок (оператора або ж інших осіб), вказане обов»язково було б зафіксовано і відображено. Зважаючи на те, що запис під час обшуку не переривався, що видно із переглянутої інформації, тому суд не має жодних сумнівів щодо того, що вказаний пакет з коштами був занесений саме ОСОБА_2 16.02.2011 року о 09 год. 22 хв. 54 сек.

Свідок ОСОБА_24 дав показання, що у лютому 2011 року був включений до складу слідчо-оперативної групи для проведення обшуку службового кабінету судді ОСОБА_2. При проведенні обшуку були присутні він, слідчий Генеральної прокуратури, ОСОБА_25, 2 понятих, співробітник центрального аппарату СБУ, працівники «Альфи». Представившись та пред»явивши постанову суду на проведення обшуку було розпочато вказану слідчу дію, внаслідок її проведення на дивані за 1-1,5 метра від входу було знайдено пакет з грошовими коштами, належність яких йому ОСОБА_2 заперечував. Особисто він міг мати з собою папку, у слідчого Єнєва А.В. бачив портфель та сумку для ноутбука, чи мали щось у руках інші особи, які там були присутні - не бачив. Вказаною слідчою дією керував слідчий Генеральної прокуратури, який приймав усі рішення.

Свідок ОСОБА_25 дав показання, що у лютому 2011 року керівник відділу УСБУ у Львівській області дав завдання допомогти слідчому Генеральної прокуратури у проведененні слідчої дії - обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_2 Він разом з ОСОБА_24 та двома понятими, слідчим Генеральної прокуратури, можливо було ще кілька чоловік, зайшли до кабінету, де перебував ОСОБА_2 та помічник прокурора Шолопа Р.В. Слідчий ознайомив ОСОБА_2 із відповідними документами і розпочали проводити обшук. Під час обшуку він здійснював відеозйомку. В результаті вказаної слідчої дії на дивані було знайдено пакет з грошовими коштами (кілька пачок з купюрами номіналом по 500 грн.). Чи знімав хтось із учасників свій верхній одяг і чи мав з собою у руках якісь речі - не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_26 дав показання, що в 2011 році він, за вказівкою керівництва, прибув у службове відрядження до м.Львова для проведення оперативної зйомки слідчої дії - обшуку кабінету судді ОСОБА_2. Ближче до 10 год. (точної дати не пам»ятає) він разом з іншими учасниками (слідчим, понятими, працівниками УСБУ та спецпідрозділу «Альфа») зайшли до службового кабінету, де він проводив відеозйомку, зокрема з метою ведення інформативної та аналітичної діяльності (так як для протоколу зйомку проводив співробітник УСБУ у Львівській області). Весь процес обшуку він бачив, пакет з грошовими коштами знайшли на дивані, де лежали томи справи. В руках осіб, які перебували у кабінеті, пакетів не бачив, як і не бачив, щоб хтось викладав пакет на диван. Проти проведення відеозйомки не заперечував слідчий, тому він її проводив. У кабінеті до завершення слідчої дії не перебував.

Свідок ОСОБА_27 дав показання, що був присутнім в якості понятого під час проведення обшуку службового кабінету судді у Залізничному суді м.Львова. Зайшовши у кабінет, слідчий представився, з»ясував хто ОСОБА_2, ознайомили останнього із документами, після чого почали проводити обшук. Під час обшуку на дивані знайшли кульок з грошима, чи клали якісь речі на диван, або ж чи виймали якісь пакети чи інші предмети з одягу, сумок - не бачив.

Судом встановлено, що дії свідка ОСОБА_28, який і був тією особою, що проводила відеозйомку за вказівкою керівництва і з дозволу слідчого Єнєва А.В., чітко зафіксовані камерою відеоспостереження, що була встановлена у кабінеті судді, у передбачений законом спосіб, відповідно до вимог чинного законодавства (касета №311). З відеозапису, переглянутого безпосередньо в судовому засіданні, вбачається, що ні вказані особа, ні будь-хто інший, окрім самого обвинуваченого ОСОБА_2, пакет до кабінету не приносив і не клав (у будь-який інший спосіб) на бильце дивану. Окрім того, навіть у той час, коли диван знаходився за спинами присутніх осіб, що давало б змогу покласти непомітно для інших пакет, події фіксувались технічним засобом, встановленим у кабінеті судді, і з дослідженої інформації вбачається, що таких дій жоден з присутніх учасників (в тому числі і тих, які ніби-то за словами обвинуваченого не вписані до протоколу) не вчиняв.

Свідок ОСОБА_29 - секретар судових засідань Залізничного районного суду м. Львова, дала показання, що 16.02.2011 року близько 9.00 год. у коридорі приміщення суду бачила ОСОБА_5, який розмовляв по телефону та йшов у напрямку кабінету ОСОБА_2 Перед 9.30 год. вона перебувала у залі судових засідань №1, налагоджувала систему звукозапису, оскільки мало бути судове засідання. В цей час у зал заглядав ОСОБА_2, сказав подивитись чи є сторони у справі. Після розгляду справи ОСОБА_2 заходив до них у кабінет, там зустрів помічника прокурора ОСОБА_23., з яким пішов до свого кабінету. Через кілька хвилин вона почула шум у коридорі, хотіла вийти з кабінету, однак їй не дозволили, пізніше вона дізналась, що проводився обшук у кабінеті ОСОБА_2 Пізніше, вже у травні 2011 року її, разом з ОСОБА_13 викликали на допит. Коли вона повернулась на роботу, то заходила до архіву, однак ОСОБА_13 не було. Пізніше, коли вона допомагала останній у архіві, то ОСОБА_13 була в подавленному стані, казала, що вона (ОСОБА_29.) ще молода, не має дітей, а вона дуже хотіла, щоб син вчився на юридичному факультеті і боялась, що хтось зможе цьому завадити (не конкретизуючи хто це може зробити). Про те, що під час допиту в УСБУ на ОСОБА_13 чинився тиск остання їй не повідомляла. Окрім того, зазначила, що після того, як кримінальну справу ОСОБА_11, ОСОБА_12 вона готувала для передачі іншому судді, то за спинкою стільця знайшла сірий кульок, у якому був обвинувальний акт та кілька листків, де було ніби-то написано проект вироку. Ствердила, що до початку літа 2011 року ОСОБА_2 на роботі не появлявся.

Свідок ОСОБА_10 дав показання, що у 2011 році він працював помічником судді ОСОБА_2. Приблизно в січні - лютому 2011 року він готував проект вироку у справі про обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12, остаточний варіант якого було роздруковано з його комп»ютера 15.02.2011 року, оскільки після цієї дати більше змін не вносилось, тоді ж передав його ОСОБА_2, однак чи брав він проект для вивчення додому йому не відомо. Що стосується кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6, то така справа дійсно знаходилась у провадженні судді ОСОБА_2., станом на лютий 2011 року вона, зі слів секретаря, була майже на стадії завершення. Однак жодних міркувань з приводу написання проекту вироку ОСОБА_2 йому не висловлював.

Показання свідка ОСОБА_29 щодо знаходження нею пакету з обвинувальним актом та проекту вироку в період підготовки справи для передачі іншому судді не може ствердити того факту, що даний пакет там залишив саме обвинувачений ОСОБА_2 16.02.2011 року. Так, згідно інформації, наявної на відеокасеті №311, 16.02.2011 р. о 10 год. 22 хв. 09 сек. видно стільці, на яких знаходяться матеріали справ в томах, тут же видно пакет сірого кольору (як встановлено в подальшому з вмістом коштів), який стоїть частково на бильці дивану, частково на томах справи, при цьому о 10 год. 22 хв. 52 сек., о 10 год. 23 хв. 03 сек., о 13 год. 00 хв. 52 сек. добре видно матеріали справи (в томах) про обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12, однак ні за томами, ні на томах, ні між томами і бильцем крісла, ні під кріслами не встановлено наявності вказаного обвинуваченим пакета. О 10 год. 22 хв. 08 сек. слідчим оглядаються стільці, в тому числі пакети (чорного та фіолетового кольорів), в жодних з них немає вказаних обвинуваченим та свідком документів. Після проведення обшуку кабінет ОСОБА_2 не опечатувався, до нього мали доступ працівники, в тому числі секретар, помічник судді, інші особи, а тому у суду є всі підстави вважати, що якщо такий пакет і був знайдений, а з врахуванням того, що ОСОБА_2 вказав про нього лише у травні 2011 року після переглянутого ним відео з касети №311, що ставить під великий сумнів правдивість цих слів, то міг бути принесений набагато пізніше будь-ким (в тому числі і самим обвинуваченим, який мав вільний доступ до кабінету) для забезпечення алібі обвинуваченого. Окрім того, з переглянутих відеодоказів, зокрема за 15.02.2011 р. вбачається, що помічник судді - ОСОБА_10. не приносив до кабінету документи (обвинувальний висновок, проект вироку), а також, що ОСОБА_2 їх вкладав до папки та пакету. ОСОБА_2 дійсно залишав робоче місце раніше, обговорюючи з невідомою особою те, що збирається йти на зустріч, при цьому, виходячи з кабінету (і більше до нього не повертаючись) пакету з собою не виносив, а зі змісту розмови вбачається, що зустріч не відмінена, що повністю суперечить його показанням з цій частині.

З протоколу пред»явлення предметів для впізнання від 21.02.2011 року вбачається, що ОСОБА_5, серед інших пред'явлених для впізнання пакетів, вказав на поліетиленовий пакет світло-сірого кольору з написом «SPRINGFIELD», з ручками чорного кольору, вказавши, що саме у ньому 16.02.2011 року ОСОБА_6 передав кошти в якості хабара, який він, з наявним у ньому вмістом коштів, згідно пояснень ОСОБА_6, передав ОСОБА_2 Вказаний пакет, а також пакет зеленого кольору з аналогічним написом та чорними ручками, який, як було встановлено під час обшуку, знаходився у середині першого пакету, були оглянуті, визнаті та приєднані до справи в якості речових доказів.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №29 від 18.02.2011 року надані на дослідження 800 банкнот, номіналом по 500 гривень, загальною сумою 400 000 гривень (серії та номери експертом зазначені), що надійшли з листом №17/1/1/-3103-11 від 17.02.2011 року в опечатанному вигляді, відповідають встановленим зразкам, виготовлені на підприємстві, яке виготовляє грошові знаки для НБУ такого ж номіналу та емісії, ознак підробки не виявлено, вони є придатними для використання у грошовому обігу.

Грошові кошти, що були вилучені 16.02.2011 року під час обшуку службового кабінету судді Залізничного районного суду м.Львова, 22.02.2011 року (після їх повернення з вищевказаної експертизи) оглянуті (в присутності понятих), визнані речовими доказами, приєднано в такій якості до матеріалів провадження та передано на зберігання до фінансово-економічного відділу Управління СБ України у Львівській області (квитанція №018237 від 22.02.2011 року).

Протоколами за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771, на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712 цт від 07.10.2010 р., із застосуванням технічних засобів одержання інформації (негласного слухового та візуального контролю у приміщенні, яке не відноситься до житла та не є іншим володінням особи) від 11.02.2011 року та додатками до них, легалізованими та оглянутими у встановленому законом порядку, стверджуються зустрічі судді ОСОБА_2. у своєму службовому кабінеті з адвокатом ОСОБА_5, зокрема 13.01., 26.01.; 08.02.2011 року та проведення розмов по кримінальній справі щодо підсудного ОСОБА_6, зокрема щодо доведеності винуватості, можливості виключення окремих статей, при цьому, ведуться такі розмови, які за своїм змістом відповідають показанням свідка ОСОБА_5, даним безпосередньо в судовому засіданні.

Вказана інформація, знаходиться на відеокасетах, призначених для аналогових систем запису та зчитування відеозображення та аудіозвуку стандартними магнітофонами системи VHS, виготовлених заводським способом, які були у використанні, з відповідними позначенями щодо фірми виробника («VHS Pal Secam» виробник «LG» з написом «400», «VHS Pal Secam» з написом «303», «VHS Pal Secam» виробник з написом «279», «VHS Pal Secam» з написом «304»), та була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування.

Згідно протоколу огляду матеріалів оперативно-технічних заходів від 17.02.2011 року, вказані касети та наявна у них інформація були оглянуті (в т.числі переглянуті учасниками), складені відповідні додатки у виді стенограми записів розмов, із записів, що можуть мати відношення до предмету розслідування, складені фототаблиці. Касети з матеріалами оперативно-технічних заходів за №№400, 202, 279, 304 визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів провадження.

Вищеперелічені касети досліджені в судовому засіданні шляхом їх безпосереднього огляду та прослуховування. При цьому встановлено, що під час розмови з ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_2 робив гучніше телевізор (касета №400 - 08.02.2011 р. о 13 год. 57 хв. 03 сек), однак, не зважаючи на це, чути уривки розмови про дату 16.02.2011 р., про покарання та доведеність вини. Усі інші розмови, наявні на інших касетах, підтверджують показання свідка ОСОБА_5

З висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №1426/1427 від 27.06.2013 року вбачається, що відеозвукозаписи розмов, зафіксовані на наданих для дослідження відеокасетах формату «VHS» з реєстраційними номерами «279», «303», «304», «400» є оригіналами, не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу і їх запис проводився безперервно. В додатку №1 до висновків експертиз, викладений семантичний зміст розмов. При цьому, як вбачається з даного висновку та додатку зі змістом розмов наявні розмови як про оплату, необхідність поділу на половину, доведеність винуватості, звучать статті кримінального кодексу (201, 205, 208, 209, зокрема ті, у яких і обвинувачувався ОСОБА_6.), про «п»ятдесят», що звучить саме від ОСОБА_2

Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2672/2673 від 01.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 13.01.2011 року в часовому інтервалі з 12 год. 21 хв. 59 сек. до 12 год. 37 хв. 55 сек., зафіксований на відеокасеті №303 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_5, зокрема щодо зменшення попередньо висловленої суми хабара на половину), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб - усне мовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно.

Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2682/2683 від 03.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 26.01.2011 року в часовому інтервалі з 16 год. 34 хв. 32 сек. до 16 год. 55 хв. 42 сек., зафіксований на відеокасеті №304 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено її відповідність показанням свідка ОСОБА_5, зокрема щодо погодження позиції по сумі з батьком, пропозиція ОСОБА_2 до ОСОБА_5 розповісти як він бачить ситуацію по справі, обговорення дій та можливої кваліфікації, доведеність винуватості, при цьому про «п»ятдесят», що звучить саме від ОСОБА_2.), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб - усне мовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно.

Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2680/2681 від 05.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 08.02.2011 року в часовому інтервалі з 13 год. 57 хв. 02 сек. до 14 год. 02 хв. 23 сек., зафіксований на відеокасеті №400 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_5, зокрема щодо його повідомлення ОСОБА_2 про можливість принести грошові кошти на 16 число, розмови щодо необхідності відкладення справи на 1-2 березня, про необхідність переговорити по справі ще з кимось і про процес її обговорення, що висловлює ОСОБА_2.), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб - усне мовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно.

Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2676/2677 від 05.09.2014 року відеозвукозапис розмови, зафіксованої на відеокасеті №15/11 ВОД є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням як свідка ОСОБА_5, так і свідка ОСОБА_6, зокрема щодо розмови про грошові кошти, які були зібрані в гривнях в сумі 400 000 грн., про те, як будуть кваліфіковані дії і що вказані кошти були передані ОСОБА_2.), у вказаних відеозаписах зафіксоване усне мовлення не менше 3 осіб - серед інших чоловічих висловлювань зафіксоване усне мовлення ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які у додатку позначені, відповідно, як «К» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно.

Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2674/2675 від 03.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 16.02.2011 року в часовому інтервалі з 09 год. 12 хв. 20 сек. до 09 год. 23 хв. 00 сек., зафіксований на відеокасеті №311 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_5, зокрема щодо розмови про повернення справи про обвинувачення ОСОБА_43, яка передана для розгляду іншому судді - Ліушу; погодження позиції по кваліфікації), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб - усне мовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно.

Таким чином, вказані висновки експертиз (з додатками) підтверджують показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про час та обставини передачі обвинуваченому ОСОБА_2 грошових коштів у якості хабара, а тому, суд вважає такі їх показання правдивими та достовірними і, в сукупності з іншими доказами, бере їх за основу для постановлення вироку.

Заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його непричетності до вчинення кримінальних правопорушень, по яких йому повідомлено про підозру, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними по справі доказами і розцінює їх виключно як намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Так, обгрунтовуючи своє повернення 16.02.2011 року, після розмови із ОСОБА_5, у свій кабінет з пакетом у руці, ОСОБА_2 ствердив, що приніс пакет із проектом вироку (у папці) у іншій кримінальній справі (про обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_12Л), який йому повернула архіваріус ОСОБА_13, оскільки його залишав у неї напередодні. Про вказане повідомив лише після того, як йому показали відеозйомку інформації з камери, що стояла у його кабінеті, а саме 15.05.2011 року. Побачивши, як він клав пакет, згадав, що приніс його від ОСОБА_13 При цьому, ствердив, що пакет поклав до справи ОСОБА_11, ОСОБА_12 на стільцях, біля дивану, а саме - за томи, оскільки між ними і бильцем стільця було таке місце.

Натомість свідок ОСОБА_13 дала показання, що тривалий час працює архіваріусом Залізничного районного суду м. Львова. ОСОБА_2 знає тривалий час та характеризує виключно з позитивної сторони. Ствердила, що ні 15.02., ні 16.02.2011 р. ОСОБА_2 до неї не заходив, жодного пакету не залишав, а тому 16.02.2011 року вона його не повертала. Під час допиту в УСБУ у Львівській області на неї ніхто не тиснув, розмов з адвокатом ОСОБА_30 щодо справи ОСОБА_2 і вчинення на неї тиску не мала. Нікому з працівників суду (в тому числі ОСОБА_31, судді ОСОБА_44) не повідомляла про погрози з боку працівників УСБУ, оскільки такого не було.

Підстав не довіряти таким показанням даного свідка у суду немає. Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_2 в цій частині повністю спростовані як показаннями свідка, так і проаналізованими вище доводами.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника на те, що усі зафіксовані дії, зокрема і щодо епізоду ОСОБА_4, і щодо епізоду ОСОБА_6, ОСОБА_5 є не що іншим, ніж провокацією правоохоронних органів, з метою його притягнення до кримінальної відповідальності та прикриття своєї незаконної діяльності по заведенню оперативно-розшукової справи, не заслуговує на увагу.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що засудження особи на підставі доказів, одержаних у результаті провокації, тобто підбурювання до вчинення злочину, визнається порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на це, вказані обставини мають бути предметом з»ясування в першу чергу органом досудового розслідування.

Зокрема, підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб»єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (Рішення Суду від 09.06.1998 року у справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії»).

Крім цього, у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, суд дійшов висновку про те, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочини. Звернуто увагу на те, що на момент проведення оперативно-технічних заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів. При цьому, заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Натомість національними судами не вжито заходів, щоб встановити істину, а також з»ясувати, чи мало місце підбурювання.

Відповідно до ст.9 п.5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

На виконання вказаного положення, судом, під час розгляду даної справи, встановлено, що причиною особистої ініціативи особи, що погодилась дати неправомірну вигоду (ОСОБА_6.), є його побоювання, у непередбачений законом спосіб, отримати покарання у виді позбавлення волі ще у суді І інстанції, незважаючи на те, що як він, так і його адвокат були переконані у недоведеності його винуватості матеріалами кримінальної справи (що, на думку суду, є обгрутованими, оскільки дана справа не знайшла свого вирішення і до даного часу), неодноразові натяки судді на те, що справа закінчиться позбавленням його волі (слова «… зливай воду…»), повідомлення адвоката щодо бажання судді ОСОБА_2. отримати хабар, що його обурило і стало причиною звернення до правоохоронних органів, так як він має права, що передбачені Конституцією України та законодавством на справедливий судовий розгляд його справи неупередженим та справедливим судом. Окрім того, у правоохоронних органів, на момент 16.02.2011 року (проведення відповідних заходів по цьому епізоду) були підстави підозрювати суддю у вчиненні аналогічних злочинів, оскільки відповідні оперативно-розшукові заходи проводились задовго до цього. Судом встановлено, що саме ОСОБА_2 став ініціатором передачі хабара, визначення його суми, умов, місця і часу передачі. Таким чином, вважати даний епізод підбурюванням з боку правоохоронних органів, а дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як такі, що були спрямовані на отримання доказів, необхідних для порушення кримінальної справи, оскільки злочин, в іншому випадку, суддею ОСОБА_2. вчинений би не був, у суду немає підстав.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника на істотне порушення прав людини і основоположних свобод при проведення досудового розслідування, зокрема щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, і як наслідок, отриманні відповідних доказів, оскільки вони проводились тривалий час, за 6 місяців їх проведення не було здобуто даних про злочинну діяльність ОСОБА_2, а тому і підстав їх продовжувати не було, не заслуговує на увагу.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів, оцінюється судом (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла (статті 5,8 Конвенції).

В Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року вказано, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.

Чинним законодавством визначено повноваження відповідних органів щодо одержання фактичних даних, що можуть бути визнані доказами і які суд оцінює на предмет законності (допустимості), що є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до кримінального процесуального законодавства оперативно-розшукові заходи можуть проводитись виключно визначеними у Законі державними органами та їх посадовими особами, які зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року обвинувачення не може ґрунтуватись на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень та з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії у даному провадженні проводились з дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством, зокрема, з врахуванням, що відомості про злочин та конкретну особу, що його вчинила, неможливо було отримати у інший спосіб, у кримінальному провадженні щодо тяжких злочинів, на підставі ухвал суддів, що уповноважені на їх розгляд (які в тому числі також перевіряли законність заведення і продовження оперативно-розшукової справи), при цьому, фіксація ходу і результатів негласних слідчих дій відбувалась виключно у періоди дій ухвал (про що вказано у протоколах про результати проведення оперативно-технічних заходів), а також уповноваженими на те особами.

Свідок ОСОБА_33 дав показання, що ним, на підставі здобутої оперативним шляхом інформації, 23.03.2010 року було заведено оперативно-розшукову справу (ОРС) №1771 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5, строки якої, з метою здобуття фактичних даних злочинної діяльності, були продовжені, відповідно до чинного законодавства. Законність її заведення та продовження строків перевірялось, у порядку, що визначав Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» у тій редакції, що діяла на той час. В межах вказаної справи, у встановленому законом порядку, були отримані санкціоновані дозволи суду на проведення оперативно-технічних заходів, здобута внаслідок цих заходів інформація була легалізована, складені відповідні протоколи та скеровані до Генеральної прокуратури України. Спочатку це була ОРС категорії «розробка», а після написання заяви ОСОБА_6 ОРС була переведена у категорії «супроводу» кримінальної справи. Дана справа зберігалась до лютого 2014 року, однак в зв»язку з політичними подіями в Україні, керівництвом УСБУ було прийнято рішення про знищення ОРС, серед яких була і справа №1771. Що стосується залучення коштів та проведення їх огляду, то ствердив, що вказана дія проводилась в рамках ОРС, кошти були залучені з Фонду СБУ у Львівській області заздалегідь, тобто до написання заяви ОСОБА_6, оскільки під час проведення оперативно-технічних заходів було встановлено про ведення конкретних домовленостей щодо суми коштів, тому оскільки вони знали про яку суму йшлось (50 000 доларів США, про що вказано в матеріалах ОТЗ), і її не могли отримати за 1 раз, так як процедура досить тривала. Огляд коштів та їх вручення відбувалось на квартирі по АДРЕСА_5, з метою конспірації, щоб уникнути можливого витоку інформації. Кошти були відкопійовані (при цьому копії могли виготовити і раніше, оскільки вони були у розпорядженні УСБУ), потім їх оглянули, звірили серії і номери, внесли до протоколу, пачки грошей обв»язали резинками, помістили у пакет зеленого, а потім у пакет сірого кольору та передали ОСОБА_6 Під час проведення обшуку він присутнім не був, однак спостерігав за подіями з Управління СБУ у Львівській області, через встановлену у кабінеті камеру. Ствердив, що у протоколах відображені зустрічі та розмови, які відбувались між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 13.01.2011 року, хоча такі зустрічі мали місце раніше. Фіксація проводилась працівником у певний час, коли були підстави вважати, що цю подію слід фіксувати (шляхом включення-виключення), можливо тому попередні зустрічі вказаних осіб не зафіксовані. Записи здобутої інформації проведені на відеокасети із відповідним інвентарним номером, який вказано на ній.

Так, з повідомлення Апеляційного суду Київської області №8 від 06.03.2013 року, вбачається, що вказаним судом 07.10.2010 року дійсно винесено постанову №712 цт про надання дозволу на здійснення відносно ОСОБА_2 оперативно-розшукових заходів, пов»язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: на негласне проникнення до службового приміщення за місцем його роботи (АДРЕСА_6), на зняття інформації з каналів зв»язку, на застосування інших технічних засобів інформації, у тому числі у службовому приміщенні за місцем роботи, на час провадження справи, до 22 березня 2011 року з моменту винесення постанови.

З протоколу огляду від 05.08.2014 року вбачається, що заступником начальника другого слідчого відділу управління з розслідування ОВС ГСУ Генеральної прокуратури України Парфенюком О.М., у присутності заступника начальника другого відділу СП БКОЗ УСБУ у Львівській області Кривого А.Б. було проведено огляд тому №26 справи контррозвідувального забезпечення №1071, який складається із 26 аркушів. На 8 аркуші тому №26 знаходиться оригінал акту на знищення документів №14/2-470, затверджений 18.02.2014 р. Начальником УСБУ у Львівській області Криленком В.І. Згідно даного акту усього знищено 21 справу (вказана у 21 рядку таблиці), при цьому, у 5 рядку зазначена ОРС №1771 в трьох томах. Під час огляду копіювання не проводилось, технічні засоби не застосовувались, в зв»язку з тим, що матеріали тому №26, зокрема акт №14/2-470 від 18.02.2014 р. містять інформацію з обмеженим доступом.

Поряд з цим, суд вважає недопустимими доказами, якими орган досудового розслідування, поряд з іншими доказами, обгрунтував винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, а саме - протокол огляду цифрового диктофону марки "Olympus VN 5500" від 18.02.2011 року, з наявними у ньому записами аудіорозмов між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, постанову про визнання вказаного диктофону речовим доказом та стенограми запису розмов, і, як наслідок, висновок криміналістичної експертизи №2684/2685/2686 від 15.09.2014 року, так як згідно рішення Конституційного суду України №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватись на фактичних даних, отриманих в результаті вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, яка не уповноважена на здійснення такої діяльності.

Оскільки ОСОБА_6 не може виступати особою, яка уповноважена на проведення оперативно-розшукових заходів, то будь-які дані (тобто усі розмови з ОСОБА_5, які він цілеспрямовано, з власної ініціативи, фіксував на диктофон), зібрані ним в ході заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Визнання вказазаних доказів не допустимими не впливає, за наявності вище перелічених доказів, на їх достатність для прийняття відповідного процесуального рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв злочинів по яких йому оголошено про підозру, оскільки його протилежні показання не підтверджуються доказами, які б не викликали у суду сумнівів щодо їх достовірності, а тому вважає їх такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд вважає вірною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.3 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання хабара службовою особою, що займає відповідальне становище, повторно, в особливо великому розмірі. Так, працюючи на посаді судді, відповідно до примітки 2 до ст.368 КК України, ОСОБА_2 є службовою особою, яка займає відповідальне становище. Хабарем в особливо великому розмірі вважається такий, що у п»ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Згідно чинного законодавства, якщо для кваліфікації злочинів або правопорушень містяться посилання на неоподаткований мінімум, то для таких цілей сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Розмір такої пільги визначається Законом України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб». На перехідний період податкова соціальна пільга визначається для кожного року окремо, зокрема, станом на 2010 р. розмір соціальної пільги становив - 434, 5 грн. (434,5 х 500), а тому отримана сума хабара є особливо великим розміром. Ознакою повторності, відповідно до п.15 ППВСУ №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», охоплюється як перший, так і наступні злочини, тому кваліфікувати перший із них додатково і за іншою відповідною частиною статті, не потрібно.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на основі повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи, що показання свідків, допитаних безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що проаналізовані вище, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на нього не надходило, по місцю роботи характеризується позитивно, за виконання покладених на його обов»язків неодноразово нагороджувався, хворіє, що стверджується відповідною медичною документацією, наявною у матеріалах кримінального провадження, на момент вчинення злочину мав на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_5, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, однак вчинив злочин, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення вчинено особою, на яку покладено обов»язок здійснювати правосуддя, забезпечуючи кожній особі право на справедливий суд та повагу до його прав і свобод, у зв'язку з чим, вчинений злочин являє собою підвищену суспільну небезпеку, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними, не визнав та не розкаявся, даючи показання про те, що він не отримував коштів, свідомо намагався уникнути відповідальності за вчинене, в зв»язку з чим відсутні обставини, що істотно знижували б ступінь небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, тому суд, призначає покарання в межах санкції ст.368 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади на певний строк та з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_2 слід позбавити ІІ кваліфікаційного класу судді.

Відповідно до ст.4 ч.2 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Таким чином, судом застосовується закон про кримінальну відповідальність в редакції від 11.06.2009 року.

Враховуючи міцність соціальних зв»язків, ту обставину, що як під час досудового, так і судового слідства, обвинувачений не уникав явки до слідчого та суду, враховуючи положення п.9 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в ред.2012 р.), до вступу вироку в закону силу, суд залишає обраний (відповідно до постанови слідчого від 16.02.2011 року, в межах КПК України 1960 року) запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити у матеріалах кримінального провадження, залишити та повернути законним володільцям, а також знищити.

Документи - копії матеріалів кримінальної справи №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_6, а саме том №1, №34, №35, том наглядового провадження прокуратури м.Львова; копії матеріалів адміністративної справи №49-3103 щодо ОСОБА_38 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Пістолет марки «Вальтер Р88» серійний номер НОМЕР_4 для відстрілу газовими патронами, 6 патронів та 2 гільзи, що був вилучений 16.02.2011 року під час обшуку домоволодіння ОСОБА_2, що по АДРЕСА_1 (та зберігався без відповідного дозволу на нього), який скерований начальнику дозвільної системи УГБ ГУМВС України у Львівській області для організації постановки на облік - конфіскувати та залишити УГБ ГУМВС України у Львівській області.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до пред»явленого обвинувачення.

Згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" /з відповідними змінами/, судові витрати за проведення балістичної експертизи в сумі 450, 24 грн. не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки останньому органами досудового слідства не пред"являлось обвинувачення та він не був засуджений за незаконне поводження зі зброєю, а тому судові витрати за проведення даної експертизи, повинні прийматися за рахунок держави. Окрім того, не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 кошти за проведення експертизи відеозвукозапису №2684/2685/2686 записів розмов, наявних на диктофоні марки "Olympus VN 5500", оскільки вказаний доказ судом визнано не допустимим.

Арешт, що накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_2, згідно постанов слідчого в ОВС Генеральної прокуратури Ткачука А.С. від 16.02.2011 р., від 20.02.2011 року, а також згідно постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури Єнєва А.В. від 16.02.2011 року, від 19.05.2011 року - зняти, конфіскувавши майно, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_2 в доход держави.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України (в редакції 2012 року), суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (в редакції від 11.06.2009 року), призначивши покарання - 8 (вісім) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов"язані з здійсненням правосуддя строком на 3 (три) роки, та із конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_2 позбавити 2 кваліфікаційного класу судді.

Запобіжний захід (обраний в межах КПК України 1960 року), до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 400 000 грн., які передано на зберігання до фінансово-економічного відділу Управління СБ України у Львівській області (квитанція №018237 від 22.02.2011 року) - залишити за належністю - УСБУ у Львівській області;

- касети з матеріалами оперативно-технічних заходів за №№400, 276, 202, 279, 304, 311, 15/11 ВОД, що приєднані до матеріалів провадження - залишити у матеріалах провадження;

- цифровий диктофон марки "Olympus VN 5500", заводський номер 200317195 із записами, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження - повернути законному володільцеві - ОСОБА_6;

- пакети світло - сірого та зеленого кольорів, що вилучені 16.02.2011 року під час обшуку службового кабінету судді Залізничного районного суду м.Львова та зберігаються при матеріалах провадження - знищити.

Документи - копії матеріалів кримінальної справи №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_6, а саме том №1, №34, №35, том наглядового провадження прокуратури м.Львова; копії матеріалів адміністративної справи №49-3103 щодо ОСОБА_38 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Пістолет марки «Вальтер Р88» серійний номер НОМЕР_4 для відстрілу газовими патронами, 6 патронів та 2 гільзи - конфіскувати та залишити УГБ ГУМВС України у Львівській області.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в доход держави 25 171 (двадцять п»ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 20 (двадцять) коп. судових витрат у справі за проведення експертиз відеозвукозапису.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_2, згідно постанов слідчого в ОВС Генеральної прокуратури Ткачука А.С. від 16.02.2011 р., від 20.02.2011 року, а також згідно постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури Єнєва А.В. від 16.02.2011 року, від 19.05.2011 року - зняти, конфіскувавши майно, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_2 в доход держави.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДЯ:

СУДДЯ: