Ухвала суду № 44186996, 13.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2015 р. м. Київ К/800/62784/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідачів - Нікулової І.В., Окостня С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційними скаргами Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, просила: визнати протиправним та скасувати наказ ПФУ №169-0 від 26 червня 2013 року «Про припинення державної служби ОСОБА_5.», наказ ГУ ПФУ в м. Києві від 3 липня 2013 №313/к; поновити позивача на посаді першого заступника начальника ГУ ПФУ в м. Києві з 2 липня 2013 року, тобто з дати припинення державної служби; стягнути з відповідача та третьої особи середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ПФУ №169-о від 26 червня 2013 року «Про припинення державної служби ОСОБА_5.». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ПФУ в м. Києві від 3 липня 2013 року № 313/к. Поновлено ОСОБА_5 на посаді першого заступника начальника ГУ ПФУ у м. Києві з 3 липня 2013 року. Зобов'язано ГУ ПФУ у м. Києві виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 липня 2013 року по 5 вересня 2014 року.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційних скарг з врахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що при винесенні спірних наказів, відповідачами було порушено вимоги статей 40, 43 Кодексу Законів про працю України, оскільки у вказаний період позивач перебувала на лікарняному.

Разом з тим, зобов'язуючи ГУ ПФУ у м. Києві виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 липня 2013 року по 5 вересня 2014 року, суд першої інстанції в своєму рішенні не навів відповідних розрахунків та не надав оцінку доводам відповідачів про те, що позивач з 25 грудня 2013 року працює на посаді юриста в ТОВ «Юридичне бюро «Іванова».

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані порушення, допущені судом першої інстанції, та не виправив їх.

Так, відповідно пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб