Ухвала суду № 44186863, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/9991/11993/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року

у справі № 2а-13175/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Торгівельна мережа №1»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Торгівельна мережа №1» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року № 0001571540/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 06 жовтня 2010 року № 0001571540/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Торгівельна мережа №1» витрати по оплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Торгівельна мережа №1» з питань достовірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ», правильності обчислення податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами якої складений акт № 4059/15-409/36225023 від 27 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість у загальній сумі 20090,92 грн., який виник від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків і, як наслідок, не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет за червень 2010 року на суму 20090,92 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня 2010 податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ», оскільки згідно Бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ» не була визнана податковою звітністю.

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного оскарження ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року № 0001571540/1, яким на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Торгівельна мережа №1» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у сумі 14838,10 грн., в тому числі: 11413,92 грн. - за основним платежем, 3424,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПП «Торгівельна мережа №1» правомірно включило до складу податкового кредиту червня 2010 року вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента, який є належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались, з урахуванням того, що наслідком неподання суб'єктом господарювання податкової декларації є визначення такому платнику штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій за договором поставки від 10 лютого 2010 року № 181, укладеним між позивачем (покупцем) та ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ» (продавцем), підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, накладними, сертифікатами відповідності (т.1 арк. справи 24-97, 145-220).

Також, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем отриманих від ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ» товарів у власній господарській діяльності (реалізація, передача іншим особам, використання під час власної діяльності (т. 1 арк. справи 221-250, т. 2 арк. справи 1-250, т. 3 арк. справи 1-237).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що контрагент позивача, а саме - ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ», не задекларував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року вказаного суб'єкта господарювання не була визнана податковою звітністю.

При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували дані Бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», про що вказано у пункті 3 розділу 2 акту перевірки (т.1 арк. справи 10).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна